Враньем мир обойдешь и назад не вернешься

Добігають кінця виборчі перегони, наскрізь прошиті брехнею, лицемірством, лукавством. Серед цього безмежжя подвійних стандартів звучали і чесні, щирі голоси.

Ці голоси - наші завоювання останніх п'яти років. Але, на жаль, не були вагомо почуті суспільством. Ми знову повернулися у кінець 90-тих, коли стояли перед вибором меншого зла.

24 мільйони громадян (із 39 мільйонів внесених до виборчих списків) не підтримали двох претендентів, які вийшли у другий тур. Вражаюча цифра. Кожен з виборців мав свої мотиви. Частина з них залишиться вірною своєму вибору і або не прийде на вибори, або скористається можливістю приєднатися до тих, хто не підтримає нікого.

Інша - проголосує за когось із двох. Проблема такого вибору перетворюється на душевні муки. Особливо у нацпатріотів, до яких зараховує себе і автор цих рядків. Особливо у тих, хто у першому турі голосував за чинного президента. Саме за його політику націєтворення.

Налякані деякими заявами "недемократичного" претендента і його симпатиків, (які раптово, як "з табакерки", вискочили на телеекрани із своїми дрімучими оцінками), нацпатріоти ніяк не можуть привести себе у синхрон із совістю. Бо як же голосувати за менше зло, коли цьому злу складено ціну вже давно...

А з іншого боку, якщо не проголосуєш, то ж може перемогти ... Страшно й подумати. Бо ж от кинули клич голосувати за "неї" шановні ( і не дуже) особистості. Дехто просто на прес-конференції вже майже говорив поезією во славу своєї нової обраниці.

Інші вдаряли філософією по більшому і меншому злу. Варіант "не підтримую жодного" не вітався, а подекуди сприймався майже як єресь.

І якось розгублені забули про позицію президента. Невже ви думаєте, що у нього не стало би мужності, вбачаючи загрозу тільки з одного боку, закликати до консолідації з Нею? Чому так просто віримо брехні, не замислюючись звідки вона?

Слово "брехня" у цьому виборчому процесі стало для нас звичною справою. Вона навіть не дратує. Її так багато - у деклараціях, у кримінальних справах, у маніпулюванні бюджетними цифрами, у закликах, в обіцянках.

Минулої неділі, після проповіді добропорядного чесного сільського священика, прихожанка голосно запитала: "Батюшка, а чому Ви нічого не сказали про брехню? Що вона є великим гріхом".

Священик знітився. Сказав, що про брехню - вже іншим разом. Деякі парафіяни звично затюкали жінку, яка зазвичай ставить такі дитячі і незручні запитання. З сумом подумалося, що на слово "брехня" на час виборів накладено табу. Бо асоціюється з певною особою, а політична доцільність вимагає...Навіть, у церкві.

Можливо , коли б ми, як мантру, повторювали народну мудрість - "брехнею світ обійдеш та назад не вернешся", то мали б іншу картину для вибору.

Чого ми так боїмося? Маємо Конституцію (на жаль, розбалансовану завдяки теперішнім друзям претендентки). Маємо закони.

Зрештою, є вже велика спільнота мислячих категоріями держави громадян.

За ці 5 років ми навчилися вільно думати, вільно говорити. Потрібна лише наша воля стояти на сторожі наших свобод.

А наше дружнє "не підтримую" повинно стати засторогою переможцю.

Закінчу на оптимістичній ноті. За 5 хвилин до закриття виборчої дільниці туди вбігають захекані хлопець і дівчина. Бюлетень, який вкидає хлопець, розгортається. Відмітка стоїть навпроти прізвища Арсенія Яценюка.

Ровесник Незалежності таки встиг віддати свій голос за представника нового покоління політиків.

Данута Костура, для УП