Почему не развивается Украина?

Досвід останніх років існування нашої держави, а також інших країн світу однозначно вказує на те, що успішний їх розвиток залежить від системної і систематичної реалізації розроблених на науковому рівні принципів.

При цьому парадоксальним чином виявилося, що не настільки важливо, щоб ці принципи були правильними, головне полягає в тому, щоб вони були і послідовно реалізувалися в життя. Особливо чітко це проявилося в нинішній час, коли соціально-економічна трансформація суспільства відбувається в умовах чергової циклічної кризи.

Ще раз знайшло своє підтвердження геніальне висловлювання Гельвеція: знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів. Іншими словами, як воно має бути, так воно насправді і є. Хто б там і що б не говорив і яку б локшину не вішав народові на вуха.

Одним з найбільших недоліків нашої політології і геополітики є якесь незрозуміле і просто панічне неприйняття прогнозів розвитку суспільства. Всі ці вчені самоусунулися від науково обґрунтованих прогнозів, віддавши його на відкуп всіляким астрологам, віщунам і хіромантам.

У той же час історія людства однозначно вказує на те, що всі ті державні діячі, які користувалися їх послугами в своїй діяльності і кар'єрі, програли. Всі без винятку!

До речі, в одному з часописів часів "глибокої перебудови" знайшов прогноз на розвиток СРСР відомого у нас Глоби. Цікаво читати! Жодне з десяти віщувань цього "Нострадамуса" не справдилося. Там такий маразм! За цими, з дозволу сказати прогнозами, донині мав існувати Радянський Союз, він мав розквітнути як троянда і ним мав керувати Горбачов. І про це все йому сказала така собі планета, прости господи, як Сатурн.

Дивно слухати наших політологів, які регулярно виникаючи на екранах телевізорів і очолюючи цілі соціологічні фірми, на запитання ведучого "то який же ваш проноз на розвиток подальших подій в Україні?", скромно, опустивши голову, відповідають, що передбачення майбутнього це не їхня справа.

А чия ж тоді? Ну тоді випийте філіжанку кави, яку вам дають на передачі "за рахунок фірми" і погадайте на тому, що залишилося на її дні. Значення прогнозу в науці і державному будівництві величезне.

Недаремно відомий мислитель Карл Ясперс абсолютно правильно, по-моєму, написав: прогноз ніколи не буває нейтральним. Вірний він чи невірний, прогнозуючий аналіз неминуче спонукає до дії. Те. що людина вважає можливим, визначає її внутрішнє ставлення та її поведінку.

Рівно п'ять років тому газета "Україна молода" опублікувала мою прогностичну статтю з пророчою назвою "Бандитам - волю?". Вона і донині десь там "бовтається" в Інтернеті. Прогноз нинішньої ситуації в Україні базувався на власному життєвому досвіді, формальній логіці, здоровому глузді і "історії з географією", тобто на просторово-часових абераціях.

Сенс цього наукового пророцтва полягав у тому, що у нинішньому світі перемогла не недолуга теорія конвергенції, а принцип боротьби цивілізацій. У нас же протягом всіх п'яти років президентства пана Ющенка в життя намагалися впровадити саме теорію конвергенції.

Тому через п'ять років ми прийшли до того з чого почали в 2004 році. Помаранчева революція була перемогою європейського шляху розвитку України над неприродним для нас євразійським або азіопським шляхом. Замість того, щоб закріпити цю перемогу відповідними реформами, Ющенко взявся ці два шляхи об'єднувати в один.

Оскільки ці дві дороги ведуть в протилежні боки, Україна фактично залишилася на місці.

Не знаю якому їжаку не зрозуміло в нинішній ситуації, що Україна почне швидко розвиватися лише за двох умов. По-перше, повинна перемогти природна для нашої країни і нашої ментальності євроатлантична концепція розвитку нашої держави. Ми - європейці за власним зовнішнім виглядом і генетикою. Ми - індивідуалісти, як і всі європейці, на відміну від колективістів і общинників євразійців росіян.

По-друге, ця концепція, цей принцип має бути не лише задекларований, як донині, а й реалізований.

Ми повинні зрештою подати письмову заявку для вступу до ЄС і НАТО. Балачки про те, що нас там не хочуть, бо ми бідні, після вступу до євроатлантичних структур набагато біднішої від нас та ще й мусульманської Албанії, а також успішних перемовин про вступ до ЄС і НАТО найбіднішої держави Європи - Молдови - викликає у людей мислячих лише оскому.

Таким чином, лише перемога органічно притаманної Україні євроатлантичної концепції на президентських виборах 2010 року і її цілеспрямоване, системне і систематичне впровадження на всій території нашої держави як в соціально-економічні структури, так і в ментальність всіх громадян нашої держави, дасть потужний імпульс розвитку.

Без цього про нього на найближчий період треба просто забути.

Петро Масляк, для УП