Первый тур выборов состоялся. Россия празднует победу

17 січня українці мали можливість обрати з-поміж 18 кандидатів свого майбутнього президента. За підсумками голосування однозначного лідера нації, який би набрав більше 50 відсотків голосів, немає. Тож за три тижня, 7 лютого, українці знову підуть на виборчі дільниці, і вже тепер обиратимуть з двох лідерів перегонів.

Українці знову проголосували за діючу владу. Адже останні роки країною керували дві політичні сили, що мали більшість - Партія регіонів та Блок Юлії Тимошенко - і у центрі і на місцях.

Натомість діючому президентові українці на цих виборах фактично оголосили недовіру, віддавши за його кандидатуру з натяжкою 5 з невеликим відсотків голосів.

Не даремно цілу ніч після виборів на російських каналах крутили комедійні ролики на тему виборів в Україні. Судячи з цих роликів, росіянам були відомі переможці першого туру виборів ще до виборів. Росія відкрито святкувала свою перемогу та всіляко знущалась з нашого президента. І це зрозуміло, адже Ющенко зі своєю українською національною ідеєю завжди був для Росії, як кілок у горлі.

Власне, чого не скажеш про переможців першого туру виборів. І Тимошенко, і Янукович однаково прийнятні для російської влади, адже там знають, що через будь-кого з них Росія тільки посилить свій вплив на Україну. Тому для Росії цьогорічний вибір українців - це справжнє національне свято.

Чи усвідомлено українці зробили такий вибір, обравши двох кандидатів від влади, при якій вони збідніли, втратили роботи, стали жити гірше? Швидше, що ні. Втім, політтехнологи попрацювали на славу, нав'язуючи виборцям неприйнятні для демократичної країни вислови - прохідний кандидат і непрохідний.

В результаті чого доволі часто доводилося чути фрази типу: "Хочу голосувати за ..., але буду за Я чи Ю, бо ж мій кандидат непрохідний". Говорилося це зазвичай з сумом та безвихіддю. Люди так і не усвідомили, що прохідним чи непрохідним кандидата робить саме виборець, а не продажні соціологічні опитування.

І навіть якщо їхній кандидат дійсно не пройшов би у другий тур, він принаймні зміг би побачити реальну кількість своїх прихильників і прийняти рішення займатись надалі політикою чи ні. На жаль, ми так і не навчились користуватися своїм правом на голос, ми не цінуємо це право і не усвідомлюємо у достатній мірі його силу.

Тож в результаті цих виборів перемогла не свобода і право вибору, а система, її влада над нашою волею та свідомістю.

Зараз чимало людей задаються запитанням - що ж робити далі, за кого з двох кандидатів голосувати. Зрозуміло, це запитання бентежить тих, чий кандидат, не пройшов у другий тур, а також тих, хто під впливом соцопитувань віддав голос за одного з тих, хто пройшов у другий тур і тепер не знає, кого з двох обрати.

Ті, які впевнено голосували за Ю чи Я, звісно, не вагаються, вони захищатимуть свій вибір у другому турі. Тим же, хто мучить себе питанням вибору, варто знати, що згідно змін до закону про вибори, прийнятими Партією Регіонів спільно з БЮТом, якщо в другому турі з усього населення України за одного кандидата проголосують хоча б 2 людини, а за другого - 1, а всі інші - проти обох, то вибори все одно вважатимуться дійсними.

Тому варто заспокоїтися і бути чесними самими перед собою. Просто захистіть свій вибір. Якщо ви за переможців першого туру не голосували чи зробили це неохоче, голосуйте проти всіх. Якщо ж ви підтримуєте котрогось з двох, то голосуйте за нього чи за неї.

Щодо поки що діючого президента, з поразки якого так тішиться російська влада, то, думаю, наші нащадки зможуть оцінити його значно вище, аніж ми на цих виборах. Адже це був перший дійсно український президент.

Він перший за роки незалежності нагадав нам, що ми горда українська нація, що ми маємо своїх героїв, свою історію, він розкрив нам та світу правду про Голодомор, він вчив нас пишатися тим, що ми українці. Завдяки його політиці ми маємо свободу слова - журналісти це особливо відчули - адже газети перестали боятися судових позовів від представників влади. А передач типу "Свобода слова" вже розплодилося чи не на кожному каналі.

А от в Росії свободи слова немає, журналісти, які не вважають режим Путіна-Медвєдєва ідеальним, переходять працювати до нас. А хто не встиг втекти, той загадковим чином пішов з життя - така плата за критику влади.

Звісно, від діючого президента українці чекали не тільки національних ідей та свобод, які нічого не варті без гідного рівня життя. Влада, яка нічого не робить, у людей асоціювалася саме з президентом. Насправді ж ті повноваження, що отримав Ющенко, обмежувались лише впливом на зовнішню політику. І тим, що періодично він накладав вето на антиконституційні закони, що приймались Верховною Радою.

Проте згодом Верховна Рада долала вето і закони ці вступали в силу.

Ось і всі повноваження. А вся реальна влада зосереджувалась в руках уряду, тобто прем'єр-міністра. Але "маленьким українцям", як любить висловлюватися Віктор Андрійович, це виявилось тяжко зрозуміти, адже президента вони обирали всенародно, а прем'єра призначала коаліційна більшість, тож відповідати перед народом повинен саме президент.

Тож українці, які у свій час вручили гетьманську булаву Ющенку, тепер її забрали, надавши шанс на ту ж булаву конкуренту Ющенка на минулих виборах та його колишній поплічниці.

Другий тур виборів, про який так багато зараз говорять, це вже фактично вибори без вибору. Вже зрозуміло, що при владі залишились представники олігархічних кланів. Влада як була нерозривно пов'язаною з великим бізнесом, так і залишиться.

Хабарництво і корупція як були, так і будуть процвітати. Тому краще жити ми навряд чи станемо у найближчий час. А з ким з двох кандидатів все ж таки буде жити легше, сказати тяжко. У світовому товаристві жоден з них не користується повагою та авторитетом, адже обидва мають кримінальне минуле, тільки один відсидів за свої злочини, а друга - ні.

Тож кого обрати - "професора", чи ту, що закликає "галасувати проти олігархів", "не пам'ятає" назви фірми свого чоловіка і не може сказати, чим він займається, - то питання риторичне. Але остаточне рішення за "маленькими українцями".

Марина Горук, для УП