Failed state, или Украина глазами Росии

Росія вже приготувала новий сценарій для окупації України. Сценарій обґрунтований, з науковою термінологією, геополітичними імплікаціями та залізною логікою.

Сьогодні натрапив на інтерв'ю російського "вченого", заступника директора Інституту Європи РАН, засновника часопису "Россия в глобальной политике" Сергія Караганова. Інтерв'ю розміщено на "Российском журнале" під назвою "Никому не нужны чудища. Десуверенизация Украины".

Це інтерв'ю має стати пересторогою для всіх нас, і передусім до українських еліт, в сенсі тих, хто приймає рішення. Перед нами типова доказова база майбутньої (не дай Бог!) окупації України.

Аргументація проста. Україна, як і низка інших держав світу, наприклад в Африці, або Пакистан, є державою-невдахою, failed state, себто таким утворенням, яке поступово втрачає ознаки державності. Це автор іменую процесом десуверенізації.

Причиною нашої невдачі є не економічна криза, а наша політична культура й політичні процеси (хоча пан Караганов вжив би тут радше слово "квазіполітичні") пост-революційного періоду. Десуверенізацію Караганов визначає як "втрату народом здатності керувати собою".

Відтак, закид здійснюється не стільки на адресу еліт, скільки загалом в адресу всього українського суспільства, як такого, що деградував.

Якщо в Україні головні проблеми держави пов'язують з конфліктом "недозрілих" еліт та розвинутого громадянського суспільства (приклад тому – акція "Геть усіх"). То в очах росіян ми – недозрілий або здеградований народ, який не в стані породити ті еліти, які зможуть забезпечити життєдіяльність суспільства і держави, не кажучи вже про їх розвиток.

Ми, начебто, втратили будь-яку здатність до самоорганізації. До цього ж докладається негативний вплив світової фінансової кризи. Тож шансів у нас на нормальне життя – ну жодних. Ось так.

Проте цей закид, провівши певні психоаналітичні аналогії, можна було би проковтнути. І вже не згадувати про "керовану демократію", вибіркову дію законів, ресурсний тероризм тощо в самій Росії.

Проте геть без уваги не можна лишити той факт, що російські еліти вважають нашу "деградованість" і "розпад української держави" небезпечним для себе явищем. Вони не можуть припустити утворення джерела дестабілізації біля своїх кордонів.

Негативні явища цього можуть бути страшними для Росії. Хочете ілюстрацію? Будь ласка.

Газовий конфлікт. Українці через власну деградованість припинили постачання газу до Європи. Тут вже Україна постає не тільки як локальна проблема.

Це - проблема континентального масштабу. Треба якось же її вирішувати. Європа, буцім-то, вже повністю відвернулась від нас. Вона взагалі стидається вести з Україною будь-які переговори.

Ось і остання надія на два полюси цього біполярного геополітичного світу: Росія та США.

І хоча пан Караганов ніби-то від скромності стверджує, що Росія не буде "дружньо" окуповувати територію України. І що ніби Росія та США мають взяти на себе всю відповідальність за долю значної за територією країни, але рівень недовіри між двома державами настільки великий, що про діалог з цього питання годі й говорити.

А Україна тим часом долею географії перебуває під кордонами Росії, а не Штатів. І, хоча про це пан Караганов мовчить, проте висновок очевидний – гасити пожежу в Україні доведеться росіянам.

Суверенної держави на той час вже і не буде як такої, а тому введення військ для налагодження спокою та забезпечення населення всіх необхідним не буде актом вторгнення та війни, а миротворчою операцією з рятування цивільного населення.

Сценарій - крутіше грузинського. Хоча навіть там і тоді росіяни обґрунтовували свої дії тим, що не визнають Саакашвілі за партнера, за політика, а тому не можуть вести діалог з тим, що для них – ніщо. З нічим не можна говорити, на хаотичній території ніщо можна тільки деміургічною силою встановлювати порядок-космос. Ідеологічна база готова.

Її головні постулати такі:

1) Україна – не те, що не Росія, вона вже майже не-держава, а отже не може бути суб'єктом міжнародної політики.

2) Нестабільність в Україні, а радше на українських землях загрожує стабільності сусідніх держав та, беручи до уваги транзитне положення, всій Європі, і місію миротворців прийдеться виконати Росії.  

Отже, слід вичекати слушний момент й історична справедливість встановиться – українські землі перейдуть під російських суверенітет. Якщо таку доказову базу будує голова президіуму Ради із зовнішньої та безпекової політики, член Ради при президенті РФ із сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства і прав людини, то нам тут варто до цього прислухатися й зробити висновки. Поки ми дійсно з держави не перетворилися на землі.

 

Автор Андрій Кулаков