Менять медиа-законы не надо

Промовцям під час парламентських слухань зі свободи слова у середу пропонувалося внести свої пропозиції щодо поліпшення ситуації - чи то зміни до законів, чи то створення якихось груп, чи то іще щось на власний розсуд.

Я не став нічого пропонувати. Чому? Бо насправді законодавча база із забезпечення прав журналістів є непоганою.

Отож, питання не в тому, щоб створити новий документ або нову бюрократичну структуру. Питання в тому, щоб зуміти захиститися з допомогою вже існуючих законів. Крім того, примусити можновладців нас поважати.

Зараз ми спостерігаємо, що Віктор Янукович дозволяє собі заявити журналістові "Не бовтай язиком!". Крім того, його політична сила поверне знаменитого і одіозного Олега Калашникова, який відлупцював телегрупу каналу СТБ. Оператор Володимир Новосад лікується і досі.

Команда Юлії Тимошенко пообіцяла позбавити головного редактора "України молодої" особистого майна - це сталося після критики в газеті на адресу депутата від БЮТ Андрія Портнова. А спроба заборонити критику Жінки з косою через суд - уже стала класичною нахабною спробою обмежити свободу слова.

Президент України дозволяє собі в прямому ефірі читати моралі журналістам на тему, що треба запитувати його, а що не треба.

Ну червоний мікрофонометальник Олександр Ткаченко - це образ базарного торговця самогоном з-під поли, який чомусь став захисником народних інтересів.

Годі сподіватися, що ці можновладці з власної волі стануть поважати журналістів. Вони балакають про свободу слова крізь зуби. Насправді вона їм потрібна, як колька в печінці.

Таке хамське ставлення до журналістів поширюється на все суспільство і особливо державних чиновників. Нам так і не вдалося домогтися, щоб покарали ментів, які не втручалися і дозволили відлупцювати журналістів торік у жовтні під час конфлікту на вулиці Первомайського в Києві.

Недавно керівник київської міліції прислав нам листа після понад місячного зволікання, в якому написав, що мєнтам-спостерігачам оголосили догани і попередження. Словом, воно їм, як укус комара.

Після того у Новій Каховці під час конфлікту навколо коньячного заводу відлупцювали фотокора УНІАН Віталія Данильченка, який мав струс мозку. Слідство спонукало його подати історію так, наче це було хуліганство, а не перешкоджання журналістській діяльності.

У Хмельницькому журналістку "Моя газета+" Людмилу Луніну під час протестів вкладників одного з банків позбавили диктофона. Чоловік у цивільному відібрав у неї диктофон і зламав його. Це був заступник начальника обласної міліції. Таких фактів безліч.

Ці факти свідчать про те, що можновладці мають журналістів у себе в дупі, і ніякі закони їм не указ. А слідом за ними і так звані правоохоронці хамлять нам.

Отож, треба не нові закони ліпити, а примусити поважати себе. Це можливо лише за умов професійної солідарності. Поки що ми не дуже вміємо її демонструвати. Треба вчитися.