Она их понимает

Президентська виборча кампанія-2010 майже завершилась. І хоча основний результат ще попереду, проте вже зараз можна робити певні висновки. Зокрема щодо деяких особливостей застосування політичних технологій.

Щоправда, багато говорити в цьому сенсі немає про що... Нинішній виборчий сезон мало потішив цікавими креативними знахідками як фахівців, так і виборців. Здебільшого штаби кандидатів не намагалися бути оригінальними і "їздили" накатаними доріжками.

Традиційний пінг-понг публічних звинувачень і переважно традиційна політична реклама... На загальному тлі виділялися лише рекламні кампанії Арсенія Яценюка та Юлії Тимошенко.

Перша вразила дивною незугарністю. Піарники Яценюка явно перемудрили з конструюванням мілітарного образу, що аж ніяк не в'язався з образом реального Арсенія Петровича, і з перших кроків безнадійно все зіпсували.

"Контрольним пострілом" були телевізійні ролики, в яких від вбраної в чорне постаті "героя" віяло сирітською безнадією - незважаючи на бадьорий текст.

Рекламна кампанія чинного прем'єра, навпаки, вирізнялася гарною якістю і добротним підходом. Цілісна концепція, вдала інтерпретація образу і продукування смислів, якісна подача.

Окремо ж хочу зупинитися на одній креативній новинці, яку останніми днями спостерігаю на вулицях Ужгорода. Судячи з усього, це справа рук тимошенківських умільців.

На стінах, стовпах, зупинках міського транспорту з'явилися невеликі листівки-наклейки. Там немає портретів кандидата в президенти чи символіки. На кожній із листівок - лише коротка фраза з претензією на афористичність. Кожна з фраз, очевидно, має зачепити певну струну людського єства і примусити її завібрувати з електоральною частотою.

Наприклад, у людини від бізнесу, особливо в того, хто мав нагоду років зо п'ять тому зіткнутися на вузькій кладці з "рішучими" колегами з Донецька або, принаймні, наслухався про це від інших, мало б неприємно замлоїти під серцем від згадки про "донєцкіх бандитів". Та й обивателя це повинно було б налякати. І таким чином спонукати до відвідання виборчої дільниці та голосування не на користь тих самих "донєцкіх".

Ще один меседж - "Проти всіх - за Януковича" - розрахований на ту цільову аудиторію, в якої вже сформоване чітке несприйняття цього кандидата, і яка потенційно здатна підтримати Тимошенко не так заради неї самої, як задля того, щоб не пустити до влади її опонента.

Мета - застерегти цих людей від спокуси проігнорувати вибори чи проголосувати проти всіх.

Однак найцікавішим є інше. Автори листівок апелюють до почуттів представників національних меншин - угорців і румунів, причому не сповзають на банальності, а намагаються зачепити за живе, за насущне.

Румунська версія "танцює" від загально-концептуального "вона": "Вона нас розуміє".

Угорського аналога не спостерігається - можу припустити, що це пов'язано з особливостями угорської мови, у якій немає граматичних родів, і "вона" пишеться так само, як і "він". Тому застосування кальки знівелювало б самий сенс усієї затії.

Натомість креативники вирішили зіграти на іншому - промасувати болючий мозоль численної угорської діаспори Закарпаття, для якої принципово важливим є вільне сполучення з батьківщиною предків.

А якщо ще й згадати слова Тимошенко, що Януковичу ніхто в Європі не подасть руки, то і логіка, і етимологія меседжів "Янукович закриє для тебе Європу" та "Янукович = закритий кордон" стають більш ніж зрозумілими.

Ці політтехнологічні ходи біло-сердечного штабу цікаві ще й з того погляду, що це непогана спроба охопити, фактично, новий сегмент електорального поля, бо з угорцями і румунами раніше більше намагалася "дружити" Партія регіонів.

До вдалих сторін ідеї з наклейками можна віднести і їх зовнішню простоту - вони не дають враження дороговизни, яка часто дратує небагатого обивателя. Разом із тим, цих листівок багато - я не полінувався розпитати приятелів з інших міст Закарпаття, Львівщини і з Києва й переконався, що кампанія розгорнута широко. Причому всюди враховані місцеві особливості.

Крім того, така мобільна форма комунікації - невеличкі листівки, яких багато може розповсюдити одна людина, і які можна приклеїти будь-де - як на мене, доволі ефективна.

Чи спрацює це - побачимо. Але в будь-якому разі авторам - респект.

Михайло Удут, студент факультету суспільних наук, Ужгород, для УП