Кто твой президент?

Навіть найбільш недалекоглядні політичні технологи повинні зрозуміти: українці розчаровані у політиці.

Однак самим змістом численної та грошепоглинаючої політичної реклами технологи та консультанти тільки збільшують прірву між політиками та простими людьми.

Українці розчаровані у політиці та в політиках. Тому що:

Українці знають, скільки платять за майдани.

Українці знають, чого варті обіцянки політиків.

Українці знають, що за політиками стоїть бізнес зі своїми інтересами.

Українці розчаровані у політиці та у політиках. Це основна проблема виборчої кампанії 2009-2010.

Як на основі такого "мінусу" варто було б кандидатам будувати свої виборчі кампанії?

Вірогідно, що не зовсім так, як вони їх збудували. Більш того вони збудували їх таким чином, що розчарування ще більш наростає. Більшість кампаній кандидатів в президенти ґрунтується на принципі протиставлення одного кандидата іншому.

Згадайте: "Ворог їхньої держави!" , "Я думаю, що у нас буде велика бійка з Тимошенко", "Тігіпко обігнав Тимошенко серед міського населення" і навіть "Вона дихає йому в потилицю, йому неприємно".

Я допоможу уявити, як відбувається захист стратегії виборчої кампанії, розробленої модними та надзвичайно дорогими технологами, перед кандидатом.

"Шановний політику, ось усі кандидати в президенти у певній системі координат, ось - Вона, ось - Він, а он де - Ви! Для того, щоб отримати максимальний рейтинг, Ви повинні у рекламних та піар повідомленнях протиставити себе спочатку цьому кандидату, потім - Їй, а потім  і Йому!"

З огляду на це, зрозуміло, що метою даних маневрів є створення ілюзії того, що рейтинг кандидата у президенти Ікс не такий вже й низький.

У деяких це навіть виходить. Наприклад, у Тігіпко. Як тільки стало відомо, що Тігіпко близький до "частки" Яценюка (принаймні, в думках людей), з'явилось повідомлення, що Тігіпко обійшов Тимошенко серед міського населення.

Якщо даний кандидат буде тримати вектор, уявити, хто буде наступною "ціллю", неважко, особливо враховуючи колір фону реклами Тігіпка.

В інших кандидатів вийшло не зовсім вдало, наприклад: Гриценко пішов проти всіх, а Богословська поцілила одразу у Тимошенко. Це, напевно, занадто. Такий шматок їм не проковтнути.

І через усі ці "протиставлення" в голові виборця (будівельника, домогосподарки чи пенсіонера) - несмачна каша з кандидатів, яку ковтати зовсім не хочеться.

Більш того, така передвиборча кампанія виступає для українців прикладом того, що буде відбуватися у владі після виборів - нескінченні міжусобиці. До того ж, це - одна з причин того, що все частіше й частіше чутно "у народі": "усі однакові!".

І чим довше буде продовжуватися ця метушня, тим вищий рейтинг буде у кандидата Противсіх, а, можливо, виборець піде ще далі і в знак протесту впише у виборчий бюлетень неіснуючого кандидата, наприклад, популярного Доктора Хауса.

Логічним є припущення, що у виграші опинився би кандидат, який свідомо залишив би ці війни за шматки рейтингів інших політиків. Кандидат, з яким залишилися б не лише його прибічники, але й до якого б приєдналися розчаровані українці. А можливо, й ви.

"Бонус" розчарованих, виражений у відсотках рейтингу, кандидат та його консультанти заробили би, якщо були б ближче до народу у змісті своїх рекламних повідомлень. І не просто до народу. А до вас. І навіть не до вас, а до ТЕБЕ. Хоча б у межах своїх передвиборчих лозунгів.

Ми повинні визнати, що більшою мірою спілкуємося на "ти". Особливо з близькими людьми. Мати каже синові "ти", й у цеху робітники звертаються на "ти", і в українському представництві західної компанії обов'язково звертаються на "ти".

І після чарки горілки теж кажуть "ти". Навіть самі можновладці хизуються тим, що можуть називати інших на "ти" та дуже люб'язно: Вітя, Сашко, Юля...

ТИ як сучасний українець знаходишся у ВЕЛИЧЕЗНОМУ потоці інформації, більшу частину якої складає реклама та піар. В цьому жорсткому пресингу ТИ вчишся (чи вже навчився) виокремлювати лише те, що стосується тебе особисто. А особисто - це коли звертаються на "ти" і кажуть "твій".

Як маркетологу, мені хотілося б, щоб Янукович сказав з біл-борду: "Твоя дитина отримає при народженні 10 000 гривень". Але набагато важливіше було б почути це майбутньому батьку.

Оскільки це як розмова тет-а-тет, в якій є лише ТИ і Янукович. Тоді ТИ сприймаєш Януковича як свого і віриш. Бо він же ТОБІ особисто пообіцяв турботу про ТВОЮ дитину.

Так, у невдосконаленому вигляді кандидатів "наближають" до народу, і ми маємо змогу раз у декілька років читати на біл-бордах: "наш президент".

Але це доволі абстрактно. Що означає плакат з написом: "НАШ президент"? Чий - "наш"? Олігархів, котрі оплатили цю рекламу? Вочевидь, так.

"Мій президент". Яке значення у заяві зірки шоу-бізнесу - "Мій президент"? У підсумку, це - президент зірки, який не поскупився для неї. Бо ж українці знають, скільки платять за майдани.

"Захисник". Дехто з кандидатів заявляє, що він (вона) - "захисник". Захисник своїх фінансових "меценатів"?

Перші два слогани, мабуть, винайшли егоїсти. А останній - навіть не егоїст, а просто нейтральна людина, занадто нейтральна для роботи в рекламі та зв'язках з громадськістю...

Деякі кандидати використовують особисті повідомлення. Але частка цих звернень настільки мала, що розмивається на тлі іншої інформації, яка подається тими ж самими кандидатами.

Через таку несистемність, особисті повідомлення кандидатів дуже рідко доходять до пересічного українця і настільки ж рідко викликають бажання віддати СВІЙ голос "за призначенням". Це також питання інтеграції передвиборчої кампанії та її диференціації, але це тема іншої статті...

Висновки. Для виборця: Особисто про ТЕБЕ не думають навіть під час виборчої кампанії.

Для кандидата: Ті ж самі гроші та інший ресурс на передвиборчу кампанії можна використовувати ефективніше та із меншим витратами отримати вищий рейтинг.

Для мого сумління. При ефективній, а, зважаючи на це, й менш витратній рекламі, залежність політика від фінансової складової виборчої кампанії буде меншою. Хоча б на відсоток.

Віктор Ткачук, для УП