Нужны ли Украине новые мифы?

Альфою і омегою радянської історіографії були або відверта брехня, або тотальне замовчування відомих всьому світові фактів.

Здавалося б, що в Україні із настанням нових часів з цим совковим методом буде остаточно покінчено. Але не так сталося, як мріялося. Охочих до вибудовування нових міфів виявилося більш, ніж достатньо.

Чи не першу скрипку у цьому сумнівному оркестрі грає Віктор Ющенко. Взагалі-то автор вітає його прагнення відновити шану нації до власної історії, але при цьому не треба забувати про науку. Підняття самосвідомості громадян не треба робити шляхом відвертої неправди.

Часто-густо при будь-якій нагоді Віктор Андрійович доводить до відома громадськості, що саме в Україні народилася перша в світі Конституція, маючи на увазі Конституцію Пилипа Орлика.

Та чи була ця конституція тим, що ми зараз вкладаємо в це поняття; і чи була вона першою в світі.

Вікіпедія пише наступне: слово конституція (constitutio) латинського походження і означає установлення, устрій, порядок.

Сучасне значення цього слова - основний державний документ, закон, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих, та судових органів влади, виборчу систему, права і обов'язки держави, суспільства і громадян.

З погляду на таке усталене тлумачення, подивимося, чи відповідає йому так звана Конституція Пилипа Орлика.

Як відомо, генеральний писар Війська Запорізького Пилип Орлик був обраний гетьманом 16 квітня 1710 року в Бендерах (територія нинішньої Молдови), коли там перебувало до 5 тисяч запорожців.

Це обрання супроводжувалося ухваленням угоди між гетьманом та старшиною і військом.

Далі слово доктору історичних наук, професору НаУКМА Наталі Яковенко: "Цю угоду, відому під назвою "Конституція прав і свобод Війська Запорізького" ("Pacta et constitutionеs lеgum libertatumque Exercіtus Zaporoviensis"), нерідко с наївним ентузіязмом трактують, як "першу конституцію Української держави", вкладаючи новітній зміст у формулу "pacta et constitutiones".

Насправді ж укладачі акту 1710 року мислили його як традиційні для Речи Посполитої pacta conventа (договірні пункти), на дотримання яких обраний володар (там - король, тут - гетьман) присягав перед "вільним народом" (там шляхтою, тут - козацтвом).

Ідеал договірного правління являв собою стрижень річпосполитської політичної культури, і саме на цей взірець орієнтувалися Орлик та його старшина, надавши своїй угоді ідентичну з річпосполитськими практиками назву - pacta et constitutionеs.

Інша річ, що прийняття Військом Запорозьким власних "договірних пунктів" стало справді великою подією, оскільки засвідчувало політичну зрілість козацької держави, яка вперше "самоусвідомила" себе і на формальному рівні зафіксувала розподіл прав та обов'язків між гетьманом і "козацьким народом", - писала Наталя Яковенко у "Нарисі історії середньовічної та ранньомодерної України".

До цього висновку треба додати, що, власне, на території України ця угода не діяла, оскільки вже у 1714 році Пилип Орлик остаточно зійшов з політичної арени, так і не спромігшись повернутися на рідні терени. Це по-перше.

По-друге, ці угоди, як видно із самої назви, стосувалися відносин між гетьманом і козаками.

Таким чином, вважати цю угоду справжньою конституцією у сучасному розумінні не можна. Це, безумовно серйозний крок, який відповідає демократичним традиціям українського козацтва, але на Конституцію він не тягне...

Щодо того, чи це перша Конституція у світі, то тут взагалі нема про що сперечатися, бо загальновизнаним є факт, що першими документами, які з повним правом можна віднести до поняття конституційних, були англійські "Велика хартія вольностей", що була прийнята 1215 року і "Білль о правах" 1689 року.

Обидва чинні досі.

Для пересічного українця це виглядає дуже дивним, але Велика Британія досі живе без документу, який зветься Конституцією.

Українцям є чим пишатися, в цьому немає ніяких сумнівів. Ми маємо свої здобутки в історії, яка вписана в історію Європи, маємо неосяжні простори, багатющі надра, найродючіші ґрунти.

І головне, кожний із нас представляє 46-мільйонний народ, самодостатню велику націю, якій для самоствердження не потрібні зайві міфи.

Микола Черниш, інженер, для УП