Война за Трампа и война с Трампом. Как Зеленский готовится к новой реальности

У переддень виборів президента Сполучених Штатів в Офісі президента України панувала досить напружена атмосфера. Багато хто з команди Володимира Зеленського, м'яко кажучи, хвилювався за результати американського голосування.

Чи не єдиним, хто принаймні зовні зберігав самовладання і спокій, був керівник ОП Андрій Єрмак. Він навіть заспокоював інших. 

"Не треба паніки, Камала (Гарріс – кандидатка від Демократичної партії, УП) виграє і ніякої катастрофи не буде", – переказують слова Єрмака два непов'язаних між собою співрозмовники УП, які перетинались із главою Офісу 4 листопада.

Однак уже за якісь дві доби стало очевидно, що описаний "план А" не спрацював і необхідно хутко шукати "план Б". Але це була дуже непроста задача. 

Адже проблема полягала не в тому, що американські соціологи й українські аналітики помилились у прогнозах. Біда у тім, що справді титанічна робота Зеленського та команди з підготовки Формули миру і спроби нав'язати світу свій План перемоги опинилися під великим питанням. Якщо не втратили актуальність узагалі.

Те, що могло спрацювати з Байденом, виглядало майже неральним із Трампом. Починаючи із запрошення в НАТО і далі за списком.

"Ми могли багато критикувати Байдена за нерішучість і вагання. Але він був прогнозований. Байден як дитина "Холодної війни" мав чіткі орієнтири, для нього непорушність кордонів чи підтримка людей зі спільними цінностями – це база. 

Навіть якби він хотів якось вийти з війни в Україні, то просто не міг би піти на якусь форму визнання завоювань чи чогось такого. А Трамп який? Ніхто не знає, і це головна проблема", – пояснює не під запис співрозмовник УП в українському дипломатичному середовищі.

Зовні президент Зеленський і його команда продовжують демонструвати, що ситуація на дипломатичному фронті "складна, але контрольована". Цьому сприяє певна інерція глобальних процесів, доки Трамп офіційно не прийшов на посаду.

Але за лаштунками глобального політичного життя саме в цей момент іде підготовка до вирішальних битв за контури майбутнього світопорядку. 

Як Україні не опинитись за бортом ухвалення ключових рішень та хто і як з Банкової намагається достукатись до Трампа, розбиралась УП.

Війна за місце біля Трампа

Зазвичай, коли йдеться про американську політику, то використовують кілька відомих локусів із Вашингтона: Білий дім, Капітолійські пагорби, конгрес. 

Зараз же увага всього світу сфокусована не на столиці США, а на невеликому острові біля Палм-Біч, де розташований, по суті, приватний курорт Дональда Трампа.

Саме 126-кімнатний маєток Мар-а-Лаго став місцем найпалкіших обговорень команди Трампа щодо майбутніх перших кроків у владі, проведення десятків співбесід із кандидатами на ключові посади в США чи телефонних розмов зі світовими лідерами.

Якщо хтось претендує на те, щоб впливати на американську політику, він повинен мати доступ в Мар-а-Лаго. Небагато хто його має, і вже зовсім мізерна кількість людей може цілими днями сидіти за столом із майбутнім президентом США і просувати своїх людей чи ідеї.

Коло тих, хто має "робочу відпустку" на курорті Трампа, дуже специфічне. Більшість у ньому складають люди, яких в Україні часів Януковича назвали б "Сім'єю". 

У США такого терміну не вживають, хоча провідну роль в оточенні Трампа грає його син Дональд Трамп-молодший. Саме він, наприклад, був одним із тих, хто наполегливо лобіював на посаду віцепрезидента свого друга Джей Ді Венса. Саме Трамп-молодший є неформальним лідером агресивної ультраконсервативної групи молодих політиків, які претендують на лідерство в так званому середовищі MAGA (Make America Great Again). 

Близький до їхніх поглядів також і найбагатший бізнесмен світу Ілон Маск, який у буквальному розумінні живе останні тижні разом із Трампом. Навіть попри відсутність будь-якого формального статусу він може брати участь у міжнародних переговорах, як було під час дзвінка Трампа й Зеленського. 

"Атмосфера там у Мар-а-Лаго чимось нагадує штаб Зеленського після перемоги на виборах: у всіх ейфорія і стійке переконання, що вони зараз перевернуть світ", – переказує один із українських політиків, який мав контакти зі штабом Трампа.

Масштаби цієї ейфорії та самовпевненості можна приблизно відстежити по рівню того, що люди типу Маска дозволяють собі в соцмережах. Наприклад, збиткування в Х із заяви Зеленського, що Україна суверенна країна і її не можна просто змусити виконувати чиїсь умови.

Правда, люди, знайомі із ходом бесіди українського президента зі своїм обраним американським колегою, переказують, що Маск під час спілкування президентів поводився взагалі скромно і без жодного виклику чи пози. Трамп лишень згадав, що бізнесмен поруч із ним, Маск привітався, сказав кілька фраз і далі просто слухав розмову.

На щастя для України поруч із майбутнім американським президентом є і більш помірковані, сказати б "класичні" консерватори, які насправді складають переважну більшість у Республіканській партії.

Тут варто згадати Марко Рубіо, який претендує на пост держсекретаря, та майбутнього радника з нацбезпеки Майка Волтца. Обидва є в традиційному розумінні "республіканськими яструбами", активно не люблять Китай та Іран, мають доволі проукраїнські погляди. 

Але навіть вони на тлі MAGA-групи виглядають виваженими й поміркованими. 

До речі, непропорційно велика роль "младореформаторів" Трампа в ухваленні кадрових та інших рішень відчутно напружує решту республіканців. Показовою в цьому плані є історія з голосуванням за лідера сенатської більшості. 

Трампісти з Мар-а-Лаго активно підтримували на цю посаду Ріка Скотта і токсичили інших кандидатів. Але самі сенатори доволі демонстративно проголосували за Джона Тьюна, який неодноразово висловлювався на підтримку України. 

"Трамп буде все вирішувати. Але Республіканська партія – це не тільки Трамп і точно не його "молода команда". Класичних партійців дуже напружують люди типу Маска, і не виключені конфлікти. Особливо, якщо врахувати, що і в Сенаті, і в Палаті представників у республіканців дуже хитка більшість, важливий кожен голос. А отже, Трамп муситиме чути вимоги партії", – описує ситуацію співрозмовник в українських дипломатичних колах.

"Але поки що, поки Трамп не став президентом, поки не призначили всіх його висуванців в уряд та інші органи, ця гучна і агресивна MAGA-меншість буде мати серйозний вплив і поводитиметься максимально агресивно. Тому всі друзі України зараз публічно поводяться дуже стримано, щоб просто не нарватись на хейт", – додає співрозмовник, знайомий із американським закуліссям.

[UPCLUB]

Війна за Трампа: український вимір

"В Україні всі якось думають, що Трамп от прокидається з думками про нас і засинає з ними. Це ілюзії. Він зараз відсотків на 90% зайнятий пошуком людей у свій Кабінет. А потім тих 10% часу, що залишилися, іде на всі інші питання: кордон, міграція, аборти, Китай. І аж потім десь Україна", – переконує в розмові з УП один із чинних українських дипломатів. 

Якщо простежити за ключовими новинами і заявами, які потрапляють на сторінки світових ЗМІ із транзитної команди Трампа, то левова частка їх якраз стосуються кадрів, і ще трошки про надзвичайний стан у США, масові депортації нелегалів чи імпортні тарифи проти Канади і Китаю. 

Жодної предметної заяви про закінчення війни в Україні чи деталей якогось серйозного плану Трампа просто не було.

"А в нього поки і немає ніякого плану. Трамп зараз отримав як обраний президент доступ до секретної документації, і йому поступово вивалюють всі файли розвідки, аналітику, розклади, оборонку і так далі. 

І вся ця інформація дуже змінює погляд на реальний стан справ. Тому якщо якийсь план і був, то його зараз муситимуть міняти під реальність. Але поки що ніякого кінця світу немає", – розповідає один із українських політиків із контактами в штабі Трампа.

Інший співрозмовник УП з близької команди Зеленського переконує, що насправді нова американська команда зараз чекає від України якогось "реалістичного" сценарію закінчення війни. 

"Зараз Україні немає сенсу тиснути на Трампа, бо у нього немає рішення. І що сильніше ми будемо тиснути, то швидше можемо нарватись на таке рішення, яке нам взагалі не сподобається", – резюмує один із дипломатів, залучених в американський трек.

Тому українське посольство, МЗС і ОП намагаються працювати з Конгресом, налагоджувати контакти із транзитною командою Трампа, шукати виходи на прямі комунікації тощо. Але левова частка роботи взагалі ніяк не підсвічується медійно, щоб не тригерити зайвий раз трампістів та інші гарячі голови.

Так само поїздка Андрія Єрмака в Штати, про яку, зокрема, йшла мова під час розмови президентів, досі ніде публічно не анонсувалась.

"Двопартійність – наша мантра. І з цим ми якраз маємо працювати. У нас досі зберігається проукраїнська більшість в обох палатах Конгресу. І от її треба максимально зберегти. І дати нашим справжнім друзям час донести до Трампа наш погляд на ситуацію і спробувати залучити його на проукраїнський бік", – каже один зі співрозмовників УП в дипломатичних колах.

Після останнього візиту Зеленського до США і демаршу спікера Палати представників Джонсона на адресу посла України Оксани Маркарової є напруга між українським посольством і офісом спікера. Вона заважає працювати Маркаровій і Джонсону напряму, але не з Конгресом. 

Наприклад, посольство має робочі стосунки із командою Трампа, з багатьма членами якої Маркарова працювала ще як міністр фінансів. Під час нещодавнього візиту глави МЗС Андрія Сибіги в США теж відбувались хороші двопартійні зустрічі з конгресменами обох палат.

Сам Зеленський досі ігнорував вимогу Джонсона звільнити Маркарову. Правда, після перемоги Трампа на виборах на Банковій усе ж почали обговорювати таку можливість. 

Не останню роль у цьому зіграли "рекомендації" президенту України від такого собі Ендрю Мака, який у Вашингтоні позиціонує себе як ключовий комунікатор від Зеленського. Це юрист, колишній партнер київської фірми Magisters. Він із 2019-го року зареєстрований як неоплачуваний лобіст Зеленського. 

Хоча здобутки на цьому напрямку в "радника" досить скромні, але він має тісний контакт саме в апараті Джонсона. Тож не дивно, що саме він переконує Банкову, що без зміни посла не обійтись.

Якщо до цього дійде, то у Зеленського розглядають кілька кандидатів на заміну, головними з яких є заступник Єрмака Ігор Жовква та чинний посол у Бразилії Андрій Мельник.

Крім посольського треку, Офіс шукає прямих робочих комунікацій із командою Трампа. Хоча тут є складнощі через те, що від оточення майбутнього президента США надходять часто взаємозаперечні сигнали.

"Одні кажуть, що Трамп досі не пробачив, що Зе і Єрмак не вписались на повну силу за нього в 2020-му під час імпічменту, і він програв вибори. Але сам Трамп публічно дякував за позицію наших тоді. Інші передають, що ніякої підтримки не буде, а сам Трамп під час дзвінка каже, що все буде ок, він нас не кине. Таке враження, що вони спеціально напускають невизначеності", – розповідає один зі співрозмовників УП на Банковій.

Попри всі труднощі Офіс зумів налагодити певну комунікацію із колишнім послом США у Німеччині та керівником розвідки Річардом Гренеллом. 

З ним встановився контакт після зустрічі Трампа й Зеленського восени цього року, на якій Гренелл був присутній. Саме Гренелла, за даними західних ЗМІ, Трамп бачить на посаді спецпредставника США з питань російсько-української війни. І саме з ним зараз налагоджує контакти глава ОП Андрій Єрмак.

*     *     *

"Якщо поговорити з американцями, то поки що висновок такий: починаємо з чистої сторінки. Наша головна задача зараз нікуди не вляпатись і не тиснути надміру. Бо там біля Трампа дуже багато людей, які, скажемо так, не наші друзі. Того зараз треба пройти зиму і дочекатись інавгурації, а тоді уже предметно говорити", – переконує один зі співрозмовників УП в політичній верхівці України.

Саме цим у команді Зеленського пояснюють той факт, що попри глобальну зміну правил гри президент продовжує триматись каскаду своїх "планів".

"Ця презентація "внутрішнього плану" в Раді була для людей простих. Бо Зеленський бачить, що ми видихаємось. І там же головне що – що от наступного року все якось вирішиться. Чи добре, чи погано – але якесь рішення буде. Потерпіли три роки, давайте ще трохи. Якщо людям цього не пояснити, то нас накриє нова хвиля еміграції", – розповідає співрозмовник УП в "Слузі народу".

Це можна зрозуміти. Хоч і складно повірити в ефективність "культурного Рамштайну". Особливо, коли доля навіть військового Рамштайну не виглядає як щось гарантоване, а в керівництво найважливішого союзника приходять люди, які навіть не вважають за потрібне ховати свою зверхність і банальне хамство. 

"Ми з новою адміністрацією Трампа можемо не подобатись одне одному, але сама Україна росіян за стіл не всадить. У нас немає чим їх лякати і чим на них так натиснути, щоб вони мусили дати задню. Без Трампа тут нічого не вийде. Тому сидимо рівно, тримаємо Курськ і чекаємо січня", – резюмує співрозмовник у команді президента.

Роман Романюк, УП