50 дней Януковича

Загальноприйнятою датою, за якою оцінюють діяльність нової влади, її перші успіхи та невдачі традиційно вважається 100 днів. Даний період є більшою мірою символічним, однак дає можливість оцінити перші кроки та прогнозувати тенденції подальшого розвитку.

Для влади даний термін є приводом розповісти про свої перші досягнення, для опозиції - ще одним шансом покритикувати владу.

Янукович вирішив не чекати початку червня, а поділитися із громадськістю своїми досягненнями за перші п'ятдесят днів перебування на посту президента України.

На посаду четвертого за ліком президента України Янукович офіційно вступив у четвер 25 лютого. П'ятдесятий день його правління, як не дивно, припав також на четвер, однак 15 квітня, одразу після офіційного візиту Януковича у США.

50 днів правління Януковича - це 50 днів тріумфу та перших невдач, бурхливих емоцій та хитрих ходів з метою переформатування шахівниці вітчизняної політики; це 50 днів претензій на реформаторський статус в умовах широкого повернення до влади представників кучмівської епохи.

Плюси або майже перемоги Януковича

Інавгурація нового президента розпочалася гірше не придумаєш - двері Верховної Ради почали зачинятися й ледь не вдарили Віктора Януковича, коли той заходив до парламенту для складання присяги.

На цьому казуси не закінчилися - він нервово переминався з ноги на ногу перед зачиненими дверима сесійної зали в очікуванні оголошення свого прибуття. Цим одразу ж скористалися політичні опоненти, кажучи, що навіть вищі сили постали супроти складання присяги лідером Партії регіонів.

Насправді ж все сталося з точністю до навпаки. Янукович із крейсерською швидкістю переформатував більшість у Верховній Раді, створив коаліцію "Стабільності і реформ" й взявся за місцеві державні адміністрації.

Президент пішов шляхом не правової, а політичної доцільності й необхідності, яка вже згодом, під тиском на КСУ, була легалізована і з правової точки зору.

Коаліція "тушок", як її охрестили опоненти, не лише закріпила привілейоване становище Партії регіонів у ній, але й можливістю входження до неї окремих депутатів суттєво обмежила позиції Блоку Литвина та комуністів, які все більше заявляли про свої претензії на посади, й водночас послабила опозицію.

Безумовною перемогою Януковича можна вважати й призначення "свого" прем'єр-міністра. Посада глави уряду стала об'єктом політичних торгів й саме тушки уможливили обрання Азарова на цю посаду.

На відміну від інших потенційних кандидатів, в особі Миколи Яновича, Янукович не отримав собі потенційного конкурента із президентськими амбіціями, як це було впродовж майже цілого терміну повноважень Ющенка й лише провокувало постійну конфліктність й суперництво між прем'єром та президентом.

Янукович, незважаючи на всі сумніви щодо своєї політичної самостійності, все сильніше заявляє про себе як про окремого гравця, що веде свою гру, причому доволі вдалу.

У відносно короткі терміни президент разом із своїм найближчим оточенням претендує на роль єдиного центру впливу та управління країною, яким свого часу був Кучма й до якого безуспішно прагнув Ющенко.

Так, Янукович, окрім контролю над Адміністрацією, отримав практично підпорядкований собі уряд, який через коаліцію дозволяє президенту впливати на більшість у парламенті й відповідно на діяльність самої Верховної Ради.

Окрім цього йому підпорядковані голови адміністрацій, практично всі силові структури, РНБО, переважна більшість суддів КСУ й окремі суди в цілому.

За 50 днів Янукович міг би і взагалі повністю сформувати свою управлінську вертикаль. Однак, велике бажання президента проводити співбесіди з кандидатами на посади голів райдержадміністрацій особисто дещо розтягнуло в часі цей процес.

Рішення суду про узаконення "тушок" дають можливість Януковичу сподіватися не лише на поступове, щоправда до певної межі, зростання чисельності коаліції, але й претендувати на повернення президенту повноважень, обрізаних політичною реформою 2004 року.

Прийшовши до влади, Янукович почав красномовно демонструвати свою налаштованість на здійснення реформ в ключових сферах суспільства.

Підтвердженням його намірів мали стати створення комітетів з економічних реформ, реформи судочинства та Національного антикорупційного комітету, очолювати які має особисто Янукович.

Окрім того, першими своїми ж указами він перейменовує секретаріат президента на адміністрацію, скорочує собі зарплату на 50% й обіцяє на 20% скоротити чиновницький апарат. Плюси, однак, з відтінком демонстративності й популізму...

Ще одним плюсом для Януковича стали тяжкі "удари" по Тимошенко. Він не лише виграв у неї вибори й суд, позбавив її коаліції й посади прем'єр-міністра, узаконив в КСУ новий спосіб формування більшості, але й загрожує висуненням звинувачення у створенні фінансової ями в розмірі 94,5 мільярдів гривень.

Звичайно, Вона подасть такі звинувачення як переслідування та політичні репресії щодо себе. Однак факт є фактом...

Позитивним для нового президента можна вважати й визнання його та готовність до двостороннього діалогу з боку міжнародного співтовариства.

Звичайно, що про події 2004 року в світі не забули, однак на користь Януковича зіграло сподівання на те, що із постійною нестабільністю й невизначеністю позиції офіційного Києва буде покінчено.

Закордонні візити

Офіційні візити Януковича можна трактувати двояко.

Так, свій перший закордонний офіційний візит новий президент, всупереч сподіванням та прогнозам, здійснив не до Москви, а до Брюсселю. Український президент запевнив європейських чиновників, що курс України на європейську інтеграцію буде незмінним й у майбутньому, однак зовнішня політика буде більш прагматичною і наповнена конкретним змістом.

В цілому Януковича приязно зустріли президент ЄС Херман ван Ромпей, президент Єврокомісії Жозе Баррозу та президент Європарламенту Єжи Бузек, підтвердженням чого стали домовленості щодо завершення роботи над угодою про асоціацію та готовність Європи розглядати можливість надання "дорожньої карти" для України.

"Всі дороги ведуть в Москву", - зазначив Янукович під час свого першого візиту до столиці РФ. Напевне через те й їздив президент туди двічі, причому підсумком другого стало розтиражоване медіа спільне катання з Медведєвим на його "Побєді".

Втім, це дало свої результати й наразі спостерігається певне потепління в українсько-російських відносинах. Найбільшим наразі економічним досягненням Януковича є зменшення вартості російського газу для України.

Втім, ціна, яку заплатив Янукович за зниження вартості газу - в середньому на 100 доларів, стало продовження терміну перебування російського флоту ще на 25 років! І це наразі можна вважати найбільшою стратегічною помилкою президента.

З легкої руки нової влади, Україна поступилася у питанні, яке можна було б використовувати як фактор тиску у стосунках з Росією. Натомість така поступка матиме більші негативні наслідки для України, аніж короткочасне зниження вартості газу.

Найтривалішим за часом (11-14 квітня) виявився візит Януковича до США, в рамках якого він не лише провів тридцять хвилин наодинці з Бараком Обамою, але й перетворився чи не на головну дійову особу Саміту з питань ядерної безпеки, продекламувавши відмову України від високозбагаченого урану.

Саме таку ціну було заплачено за "успіх" у Вашингтоні. Дарма, що жодна з країн не зробила б цього, не кажучи вже про перестороги розвідки й СБУ...

Мінуси

Як виявилося на інавгурації, український президент не знає гімну держави, очолювати яку його було обрано й громадянином якої він являється!!! Соромно...

Благословення Януковича патріархом Московським Кирилом не лише спричинило опротестування в середовищі духовенства, яке відстоювало необхідність благословення президента предстоятелями всіх українських церков, але й стало приводом для нового тиску на українську владу з боку УПЦ МП.

Нещодавно деякі ревнителі МП заявили про необхідність ліквідації УПЦ КП як такої, що є кримінально-терористичною організацією. Нонсенс, який тим не менше може значно ускладнити подальші переговори щодо створення Помісної української православної церкви.

В один із перших днів свого перебування на посаді Янукович заявив: "Кожен день мого перебування на високому посту, який мені довірив народ, буде відданий боротьбі з бідністю і змінам у житті нашої країни. Ми ставимо перед собою ці цілі і ми їх виконаємо". Зауважимо, що за офіційними даними ООН, відносна бідність в Україні складає 78%.

Однак у внесеній на розгляд Верховної Ради Державній програмі економічного і соціального розвитку України на 2010 рік і слова не згадується про прийняття закону про соціальні стандарти.

Проаналізувавши необхідність розробки інших нормативних актів, можна дійти висновку, що практично до кінця року жодних реальних кроків для посилення соціального захисту суспільства здійснено не буде.

Створені ж Януковичем "реформаційні" комітети й скорочення кадрового апарату Адміністрації є лише видимістю націленості на реформи.

Насправді ж Україна отримала найбільший в Європі за чисельністю уряд, а заходи, що пропонує нова влада, мають не так реформаційний, як демонстративно-популістсько-піарівський характер й не зачіпають основ прогнилої в цілому системи.

Нова владна команда, незважаючи на багаторічне перебування в опозиції, так і не спромоглася на напрацювання чіткого плану реформування суспільства й лише тепер береться до його створення, чим ставить під питання проведення реформ як таких.

Кадровий склад нової влади на всіх рівнях управління вражає за кількістю колишніх "прислужників кучмізму". Прихід до влади Януковича став для одних символом реінкарнації, для інших - знаком до повернення в Україну.

За 50 днів суспільство стало свідком закриття багатьох резонансних кримінальних справ й оголошення намірів про повернення в Україну бакаїв, білоконів та інших, їм подібних.

Тепер можна, тепер не страшно... Найбільше ж по рейтингу нового президента б'ють його соратники - Табачник та Семиноженко, які зайняли практично антиукраїнську позицію і є об'єктами постійної критики.

Не отримали розуміння й підтримки в певній частині суспільства й інші дії, зокрема, обіцянки про скасування до Дня перемоги указів про Бандеру та Шухевича, скасування заповідного статусу Межигір'я...

Найбільш негативним наслідком перших 50 днів є тенденції погіршення стану свободи слова в країні на переконання авторитетної організації "Репортери без кордонів".

"В останні три місяці відбулося серйозне повернення до залякування та фізичних нападів на журналістів, а також перевищення повноважень щодо мас-медій", - акцентується в заяві організації.

І це на фоні останніх слів Януковича: "Як президент. я завжди буду відстоювати свободу преси, буду захищати журналістів і робити все, щоб влада була прозорою, а її дії - відкритими для преси і для суспільства".

Післямова

Що ж, перші 50 днів із запланованих Януковичем десяти років, необхідних для виведення України в двадцятку найрозвинутіших держав світу, добігли кінця.

Головним підсумком цього періоду для нового президента можна назвати переформатуваня системи управління країною - вперше після запровадження політичної реформи у трикутнику президент-Верховна Рада-Кабінет Міністрів домінантна роль знову належить президенту.

Й саме від нього в багатьох випадках залежатиме який шлях, як сказав сам Янукович, обирати Україні - "сценарій стагнації і життя одним днем із популістськими обіцянками, чи рухатися шляхом глибинного реформування для якісного ривка у національному розвитку".

Що обере президент - тернистий шлях непопулярних, але необхідних реформ із загрозою втрати влади, чи дотичні зміни задля консервації авторитаризму - покаже лише час. Його ж, як завжди, достатньо не буває...

Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ, для УП