Самая большая угроза для Януковича

Регіонали дуже швидко скористалися з перемоги на президентських виборах та переформатували під себе всю владну вертикаль в країні. Чи буде комфортним їх перебування при владі, залежить, в першу чергу, від того чи поліпшаться справи з економікою, та чи зростуть соціальні виплати ще до парламентських виборів.

Водночас, в умовах коли очікувати швидкого економічного зростання не доводиться, а анонсоване Верховною Радою підвищення соціальних виплат знаходиться у "підвішеному стані", першочерговими можуть виявитися проблеми в гуманітарній сфері.

Кроки нової влади саме в цій царині ризикують стати фатальними для неї, особливо якщо зарплати та пенсії не зростатимуть, а під час наступних виборчих кампаній теми суспільних дискусій, за традицією, стосуватимуться питань мови і історії.

Радикальні спроби змінити правила гри в символічному просторі можуть звести нанівець навіть позитивні зрушення в економіці і соціальній сфері та призвести до подальшого відчуження регіонів від центру.

Під час передвиборчої кампанії команда Януковича діяла згідно із вже апробованим сценарієм, що передбачав звернення, в першу чергу, до свого електорату і мобілізація його на базі мовного питання, безпекових пріоритетів (невступ до НАТО) та трактування української історії та ролі її окремих персоналій (несприйняття Шухевича, Бандери, Мазепи, Виговського як визначних особистостей).

Водночас Янукович обіцяв після своєї перемоги не експлуатувати теми, що розколюють українське суспільство. Та вже під час відвідин Кремля новообраний президент обіцяв підвищити статус російської мови та відмінити укази попередника про присвоєння героїв України Бандері та Шухевичу.

Особливо болісно на заході країни була сприйнята можлива відміна зазначених указів саме напередодні 9 травня, мовляв, це як подарунок радянським ветеранам та Росії коштом переконань інших.

Разом із заявами щодо можливого продовження строку оренди Росією військової бази у Севастополі та створення газотранспортного консорціуму, що традиційно виступають індикаторами політичного протистояння в Україні, це було сприйнято багатьма громадянами як прояв проросійської політики та ущемлення українських інтересів.

Новостворена опозиція відреагувала миттєво. Тимошенко звинуватила Януковича у "паплюженні нашої мови і культури", а депутат від БЮТ Соболєв сказав, що вся майбутня стратегія БЮТу буде спрямована "на захист України" від президента.

(Під "Україною", очевидно, мається на увазі цінності української культурної спільноти).

Призначення міністром освіти одіозного Табачника засвідчило, що дрейфу нової влади до україноцентричного світогляду годі й чекати.

Хоча окремі загравання з електоратом опозиції були. Азаров заговорив українською, уряд заявив про можливе тестування держслужбовців на знання мови, чого так і не сталося за Ющенка. Натомість, нагадаю, був виданий указ про обов'язкове вживання української держслужбовцями.

Ось і голову Черкаської області нова влада звільнила з формулюванням за "вкрай незадовільний стан справ у Черкаській області, зокрема в Канівському меморіальному комплексі Тараса Шевченка".

Вимоги політичного моменту та завдання легітимізації влади ПР там, де регіонали не мали електоральної підтримки, штовхатиме їх до ширшого використання української атрибутики та символів.

Але чи дійде Янукович у цьому процесі хоча б до рівня Кучми, який апелював до національної версії української історії задля потреби зміцнення політичного лідерства, водночас уникаючи будь-яких серйозних кроків по розбудові української національної спільноти на базі української мови та культури?

Нагадаємо, що Кучма позиціонував себе як борець з "надмірним" націоналізмом, та був прибічником тісних братерських стосунків з Росією, водночас вшановував пам'ять героїв Крут та жертв Голодомору і політичних репресій.

Проте така його політика не мала успіху – впродовж всього президентства Кучму звинувачували в антиукраїнській політиці та в повзучій денаціоналізації.

Час покаже чи стане Янукович підтримувати практику вшанування пам'яті жертв Голодомору та засудження тоталітарного радянського режиму. А якщо ні, то що запропонує взамін.

У Януковича є три можливі шляхи розвитку гуманітарної сфери. Перший передбачає виконання своїх передвиборчих мовних обіцянок, орієнтацію на радянську/російську модель історичної пам`яті, використання національних цінностей у якості розмінної монети заради дешевого газу у торгах із Росією.

Цей шлях означатиме, що Україні загрожуватиме білорусизація країни на чолі із президентом однієї третьої української території. Реалізація цього сценарію може потягнути за собою проведення чіткої лінії між владою та опозицією за мовно-культурним принципом із подальшим поглибленням розколу країни.

Не треба нагадувати, що за умови поєднання політики і культури, може виникнути дуже вибухонебезпечна суміш.

В такому випадку Янукович здійснить помилку Ющенка, лише з тією різницею, що тепер спротив зростатиме не на сході і півдні країни, а на заході і в центрі. Наслідки цього можете домалювати самі.

Другий шлях є продовженням політики Кучми із його механічним поєднанням меморіальних практик із радянської та національної історичних парадигм та показною увагою до національної культури.

Вибір першого чи другого шляху означатиме, що об'єднувати країну новій владі доведеться завдяки економічному зростанню, покращенню умов життя та за допомогою методів адміністрування. Гуманітарній сфері буде відведено другорядне значення.

Під третім шляхом розуміємо не тільки використання у своїх цілях української національної тематики, а й дійсні кроки задля розвитку національної культури, кінематографу, книжкової індустрії, а також посилення інформаційної безпеки країни.

Метою таких змін має стати доформування окремої загальнонаціональної української самобутньої ідентичності.

Якщо, наприклад, врахувати, що навіть Ющенко, для якого його гуманітарні проекти були пріоритетними, мало зробив в цьому напрямку, то від Януковича важко щось очікувати. Принаймні зараз.

Крім того Янукович та його команда мають світогляд, що немає нічого спільного із романтичним націоналізмом Ющенка. Та й переможна кампанія регіоналів ще довго асоціюватиметься із їхніми передвиборчими обіцянками.

Але ближче до можливих парламентських та місцевих виборів ситуація може змінитися. Від того чи повірять регіонали в можливість отримати додаткові голоси на заході і в центрі країни, залежить можлива модифікація їхньої політики в гуманітарній сфері.

Якщо ж буде прийнято рішення, що збереження їхнього впливу у традиційному електоральному поясі Януковича на півдні і сході є головним завданням, то і необхідність перегляду гуманітарної політики може відпасти сама собою.

Якщо ж нова влада усвідомить важливість гуманітарної сфери у україноцентричному вимірі, то перед Януковичем залишається завжди відкритою можливість скористатися добре апробованим в Україні методом перебрання у менш успішних опонентів їхніх ідеологічних програм, що має сприяти лояльності виборців до нової влади.

Найкращим прикладом такого "запозичення ідей" є радянська партноменклатура, яка непогано себе почуває під прикриттям націонал-демократичних ідей.

Віталій Огієнко, для УП