Тайная запись дебатов, которые не состоялись

Доброго вечора! Шановні глядачі, у нас згідно із законом про вибори відбуваються дебати між кандидатами у президенти України. На це відведено 100 хвилин ефірного часу. Шановні кандидати, прошу до слова!   

Ю: Добрий вечір, любі мої! Добрий вечір, Вікторе Федоровичу!

Я: Вітаю вас, Юліє Володимирівно!

Ю: Дозвольте я розпочну цей ефір. Я хочу сказати одну каласально важливу річ.

Я: Та скільки можна? Я знаю, що Чехов - письменник! Він навіть про Київ - город каштанів - писав, хоча б оцей його твір «Каштанка»...

Ю: Ні, Вікторе Федоровичу, я про інше. Я знімаю свою кандидатуру з виборів.

Я: Ееееее..... Ну, може, я про кухню все таки перегнув палку. Тим більше, ви ж самі казали, що готувати не вмієте. Це якесь дуже радикальне рішення. Мене й так виберуть Президентом, але вдвох, як то кажуть, і балотуватися веселіше!

Ю: Це остаточне рішення. Якщо ви дозволите я коротко протягом наступних 99 хвилин скажу, чому я це вирішила зробити.

Я: Ну ви мене знов вводите в коллаптоїдний стан...

Ю: Насамперед про косу. Так, вона накладна. Це, перефразувавши великого космолога Леоніда Михайловича, місце, яким жінка гордиться. Щиро сердечно кажучи,  не може бути Президент із накладною косою, чи, як у вашому випадку, із накладним інтелектом. Я це зробила задля іміджу, щоб створити образ. І мені це вдалося. Навіть люди на заході можуть не знати моє ім'я, але знають, хто така жінка з косою...

Я: Юля Володимирівна, вам справді вдалося створити образ жінки з косою, яка прийшла в Україну, саме тому Україна  в такій глибокій, як то каже спікер, вигрібній ямі.

Ю: Дайте я докажу. Зокрема, про економіку. Вона як коса, теж накладна. Тобто якщо людям показати, як воно насправді є, то буде соромно. Пинзеник вже все докладно розповів, якщо ви пам'ятаєте: казна пуста, пенсійний фонд теж, податки зібрані на рік вперед, на інвесторів революційні обіцянки вже не діють, а НДС вони не дочекаються, гривня у власну силу не вірить, банки дихають на ладан, кредити не повертаються і не даються. Весна. Нема за що сіяти, повені на носі. Валютний фонд дав нам стільки, що я хочу подивитися, як ви, Вікторе Федоровичу, збираєтеся ці кредити віддавати. Хіба Межигір'я в заставу віддасте.

Я: Нууу. Еееее... Все, що ви кажете - правда. У народі ваш уряд навіть почали називати ТОВ - Товариство з обмеженою відповідальністю...

Ю: Вікторе Федоровичу, ваш уряд називали в народі ЗАТ. Ви розумієте, про що я. Але я не закінчила. Ще хотіла сказати про газ. Україні він ще довго буде виходити... Підписані мною угоди вражають майже так, як виступ вашої дружини про наколоті апельсини, але сміємося, на жаль, не ми. Нам нема чим платити за газ. Нафтогаз щомісяця на грані самогубства. Якщо ви очолите Україну, то й самі там незабаром будете.

Головне, що я хочу сказати, що після всього того, що ми разом з вами, до речі, й Віктором Андрійовичем, зробили з Україною, не дуже хочеться її очолювати.

Я: Це ви, Юліє Володимирівно, розпочали дуже серйозну дискусію. Якщо так подивитися, то і я мав би зняти свою кандидатуру. Я коли подумаю, що Президент має відповідати за зовнішню політику, то перед очима пропливають усі Гельсінкі зі Стокгольмом, Чорногорія з Косово, Абхазія з Осетією... От переді мною досі стоїть питання, як НАТО розшифровується. Я тому його так і не люблю, що не знаю, що воно таке.

І тут ще й Росія під боком. По-перше, флот. Ну я кажу, ніби хай залишається після 2017, але він мене теж там муляє. Кажуть, росіяни кримські землі порозбирали, а я хотів і в Криму собі якусь хатинку.

Російська мова. Ну я пообіцяв, що вона стане другою державною, хоча мені насправді все одно, ви ж знаєте, як я ними володію.

І цей Медведєв - він якась незрозуміла конячка, чи він "за" Путіна, чи "проти". Вони ж думають, що я їхньому бізнесу дам зайти в Україну, але ж вони не розуміють, що Донецькі хлопці живуть по принципах. Ми вже між своїми все поділили.

Ю: Ой, Вікторе Федоровичу, про Росію взагалі не кажіть. Ви ж знаєте, ми коли з Володимиром Володимировичем без краваток вечеряли...

Я: Ой, краще не розповідайте ...

Ю: ...то ми з ним ніби про все домовилися. Але ж ви знаєте цих росіян! От про газові угоди вони мені теж казали, що підпишемо як для „своїх", а підписали, ніби як для „Ющенка".

Я: Ви знаєте, Юлія Володимирівно, оце я все зважив, я таки теж знімаю кандидатуру. Просто, як подумав, що із першою леді поїдемо на прийом до Британської королеви...

Ю: Ну, мені теж із Нестором, було б не зручно їздити...

Я: Ну бачите, хоч щось у нас спільне є - Шуфрич.

Ю: Якщо вже говорити до кінця, то є ще одна причина, чому я зняла кандидатуру, - це моя декларація. Ви бачили мою декларацію? Вона промовиста, як вірші Шевченка: пробиває на сльозу. Ви ж розумієте, що один мій Луї Вітон, коштує, як бюджет кількох невеличких міст. Я навіть думала, якщо грошей в казні ну зовсім не буде, то буду містам сукні роздавати.

Ви розумієте, Вікторе Федоровичу, насправді Президент - це найманий менеджер. Тобто громадяни наймають його на роботу, і вони платять йому зарплату. Якось не гарно виходить.

Далі - оренда будинку. Я кажу журналістам нехай звертаються до генпрокуратури, якщо вони хочуть щось додатково дізнатися про плату, яка в декларації відсутня. Але вони не зверталися. Так я вже подумала, що з інших питань теж їх буду в генпрокуратуру направляти, щоб коротші були прес-конференції.

Потім бізнес чоловіка. Ну я справді не пам'ятаю, як він  називається.

Я: Ні, ну я хоч пам'ятаю, що моя називається Людою. Але й у мене з цим Межигір'ям якось не гарно вийшло. Все таки належала земля кілька десятиліть державі, а я раз - і собі. Це як з норковою шапкою в юності. Дуже хотілося мати...

Просто думаю, як піду з політики, ну не в Донецьк же повертатися. Я ж там був губернатором. Я знаю, що там така екологія, що людей можна висилати в регіональні поїздки, як на Соловки.

Ну і якщо ви вже про Вітон похвасталися, то в мене теж є туфлі зі страуса (це такий композитор, якщо не помиляюся), і з пітона...

Ю: І все таки Вікторе Федоровичу, краще йдіть ви на Президента. Бо в мене вже „все пропало", всіляке бажання наступні 5 років відповідати за це.

Я: Ні, ну ви знаєте спочатку, в мене була ідея. Я думав, що ми із Ренатом Леонідовичем та іншими друзями приватизуємо бюджет, ну і тоді з'явиться смисл про нього турбуватися. Але після нашої щирої розмови вирішив зніматися.

Ю: До речі, а що б ви робили, Вікторе Федоровичу із орденом Бандері, якби виграли вибори?

Я: Чесно кажучи, я не розумію, чому наші так переполошилися. Бендера мені завжди подобався, я б йому і другий орден дав.

Ю: Зрозуміло. Шкода, що ви свою кандидатуру теж знімаєте, весело було б жити в Україні.

Я: Я знав, що ми колись спільну мову знайдемо. Оце перша спроба, коли ми таємні угоди підписували про поділ України, якось воно мені не пішло. Ну не можу я ділитися!

Ю: Не хвилюйтеся, вже нема, чим ділитися....

Шановні глядачі, шановні екс-кандидати, час дебатів добігає кінця. На завершення можу лише сказати, що після такого неочікуваного повороту подій, коли обидва кандидати зняли свої кандидатури з перегонів, може, в України є шанси?

Усі збіги імен є випадковими.

Марія Голубєва, для УП