Проект "Государство Украина"

І до інавгурації нового президента, було зрозуміло - хто б не прийняв управлінське кермо у свої руки, він постане перед необхідністю усвідомлення трьох неприємних, але дійсно існуючих реалій, в яких живуть Україна і українці.

По-перше, український народ хоча, звичайно, і найкращий, але об’єктивно, згідно відомої формули суспільства (будь-якого), лише 3% людей в ньому – розумні та водночас моральні, 9% людей розумних, але не дуже моральних і, нарешті, 81% людей і не дуже розумних і не дуже моральних (решта ті, що потребують піклування суспільства).

По-друге, всім великим країнам – світовим лідерам – потрібна стабільна та передбачувана Україна. Але як потужний виробник сировинної продукції та великий ринок збуту високотехнологічної продукції. І ні в якому разі навпаки – як економічно самодостатня, технологічно незалежна країна на кшталт другої Франції.

Для спрямування розвитку України саме в таке річище активно працюють дуже потужні та інтелектуально-професійні спецслужби багатьох країн, в першу чергу, Росії.

По-третє, реальний сьогоднішній (наявний) інтелектуальний потенціал України, в першу чергу, в промислово-технічній та організаційно-економічній сферах життєдіяльності держави дуже розпорошений, дезорієнтований та методологічно не озброєний і тому досі не дозволяє розробити та ефективно провести в життя власну стратегію розвитку країни.

В такому стані він приречений бути лише більш-менш ефективним засобом виконання стратегії розвитку, що нав’язується зовні.

Крім того, необхідно також усвідомити, що неможливо "придумати" ефективну стратегію розвитку країни, як і будь-якої іншої продукуючої системи. Система "Держава Україна" об’єктивно існує та розвивається згідно своїх внутрішніх законів існування та розвитку систем.

Людська спільнота, в першу чергу, її політикум, може лише сприяти цьому розвитку, розуміючи ці закономірності, або гальмувати та руйнувати його в наслідок власної недолугості та аморальності, або ж відверто ворожих дій з зовні.

Таким чином, уповання на "мудрість народу" є цинічним обманом – в питаннях прогресу БІЛЬШІСТЬ НІКОЛИ НЕ БУВАЄ ПРАВОЮ.

Орієнтація на зовнішні "взірці" та зовнішні поради є хибними – наші, українські, інтереси ЗАВЖДИ (більшою чи меншою мірою) можуть не співпадати з інтересами інших.

Крім того, в організації та ефективності діяльності своєї інтелектуальної еліти ми дуже  відстаємо від наших опонентів, тому шляхи еволюційних змін та запозичення "передового досвіду" (до речі, досвід ніколи не може бути передовим, тому, що він вже в минулому ) на основі звичних форм та технологій такої діяльності є АБСОЛЮТНО БЕЗПЕРСПЕКТИВНИМИ.

Знаменитий польський письменник та філософ Станіслав Лем казав, що єдиною зброєю поти ефективних технологій є інші, більш ефективні технології. Тому починати нашу роботу потрібно з розробки такої більш ефективної, технології вдосконалення функціонування системи "Держава Україна".

На щастя, методологія розробки необхідної технології давно відома – це функціонально-вартісний аналіз.

Перш за все, згідно цієї методології, треба максимально повно зрозуміти побудову та внутрішню мережу зв'язків та взаємозалежностей в системі "Держава Україна" для чого треба:

- представити систему як систему елементів (структурних утворень);

- побудувати функціональну модель системи з максимальним ступенем структуризації, з урахуванням всіх, необхідних для успішної життєдіяльності системи, функцій;

- представити всю сукупність потоків переміщення та перетворення матеріалів, енергії та інформації (гроші це теж інформація) в системі;

- представити систему як деталізовану систему вартостей;

- виявити в системі внутрішню мережу протиріч та абсурдів ( а вони вже стануть очевидними на той час).

Впевнений, в такому розрізі систему не аналізував ніхто, тому цілісного уявлення про те, що таке "Держава Україна", як продукуюча система, теж ніхто не має, а без такого розуміння будь-які подальші кроки будуть фрагментарними та малоефективними.

Виявивши таким чином весь перелік необхідних для успішної життєдіяльності системи функцій, здійснюється оцінка їх вагомості та вартості.

Після цього, будується функціонально-вартісна діаграма системи "Держава Україна", котра наочно та кількісно визначено показує всі зони збитковості та неефективності в системі.

Такий аналіз є конче необхідним для будь-яких подальших кроків щодо реформування та вдосконалення системи, так як він забезпечує наявність дійсно системного, кількісно визначеного та погодженого зі всіма опонентами "будівельного майданчика для позитивних перетворень.

Наявність функціональної моделі системи буде дуже корисна в багатьох сферах державного управління, наприклад, в бюджетному процесі. Розробка державного бюджету на основі функціональної моделі системи "Держава Україна" значно технічно спростить, а також емоційно та політично охолодить цей процес. Адже ж, ділити будуть відсотки , а не гривні, котрі завжди ділити приємніше.

Ми отримуємо можливість наочно бачити (з кількісними оцінками) всю "недолугість" існуючої системи та той ідеальний її вигляд, до якого ми прагнемо.

Програми переходу зі стану "недолугості", як окремих функціональних блоків так і всієї системи "Держава Україна", до стану "ідеальності" вже справа техніки та професіоналізму інтелектуальних політичних сил держави.

Згадана методологія забезпечує також ефективність розробки та реалізації таких програм в усьому спектрі напрямків функціонування державної машини.

Головною ж перевагою такого дійсно системного та методологічно переконливого підходу до розв’язання задачі є те, що впродовж всього шляху перетворень (котрий, як відомо, ніколи не може завершитися) всі будуть мати перед очима погоджену модель того, що ми "будуємо" та безумовну впевненість у вірності вибраного шляху.

При цьому важливо, що в будь-який момент часу можна бачити в якій точці цього шляху ми знаходимося та вносити необхідні корективи, не зашкоджуючи загальній стратегії.

Принагідно хочу зауважити, що функціонально-вартісний аналіз є дуже ефективним методологічним інструментом для вдосконалення будь-якої організаційної чи технічної системи. Ця методологія масово використовується за кордоном, але тільки не в Україні.

Більше того, таким методикам не навчають ні інженерів не економістів в наших вузах. В київській політехніці навіть маленький ознайомчий факультативний курс з такого аналізу відмінено з минулого року. І це, здається, зовсім не випадково, але це тема для іншої розмови.

Таким чином, що і як робити – відомо, була б добра воля.

Олександр Гнєдаш, кандидат технічних наук, аналітик, для УП