Еще раз об украинской нации и ее консолидации

Останнім часом українські політики і не тільки вони, почали все частіше вживати слово нація. Ще декілька років тому це слово у багатьох людей викликало як не "білу гарячку", то щонайменше спротив. Мовляв, народ правильно, а нація це фашисти і націоналісти.

Не беруся за наукові дослідження даного духовного феномену, бо про націю, як таку, написано багато, зокрема, робота Георгія Касьянова "Теорії нації та націоналізму". Але з вивченого і прочитаного хотів би висловити і свою думку, враховуючи сьогодення.

Із досліджень багатьох науковців про нації, можна зробити висновок, що нації бувають: старі і нові, державні і бездержавні, які мають свою мову і ті, які користуються мовами інших націй тощо. Але найчастіше в українському інформаційному просторі йдеться про етнічну і політичну націю.

Часто наші дослідники ламають списи, що краще - етнічна чи політична - і якою має бути українська нація. Одні віддають перевагу етнічній, наголошуючи, що нічого не маємо проти тих національних меншин, що живуть разом з нами. Бо ж закони, Конституція все одно для всіх однакові. Інші сповідують думку про політичну націю, мовляв, яке має значення хто ти по крові, головне громадянство.

Як на мене, з етнічною нацією у нас все гаразд. Українська етнічна нація почала формуватися як і всі інші європейські нації приблизно півтори, тисячу років тому. Тобто, етнічні групи, народності, людність, на території сучасної України, у певному часі, утворили етнічну націю зі всіма її складовими: мова, звичаї, традиції, культура, деякі відмінності від інших націй, тощо.

Формування відбувалося еволюційним природнім шляхом, (а не штучно, як хотілося деяким кремлівським червоним босам створити совєтскій народ). І тому українська етнічна нація вічна, як і інші етнічні нації. Тих, хто визнає себе українцями, в Україні 80%, до них додаємо 20 мільйонів етнічних українців української діаспори.

Що стосується поняття розуміння політичної нації, то тут є проблеми. Адже йдеться про те, щоб кожен громадянин України, незалежно від походження, почувався б, у першу чергу, українцем, знав мову, історію, звичаї, традиції, представляв Україну за кордоном як український громадянин. Був українцем російського, єврейського чи іншого походження. Так як це є у інших країнах Європи і Світу.

Така формула нації вважається сучасною, а етнічна нація, як і у будь-якій іншій нації, не тільки в українській, є не що інше як серцевина нації. Хоча знаємо також, що єврейська нація формується по крові.

Віктор Ющенко, посилаючись начебто на слова Дмитра Павличка, каже що у нас є держава, але немає нації, і наводить аргументи про польську націю. Польська нація єдина у головних критеріях життя: держава обов'язково незалежна, демократична, вибір євроатлантичний, правдива історія тощо.

Коли постає питання вибору нації, поляки дружно обирають те, що вважають за потрібне. І з цим варто погодитися, бо нам, українцям, в питаннях єдності з поляками та іншими європейськими націями поки що не тягатися. Але і у нас, українців, є свої особливості. Те що у поляків активно проявлено, у нас має вигляд летаргічного сну, з якого, зрозуміло, українська нація може вийти у будь-який час.

Декілька років тому в Києві довелося жити три тижні в готелі у чотирьохмісному номері. Одного разу, в кімнату зайшов 28 річний хлопець і привітався - "здрастує". Я йому відповів - "доброго дня".

На мою українську, хлопець сказав: "У нас в Луганскє націоналізма нєт". "Якого?, - запитав я - Українського чи російського. Якщо українського, то так, 0%, а російського 100%. Хлопець здивовано: "А как ето?". "А так, - відповів йому - Сідай послухай, я тобі розповім...".

Через два дні виявилося, що хлопець взагалі то українець, українську знає, і доля України йому не байдужа. А ще, переважна більшість дітей, котрі побували під час Різдвяних і Великодніх свят на Західній Україні (де традиції збережені більше), нізащо не повірять в антиукраїнську пропаганду.

Простіше кажучи, чим більше людина знає про Україну і українську минувшину, тим краще орієнтується в інформаційному просторі, та може прийняти не однобоке рішення.

Чому Віктор Ющенко зосередився на українській історії? Саме він і вніс за останні п'ять років у вжиток слово "нація". А ще намагається консолідувати українську націю на її історичних уроках, бо недоброзичливці нав'язують нам ту історію, якої у нас не було або перекручують її на свій лад. Загально відомо - хто не має своєї історії, не матиме і свого майбутнього. Спекуляції, як кажуть, на лице.

Ось, московські пропагандисти через свої засоби масової інформації подають нам однобоку історію, яка була написана в радянські часи. Чи знають цю історію, наприклад, "западенці". Звичайно що знають, багато хто з них вивчав історію КПСС, історію СССР, були комсомольцями і таке інше.

Але, коли Україна стала незалежною, вони вивчили ту історію України, яка була написана до ленінських часів. Там йшлося і про Київську Русь, і про Козаччину, а потім ще дізналися і про УНР тощо. І тепер знають і ту історію, яку написали в Москві, і ту, яка була написана раніше.

Ознайомившись з правдивою українською історією, тепер знаємо, що Українська Народна Республіка була незалежною українською державою, яку знищили російські більшовики. У 1942 році була створена Українська Повстанська Армія для боротьби проти фашистів. УПА перешкоджала вивезенню української молоді до Німеччини, і як могла боролася з німецькими окупантами.

А у 1941 році Організація Українських Націоналістів оголосила про створення української держави, тоді керівника ОУН Степана Бандеру німці запроторили до німецького концтабору. Два брати Бандери загинули у тому концтаборі. Потім у 1945 році, коли воїни УПА побачили що "старший московський брат" ще підступніший і жорстокіший ніж німці - вбивають, висилають до Сибіру, заганяють у колгоспи - підняли зброю і проти московських окупантів з гаслом "Здобудеш українську державу або згинеш у боротьбі за неї".

Ще знаємо що московське КГБ нищило наших провідників нації: Симона Петлюру, Євгена Коновальця, Степана Бандеру та багато інших українських патріотів. Цей перелік історичної правди можна продовжувати ще довго. Але, навіть того достатньо щоби спростовувати брехню московської пропаганди.

Зрозумілі намагання перекручувати історичні факти не українськими "фахівцями". Адже, якщо усі громадяни знатимуть правдиву українську історію, бодай на рівні користувача, то матимуть вибір, і вибір також, на виборах. Бо саме на виборах формується українська влада. А будучи консолідованою патріотичною нацією, виборці вибиратимуть українських патріотів.

Нещодавно російське телебачення продемонструвало фільм про Мазепу, де його показують як невдаху і мерзенного зрадника. А в Батурині було вирізано і вбито російськими солдатами не 23 тисячі українців а 4.

Але, щось не "в'яжеться", якщо Мазепа був українським Гетьманом і вирішив захистити свій народ: то як він міг бути зрадником?

Прочитав статтю російського філософа і політолога Олександра Дугіна "Україна після виборів", де йдеться про чотири варіанти розвитку подій після президентських виборів. Четвертий варіант передбачає поділ України на дві частини.

Хотів би зауважити, чи не варто "господам"-ідеологам найперше дбати про свою Росію. Хіба там немає проблем? Мабуть більше, ніж у нас, але вони ховаються від їх вирішення і чіпляються до України як банний лист до одного місця. Зависли над Україною як ті круки і дзьобають її, і дзьобають.

Може вже нарешті дадуть нам спокій, і перестануть нас полошити, а то ми так вже лякаємося, що аж поприсідали і тремтимо.

Невже ви не розумієте, що українська нація все одно самоорганізується, щоби ви там у Москві не видумували, ми можемо бути дуже терплячими, але Свободою ділитися з вами ніхто не збирається.

Кого б не обрали президентом, маріонеткою Москви він чи вона не буде. Президент України робитиме те, що йому скаже українська нація. Якщо не буде, тоді доведеться йому чи їй кудись втікати. Україна - не Росія.

Слава Україні!

Юрій Сидоренко, менеджер по роботі з діаспорою УВКР, для УП