Камо грядеши, магистры государственного управления…

Многостраждальний український народ завжди прагнув до кращого життя, і покладав марні надії на ту чи іншу команду, тобто правлячу еліту, яка одна за одною змінювалась на владних олімпах.

"Народ має ту владу, на яку він заслуговує". Але з кожним роком ця влада повинна ставати кращою. А головне, вона має вчитися й удосконалюватися заради того, щоб бути мудрими провідниками держави, дбати про її добробут.

Вчитися варто не лише на власних помилках, або на помилках своїх опонентів. Перш за все, потрібно вчитися управляти, бо державне управління - це процес реалізації державної влади.

У кожній цивілізованій країні є заклади, де готують фахівців із державного управління. Керівництво держави з пошаною ставиться до підготовки таких кадрів. І відповідно цінує їхню фаховість, забезпечуючи належним місцем роботи.

На навчання в такі заклади мають змогу поступити тільки найкращі працівники, оскільки відбувається доволі жорсткий відбір.

Практика показує, що люди, які закінчили ВНЗ за спеціальністю "державне управління", отримують виключно керівні посади в тих чи інших державних установах.

Яскравим прикладом є Польща, Німеччина, Франція, Великобританія, США. Там кожен працівник намагається вдосконалювати свої вміння й навички. А держава, вкладаючи державні ж кошти, повертається обличчям до такого професійного підходу.

В Україні теж є головний вищий навчальний заклад у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та осіб місцевого самоврядування - Національна академія держуправління при президентові України.

Заклад розпочав свою історію з травня 1995 року. За 15 років академія підготувала майже 15,5 тисяч магістрів держуправління, які обіймають посади на різних рівнях у органах державної влади та місцевого самоврядування.

Кожного року, в лютому місяці, перед випускниками академії постає одне й теж запитання: куди йти влаштовуватись на роботу, і яку дорогу обирати в житті?

Згідно з постановою кабміну, закінчивши навчання, випускник зобов'язаний відпрацювати на державній службі не менше 5 років. А профільна установа -забезпечити його посадою не нижче IV категорії. До речі - це, як правило, посада начальника відділу. Або, в гіршому випадку, тією ж посадою, з якої він поступав до академії.

Але, як то кажуть, в нашій країні закони існують для того, щоб їх не дотримуватися.

У цьому році кваліфікацію магістра державного управління та магістра управління суспільним розвитком отримали 1869 слухачів.

Під час навчального процесу викладачі розповідали, якою має бути державна служба, і як важливо бути добрим фахівцем у своїй галузі - заради того, щоб уміло розбудовувати рідну країну.

Періодично деканат оприлюднював рейтинги оцінювання слухачів. Ці рейтинги по великому рахунку ні на що не впливали, а просто вивішувалися заради формальності. Хоча на початку навчання наголошувалось на тому, що кращі з рейтингу отримають рекомендації й направлення на роботу в центральні органи влади.

Цікаві лекції та семінари, фахові підходи багатьох викладачів до викладання дисциплін, створювали ілюзію на краще майбутнє. На перспективу, що, здобувши другу, а дехто третю й четверту освіту, можна буде зайняти дійсно вагоме місце в державному управлінні, і стати максимально корисним для розвитку України.

Але все це тільки теорія...

Ще одне розчарування прийшло під час проходження стажування. Бажання стажуватися в центральних органах державної влади з перспективою показати себе з найкращої сторони - було. Але розтануло як сніг на сонці, після першого ж тижня праці. До стажистів ставилися виключно як до дешевої робочої сили, а подекуди заявляли, що ваших послуг ми взагалі не потребуємо.

Ще один цікавий аспект - хоч академія "при президентові", але за півтора роки навчання самого президента ніхто не бачив. Навіть на жодному урочистому заході, не говорячи вже про звичайні конференції чи круглі столи.

В кращому випадку, приходив заступник, в гіршому - спеціаліст якогось відділу, який зачитував офіційне привітання від гаранта. Усе це - ніби не важливі деталі. Але якщо їх додати до інших моментів, то вимальовується дуже цікавий вітраж.

Щоб не вдаватися в абсурдні деталі багатьох аспектів, перейдемо до найцікавішого.

Отже, диплом отримано. Прийшов час знайти ту роботу, яка б була адекватна прагненням невпинного росту вгору. Щоб підніматися по таких слизьких, але таких бажаних східцях державної служби. У час, коли в країні відбувається зміна влади, ніхто не скаже, що буде легко, але все ж, спробувати варто.

Отже, численні поневіряння центральними державними установами з метою працевлаштування та подання документів на конкурс, як правило, закінчувалися фразами: "Вибачте, місць немає, а інформація на сайті розміщена, оскільки цього вимагає закон...В нас вже є люди на вакантні посади...Можливо щось зміниться через місяць, два, три..." І так далі.

Паралельно, звісно, тримаємо "руку на пульсі" попередньої роботи, але й там стверджують - "Штат заповнений, у нас може й знайдеться якась вакансія, але то в кращому випадку...Ну звісно ж, ніякого начальника відділу, а якогось там спеціаліста, даруйте на слові, широкого профілю".

В основному, повернення на роботу є неможливим через те, що ти працював із попередньою командою, А тепер, зі зміною влади - нові правила, інші вимоги.

Словом, якщо й дозволяли повернутися, то виключно через співбесіди з новим керівництвом і суцільну ворожнечу з боку відділу кадрів. Який ледь не в кожній державній установі вважає себе "останньою інстанцією". Адже гряде скорочення, а тут ще доводиться когось брати.

Дивно констатувати, але в багатьох випадках навіть особисті знайомства мало що вирішували.

Так, варто зазначити, що дехто змирився з таким станом речей, і спокійно повернувся на малокваліфіковане робоче місце. Заради того, щоб просто працювати.

А у своїй біографії дописати ще одну графу - "закінчив в 2010 році НАДУ при президентові України"...

Нещодавно новообрана правляча верхівка по всіх ЗМІ запевняла, що "буде професійний підхід до підбору кадрів в державному управлінні. Якщо людина фахівець, то вона залишиться, і буде працювати на благо держави, незалежно від політичних уподобань".

Хочеться запитати, коли, нарешті, в державному управлінні будуть керуватися принципами професіоналізму, демократизму, законності, компетентності та відданості справі, а не примітивними закидами - "ти не з нашої команди"?!..

Вже давно у Верховній Раді зареєстрований законопроект щодо обов'язкової фахової освіти працівників державного управління. Але він досі не затверджений. Державних мужів не цікавить професійність державного апарату, вони дбають в першу чергу про власні інтереси.

Коли на керівні посади в держуправлінні перестануть призначати хіміків, фізиків, біологів, слюсарів, сантехніків і водіїв, які були корисними в партійній діяльності?

Звісно, перепрошую, бо не хочу нікого образити, але гайки крутити, то не державою управляти...Без сумніву, всі професії важливі і необхідні. Однак зауважимо, що кожна людина повинна мати свою планку, вище якої стрибнути неможливо.

На завершення, хочеться побажати теперішній владі не ставати на ті самі граблі, на які вже не раз ставали інші команди.

Підбирати кадри на посади в державному управлінні - так, як і було озвучено: за фаховим підходом та професійними якостями.

Особам із дипломом магістра державного управління повинні надаватися однозначні переваги під час прийому на роботу, безумовно з перспективою росту. І тим самим, буде заохочення вступати в академію держуправління - тільки найкращих, які будуть працювати на благо рідної держави, і дбати про її майбутнє.

Ми впевнені, що прийде той час, коли кожен держслужбовець матиме відповідну освіту і буде фахівцем на своїй посаді. Адже головне завдання інституту державної служби - це якісна реалізація цілей та завдань держави, що забезпечує потреби суспільства та є основою майбутнього державотворення.

А поки що, залишається сподіватися й вірити. Вірити, що почують, побачать і оцінять за заслуги, бо надія вмирає останньою, тобто з людиною.

Правда, віра без дії - мертва, а хто стукає - тому відкривають. Отже, і надалі будемо стукати.

Може, хтось і відкриє....

Христина Равлюк, магістр державного управління, спеціально для УП