Конец толерантности

Скільки ще треба українцям прогинати спини під ударами двуязычных батогів тих, хто грамотно не володіє жодною мовою?

Скільки ще можна українцям витрясати кишені від банкнот із каліграфічними підписами начальників по випуску цих банкнот? Скільки ще мусять українці втратити майна, засобів пересування й землі?

Скільки ще будуть українці харчуватись політичними "цинік-шоу" замість хліба?

Скільки ще треба українцям терпіти, щоб повстати проти орди владно-опозиційних лазерів, та їх 19-річного культурного, економічного й політичного ярма?

Кінець культурної толерантності

Якщо хочемо скинути із себе ярмо "культури" колишніх зеків, сутенерів, рекетирів, моральних і сексуальних злочинців - досить! Якщо набридла купа народних і заслужених поетичних служителів усіх влад і всіх часів, які купили грошима або словоблудством собі пропорційні місця "під куполом" або портфельні місця "при потоках", - досить!

Ми мусимо сказати псевдокультурному гніту - ДОСИТЬ!  

Бо на кожних Семиноженка-Табачника завжди можна знайти Яворівського-Фаріон, які із протилежних політичних сторін, але разом, будуть до нескінченності, а точніше до повного культурного кінця, поїдати все українське. Чи зі злих, чи з благих намірів. Залишаючи після себе попіл "шароварної" України.

Досить толерувати українофобів і українолизів!

Українофоб не може займати державні посади. Він повинен знаходитись на обліку в СБУ, під контролем кожного слова, виголошеного публічно.

А українолиз не повинен мати й диванчика поціновувачів свого філігранного "таланту" дволикості і хуторянства.  

Кінець економічної толерантності

Якщо хочемо позбутися економічної залежності від зовнішніх "братів" і доморощених братчиків-казнокрадчиків, які дивляться на Україну лише як на ресурс для поживи, то мусимо вже власною кишенею відчути - ДОСИТЬ!

І тут не може бути вибору лояльності ані до прем'єрських казнописців-близнюків Азаров-Тимошенко, ані до їхніх підлеглих казнокрадів голубої, помаранчевої, білосердешної, червоної, жовто-потрібної, чи будь-якої іншої політичної Орди.

Бо казнокради будуть до нескінченності перефарбовуватись в політичні кольори всієї веселки, змінювати свої партійні, блочні чи фракційні "переконання". Аби лише мати в житті один рівень доступу - доступ до казни.

Досить толерувати казнокрадів!

Казнокрад, який бодай один раз зазіхнув на людське - бюджет, - не має права розпоряджатись казною ні державною, ні місцевою. А право таке дають самі люди - на виборах.

Люди добрі!

Бачите казнокрада в кандидатах будь-куди - не голосуйте за нього! Бачите казнокрада в списку політсили - не голосуйте за всю політсилу, при чому на всіх рівнях виборів!

Інакше ми ніколи не виберемось з економічного ярма!

Кінець політичної толерантності

Якщо мріємо позбутися ярма політиків, які влаштували нам солодке життя в незалежній державі, хто з рухівського, хто з кучмістського, хто з антикучмістського, хто з регіонального, а хто з російського середовища, - досить!

Ми повинні, рівнем власного життя і географією розкиданих по всьому світу родин, сказати - ДОСИТЬ!

Бо політичні перевертні ПРіБЮТ-у, разом з політичними князь-енками НУНС-у, разом із політичними пережитками БЛ-а і КомПУ-к, сформували закостенілу збанкрутілу політичну Орду. Вона вариться у власному соку-шику. А народ вариться в пекельному казані нужди й безвиході.

Досить толерувати політиків-банкрутів!

Скільки не об'єднуй банкрутів - прибутку не отримаєш! І від перестановки банкрутів місцями прибутку теж не вийде.

Єдиний шлях: банкрутів - у відставку, а не на ще вищу посаду! А до управління - нових управлінців. Іншого методу ні економіка, ні політика не знають. Якщо, звичайно, ми хочемо ефективної економіки й ефективної політики.

Досить толерантності - час тотальності, тотальності змін.

Андрій Новак, кандидат економічних наук, для УП