Разочарование года. Или: На бутафорском фронте не хватает оркестра

Розрекламований рік тому "Фронт змін" Арсенія Яценюка з кожним днем ставав все більше схожим на якусь драглисту, невизначеної форми масу, без зрозумілої ідеології і без окопів. Схоже, тільки туману напускали - ніхто не збирався воювати.

Штабісти "фронту" все частіше клянуться в любові до Віктора Ющенка і не приховують - у другому турі будуть вибирати між Віктором Януковичем і Юлією Тимошенко.

Ющенка підтримають в першому турі, щоб разом з ним не поховати свої мрії про переміни. І не дати вчорашньому кумиру потонути в створеному ним же політичному болоті. Буде неприємне видовище для усієї України.

З  політичних підмостків починає зникати фігура вчорашнього "маршала" Арсенія. Якимись невиразними та блідими стали військові ятки кольору "мілітар" на вулицях міст і селищ. Нецікавими і заштампованими політичними гаслами почали рясніти газети "фронту".

Що ж відбувається на "фронті"? Військо створюється, щоб воювати. Армія без війни - це бутафорія, театр.

Військо Арсенія не воює. Були спроби невеличких маневрів, але й вони з тріском провалилися. Не того обрали противника.

Спочатку "маршал" погорів у перепалці з мером Ужгорода Сергієм Ратушняком. Не було жодних причин для міжнаціонального конфлікту. Арсеній міг посміятися з вибриків ужгородського забіяки. Але війську був потрібен противник.

Побити хоч свого, щоб чужі боялися. Війна скінчилася кухонною сваркою.

Газети Арсенія тим часом почали новий наступ: відкрили фронт боротьби "з нацизмом в Україні". Спеціальний випуск навіть присвятили цій темі. Так як нацистів не знайшли, підняли з архівів старі фотографії часів другої світової війни.

Військо Арсенія у дріб'язкових шарварках захиріло. Вже не видно вчорашнього лоску у регіональних лідерів. Їхні кабінети спорожніли. Ніхто не несе гроші, щоб включили в списки на майбутніх виборах.

"Вояки" навіть з регіональних телеканалів зникли. Сидять тихо, немов у банку, до якого не несуть депозитів.

Та й показувати нема кого. Всі чекали на нові обличчя. Тільки де вони?

З "нових" у Львові лідер "Фронту змін" зумів рекрутувати Ореста Шейку з колишнього товариства Лева, Михайла Хміля з центру зайнятості для безробітних і кількох колишніх "комсомольців". Один з яких керує центром науково-технічної інформації, а інший носив папку за колишнім генеральним директором збанкрутілого "Електрону".

Ага! Ще забули колишнього начальника управління житлового господарства. Його сплавили спочатку в район, а потім витурили з чиновницьких рядів як дуже амбіційного. Після чого подався на "фронт".

Головний львівський штабіст Олександр Ганущин накивав п'ятами ще до початку бойових баталій. Він не зрозумів ідеології нової політики Арсенія. За що воювати? Посаду заступника губернатора залишив, а місце в списку не запропонували.

У грудні на "фронті" Яценюка справжнє затишшя. Штабісти в регіонах б'ються в пошуках піар-технологій, як підняти дух здеморалізованого війська.

"Фронт" відкрили, а боротьби немає. "Маршал" вправляється в словесності. Порожні балачки починають набридати. А тут ще Юлька наступає - хтозна який сюрприз перед виборами ця краля викине. Вона ж, як княгиня Ольга. Ніби закликає до перемир'я. Збере усіх своїх ворогів на святковий обід, а потім голови повідкручує.

Від Януковича теж можна сюрпризів дочекатися - "Донбасс порожняк не гонит". Це добре розуміють "вояки" Арсенія, і потерпають за своє майбутнє. У що вляпаються? А "маршал" ще не признається, кому збирається здаватися.

Галицькі гумористи пропонують "фронтовикам" для підтримки духу здеморалізованого війська на вулицях міст і сіл поряд з "мілітар"-ятками розмістити духові оркестри. Нехай грають браві солдатські марші.

Щоб не чути, що народ говорить. І, може, не так страшно буде. Бо ж політика - справа брудна, а музика - вічна.

Богдан Кушнір, Львів, для УП