Картонный президент

Українська влада – нелегітимна, і сьогодні це зрозуміло всім. І громадянам, і закордонним оглядачам, і самій владі. Низька явка на виборах, рекордно низька підтримка новообраного президента, ще менша підтримка на той час діючого прем’єра, їхнє взаємоневизнання та взаємопоборювання.

Прецедент? Чи, може, закономірність?

Конкуренція між президентом та прем’єром – це вже традиція незалежної України. Леоніда Кравчука підсидів його прем’єр-міністр Леонід Кучма.

Останній, у свою чергу, пам’ятаючи про те, яким "макаром" він отримав владу, чи не щороку змінював склад свого уряду.

Віктор Ющенко (що був прем’єром у Кучми) вже такої змоги не мав, і п’ять років вся країна "насолоджувалась" політичними виставами, що демонстрували жорстке протистояння між президентом та урядом.

В результаті, ми отримали у другому турі виборів двох прем’єр-міністрів Ющенка.

Але питання легітимності влади – це не лише взаємини між її гілками. Легітимним є лише той керівник, якого визнає і сприймає суспільство. Чи можна вважати за актуальне таке твердження у відношенні до нашої держави? Судіть самі.

Бізнес ухиляється від сплати податків, адже не впевнений в тому, що ці кошти підуть за цільовим призначенням. Правоохоронні органи не ловлять правопорушників, адже значна їх частина сидить у зручних кріслах і пише їм накази.

Суди притягають до відповідальності тих, хто запропонує меншого хабара. Головним фальшивомонетником у державі є НБУ, який друкує нічим не підкріплені папірці, і називає їх грошима.

Вся бюрократична система не визнає себе легітимною, адже пріоритетними для чиновництва є кулуарні домовленості, тобто відносини поза офіційним законодавством. А основним джерелом доходу для неї є не заробітна платня, а хабарі…

Отож, доводиться констатувати відсутність суспільної легітимності діючої влади. Ви, звісно, можете мені заперечити – хоч якою б недолугою не була наша влада, але вона законна. Якими б ці закони не були, але вони існують.

І тут я вам змушений заперечити. Сьогодні наша влада втратила і юридичну легітимність – вона свідомо і системно порушує українське законодавство.

Останніми і чи не наймасштабнішими порушеннями можна вважати антиконституційний розпуск старої та формування нової коаліції, і скасування місцевих виборів, призначених на кінець травня цього року.

Згідно Конституції, органи місцевого самоврядування обираються терміном на 4 роки, а, отже, їхні повноваження завершуються 31 березня 2010. Відповідно, після цієї дати вони юридично стають нелегітимними…

Ви знову ж таки можете мені заперечити, згадавши про славнозвісний "третій тур" на президентських виборах 2004 року, який був, по суті, неконституційним.

Я погоджуюсь, його проведення дійсно було неправомірним. Однак, якщо всі це визнають, то новообраній владі варто було б притягнути до відповідальності його організаторів, а не здійснювати подальші правопорушення, поглиблюючи свою незаконну сутність.

По суті, новообране керівництво держави вчинило державний переворот, і його представники мають бути засудженими за узурпацію влади. Але ні кишенькова правоохоронна, ні продажна судова системи цього не зроблять.

Вони не визнають навіть ті збочені закони, які вони самі написали! Тоді навіщо нам їх дотримуватись?!? Якщо закон існує не для всіх, значить – його взагалі не існує…

Із ситуації, що склалась в Україні, я бачу лише два можливих виходи.

Або вимагати від влади якісно виконувати свої функції, вказувати на проблеми та пропонувати їй способи їх вирішення. Чимало громадських організацій займається цим тривалий час, але досі кардинальних змін ми не маємо. Особисто я не вірю в успіх цих дій.

Або не визнавати існування цієї влади і діяти за принципом самоорганізації. Обравши цей шлях, ми маємо відмовитись від сплати податків, зборів, штрафів, хабарів та інших "обов’язкових" платежів, які живлять цю систему.

Необхідно саботувати та бойкотувати діяльність влади. Ми не повинні визнавати законів цієї псевдодержави та цілеспрямовано створювати їй альтернативу.

Новостворена громадська ініціатива "Новий Громадянин" запросила новообраного президента на Громадянський Форум, де він має відповідати на запитання, яким чином розвиватиметься Україна протягом наступних 5-ти років.

У випадку, якщо він проігнорує громадськість, захід все одно відбудеться, але на запитання відповідатимуть поважні експерти, а на місці президента стоятиме силует із картону.

Але, на мою суб’єктивну думку, навіть якщо станеться диво, і Янукович не побоїться відвідати Форум, влада навряд чи стане менш "картонною" і більш справжньою для українців…

Дмитро Сінченко, для УП