А что мы сделали чтобы не потерять Крым?
Дивлюся на цю істерію навколо ЧФ і "вопрошаю" - а що ми зробили аби не втратити Крим? Що зробила влада у багатьох обличчях? Для Криму і його реінтеграції до України, для його тяжіння до Києва, а не Москви?
Чи сформували ми кримську політику, яка б впрягала Крим в проукраїнську орбіту, - хоч якісь стимули до спільного існування в складі України ми для Криму заклали?
Чи надали ми Криму системні аграрні дотації? Чи сприяли фермерам з транспортом, держбюрократією, логістикою, ринками збуту, аби кримчани мали змогу і всю країну навесні нагодувати свіжими овочами, і заробити більше грошей для себе?
Чи ми сформували цілісну Туристичну політику для Криму, яка б дозволяла малому і середньому туристичному бізнесу розвиватися, залучати інвестиції, покращувати якість послуг? Чи запустили ми хоч якісь держпрограми підтримки турбізнесу?
Чи ми спростили державну бюрократію щоб бізнес - і аграрний, і туристичний, і торгівельний - міг розвиватися і відчувати хоч якісь позитиви в українській державі?
Ми хоч щось створили для Криму позитивне? Ні.
Воістину, деструкція - фірмова риса українців!
Ми ладні лише нищити. Нищити опонентів, ворогів, чужі угоди, геополітичні вектори, національні загрози... корупцію для приколу.
Допоки угоду не було пролонговано, всі хто сидів в уряді 20 років ані пальцем не ворухнули, аби намагнітити Крим, аби показати що з Україною класно, краще ніж з Росією, зручніше. Ніхто до цих пір не створив Кримську Політику.
От і розгадка, чому ми зараз б'ємося в істериці. Ми нічого не зробили для Криму - і реалістично усвідомлюємо те, що його нічого не тримає в нашій державі - ані наша економічна політика, ані гуманітарна.
Змоделюємо ситуацію, в якій ЧФ пролонгували за умов активно діючої, привабливої для півострову Кримської Політики.
Весна - АПК: Крим отримує системні дотації на весняний врожай, до яких мають вільний доступ фермери. Вони мають в місцевих держагенціях зручні логістичні пакети, через які можуть доставляти товар в усі регіони країни.
Тобто, фермери працюють в комфортних умовах, мають державну підтримку, ринки збуту - це перший потужний магніт для кримчан. Паралельно фермерам докладно змальовують перспективи роботи без Києва - втрата дотацій, ринків збуту, корупція, переділ власності тощо.
Літо - туристичне узбережжя: підприємці працюють за спрощеним механізмом реєстрації і податкової звітності. Навзамін мають від державної туристичної агенції систему акредитації та допомогу у залученні туристів.
По одному напрямку, наприклад, держава розробила програму-аналог "Low-cost-all-inc.", за якою на перших порах вдається залучати 50 тисяч туристів з-за кордону на рік.
Маємо: в туристичної галузі добрі перспективи - сприятливий податковий режим і державна підтримка стимулюють модернізацію, розбудову туристичної інфраструктури - власники готельчиків, будиночків, задоволені співпрацею з державою і бачать своє майбутнє у складі України.
Паралельно їм пояснюють(та й самі вони розуміють наслідки розлучення з конструктивною державою) чим загрожує відокремлення від Києва.
І ось, в цих ідилічних умовах, ми передаємо ЧФ Москві... Якою буде реакція?
Повірте, буде впевнена усмішка - "нумо, москалики, спробуйте нас перегнати в конструктиві, якщо зможете... але ми знаємо що ви на це не здатні )))). І хай ваш флот гниє скільки завгодно в нашій бухті, це не віддалить ані на крок наш Крим".
Сумно підсумовувати, але поточна істерика є, по-перше, визнанням українськими політиками власної неспроможності інтегрувати Крим в Україну.
По-друге, спробою того ж таки деструктивного нищення загрози відторгнення Криму.
Думаймо конструктивно, адже нічого зараз не заважає нам збудувати Кримську Політику з нуля, і переграти Росію поки ще на нашому полі. Навіть якщо опозиції і не вдасться відмінити здачу ЧФ і Криму.
Гашинський Олексій, спеціально для УП