"Покупает ГУР". Как Украина переплачивает компании десятки миллионов евро за вооружение, которое невовремя получает

Українська "оборонка" ніколи не була "святою". Однак те, що відбувається в цій найбільш засекреченій і найкраще профінансованій сфері після початку повномасштабного вторгнення, і досі складно назвати ефективною та вільною від корупції системою. 

Цілком зрозумілий форс-мажорний підхід, коли "всі, хто міг, везли все, що могли" в перший рік російського наступу Росії, вже коштував нашій державі втрачених або вкрадених мільярдів гривень. І це тільки те, що в якийсь момент і не без допомоги журналістів стало публічним. 

На початку року ми поставили перед собою мету дослідити, яку зброю Україна закуповує за кордоном, як, по якій ціні та де є проблеми? 

Потрібно визнати, що тоді, в січні – лютому 2024-го, майже всі зустрічі та розмови не закінчувались нічим, окрім переляку співрозмовників, дотичних до цих чутливих питань. Найбільше джерела УП боялися говорити про "Спецтехноекспорт", державну компанію-спецімпортера, яку під свій контроль ще в 2022 році забрало Головне управління розвідки міністерства оборони України. 

Наразі, за 8 місяців поневірянь по кабінетах, дзвінків, знайомств і порівняльних табличок можна стверджувати, що чутливими ці питання є не лише через те, що йдеться про закупівлі озброєнь під час війни. Вартість цих озброєнь часто в рази завищується, мільярдні контракти не завжди виконуються вчасно, а іноді трапляються навіть угоди з ознаками шахрайства. 

Чому? Тому що і досі відсутній системний та уніфікований контроль за цінами, а закупівлями і досі займається не лише Агенція оборонних закупівель, за обіцяними стандартами НАТО, а й нікому не відомі та майже нікому не підзвітні спецімпортери. Компанії, які водночас мають виняткове право бути на цьому ринку представниками нашої держави за кордоном. 

Іронія долі полягає в тому, що до вторгнення ці компанії продавали українську зброю за кордон (і саме тому мали статус спецекспортерів), а після вторгнення – почали закуповувати за кордоном. Але одна річ – завищувати цінник для умовної Туреччини або ОАЕ, а інша – коли за зброю вже платить Україна. 

Таким чином, конкретні люди або компанії, ховаючись за ширмою посилення обороноздатності, можуть навпаки її послаблювати.

На минулому тижні, перебуваючи з офіційним візитом у США, президент України Володимир Зеленський зазначив: "У нас мало часу. Наступні кілька місяців стануть вирішальними у війні". 

Очевидно, що паритет снарядів, мін, та іншого озброєння, який за два з половиною роки повномасштабної війни так і залишається для України недосяжним, мав, має і матиме ключову роль і в цьому періоді. 

Також очевидно і те, що якщо існують проблеми із закупівлями, які спричиняють дефіцит озброєнь на полі бою, то саме час їх швидко вирішити. Вирішити, не дивлячись на те, хто стоїть за цим чи то збитковим, чи то прибутковим бізнесом. 

У розпорядженні нашої редакції опинився лист керівника спецімпортера донедавна підконтрольного ГУР МО "Спецтехноекспорт" Олексія Петрова до заступника міністра оборони.

Цей лист свідчить про проблеми із закупівлею озброєнь. По-перше, великі оборонні контракти не завжди виконуються вчасно, а по друге – державні гроші не завжди повертаються після невиконання контрактів.

Як Україна під час великої війни втрачає гроші та час, бо вимушена судитись зі своїм же спецімпортером, за яким стояло Головне управління розвідки, дивіться в нашому новому розслідуванні. 

Автор: Михайло Ткач