Евро-2012: сдохнем, чтобы о нас не подумали плохо?!

Перш ніж розпочати цю розмову, вважаю за необхідне дещо конкретизувати свою позицію. Точніше - своє особисте ставлення до Євро-2012 в Україні.

Я не маю й краплі сумніву, що воно в дійсності відкриває чималі можливості. Насамперед для прориву в багатьох напрямах до європейських економічних та соціальних стандартів. Однак, судячи з так званих "організаційних" програм та заходів, ці можливості будуть використані по-іншому. Переважно - для задоволення корпоративних чи бодай шкурних інтересів чиновництва всіх інстанцій, та угамування апетитів бізнес-еліти.

У цьому можна впевнитись, якщо проштудіювати низку законодавчих документів з цього приводу: державна цільова програма, план заходів з підготовки фіналу, та чимало інших документів, що визначають систему основних підготовчих моментів майбутнього "свята".

Ці офіційні папери справили на мене, вельми коректно висловлюючись, дивне враження. В них я намагався угледіти, хоча б завуальовано, натяки на виховання здорового покоління, масове утвердження фізичної культури.

Та де там!

Здалося, що писали, а головне - схвалювали й затверджували їх, оті програми-заходи, - не українські державні мужі, які невтомно позиціонують себе слугами народу, а панівний клас тоталітарного режиму.

Що не документ - то декларація намірів зробити багатих ще багатшими. Про загальнонаціональні ж пріоритети, інтереси отого маленького українця немає й згадки.

До болю прикро за сьогоднішню Україну. Так, саме за теперішню, демократичну й самостійну, соборну, орієнтовану на європейські соціальні стандарти.

"Євро-2012 як бізнесу, бути", - запевняли громадян України очільники національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу.

Усе підпорядковується одній меті: створити щонайсприятливіші умови для учасників та гостей. Щоб їм швидко й комфортно їхалося по відбудованих шляхах, як зазначено в одному з документів, пилося, сиділося й лежалося.

А чи прораховувалися наслідки "легкого" отримання "зелених президентів"?

Цілком вірогідно, що відтік українців унаслідок хвилі трудової еміграції після чемпіонату принесе шкоди Україні в десятки разів більше ніж той мізерний прибуток, який у підсумку буде отримано нашою державою від проекту Євро-2012.

Тому що це бізнес-проект UEFA!

До того ж чиновники переконують, що Євро-2012 до отих усіх "позитивів" стане ще й "національною ідеєю", яка, мовляв, об'єднає сущих в Україні "задля спільного процвітання".

Ця теза більш ніж суперечлива.

Адже об'єднати, згуртувати, зробити єдиною родиною людський загал, та ще й такий розшарований, як наш український, здатна лише та ідея, в основу котрої покладено спільний інтерес, спільна користь. Адже, перш за все, "власна потреба" - рушійний апарат людської свідомості.

А саме її, оцієї-таки вигоди, удень із вогнем не відшукаєш. У жодному урядовому документі з приводу підготовки та проведення фіналу Євро-2012 в Україні...

Вважаю за доцільне акцентувати вашу увагу ще на одному аспекті підготовки.

Збагнувши, що для державного бюджету сума затрат у 36 мільярдів доларів - не підйомна, керівники держави вирішили "мінімізувати видатки". Насамперед, за рахунок місцевих бюджетів. Тобто перенесли значну частку підготовчих затрат на громади міст, що приймають Євро-2012.

З одного боку, така умова видається дуже вигідною для міської громади. А як же - з'явиться шанс, нарешті, привести, якщо не до європейського порядку, то хоча б наблизити до нього, - дороги, вулиці, міський транспорт, соціальну інфраструктуру...

Беззаперечно, заманливо обзавестися сучасними готелями, крамницями, ресторанами, паркінгами, спортивними спорудами... Але якби ж "задарма", чи то б пак - за державний кошт, себто за гроші платників податку. За наші з вами гроші!

Адже окрім фіскальних надходжень, інших більш-менш потужних джерел для фінансування поточних заходів, за інформацією мерів, міська влада не має. Бачте, зовсім-зовсім, геть усі інші джерела фінансування вичерпані.

А створити нові робочі місця, зберегти хоч одне виробництво, не кажу вже про налагодження нового, не спадало на думку?

Поміркуймо над альтернативним варіантом.

А чи не важливіше на сьогодні відремонтувати дороги від села до села, або до районної лікарні? Відновити роботу закритих сільських шкіл, клубів, дрібного бізнесу?

А як же інвестиції, заперечите ви, про які нам торочать?

А інвестиції дійсно є. Але це не що інше, як кредити, запопадливо надані Україні нашими улесливими друзями.

До речі, Україні, яка до 2048 року буде повертати вже взяті кредити, категорично заборонено брати додаткові. Про це одноголосно заявляють фахівці з банківської справи. Остання інформація про зниження кредитних рейтингів України і Києва міжнародним агентством Standart & Poor"s, є засторогою не тільки для інвесторів, але й для українського суспільства.

Кредити під високі відсотки братимуть вони, а повертати будуть наші діти та онуки, усе своє життя!

Якої користі чекати пересічним громадянам від капіталовкладень, закопаних у землю, закатаних в асфальт, замурованих у спортивні та інші споруди?

Майже ніякої.

"Великий спорт", на відміну від фізичної культури, - це насамперед потужний інструмент дистрибуції, збуту різноманітних товарів. І не в останню чергу - алкоголю та тютюну. Згадайте рекламні "перебивки" під час трансляцій футбольних матчів, боксу, Формули-1.

Великі футбольні стадіони - це інфраструктура, яка будується для того, щоб люди більше ходили дивитись на футбол, а не грати самим у футбол. Щоб більше споживали пива, чіпсів, цигарок, менше приділяли уваги собі та власним дітям, які в цей час виростають на смітниках.

Ви заперечите: а хіба не залишаться місту нові готелі, спортивні арени, паркінги, ресторани, концертні зали?

Так, залишаться, тільки з великим "АЛЕ".

Адже до Євро-2012 передбачено спорудити спортивну інфраструктуру, мережу об'єктів сервісного обслуговування, які не розраховані, а, отже, і не придатні для масового фізичного оздоровлення, або навіть залучення до аматорського спорту дітей, юнацтва. Не кажучи вже про пересічних людей середнього віку.

І, зрештою, дістануться вони не громадськості, а "слугам народу" та обслуговуючим їх бізнесменам.

Наведу приклад перспективи розвитку подій.

Наскільки відомо, вартість проживання за добу в трьох- або чотирьохзіркових готелях коливається від 600 до 1500 гривень. Отже, після Євро-2012 хто буде користуватись цими готелями? Пересічні громадяни, 65 відсотків з яких отримують заробітну платню в 700 гр. на місяць, та ледве зводять кінці з кінцями?

Чи не краще заплановані кошти вкласти в проекти масового оздоровлення та фізичної культури?

Ще раз нагадаю: бюджет проведення Євро-2012 близько 36 мільярдів доларів США.

Приймемо середню вартість спортивного майданчика за 10 тисяч доларів США. У розрахунку на кожну з 25 областей України, умовно, у кожному районі України можна організувати по 5538 спортивних майданчиків.

За такі кошти можна відбудувати наново дитячі садки, майданчики, бібліотеки, будинки культури тощо.

Сподіваюсь на розуміння того, що наведений приклад умовний, для того щоб яскравіше проілюструвати, яку користь для нації можна зробити за зазначену суму.

Одним словом, наслідком отих колосальних витрат з бюджетів кожного міста стане подальше збагачення людей влади й бізнесу. Натомість пересічним українцям - "кому ярмо, а кому й домовина". Зараз, на превеликий жаль, дуже прибутковий бізнес ховати українців.

Про що все це свідчить? - запитаєте Ви.

Це означає, що фактично на чолі нашої держави стоять не слуги народу, а вороги нації.

І це не натяк на якусь політичну силу. Це пряме обвинувачення тисяч різнокаліберних, різнокольорових державних керівників, які підштовхують націю до могили. Для них це гра. "Онлі бізнес".

Хто винен? - зрозуміло. А от що робити?!

Необхідно відмовитися від Євро-2012, доки не пізно.

Не може бути ніякої ганьби. Навпаки, тільки воздасться людям, які дбають про народ більше, ніж про "розваги" світових глобальних структур та власні інтереси.

Врешті-решт українцям треба продовжувати прибрати перевертнів, "торгашів" та "приходьків" від влади. Й завдяки розуму та силі перемогти насамперед самих себе.

Здобудемо кращу долю Україні!

Вадим Джума, ДО "Просвіта", для УП