Осознание критериев выбора

Аналізуючи перспективи кандидатів у президенти до виборів та перспективи України після, пригадалися слова головної героїні з відомого фільму "Приборкання непокірної": "Вся наша сила в нашій слабкості, а слабкість наша безмірна".

Чинна Конституція передбачає, нагадаю, "слабкого" за повноваженнями президента. "Сильним" в Україні є прем'єр-міністр. Чи не так? Натомість більшість кандидатів у президенти переконують нас - вони, попри все, будуть "сильними".

І це - бажання бути сильним президентом за малих повноважень - величезна проблема для нашого майбутнього. І не просто проблема, а бомба уповільненої дії.

Адже із "слабкими" повноваженнями президент повинен управляти, а із "сильними" - зобов'язаний правити. Різниця приблизно така, як між шахами та боксом, чи преферансом та бейсболом.

Не важко здогадатися, що "сильна" особистість, авторитарний керівник, ставши "слабким" за повноваженнями президентом, буде намагатися змінити конституційні правила гри під себе.

Але зміна Конституції - процес складний і довготривалий. Це не тільки черговий виток протистояння, але і нове напружене загострення.

А "рятувати Україну" треба починати негайно. Без напруги, протистояння та загострення. І без жертв. Як політичних, так і економічних. А головне - без людських.

Серед нинішніх кандидатів у президенти є декілька справді ефективних, високоосвічених, досвідчених і порядних людей, як демократичного, так і авторитарного складу характеру, які володіють добрими особистими якостями для роботи на найвищих державних посадах.

Питання лише в тому, хто з них на яку з наявних в Україні вищих державних посад підходить найкраще.

Тобто, хто за своїми особистими діловими якостями міг би успішно працювати на посаді прем'єра, а хто за своїми особистими політичними якостями був би ефективний на посаді  президента.

Іншими словами, зважаючи на слабкість повноважень президента і силу повноважень прем'єра, хто і де зміг би максимально використати на користь справі саме ті особисті якості, завдяки яким за них готові голосувати виборці.

Сильна, дієва ділова особистість, яка вміє організувати справу, відповідно до посадових конституційних повноважень, безсумнівно, повинна працювати прем'єр-міністром, а не президентом.

Президентом повинна бути сильна і дієва особистість яка вміє організувати, але не справу (економічні процеси), а політичний процес, бо функції організатора економіки повинен виконувати прем'єр-міністр, а не президент. "Доля" президента - політика, зовнішні відносини та забезпечення законності.

Тому, на посаду прем'єра треба обирати людину з високими ДІЛОВИМИ якостями - порядного, високопрофесійного, умілого, чесного і справедливого менеджера, політика і державного діяча.

А президентом треба обирати того, хто має необхідні для посади президента високі ПОЛІТИЧНІ якості "демократа по духу", який на рівні інтуїції і підсвідомості, так би мовити, внутрішньо володіє ТЕХНОЛОГІЄЮ ефективного застосування на користь справі "слабких" повноважень президента.

Будьмо відвертими - серед сьогоднішніх (із числа вартих уваги) кандидатів у президенти переважна більшість тих, хто за своїми особистими якостями, намірами чи баченням своєї ролі та майбутніх функціональних обов'язків більше підходять на посаду сильного прем'єра.

Тож про їх і згадувати не варто - бо ж обиратимемо президента.

А ось, говорити про те, хто із зареєстрованих кандидатів за своїми особистими якостями найкраще годиться на посаду президента з нинішніми Конституційними повноваженнями - не просто варто, але і необхідно.

Адже тільки через усвідомлення суспільством вимог до особистих якостей кандидатів у президенти Україна зможе обрати президентом саме ту людину, яка найкраще годиться для роботи на цій посаді.

Людину, яка годиться і погоджується працювати на посаді на підставі чинної Конституції без її порушення та спроб внесення в неї змін, погоджується не тільки діяти в межах чинного, однакового для всіх законодавства, а і гарантувати його дотримання.

Працювати і жити за цією Конституцією, бо за великим рахунком, ми за нею ще не жили. Тому і не можемо мати підстав її оцінювати, критикувати і тим більше змінювати.

Як це зазвичай буває, серед зареєстрованих кандидатів немає ідеального претендента. Але якщо погодитися з вищесказаним та опублікованими на УП раніше критеріями, то за особистими якостями і їх відповідністю чинним повноваженням президента найбільше до "демократичного ідеалу" президента по духу і рис характеру наближаються Юрій Костенко, Володимир Литвин, Анатолій Гриценко та Олександр Мороз.

І за великим рахунком, для держави і для справи не має значення, хто з них який демократ - націонал-демократ, двічі демократ ( як Литвин), демократ американського ґатунку, чи соціал-демократ.

Важливо щоб президент був демократом по духу, за покликанням, навіть "генетично".

Кожен з цих чотирьох міг би, залишаючись самими собою, не маючи потреби міняти ні себе, ні Конституцію, працювати на посаді президента ефективно і без перетягування чужих, чи посилення своїх повноважень.

Олексій Пристая, для УП