Это, возможно, еще не конец

Ймовірність зриву виборів з кожним днем зростає.

Протистояння опонентів перейшло межу компромісів та здорового глузду. Фальсифікації, як і їх провокації з обох сторін (свого роду страхування від поразки), спрямовані на не визнання переможця.

Повторення 2004 року не буде: третій тур, за таких умов, втратить сенс, бо нічим не буде відрізнятися від другого.

Сторони відкинули навіть видимість дотримання законності.

Справжня суть двох учасників чітко проявилася та підтвердила очевидне - жоден, навіть наближено, не тягне на лідера держави.

У війні компроматів штаб Януковича переграв штаб Тимошенко. Останні, крім затасканих тем Межигір'я, двох судимостей та давно відомої безграмотності лідера регіоналів, так нічого і не спромоглися відшукати.

Натомість, люди, близькі до штабу Януковича, оприлюднили в інтернет-виданнях документальні факти співучасті Тимошенко, разом з Павлом Лазаренко, у багатомільярдних валютних розкраданнях державної казни, її співучасті у оплаті послуг вбивць Євгена Щербаня та передачі під контроль росіян українських металургійних активів, що належать ІСД.

Всі публікації розраховані на людей, які є основними користувачами інтернет-видань та складають кістяк аудиторії виборців Тігіпка, Яценюка та Гриценка. Це вкрай ускладнює завдання Тимошенко - отримати їхні голоси "за" себе.

Обидва претендента крім обіцянок так і не спромоглися запропонувати суспільству реальні кроки по виходу з кризи.

Тимошенко програє, і програє відчутно. Індикатором цього стали позиції парламентських фракцій, так званого "болота" - комуністів та блоку Литвина - щодо відставки Луценка.

Володіючи матеріалами закритих соцопитувань, вони зрозуміли безперспективність ставки на Тимошенко. А виступ Тимошенко на "Інтері" підтвердив, що вона близька до паніки.

Штаб ЮВТ деградує - її ляпсус щодо принципової незгоди з позицією Тигіпка стосовно газового консорціуму остаточно переконав прихильників Сергія Тігіпка у свідомому обмані виборців.

Стала зрозумілою і мета участі Тігіпка у президентських перегонах. Планкою для нього є не президентська посада, а посада прем'єр-міністра, незалежно від прізвища майбутнього президента. Тому його "падіння" може стати ще більш швидким та жорсткішим, ніж "падіння" Яценюка.

Адже будь-який політик, що мріє про посаду президента, ніколи не погодиться "спалити" себе, розчищаючи "авгієві конюшні", що залишає після себе Тимошенко.

Така дивна, на перший погляд, "нерозбірливість" бронзового призера пояснюється чистою прагматикою: заробити гроші на обслуговуванні чергового замовлення, приміром, французького бізнесу, що можливо лише на посаді глави уряду.

Свого часу Сергій Тигіпко отримав найвищу нагороду Франції - орден Почесного Легіону - за сприяння у передачі французькому "Лафаржу" Миколаївського цементного заводу. Зараз французи націлилися на участь у газотранспортному консорціумі та на розширенні своїх цементних потужностей в Україні.

Наївність Тігіпка дивує. Регіонали ніколи не погодяться віддати газотранспортну систему комусь ще. А Тимошенко вже домовилася про все з Путіним. Французи в обох випадках зайві.

Власне, будь-які запевнення Юлії про готовність призначити прем'єр-міністром Тігіпка, здається, оманливі. А її прохання не голосувати проти всіх - це спроба хоч трішечки скоротити своє відставання від Януковича, щоб мати зачіпку для оскарження результатів виборів.

Тимошенко боїться, що багато людей проголосують проти всіх. Янукович розраховує, що це дасть йому шанс зберегти свій відрив від Юлії. Але для нього це, скоріш за все, стане "пірровою" перемогою.

Його "команда" нічим не краща за команду опонента. Витягнути економіку та подолати кризу українського суспільства ця команда також не здатна.

Навіть у випадку перемоги, Януковичу потрібно буде здолати опір Тимошенко по визнанню результатів виборів. А опір буде шалений, бо це її останній "бій", програвши який вона швидко відійде у політичне небуття.

І, якщо протистояння між двома кланами щодо визнання результатів виборів затягнеться та зайде у клінч, у нас з'явиться шанс уникнути сумного сценарію, що чекатиме у разі перемоги когось з них.

Ющенку можна буде багато що вибачити, якщо він, за таких обставин, призначить нові вибори президента, на яких ані він сам, ані Тимошенко, ані Янукович вже не будуть мати шансів на обрання.

Не треба лякатися того, що такий розвиток подій призведе до колапсу. Ми фактично стоїмо на його порозі саме завдяки тому, що ющенки, тимошенки та януковичі почергово здобували владні повноваження і розвалювали все, що можна, не забуваючи при цьому про себе.

За півроку до повторних президентських виборів нічого не зміниться. Хіба що прем'єрство Тимошенко остаточно переконає її прихильників у її бездарності на посаді голови уряду.

Регіонали, можливо, нарешті, змінять лідера на більш пристойного, а Ющенко поповнить свою колекцію ще декількома глечиками та вишиванками.

А там, сподіваюся, з'являться нові претенденти, за яких не соромно буде голосувати. Принаймні, це краще, ніж 5 років "жаху без кінця".

Тільки не варто ігнорувати вибори 7 лютого. Хоча б для того, щоб їхні команди не вкинули наші голоси на користь когось з них.

Ігор Квятковський, народний депутат України ВР 2-го та 3-го скликань, для УП