Единственный тест на потенцию – экономический

Ані призначення в Адміністрації, прокуратурі, силових структурах, ані спекуляції на мовних, історичних, натівських темах, а лише економічні кроки продемонструють СПРОМОЖНІСТЬ нової старої влади.

Показна "рішучість", з якою новий президент почав видавати укази, розрахована, поки що, на те, щоб справити враження на виборців. Перейменування канцелярії глави держави та призначення її головних канцеляристів і канцеляристок, створення, один за одним, комітетів при президентові (на фоні "скорочення витрат і урізання зарплат"), указ про боротьбу з бідністю (ніби її можна побороти указом чи наказом), який дуже нагадує передвиборче "рішення" прем’єра-кандидата про кінець кризи з 1 березня…

Поки що, все дуже схоже на стиль роботи двох урядів нині обраного президента – показне "улучшеніє вашей жізні уже сегодня" за рахунок боргів, розпродажу держмайна, легких мильних кредитів та вміло підтасованих статистичних даних, за якими Україна виглядала державою найбільш динамічного розвитку в світі. Такими методами можна побороти не лише бідних, а й багатих…

Якщо "рішучість" зведеться лише до показухи і реваншизму (у мовних, історичних, культурних, натівських питаннях) – гріш ціна такій "команді професіоналів".

Що ж насправді може довести бажання і вміння нової старої влади попрацювати, врешті, для людей, то це не лише економічні призначення, а економічні дії в інтересах всієї держави, а не лише своїх бізнес-груп.

Тому, вважаю, оцінити потенціал "команди професіоналів" можна буде за такими трьома групами критеріїв:

Економічні призначення, які залежать від президента країни, а саме:

- голови Нацбанку замість одного з "героїв" фінансової кризи Стельмаха;

- прем’єр-міністра України – замість іншого "героя" тотальної економічної кризи Тимошенко. Кого запропонує президент – "реформатора", "консерватора" чи "вірного слугу";

- голів обласних і районних адміністрацій. За яким принципом будуть пропонуватися кандидатури: "вірних слуг" чи ефективних управлінців.

Принципи економічної політики, якими буде керуватись влада, а саме:

- методологія проведення державної економічної політики – з чого розпочне і за якими принципами нова стара влада поведе економічну політику, бо наразі "Указ про боротьбу з бідністю", з економічної точки зору, виглядає для фахівців не просто смішно, а якось насмішливо;

- бюджет-2010 – чи стане він, вчергове, "бюджетом дерибану", чи дійсно "бюджетом реформ", та чи спроможеться влада створити і прийняти прогресивні податковий та бюджетний Кодекси;

- грошово-кредитна і курсова політика – якими будуть сфери гарантованого урядом та пільгового кредитування, а також курс гривні – це особливий тест на справжність, чи буде він формуватись лише в інтересах експортерів – на девальвацію, чи в інтересах всієї економічної системи – на зміцнення;

- інвестиційна політика – чи відбудеться реальне спрощення інвестиційних умов і процедур та якими будуть сфери стимулювання інвестиційних потоків;

- розвиток Програми з організації ЄВРО-2012 – чи буде наведено лад в організаційній неорганізованості української частини Чемпіонату, а також те, чи зможе влада перетворити цей форум на потужний стимулятор виробничого, туристичного та іміджевого прогресу України.

Зовнішньоекономічні пріоритети, які обере політичне керівництво держави, а саме:

- політика щодо експортноорієнтованих галузей – чи будуть вони підтримуватись лише девальвацією гривні, на шкоду решти економіки, чи активізацією зовнішньоекономічної діяльності міністерств, української дипломатії та залученням організованої української діаспори;

- структура і обсяги імпортних закупівель – чи буде влада знижувати імпортозалежність України, диференціювати енергетичні потоки, ліквідовувати безбожне імпортозаміщення, та чи знайде розумний компроміс між імпортом та вітчизняним товаровиробництвом;

- пріоритети зовнішньоекономічної співпраці – де влада буде бачити головні перспективи зовнішньої ділової співпраці – ринки і партнери розвинутих європейського, американського, швидкозростаючих азійського, арабського регіонів чи "родних" і, водночас, вічно відсталих і бідних ринків "країн СНД" із застарілими технологіями і непрогнозованою заполітизованістю.

Отже: гривня – девальвація чи зміцнення, бюджет – дерибану чи реформ, нова пара – податковий і бюджетний Кодекси, та експортно-імпортні пріоритети покажуть реальну СПРОМОЖНІСТЬ нової старої влади.

Думаю, нам вже досить показухи, шоу та імітації турботи про народ – час не ефектності, а ефективності, при чому для нової старої влади – дуже короткий час для доведення своєї економічної, а значить і політичної, потенції.

Андрій Новак, кандидат економічних наук, для УП