Украина: выйти из империи или исчезнуть?

Напередодні голосування за ратифікацію угоди по Чорноморському флоту російський керманич Путін приїхав до Києва. Так би мовити, для контролю за ситуацією, щоб не було ніяких зривів і "ново повернуті" у лоно "російського пана" українські політичні "холопи" не влаштували несподіванок - не зірвали тріумфу російської зовнішньої політики.

Українські "холопи" не підвели - повели себе як справжні служиві Великого брата. Однак, навряд чи ті 236 депутатів парламентської більшості, які підтримали угоду, усвідомили, що насправді відбулося - за що саме вони проголосували.

Навряд чи вони відчули, що їх використали як останніх "запроданців" в російській грі "Імперія". Вони вважають, що голосували за "підйом економіки", за низькі ціни на газ і інші економічні вигоди.

Інтерпретацій може бути скільки завгодно, але правда інша - коаліціанти з Партії регіонів, Блоку Литвина та комуністи де-факто відмовилися від незалежності України, від незалежної державної політики.

Увага Путіна до питання ратифікації повинна була стати останнім попередженням для нинішньої влади про небезпеку голосування і свідченням того, що мова йде не про економіку, а про Велику політику, про геополітику.

Для всіх, хто має розум, не втратив свідомість та рештки честі - логіка Кремля абсолютно зрозуміла. Кремль свідомо, впевнено і твердо йде до цілі - виправити "найбільшу помилку 20 сторіччя - розпад СРСР" та відновити велику Імперію.

Без України це він зробити не може, тому український напрямок сьогодні - ключовий. Тут вирішується не лише доля України, але й Європи.

Посилення Росії має великі ризики для Європи. Утворення структурованого під геополітичні інтереси РФ простору впливу означає послаблення ЄС, в яке рано чи пізно буде грати Росія.

Підписання Угоди по Чорноморському флоту - важливий крок на цьому шляху.

Те, що це свідомо робить російське керівництво, розставляючи "гачки" та втягуючи українське керівництво в близькі орбіти контролю, - зрозуміло.

Питання в іншому - заради чого це потрібно Україні та українській владі? Більшості України це непотрібно - які б замовні соціологічні опитування не оприлюднювали.

Навіщо це потрібно українській владі?

Парадокс ситуації у тому, що нинішня влада, незважаючи на заяви про професійність та великий управлінській досвід, реально не відповідає рівню тих завдань, який стоїть перед Україною.

Про патріотизм та державницьку ідеологію годі і говорити. Партія регіонів і її політичні союзники ніколи це і не декларували.

Майже через 20 років після отримання незалежності ми опинилися на межі виживання як держава. І будь-яка влада повинна вирішувати проблеми не тільки економічної кризи, але й кризи державності.

В тому вигляді, в якому сьогодні існує українська держава, ніякий подальший розвиток країни неможливий. Справа не лише в політичній кризі та відновленні стабільності.

Це не рішення. Україні потрібні кардинальні зміни - реформи політичної системи, державного управління, адміністративно-територіального устрою, економіки, судової системи, соціальної сфери і багато іншого.

Головне мета цих реформ - реконструювати корпоративно-олігархічну систему влади, економіки та суспільних відносин. Україна повинна стати державою для більшості громадян.

У України є тільки два шляхи. Або реформи, або зникнення її як незалежної і цілісної держави.

На сьогодні вибір нинішньої правлячої еліти зрозумілий - вони обирають бути сателітами у Росії. Як це було в 17 сторіччі. Інакше бути і не могло - достатньо поглянути на якісний склад політичної еліти України, яка сьогодні опинилася при владі.

Чи у когось є сумніви, що вони здатні поглянути на ситуацію з точки зору більш далеких перспектив ніж найближчі десять років, що вони здатні вийти за межі власних партійних чи бізнес-інтересів.

І головне. Якщо єдиним стимулом для прийняття рішень у них є лише інстинкт отримання "матеріального зиску", - про яке державне мислення може йти мова і про яку державну політику.

Ніякі соціальні, тим паче символічні цінності для них не мають значення. Тому такі політики не можуть бути названі навіть "соціальними тваринами" за Аристотелем.

Представники такого політичного "формату" не здатні будувати справжні стабільні правила та моделі розвитку, довгострокові стратегії - їх вистачає лише на короткострокові кроки та картельні угоди.

Їхня держава - це лише корпорація поза ідеологій і цінностей. Як результат у них немає ані стратегічного мислення, ані зрозумілих ідей, ані поваги до суспільної думки.

За відсутності здатності побудувати власну систему цінностей, того що завжди відрізняє партії від корпоративних утворень, - вони можуть лише підкорятися ідеям та цінностям більш потужних гравців. В даному випадку Путіна та Кремля. Тим паче, що більшість з правлячої еліти - представники радянського покоління політиків і їм близькі і зрозумілі принципи радянського імперіалізму.

Все це так, але чому більшість українського суспільства, яка виросла з "штанців СРСР", повинна йти у полон і відмовлятися від Незалежності, поступаючись меншості тих, хто проголосував за президента Януковича?

Нагадаю, за нього проголосувало лише біля 12,5 мільйонів виборців - тобто третина від всіх виборців країни.

Всі інші - хто голосував за Тимошенко, або не пішов на вибори - ніколи не підтримають політику Януковича на перетворення України в сателіта Росії. Більше того, така політика провокує громадян на активні протести і дії.

Після вчорашніх подій в парламенті українське суспільство має прокинутися від очікувань і ігнорування політики. Знову доля країни знаходиться в руках громадян.

Партії опозиції не здатні на дії, які могли б зупинити найгірший шлях, на який штовхають Україну. У них немає ні правових, ні владних ресурсів, ні достатньої суспільної і міжнародної підтримки.

5 років при владі зруйнували довіру до них. Тому опозиції доведеться доводити свої права тільки реальними діями. Але зробити це вони можуть тільки разом з активним суспільством, тими, хто розуміє і прагне остаточно ВИЙТИ З ІМПЕРІЇ і ніколи не повертатись до минулого.

Від цього вибору залежить майбутнє України.

Цей іспит повинні витримати не політики - вони його вже завалили, а громадяни. Кожний з нас має дати собі відповідь - чи готовий він пожертвувати своїм часом, своїми зусиллями для того, щоб Україна ВІДБУЛАСЯ як незалежна держава.

Прийшов час, коли незалежність треба не отримати, а відстояти.

Логіка історії така: Українська держава може відбутися лише за умови, що українці відбулися як політична нація, а кожний з нас відбувся як громадянин.

Якщо таких громадян буде меншість, ми програємо. Програє Україна як держава, якій загрожує зникнути або розколотися (як це прогнозували західні ЗМІ ще минулого року www.brusselsjournal.com/node/3933).

Від цього програємо ми всі - бо бути українцем, не маючи власної держави - гірко.

Вікторія Подгорна, для УП