Правда и воля

"Не жди сподіваної волі".
Тарас Шевченко

Національною ідеєю України має стати ідея, що сприяє підйому потенціалу людей. Подібна до американської мрії про "суспільство рівних можливостей", але виражена через давні, сформовані українською історією, образи та поняття: ПРАВДА Й ВОЛЯ.

Без Правди в країні (належний порядок та влада, справедливий суд та заробіток, рівні стартові можливості кожному) люди пригнічені, немає Волі (енергії, свободи вибору свого шляху). І навпаки, без Волі людей неможливо досягти Правди, кращого життя.

Чи актуальні ці поняття? Старійшина політології США Роберт Даль писав: "Демократия не нуждается ни в изобилии, ни в стандартах материального благополучия, преобладающих сегодня в промышленно развитых странах.

Вместо этого она требует разделяемого многими чувства относительного экономического благосостояния, справедливости и возможности успеха - условия, основывающегося не на абсолютных стандартах, а на сравнительной оценке использованных и упущенных возможностей".

Прямування до Правди піднімає Волю людей, а підйом Волі дозволяє ще більше наблизитись до Правди, поступово покращити все суспільство.

Система влади України побудована за елітарною моделлю демократії (за Шумпетером): політикою займається еліта, а більшість народу обмежується тільки участю у її виборах. Ця модель добре працює там, де рівень еліти (в самому широкому сенсі - культура, освіта, духовність, тощо) значно перевищує рівень решти населення.

Натомість представники вітчизняного бомонду, якщо й відрізняються від пересічного інженера чи менеджера, то, переважно, не в кращий бік.

В результаті утворюється замкнуте коло: безпосередньо міняти закони народ не може, тільки через "своїх представників", а потрапити в їх число чи впливати на них, за діючої системі виборів, немає реальної можливості.

Де-факто, це таке собі політико-соціальне кріпацтво із "Юрієвим днем" на день виборів.

Втім, заміна окремих виконавців-віртуозів нічого не дає. Партитура нікудишня, диригують одночасно двоє, а найгірше те, що оркестру слухачі "до лампочки".

Ну а музика, як відомо, вічна... доки у слухачів вистачає терпіння.

Як же змінити цю феодальну систему?

Поразку феодалізму спричинив розвиток товарно-ринкових відносин. Отже, необхідно розбудувати політичний ринок - увести механізм, що дає кожному можливість впливати на політику частіше, ніж це заведено тепер. Щоб влада залежала від народу постійно, подібно тому, як виручка продавця залежить від довіри його покупців.

Необхідні: а) така система взаємин між владою та народом, в якій народ має Волю, тобто більший вплив на владу (зворотний зв'язок); б) досконаліша технологія врахування Волі народу.

І хоча, сама по собі, демократія не може нагодувати людей чи побороти корупцію, вона створює умови, за яких народ може впливати на владу для реалізації інтересів більшості, а не тільки правлячих кланів - для досягнення Правди.

Воля - це можливість вибирати не тільки лідерів (які визначають правила гри), а й самі правила (шляхом проведення опитувань, референдумів, народних ініціатив щодо базових принципів побудови країни та влади).

Причому сама участь у прийнятті рішень є школою народовладдя, механізмом самовдосконалення людини (за партисипаторною моделлю демократії).

Варто надати людям право вирішувати те, чого не може вирішити влада. Наприклад, питання виборів за відкритими списками та можливість відкликання депутата.

А ще народ має контролювати політиків та чиновників: давати їм оцінку, мати право достроково припиняти їхні повноваження. Це єдиний ефективний спосіб боротьби з корупцією - бо всіх не підкупити. Незвично? Але ж є сфери діяльності, де всі ми контролюємо інших - це ринок.

Досконале врахування Волі народу - це таємне голосування із самоконтролем (можливість кожного перевірити та засвідчити результат свого голосування). Воно дозволяє проводити, навіть без участі влади, достовірні (без фальсифікацій) опитування та вибори.

Чому саме самоконтроль?

Розглянемо інші способи волевиявлення:

Мітинг (збори), збирання підписів не є таємними - тобто не всі проголосують проти більшості або начальства. Голосування за допомогою технічних пристроїв, по Інтернету - є проблемними з точки зору обробки інформації. Таємне голосування бюлетенями (традиційне) - закрита процедура (список виборців, підрахунок голосів) та ще й вразлива до фальсифікацій, адже вимагає участі державних органів.

Як же домогтися прийняття законів щодо народовладдя?

Як подолати невіру в свої сили, як вплинути на владу? Один спосіб ми знаємо - це Майдан зразка 2004. До того мало хто вірив у можливість його проведення та те, що це спричинить правові наслідки. Народ переконався, що можна впливати на владу шляхом мирної демонстрації власної волі, збільшився рівень свободи слова, про Україну заговорив увесь світ.

Але знову виходити на Майдан не обов'язково. Та й складних проблем на ньому не вирішиш. Потрібно дати кожному можливість висловити свою Волю щодо вкрай важливих для суспільства питань та забезпечити її врахування.

Для цього треба створити "віртуальний Майдан" (ВМ) - постійно діюче зібрання результатів опитування населення. Голосування із самоконтролем дозволяє отримати результати, яким довіряють учасники опитування, та проводити це опитування самостійно, без участі влади.

Для впливу на владу (структуру організовану), суспільство має самоорганізуватися - створити громадянські об'єднання (ГО). Процес їх створення та розвитку потребує чимало часу. Каталізатором цього процесу може стати створення та дія віртуального Майдану - громадянські об"єднання для досягнення чіткої мети: поліпшити порядок та владу в країні.

Вирішення навіть одного завдання - поява нових, вигідних народу, а не політикам, правил виборів та відкликання депутатів одразу дасть відчутний ефект - процес піде в правильному напрямі. Почнеться самоочищення влади й суспільства.

Постійний тиск з боку суспільства - демонстрація Волі на віртуальному Майдані, чіткі вимоги щодо зміни системи виборів, влади, контролю за владою, змусять політиків прислухатись до запитів суспільства. Бо інакше - програш.

З чого почати? Провести масове опитування щодо найбільш критичних принципів виборчої системи та побудови влади:

Чи вважаєте ви, що кожен депутат Верховної Ради або місцевих рад повинен обиратись індивідуально (відкриті списки, мажоритарна система виборів), чи вас влаштовує існуюча система?

Чи вважаєте ви, що виборці, які обрали депутата, повинні мати реальну можливість його відкликати: а) кожен рік; б) кожні два роки; в) через менший ніж рік період часу; г) така можливість не потрібна.

Чи вважаєте ви, що необхідно: а) затверджувати на всенародних референдумах принципові рішення щодо змін виборчої системи, форми правління, Конституції; б) мати можливість висувати народні законодавчі ініціативи; в) терміново прийняти закони щодо спрощення та визначеності процедур проведення всенародних і місцевих референдумів та народних законодавчих ініціатив, а також імплементації наслідків їх проведення.

Яка форма правління має бути в Україні: а) президентська (як в США), за якої всенародно обирається президент, який є главою держави та одночасно очолює уряд; б) парламентська (як в Італії), за якої парламент призначає прем'єр-міністра, який є главою держави та одночасно очолює уряд; в) змішана (подібна до теперішньої), за якої всенародно обирається президент, глава держави, а Верховна Рада призначає прем'єра, очільника уряду; г) інше.

Опитування з самоконтролем - унікальна можливість бути почутими, заявити про себе. А їх результати, отримані хоча б у кількох районах, це вже фактор впливу.

Конституція України, стаття 5: "... єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами".

А тепер питання. Де і коли народ безпосередньо (!) здійснює владу? Коли він визначав конституційний лад? Отже, виконуйте Конституцію, панове!

Давня мрія - Правда для всіх, Воля для кожного - має шанс бути зралізованою.

Юрко Колючка, для УП