Леня-Леня, Витя-Витя – кремлевский проект?

Знаменна подія відбулася лютого місяця цього року - зміна найвищої посадової особи України. Знаменна ще й тому, що сталося це також, як і 2005-го, взимку.

Тобто, повертаємося до традицій - наші пращури обирали князів "од Коляди до Коляди". Щоправда, ми це робимо через 5 років, а не так, як колись, через 7.

Попри холод, сніг, мороз, це, мабуть, найкраща пора для виборів. Немає роботи в полі, на дачах, значно менше людей в роз'їздах по курортах та пляжах, досить часу для роздумів.

Результат нинішніх виборів вже ні в кого не викликає сумнівів. Перемога Віктора Януковича для одних виявилася несподіваною і навіть лякає, для інших - очікуваною і обнадійливою.

Як завжди, славний Дніпро поділив Україну не тільки географічно на ліву (Східну) і праву (Західну), а й політично.

Але як в людини ліва і права рука частини одного тіла, так і наш Дніпро не може бути без лівого і правого берега, об'єднуючи їх в одну державу. І боятися, що комусь з політиків вдасться порушити цю споконвічну гармонію, навряд чи варто.

Підтвердження цьому є діяльність всіх президентів часів незалежної України, хоча їхні політичні уподобання кардинально різнилися.

Леонід Кравчук. Виходець із Західної України, вихованець КПРС. Партфункціонер, ідеолог. Прийшов до влади на хвилі національного піднесення і сподівань на швидке зростання добробуту народу України. Проводив послідовну політику по утвердженню незалежності країни.

Леонід Кучма. Виходець із Північної України, вихованець Східної. Прагматик. Прийшов до влади на хвилі розчарування людей політикою Кравчука і на проросійських гаслах.

Але завдяки тому, що він був конкретнішим і ефективнішим за Кравчука у своїй діяльності, і при цьому не поспішав здійснювати заявлену ним проросійську політику, вдруге був обраний президентом України, причому отримавши чималу підтримку на заході.

Віктор Ющенко. Теж виходець з Північної України, але вихованець Західної. Бухгалтер, по-сумісництву - "ідеолог". Або, як його називають в народі, проповідник.

Інтелектуал та інтелігент. Прийшов на посаду на хвилі національного піднесення і сподівань повернутися до своїх історичних джерел, бажання будувати своє життя разом з Європою та на хвилі задекларованих намірів побороти корупцію, яка сильно вразила суспільство при Кучмі.

Люди також пам'ятали успішну діяльність Ющенка на посаді керівника уряду і отже мали цілком виправдані сподівання, що він буде ефективним керівником держави.

Він мав найвищу довіру народу і найбільші шанси для втілення своєї програми. До влади прийшли нові люди, які готові були здійснювати поставлені завдання. Але він навіть не потрудився хоча б раз зустрітися з тими, хто проводить його політику на місцях - з головами РДА.

Подякувати їм, що відстоювали його на виборах, вислухати їхні проблеми і надати у відповідь свою підтримку. Натомість з дивовижною легкістю підписував укази, які підсовував йому Секретаріат, про звільнення учорашніх прибічників і, таким чином, втрачав їх для себе, втрачав довіру народу.

Ющенко уявив себе місією, перед яким будуть розступатися річки, щоб не вмочивши в воду ноги, можна було б перевести дном ріки народ на інший берег, до Європи.

Він думав, що здатний провести корабель на ім'я "Україна" до кращого життя без випробуваної команди. І почав опиратися на кадри, які зовсім недавно були його відвертими опонентами.

Його секретаріат та РНБО стали повнитися вихідцями з СДПУ (о), Партії регіонів, взагалі випадковими людьми... По суті, Ющенко став руйнівником своїх же ідей, руйнівником національно-демократичних сил і навіть власної політичної партії.

Він не готував і не збирався готувати собі заміну, надаючи посади людям з іншого політичного табору або політикам учорашнього дня.

Його орієнтація на відродження історичної пам'яті та національної культури, що можна було б тільки вітати, не мала потрібного розуміння в масах, бо не була системною, продуманою і, головне, не була забезпеченою інформаційно.

В щирість намірів відроджувати рідну культуру й мову, в той час коли в книжковому магазині Секретаріату 99% літератури - російськомовні твори, коли за кількасот метрів закриваються книгарні, а теле- і радіопростір заповнений чужою продукцією, чомусь не вірилося.

Здається, Ющенко сам не знав, що насправді будує. А пізніше його здебільшого хвилювало питання як переписати Конституцію, щоб повернути собі стільки повноважень, скільки було у Кучми.

Фінал відомий. Із чи не 70% підтримки навесні 2005-го, Ющенко скотився до 5% в 2010-му. Залишилися нездійсненими його десять кроків назустріч людям, корупція розквітла ще більше...

Звичайно, можна себе тішити думкою, яку озвучував дехто з його оточення, що Україна ще не доросла до такого президента, можна звинувачувати народ у невірному виборі взимку 2010-го... Але чи не варто президентові усвідомити власні прорахунки і зрозуміти чому народ проголосував саме так.

Це потрібно, перш за все, самому Ющенку, якщо він хоче залишатися у великій політиці.

Віктор Янукович. Уродженець і вихованець Східної України. Прагматик. Прийшов на посаду, в першу чергу, завдяки провальній політиці свого попередника і проросійським гаслам.

За словами Ющенка, його тезка Янукович (Юлія Тимошенко теж) - це найбільш вдалий кремлівський проект починаючи з 1991 року. Але одразу виникає питання: попередні президенти теж чужі проекти, тільки менш вдалі?

Як можна так принижувати власний народ, та й себе...

Дехто глузує з невисоких інтелектуальних здібностей Януковича. Але високі інтелектуальні здібності Ющенка в державотворчій діяльності не принесли йому успіху. Отже, не все залежить від інтелекту.

Історія знає чимало прикладів, коли людина без вищої освіти ставала успішним керівником. Головне, аби вміла організувати навколо себе розумних людей, ставити конкретну задачу, домагатися порядку і законослухняності, зробити все, щоб справа рушила.

Тобто, Янукович може успішно компенсувати свій інтелектуальний недолік іншим - створити сильну команду з професійно підготовлених, освічених, завзятих та відповідальних людей, яким не було б байдуже, що вони залишать після себе на цій землі?

Ми зараз можемо лише гадати про майбутнє Віктора Януковича як президента. Так, він не має підтримки, яку мав Ющенко. Але і Кучма не мав такої підтримки.

Та якщо Янукович не повторить прорахунків своїх попередників, якщо порозуміється з опонентами, створить амбітну команду і не потоне в політичних чварах навколо конституційних повноважень, успіх йому гарантований.

Дійсно, Конституція України не досконала. Але в ній є все для здійснення амбітних планів. Якщо Янукович діятиме в рамках Основного Закону, продемонструє повагу до нього, він здобуде відповідну вагу в державі і підтримку серед народу.

І тоді успіх його старшого колеги-прагматика Кучми йому забезпечений - в 2015 році Янукович може бути обраним президентом на ще один термін.

... Льоня-Льоня, Вітя-Вітя. Чи справді зачароване коло? Знов ті самі граблі?

Я б так не казав. Ми не стоїмо на місці - країна розвивається, держава міцніє. Отже, наше коло не замкнене. А граблі на нашому шляху повинні обов'язково бути, щоб нагадували нам (а політикам особливо), що маємо не задирати носа після виборчого успіху, а й дивитися собі під ноги.

Сергій Піддубний, для УП