Кто сеет ветер. Из чего возник самый большой скандал в закупках оружия и что будет с Умеровым, Безруковой и другими
![](https://img.pravda.com/images/doc/6/0/604d0e5-aoz.jpg)
От уже кілька тижнів в Україні розгорається скандал у системі закупівель зброї. Міністерство оборони після місяців непублічного конфлікту з керівництвом Агенції оборонних закупівель (АОЗ) вирішило провести агресивну інтервенцію і забрати право призначати та звільняти керівництво Агенції.
Натомість команда Марини Безрукової не захотіла тихо піти, як це відбувалося з більшістю чиновників епохи Зеленського, і почала активно захищатись.
В результаті система управління закупівель зброї майже паралізована, сторони постулюють свою виключну легітимність, західні партнери ошелешені, а президент Зеленський говорить буквально про все на світі, тільки не про це.
Управлінський параліч в оборонній сфері, про який так багато говорилось на рівні експертів і військових, таки вийшов у публічну площину. І не просто вийшов, а з перспективою перерости у жалюгідне самоприниження України за часи великої війни.
Через внутрішні міжусобиці українські посадовці вже виглядають для багатьох закордонних партнерів, як дикуни. Але з цим ще можна було б якось впоратися, таке Україна переживала не раз.
Однак різке загострення феодального інстинкту в Міноборони і тримання за крісла в АОЗ відбувається в найгірший момент – у розпал сезону контрактування зброї.
Від вчасних закупівель напряму залежить, чи матиме армія зброю, чи матиме Україна армію і змогу вистояти.
Але, здається, чиновники з обох сторін конфлікту навіть не задумуються, що їхні чвари можуть зробити країну беззахисною. Бо тільки до таких наслідків і приведуть збої в системі оборонних закупівель.
Самого факту існування кількох "легітимних" очільників АОЗ досить, щоби вжахнутись. Від цього один крок до сумнівів у легітимності всіх майбутніх укладених контрактів.
"Українська правда" відтворила основні етапи війни за контроль над оборонними закупівлями та спробувала справді почути всі сторони конфлікту.
Історія конфлікту
Перші конфлікти в керівниці АОЗ Марини Безрукової з її формальними безпосередніми начальниками в Міноборони почалися ледь не в перші дні після призначення.
Принаймні скандальний контракт на закупівлю 120-мм мін, які не летять та не вибухають, нову очільницю АОЗ змусили підписати рівно після двох тижнів на посаді на початку 2024-го. Від контракту погано пахло вже на тому етапі, цифри поставок виглядали явно завищеними, але авторитету, щоб відмовити вищому начальству в нової команди Агенції ще не вистачало.
З часом такої сміливості побільшало, хоча вона не завжди дорівнювала професійності. Про це йтиметься трохи нижче.
Як розповідає джерело УП в оточенні міністра Умєрова, перші розмови в МОУ про конфлікти з АОЗ датуються початком весни 2024 року.
"Десь на початку квітня до Умєрова прийшов його заступник Кліменков (курував роботу з АОЗ – УП) зі скаргами, що з АОЗом проблеми. Що от купляють мало, купляють не те і так далі. Умєров тоді зібрав Марину Безрукову, Кліменкова і каже, що або ви навчитесь разом працювати і будете виконувати те, що просять військові, або ми будемо шукати інших людей. Тобто перший раз про звільнення заговорили ще тоді", – пригадує співрозмовник в МОУ.
Правда, ефекту від таких профілактичних бесід було мало. Агенція агресивно виборювала своє право самостійно вирішувати, в кого закуповувати. Команда міністра не менш агресивно вимагала купувати більше, іноді – не ту номенклатуру, часом "рекомендувала" купляти в інших.
До осені 2024-го напруга дійшла до такої позначки, що в офісі Умєрова мусили зібрати нову широку зустріч.
"Тоді знову був Кліменков, покликали Арсена Жумаділова з Державного оператора тилу, Безрукову. З нею були Даша Каленюк і Віталік Шабунін. Тоді Умєров відкрито сказав, що от йому постійно на Ставках, на урядах, в Генштабі прилітає, бо ми не встигаємо з поставками. І знову сказав, що хоче замінити голову АОЗ. Але активісти вмовили його не чіпати Безрукову до кінця дії контракту", – розповідає співрозмовник УП в Міноборони.
Та МОУ не втрималось. На початку жовтня зв'язка Кліменков – Жумаділов спробували перехопити управління закупівлями зброї. Провести це хотіли у форматі злиття оборонної агенції Безрукової та відомства Жумаділова Держоператор тилу. Ця структура закриває усі нелетальні потреби армії.
Задум був простий і очевидний: взяти закупівлі зброї у свої руки. Але реалізація, як кажуть, підкачала. Спершу ініціатори заплутались у стандартах НАТО, а поки розбирались, то партнери України із того-таки Альянсу змусили відмовитись від ідеї об'єднувати агенції, а ще й швидко запустити для них окремі наглядові ради, щоб унеможливити ручне керування з МОУ.
До честі міністерства, наглядову раду обрали дуже достойну, троє незалежних експертів і два – представники держави. В останню квоту потрапили заступник Умєрова Юрій Джигир і керівник найбільшого військового благодійного фонду "Повернись живим" Тарас Чмут.
І десь саме в цей момент, у жовтні, почались процеси, що переросли у відкритий конфлікт останніх днів.
Щоправда, за словами Безрукової, конфлікт був заочним, адже сам міністр нібито не виказував їй в очі ніякого невдоволення роботою, а про претензії вона дізнавалась із публікацій у медіа та листів МОУ до західних посольств.
Наглядову раду обрали, але контракти з її членами не укладались аж до кінця грудня. Відповідно, коли рада нарешті зібралась після нового року, то одразу опинилась в найгострішій фазі протистояння між АОЗ та МОУ, де Умєров продовжував гнути свою лінію на звільнення Безрукової, а Агенція все більше дрейфувала в бік політичної стратегії захисту.
У грудні команда МОУ вкотре втручається у процес управління агенцією.
Міноборони змінює статути усіх своїх критичних держпідприємств, надає собі право "у разі виникнення загрози нацбезпеці" одноосібно змінювати керівників таких ДП.
АОЗ, як і ДОТ, саме такими держпідприємствами і є.
"Держава в особі Міноборони мусить мати змогу швидко добиватись виконання задач. Досвід 2022 року показав, що в кризовій ситуації ніяких наглядових не збереш, а МОУ треба механізми, щоб закупівлі йшли за будь-яких обставин", – пояснює логіку МОУ джерело в оточенні міністра.
Натомість голова наглядової ради АОЗ Джигир у коментарі "Лізі.net", по суті, повторив міністру старий анекдот про священника в лазні: або хрестик зніміть, або надягніть спіднє.
"Імітувати незалежне корпоративне управління перед міжнародними партнерами й паралельно продовжувати керувати в ручному режимі – це принаймні нечесно і не відповідає взятим зобов'язанням перед нашими союзниками, від допомоги яких залежить обороноздатність країни", – сказав Джигир.
Задум МОУ знову вперся в реалізацію і реалізаторів. Міністерські мотивували такі зміни в статутах новими нормами закону про корпоративне управління держкомпаній, які зобов'язують МОУ якось реагувати на загрози.
Але на засіданні антикорупційного комітету Ради його голова Анастасія Радіна розкритикувала юристів Міноборони, бо той же закон чітко і без жодних винятків каже, що призначення керівництва – це виключні повноваження наглядової ради і нікого більше.
До речі, самі члени наглядової ради АОЗ побачили нові зміни у статуті своєї організації рівно за пів години до першого засідання і були, м'яко кажучи, здивовані.
"Для чого створювати наглядову раду, тратити час, гроші, сили, щоб потім просто сказати: "А я і без вас все зроблю"? Ми розуміли, для чого це робиться, але ще вірили, що зможемо знайти якийсь робочий варіант. Так з'явилась ідея, що давайте ми продовжимо дію контракту Безрукової, проведемо міжнародний аудит, і якщо все правда погано, то звільнимо її за два – три місяці. Але все це буде виглядати цивілізовано. Від нас партнери не будуть шарахатися", – розповідає в розмові з УП один із членів наглядової ради АОЗ.
"Була просто купа багатогодинних розмов з цього приводу з усіма, включаючи міністра. Але Умєров вирішив уже, і його не переконали – звільняйте і все. І на цьому наглядова розділилась. Перше рішення про рекомендацію продовжити контракт ухвалили одноголосно. А за дозвіл Джигиру продовжити контракт проголосували тільки він сам і Чмут. Незалежні члени відмовились", – розповідає співрозмовник.
Тут надійшла черга дивуватись уже міністру Умєрову. По-перше, його відомство вибрало в наглядову двох представників держави, а вони вчинили, по суті, бунт проти зазіхань МОУ, проголосувавши за продовження контракту з Безруковою.
По-друге, за статутом, який є основним документом для наглядової ради і який ніхто в суді не скасував, наглядова мусить погодити призначення голови АОЗ з міністерством. А Умєров написав окремий офіційний лист, що він проти ідеї ще раз призначити Безрукову.
Як же так вийшло?
Виявляється, після консультацій з юристами, члени наглядової ради знайшли цікавий юридичний хід. Вони не укладали нової угоди з керівницею Агенції, вони уклали додаткову угоду в рамках діючого контракту, яким просто подовжили його дію ще на рік.
Прийом не новий. Так само робить Департамент військово-технічної політики в МОУ, коли не укладає нові контракти на постачання зброї, а просто "продовжує" закупівлі в рамках старих договорів. Все для того, щоб не давати освоювати бюджет Агенції, яка по ідеї мала би укладати всі нові контракти на закупівлю озброєнь.
Але міністр Умєров не оцінив красу корпоративної гри. Тому одним махом він відкликав Чмута і Джигира з наглядової ради, подав на звільнення Кліменкова, який відповідав за спроби взяти під контроль Агенцію, не продовжив контракт із Безруковою, а Жумаділова призначив в АОЗ на позицію тимчасового виконувача обов'язків.
Закон про корпоративне управління після такого тихо плакав у куточку.
Жумаділов з'явився в реєстрах як повноважний представник АОЗ.
Але Безрукова нікуди іти не планує. Вона має продовжений у законний спосіб законною наглядовою радою контракт. Правда, тепер не ясно, чи цей орган управління взагалі існує.
Які є претензії до АОЗ?
З боку Міноборони до керівництва Агенції оборонних закупівель є і цілком конкретні претензії, пов'язані з виконанням її безпосередніх обов'язків.
Ефективність Агенції оборонних закупівель варто оцінювати за трьома ключовими параметрами: швидкість, кількість та якість поставленої зброї на фронт. У 2024-му році АОЗ уклала контрактів на 306 мільярда гривень, але поставила військової техніки та боєприпасів лише на 60% з них.
Це дало критикам привід говорити, що менеджери Марини Безрукової не справляються зі своїм головним завданням – перетворювати гроші на зброю. Однак сама Безрукова цю претензію відкидає.
"Повноцінну діяльність та контрактування Агенція розпочала лише в лютому 2024-го. Поставити зброї на всі 306 мільярдів гривень до кінця року ми могли би лише в тому випадку, якби купували вже готову на складах, але так не буває. Середній термін контракту – 1 рік.
Якщо ми контрактуємо виробника влітку, то постачання часто переходять на 2025-й рік. Третину свого бюджету ми отримали взагалі в жовтні. Відвантажити зброю до кінця року, отримавши гроші в жовтні, можна лише, якщо цей товар вже готовий і чекає, поки його заберуть.
Наприклад, наприкінці року виникла нагальна потреба контрактувати далекобійні безпілотники (мова про обіцянку президента поставити 30 тисяч безпілотників-камікадзе, – УП), то ми витратили величезну суму на аванси, щоб отримати їх у 2025-му році", – пояснила Безрукова УП.
Серед загального обсягу недопоставленої зброї вагома частка припадає на міни та снаряди з вітчизняних заводів. Міністр оборони Рустем Умєров публічно вказав "недопостачання боєприпасів" як одну з претензій до Агенції. Проте спускати всіх собак на АОЗ в історії з боєприпасами, м'яко кажучи, некоректно.
На початку 2024-го року АОЗ справді уклала багатомільярдні контракти на міни та снаряди з українським виробником. Переважну більшість замовлення на певні види боєприпасів зосередили на одному заводі, який у підсумку зірвав терміни постачання, частково передав на фронт браковану продукцію, а за деякою номенклатурою взагалі повернув гроші назад.
Проблема в тому, що цей завод нереалістично оцінив свою спроможність виробництва. Підприємство мало низку ризиків і фізично не могло відвантажити стільки боєприпасів.
Як виявилось потім, завищення спроможностей оборонних заводів – це свого роду державна політика, яка стимулює вітчизняні підприємства виробляти більше продукції. Ось як пояснив УП логіку міністр стратегічних галузей промисловості Герман Сметанін на своєму брифінгу:
"Умовний завод каже, що може виробити 50 тисяч мін у 2025 році. Я питаю: "А скільки ти в 2026-му зможеш виробити?". Він каже: "Ну, якщо нарощу виробництво, то десь 75–100 тисяч". Я йду до Міноборони і кажу: укладіть контракт не на 50, а на 150 тисяч. А потім я буду змушувати цей завод виробити не 50 тисяч на рік, а 70. Тобто я змушую заводи робити більше, ніж вони собі хочуть.
(...) Виробник каже, що може зробити 100 тисяч мін. Я питаю: "А може, ти зробиш 120 тисяч?". Він відповідає: "Ну, якщо сильно напружусь, то зможу". І підписується контракт на 120 тисяч. Так, є ризик, що 5–10 тисяч він не доробить. Але доробить через місяць. Ми ж не кажемо, що це невиконаний контракт. Він – протермінований. І згодом Міноборони отримає цю продукцію дешевше за імпортну. По іншому не виходить. Скажу чесно, іноді наші заводи самі в себе не вірять", – пояснив Сметанін.
Завідомо нереалістичний контракт з українським заводом призвів до недопостачання боєприпасів на фронт усередині 2024 року. На угоді стоїть підпис Безрукової, тож відповідальність за закупівлю лежить саме на АОЗ. Але тримаймо в голові, що цю угоду попри всі очевидні ризики погодило кілька департаментів Міноборони, завод з мовчазної згоди Мінстратегпрому завищив власну спроможність, а органи перевірки заплющили на це очі.
"Ситуація з мінами – це дуже гіркий урок, який я не збираюсь повторювати. Зараз ситуація один в один із цим же заводом. На нараді в Офісі президента я відкрито сказала, що віддавати все замовлення на міни в одні руки – це ризиковано. Міністр Умєров зі мною погодився", – зазначила Безрукова.
Ще одна претензія від Умєрова до АОЗ – витоки інформації про контракти та комерційні пропозиції. "Закупівлі зброї перетворились на Amazon, де кожен користувач інтернету може у реальному часі бачити, хто і що купує, в яких обсягах та у яких виробників", – написав він.
Проблема справді вагома, адже завдяки "своїм" людям у міністерстві учасники ринку отримують чутливі дані й використовують, щоб чинити тиск на Агенцію або спекулювати з цінами. Не кажучи вже про росіян, про ризики зливу даних яким додатково пояснювати не треба.
Безрукова проблему витоків інформації визнає, але зазначає, що частина зливів також відбувається напряму з Міністерства оборони саме в той момент, коли Агенція передає чутливі дані про закупівлі на профільні департаменти. Тобто зливи відбуваються з усього відомства на різних рівнях, а не лише з АОЗ.
Одна з цілей, яку декларувала Агенція – відмова від посередників у постачанні зброї там, де це можливо. Укладання прямих угод із виробниками справді може бути вигіднішим, бо посередники беруть певний відсоток за свої послуги. І якщо подивитись на публічний звіт АОЗ за 2024 рік, то частка українських посередників, так званих спецімпортерів, склала лише 12%, що на перший погляд виглядає непоганим результатом.
З іншого боку, ця статистика не зовсім відображає дійсність, адже в ній згадані тільки українські посередники. Насправді Агенція продовжує працювати з іноземними компаніями-посередниками, бо через особливості зв'язків на ринку деякі європейські виробники відмовляються працювати напряму, і укласти з ними прямі контракти є складним завданням.
За даними УП, протягом минулого року Агенція укладала угоди з різними компаніями-прокладками та навіть ФОПами, надійність яких щонайменше викликає сумніви. Однак, за словами Безрукової, з ризиковими юрособами АОЗ працює на умовах післяплати, тобто гроші з бюджету платять лише після постачання й перевірки якості продукції, тож ризики для держави нібито є мінімальними.
Протягом минулого року, за словами Безрукової, Агенцї "ставили підніжки" в керівництві МОУ. "Нескінченні погодження документів, які затягуються та повертаються на доопрацювання, хаотичні аудити. Замість того, щоб зробити один нормальний незалежний аудит раз на рік, вони призначають 100 500 перевірок, на які постійно відволікаються люди. Ми думали, що це звичайна бюрократична тяганина, але коли ми закривали рік, почався такий сюр із документами, що самі працівники Міноборони нам казали, що бачать таке вперше", – пожалілась вона.
Оскільки претензій різного ступеня справедливості до керівництва АОЗ накопичилось багато, а новостворена наглядова рада прагнула увійти в курс справи, то ухвалила рішення про проведення незалежного аудиту. За його результатом наглядова рада визначила би подальшу долю Безрукової на посаді директора.
Але, як писалось вище, міністр оборони Умєров вирішив не чекати результатів зовнішньої перевірки й негайно змінив керівництво в ручному режимі. Безрукова називає це рішення усіма поганими словами й не вважає його правомірним. Але керівництво МОУ стоїть на своєму.
"Умєрова поки мало хвилює вся ця юридична возня. Він два місяці тому довів до АОЗ потребу ЗСУ під головні плани на цей рік. Сказав, що і скільки треба швидко купити. Вони купили рівно нуль. Тому спочатку укладуть потрібні контракти, а тоді будуть розбиратись з юридичними колізіями", – сказав співрозмовник УП в Міноборони.
Внаслідок цього в системі закупівель виникло протиріччя, яке загрожує проблемами в розпал сезону контрактування.
Чи зірвуться закупівлі озброєння?
Фактичним головою АОЗ, принаймні за інформацією з реєстрів, зараз є Арсен Жумаділов, якого призначили тимчасово виконуючим обов'язки керівника. Він також залишатиметься головою Державного оператора тилу.
Тобто під контролем Жумаділова одночасно опинились закупівлі летальної і нелетальної продукції. До органу на 185 осіб додався ще один, вдвічі більший, який займається дуже специфічними закупівлями. Але в одночасній роботі у двох агенціях чиновник проблеми не бачить. "В Україні є кейси з держслужбовцями на керівних посадах, які працюють на двох роботах", – зазначив він у розмові з УП.
У галузі військових закупівель Жумаділов має хорошу репутацію, а його амбіції поширити свої повноваження на закупівлю озброєнь було видно неозброєним оком. Ще восени йшли розмови про об'єднання ДОТ та АОЗ у спільний орган, який мав усі шанси очолити саме Жумаділов. А у грудні Держоператор тилу представив цифрову систему для забезпечення військових дронами, РЕБ та наземними робоплатформами, хоча закупівля такої продукції – це не його парафія.
У розмові з УП Жумаділов сказав, що після відмови Міноборони від офіційного об'єднання агенцій він зосередився на роботі ДОТ, але, працюючи в системі забезпечення ЗСУ, знав про системні проблеми Агенції оборонних закупівель.
"Про деякі деталі, чому міністр ухвалив рішення про зміну керівництва АОЗ і чому воно було безальтернативним, я дізнався під час особистих перемовин лише у п'ятницю, 24 січня (день, коли Умєров остаточно вирішив змінити директора, – УП)", – зазначив Жумаділов.
На новій посаді чиновник планує найперше зайнятися перебудовою неефективних закупівельних практик щодо безпілотників, проблемами протермінованої дебіторської заборгованості та пришвидшенням контрактування на 2025-й рік.
Але просто зараз доля керівництва Агенції залишається незрозумілою. Адже є дві людини, які вважають себе легітимними керівникам. Щоправда, Безрукова вже навряд зможе виконувати свої прямі обов'язки, оскільки має працювати в спайці з керівництвом Міноборони, яке вважає директором саме Жумаділова.
"Безумовно, я не зможу продовжувати роботу, бо це юридичний хаос. Якщо новопризначений тимчасово виконуючий обов'язки директора продовжить роботу, це теж буде юридичний хаос, бо його повноваження базуються на незаконних підставах. Наразі постачання зброї не зупиняться, адже ми контрактували раніше. Але якщо ситуація не вирішиться найближчим часом, то можуть виникнути проблеми", – вважає Безрукова.
Водночас Жумаділов закликав не драматизувати ситуацію і сфокусуватись на проблемі забезпечення війська.
"В агенції є власник. Власник – держава в особі Міноборони. Воно вирішило, видало наказ. Крапка. Не треба нічого розпалювати, коли армія перебуває в поганій ситуації. (...) Коли повернеться керованість цієї агенції та відбудеться її перезапуск як дійсно спроможної інституції, тільки тоді будуть ухвалені рішення про вибір її постійного керівника", – сказав він.
УП спитала Безрукову, чи готова вона піти та відкрити шлях новому керівництву, яке вона вважає неправомірним, якщо через конфлікт під загрозою опиняться постачання Силам оборони.
"Для мене потреби ЗСУ будуть на першому місці. Я не можу свої бажання та бачення ставити на важіль державних інтересів. Тобто, безумовно, готова (не триматись за крісло, – УП)", – відповіла вона.
Незрозумілими залишаються і міжнародні наслідки. Особливо важливою є думка партнерів, які через Агенцію оборонних закупівель фінансують виробництво зброї всередині України на сотні мільйонів доларів, і для яких важлива надійність цієї інституції в сенсі прозорості управління та боротьби з корупцією.
УП звернулась по коментар до посольства Данії, яка є одним із ключових закордонних донорів для української оборонної промисловості. Ми опублікуємо його, якщо отримаємо відповідь.
Зараз можна лише уявляти, що саме партнери думають про згадані події та які роблять висновки.
Майже всі спроби запровадити корпоративні стандарти в українських органах влади традиційно закінчуються криками та взаємними звинуваченнями. Але ця історія прикра тим, що політичні ігрища розгорнулись навколо ключового органу закупівлі зброї, який у розпал сезону контрактування повинен працювати стабільно й неупереджено.
Фактично ж зараз Агенцію чекає друга за останній рік зміна керівництва, непорозуміння між стейкхолдерами, юридичні розбірки та чергове гальмування корпоративної реформи.
Ймовірно, для запобігання подальших проблем ситуація потребує ширшого політичного втручання, але в насамперед – нормального діалогу між сторонами конфлікту. І бажано, не через пости на Facebook та громадські організації.
Роман Романюк, Богдан Мірошниченко, УП