Игорь Янков "Янки": Больше всего раздражает пропасть между военными и гражданскими

Вторник, 6 августа 2024, 05:30
фото: Назарий Мазилюк

Ігор Янков, більш відомий за позивним "Янкі" – один із найвпізнаваніших білоруських добровольців в Україні. 

На початку повномасштабної війни Янкі прославився завдяки відео, в якому боєць емоційно розповідає, як він разом із побратимами розбив колону бронетехніки росіян.

У 2022 році Янков давав безліч інтерв'ю, брав участь у розважальних шоу, де жартував, сміявся, іронізував. Таблоїди називали його "секс-символом", "крашем", "завидним холостяком".

Реклама:

І раптом Янкі практично зник із медіа. Тепер він значно рідше спілкується з пресою та майже не виходить у соцмережі. 

Сьогодні може здатися, що це якась інша людина – раніше легкий і дуже харизматичний доброволець став серйозним і напрочуд обережним у висловлюваннях. 

"Це все війна. Та й, можливо, я подорослішав", – із усмішкою пояснює УП своє перевтілення білоруський доброволець. 

Кілька місяців тому стало відомо, що Янков служить у спеціальному підрозділі ГУР МО "Тимура". Цей спецпідрозділ відомий завдяки операціям зі звільнення острова Зміїний, повернення під контроль "вишок Бойка", рейдам у Крим.

В інтерв'ю "Українській правді" Ігор Янков розповідає про свою роботу в ГУР, описує операції в Авдіївці та Вовчанську, згадує про співпрацю з Російським добровольчим корпусом

Під час бесіди ми говоримо про майбутні президентські вибори в Білорусі та про протести, в яких Янков брав участь. Він злиться на білоруських опозиціонерів і передбачає, що буде з його країною після Лукашенка. 

Реклама:

Також Янкі скаржиться на напругу між фронтом і тилом й відверто критикує українських блогерів. 

Перед вами – скорочена версія інтерв'ю, зручна для читання. Якщо вас цікавить повна версія розмови, дивіться її у відеоформаті.

"Ми воюємо скрізь – у повітрі, на суші, у морі та у річках"

– Кілька місяців тому стало відомо, що ви працюєте в спеціальному підрозділі "Тимура". Як давно ви вже в ньому?

– На початку повномасштабної війни я брав участь в обороні Київської області разом із колективом. 

Згодом нам пощастило – нашому командиру (з міркувань безпеки Янкі не уточнює, про кого конкретно йдеться – УП) надійшла пропозиція щодо такої роботи, ми її прийняли. Так я і вступив до лав спецпідрозділу. Тобто майже одразу від початку повномасштабної війни. 

– Поясніть читачам специфіку роботи цього спецпідрозділу.

– (Усміхається) Поясню. 

Ми виконуємо завдання загальновійськові – тобто коли потрібно, можемо тримати оборону в окопі, а коли потрібно штурмувати, ми штурмуємо. А коли потрібно виконувати точні спеціальні завдання, ми їх теж виконуємо. 

І немає значення, де вони проходять. Це може бути в повітрі, можуть бути десантні операції на річках, на морях – скрізь.

 

– Кирило Буданов в нашому інтерв'ю так характеризував підрозділ "Тимура": "Це оперативно-бойовий підрозділ, який працює комбінованим методом. Здебільшого вони працюють з людьми як організатори певних рухів і непогано працюють зі зброєю".

На чому ви спеціалізуєтесь – на роботі з людьми, чи вправляєтеся зі зброєю?

– І так, і так. Доводиться збирати людей у ​​групи, доводиться навчати, планувати операції, володіти зброєю. Все входить до цього списку. 

– Як можна потрапити у спецпідрозділ "Тимура"?

– Раніше – за особистими знайомствами: хтось із кимось дружить, дізнаються про нас і так потрапляли.

Зараз у спецпідрозділі "Тимура" є багато різних підрозділів, які роблять собі рекрутинг. Знаю, що загалом найближчим часом буде відкрито масштабний рекрутинг, тому на всіх охочих ми чекаємо і приймемо до нашої родини. Слідкуйте за офіційними сторінками ГУР. 

Реклама:

– Як відбувається відбір людей до вашого спецпідрозділу?

– Кожен із командирів набирає собі різних людей і в кожного свої критерії. 

Якщо говорити про мене, то ми з хлопцями пройшли перевірку обороною Києва. Тобто у нас був практичний, а не теоретичний кейс, завдяки якому потрапили до ГУР. 

– Розкажіть більше про вашого керівника Тимура. Який він у роботі? 

– Тимур завжди переживає за кожного свого бійця. Він знає, що у кожного відбувається в сім'ї, у кого який фізичний і моральний стан.

Він постійно шукає найкраще озброєння та спецтехніку для виконання завдань наших.

Що його виділяє, це те що, якщо треба, Тимур бере в руки зброю і йде разом із нами в бій. 

Загалом командир дуже суворий до того, щоб ми на максимумі виконували свої обов'язки. Ми беззаперечно виконуємо його команди. 

 

– Яка залученість керівника ГУР у роботу спецпідрозділу? 

– Якщо ви хочете запитати щодо операцій, у яких Кирило Олексійович брав участь, то я перебуваю безпосередньо в самих операціях і не сиджу на пункті управління. 

Але знаю точно, що як мінімум в одній із наших операцій, коли ми проводили десантні роботи, керівник перебував на нашому пункті управління та стежив, як відбувається сама операція.

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Сплачуючи символічну суму, ви стаєте частиною великої команди "Української правди". Спільно з читачами Клубу УП ми створюватимемо нові тексти, записуватимемо гарячі інтерв'ю, готуватимемо скандальні розслідування та спілкуватимемося напряму, без посередників. Ми покажемо вам, як насправді виглядає політична журналістика.
Роман Кравець, політичний оглядач УП

"У Вовчанську росіяни діяли хитро"

– Останні операції спецпідрозділу "Тимура", про які відомо – це "дорога життя" в Авдіївці та оборона Вовчанська. Чи можете розказати більше про вашу роботу у Вовчанську? Яке перед вашим спецпідрозділом стояло завдання?

– У нашого підрозділу було завдання спочатку замінувати певні ділянки місцевості, чим ми й займалися. Пізніше, при наступі РФ, ми тримали оборону на різних ділянках.

Крайня з таких великих операцій це, коли ми утримували центр Вовчанська, величезну багатоповерхівку. 

– Як росіяни прорвалися у Вовчанськ? Як вони там діяли?

– Насправді вони діяли досить хитро. Це була тактика, як і в Авдіївці: вони намагалися більше брати м'ясом, і в них була величезна кількість БПЛА в повітрі.

Якщо в Авдіївці вони закидували півторатонними КАБами, то зараз їхня тактика змінилася: літають дрони, кидаються півторатонні КАБи і потім дрібні КАБи застилають поверхню. Після цього заходить піхота і так це напливом відбувається день за днем нон-стоп.

– Чому росіяни змогли так швидко прорватися у Вовчанськ? Адже про підготовку росіян до наступу на Харківщині писали відкрито. 

– Передусім нам два місяці не давали по них працювати, де у них були скупчення на кордоні. Була заборона на застосування американської зброї.

Друге – те, як вони діяли. Вони працювали з "Ланцетами", КАБами – то який би ти не був професіонал, яку б ти оборону не тримав, тобі не допоможе жодний бліндаж від КАБа.

"Ланцет" – це баражуючий боєприпас, який шукає свою ціль, літає навколо. З ним так само дуже важко. 

 

– Ваш підрозділ був залучений до утримання "дороги життя" в Авдіївці. В попередньому інтерв'ю ви нічого не розповіли про цю операцію, нам все таки хотілося би дізнатися більше про те, що відбувалося в Авдіївці, коли ЗСУ виходили з міста. Можете розповісти, як все проходило? 

– Наш підрозділ викликали коротким повідомленням, щоб ми туди приїхали…

– Що таке "коротке повідомлення"?

– Це коли ти тренуєшся на полігоні, і тобі приходить повідомлення: "Сьогодні виїзд о 6 годині, бути там-то й там-то". 

Ти приїжджаєш, відпочиваєш якийсь проміжок часу і виходиш на поставлене бойове завдання.

Реклама:

– Тобто вас день у день повідомили, що ви йдете в Авдіївку?

– Так.

– Така оперативність – це класика для ваших спецоперацій?

– Так буває, але не завжди. Бувають моменти, коли можуть сказати, що виїзд сьогодні ввечері. Ти приїжджаєш і вже на місці тобі доводять план, і ти його виконуєш. 

А буває таке, що є певний час на підготовку. Для підготовки ти готуєшся, розробляється план, є обговорення, далі приступаєш до виконання завдання. Все по-різному буває, залежить від ситуації.

– Повертаючись до операції – що ви робили в Авдіївці? 

– Там так швидко змінювалася ситуація, що завдання, яке ставилося з самого ранку, вже було неактуальне в обід. 

Коли ми туди приїхали, нам поставили завдання утримати дорогу і дати нашим військам вийти. Тож і тримали оборону, і забезпечували вихід.

Там була важка ситуація, тому що на той момент тактика росіян сильно змінилася, і вони почали масово використовувати півторатонні КАБи і штурмувати величезною кількістю піхоти.

Причому кількість піхоти реально дивувала. Знаєте, як у комп'ютерних іграх, коли орда пре на тебе? Отак в Авдіївці вони перли і зовсім не зважали на свої втрати. 

 

"Хороші росіяни – це виключно РДК"

– Чи можете детальніше розповісти про підготовку підрозділу до виконання спеціальних операцій? 

– Збираються розвіддані. Далі бійці, які зайняті збором даних, відпрацьовують бойові навички на полігонах. Якщо завчасно є задум, і якщо ми знаємо, де будемо діяти, то йде відпрацювання на полігонах або в інших місцях. 

А, наприклад, коли мова йде про десантні операції з човнами, то люди спершу обкатують човни, тренуються десантуватися, проходять злагодження.

– Чи проводите ви аналіз своїх дій після реалізації операції?

– Завжди. Кожен підрозділ робить аналіз усіх пройдених операцій, де ми можемо щось поліпшити, і як ми могли операцію провести успішніше.

Помилки трапляються і на них не варто закривати очі. 

Але також важливими є помилки ворога. Ми їх теж розбираємо. Взагалі ворога важливо знати. Ми намагаємося вивчати їхню тактику, читати їхні книжки з ведення бою. Вивчаємо абсолютно все, щоб розуміти, як діє ворог.

Реклама:

– Які в Росії найбільш топові підрозділи, з якими вам доводилося зустрічатися і воювати?

– Буває, що коли ти проводиш операцію, то не знаєш, який підрозділ проти тебе воює на тій стороні. Ти когось там убиваєш, а потім дивишся в новинах і дізнаєшся, що там було вбито якогось офіцера з такого-то підрозділу. Тоді вже знаєш, з ким воював. Або від командирів дізнаємося, що билися з кимось цікавим. З новин так дізналися якось, що билися зі співробітниками ФСБ, наприклад. 

А коли ти безпосередньо в роботі, то звертаєш увагу на те, які маневри робить противник. І тоді приходить гіпотеза, що там може бути не просто звичайна піхота, а якийсь спецпідрозділ. Але так буває далеко не завжди. 

 

– У попередньому інтерв'ю ви сказали, що існують "хороші росіяни". Можете пояснити, що це значить? Тому що це доволі тригерне твердження.

– Так, поясню (сміється). Я говорив про своїх друзів, підрозділ Російського добровольчого корпусу. Більшість із цих хлопців я знаю особисто, ми разом були на певних ділянках, виконували завдання. Тому я вважаю, що РДК – це і є хороші росіяни.

Ці хлопці швидко навчаються, вони проводять операції на високому рівні.

– Чи правильно я розумію, що РДК, по суті, співпрацює з підрозділом "Тимура"?

– Думаю, можна так сказати. Буває, що приїжджаємо на сектор, де працюють різні підрозділи, в тому числі РДК. Ми заходимо у взаємодію і спільними зусиллями виконуємо завдання. Так було, наприклад, у тому ж Вовчанську, вони там теж працювали. 

Це та сама Авдіївка. Вони там кілька діб сиділи та тримали оборону. 

– Тобто хороший росіянин – це той, хто вбиває росіян? 

– Хороший росіянин – це той, хто служить у РДК. Тільки так. 

Реклама:

"Лукашенко знову сфальсифікує вибори"

– Давайте поговоримо про Білорусь. Ви переїхали в Україну в 2020 році після протестів у Білорусі. Чому тоді не змогли скинути Лукашенка?

– (Замислюється) Не дотиснули, не додавили. Після головних днів протестів люди не йшли радикально, а з піднятими руками ходили центром. 

І КДБ Білорусі просто приходило і закривало їх до в'язниць. Це тривало тижнями.

Потім людей просто залякали. І опозиція, яка виїхала за кордон, говорила: "Не потрібно жодних радикальних дій, це мирна акція" (злиться). Скажіть, а як мирними акціями ми мали зрушити бандита з престолу? Мирним шляхом це було неможливо. 

 

– Ви виросли при Лукашенку. Чи можете розказати, як цей режим впливає на буденність громадян?

– Люди бояться говорити щось про уряд, про якісь служби. А якщо й кажуть, то пошепки на кухні.

Ті, хто живуть у Білорусі, розуміють, що за ними пильно стежать. Навколо багато стукачів, які ходять та доповідають про все. Дуже інформаційно вакуумоване суспільство. 

У мене знайомі перебували на роботі, сказали свою гостру думку, хтось настукав, і приїхали КДБшники розбиратися. 

– Російсько-українська війна і те, як Лукашенко, по суті, віддав свою територію на аутсорс Росії – чому це не підштовхнуло Білорусь до революції?

– Тому що зараз там нема кому висловлюватися. Більшість з тих, хто в 2020 році брали участь в акціях протесту, розбіглися по світу. 

А зараз там усі бояться слово сказати.

– На вашу думку, якби революція в Білорусі перемогла, Путін напав би на вашу країну? 

– Думаю, що так. Якщо не помиляюся, в Казахстан він же заводив війська

Коли він бачить, що уряд не справляється, як і в Білорусі, то він заводить свої війська, і Росгвардія була присутня в Білорусі. Тому я думаю, що так, він би напав. 

– Якби Росія все-таки напала на Білорусь, як би ви повелися? 

– Я судитиму по білоруських підрозділах, які є вже в Україні, але на той момент були в Білорусі. 

Ми б давали відсіч на рівні України, а що було б робити?

– Чи змогли б вистояти?

– Ніхто не знає. Але давали б відсіч, мабуть, так само, як і українці.

 

– Наступного року в Білорусі знову президентські вибори. Які ваші очікування?

– Так само будуть сфальсифіковані вибори.

– Лукашенко знову буде псевдопрезидентом?

– Так. Не знаю, який настрій зараз у Білорусі, але люди, які могли робити революції, роз'їхалися ще в 2020 році. 

– Лукашенко далеко не молодий чоловік. Йому скоро виповниться 70 років. Рано чи пізно він піде…

– І на його місце прийде такий самий бандит, з такою самою командою.

Лукашенко – це просто персонаж, який сидить у системі. На його місце може прийти інша людина, яка буде в такій самій системі, займатиметься точно такими ж справами. 

Це нескінченний престол бандитів. 

"Фарт на війні – це 50% успіху"

– Що сьогодні найбільше дратує військових?

– Напевно, прірва між військовими та цивільними.

– Ви її відчуваєте?

– Звичайно. Кожне криве висловлювання так чи інакше впливає на військового. Наведу приклад. 

Коли було здійснено атаку РФ по Охматдиту і постраждало дуже багато цивільних людей, у тому числі й дітей, українські блогери, серед яких був і Волошин, раптом почали висловлювати свою думку про перемир'я.

Я чесно не можу зрозуміти, чому такі люди взагалі відкривають рота і мають якусь думку про якесь перемир'я, якщо вони не брали участь у бойових діях. 

Вони прочитали про те перемир'я, яке продиктувала Росія і вже привселюдно висловлюють, що "давайте миритися". Це неправильно. 

Якщо хочете висловити якусь думку на відповідному рівні, то ми вас запрошуємо, беріть участь у бойових діях, а потім висловлюйтеся. 

А це більше схоже на пропаганду, розумієте? Я проти цього. 

 

– Ваші слова: "Я говорив з одним із товаришів, і ми дійшли до того, що тут (у тилу – УП) військовим складніше знаходитися, ніж на передовій". Вам справді на фронті легше, ніж у тилу?

– Так. Коли приїжджаємо на сектор роботи, там все трохи легше, все зрозуміліше. Я не знаю, як це пояснити (робить паузу). 

Ти живеш там, скажімо так, звичайним пацанським життям, ви разом тренуєтеся, разом берете участь в авантюрних подорожах. Ось якось так (усміхається). 

– Що таке побратимство?

– Це основа. Основа всіх колективів. По суті, друга сім'я. 

– Що таке фарт на війні?

– Це 50% успіху.

– Що ви маєте на увазі?

– Наприклад, коли у вас летить півторатонний КАБ, жодна навичка, яку ви здобули на війні, не врятує. А ось фарт може врятувати. Тому фарт важливий.

– Очевидно, що за останні два з половиною роки ви багато різного пережили. Ви уявляєте своє життя без війни?

– Я про це не думав, і війна не закінчилася, щоб я про це думав. Ви не почуєте якоїсь красивої відповіді. 

Я поки що думаю лише про те, що повинен зробити, щоб ця війна закінчилася.

– На вашу думку, як правильно ставитися до ворога: насміхатися, принижувати, ненавидіти?

– Не можу сказати, що їх треба шанувати. Не можу сказати, що їх треба ненавидіти. Це ворог, і нам цього ворога треба перемогти. От і все. Ставтеся до ворога просто з холодною головою. 

– Чого найбільше боїться ворог?

– Путіна та іпотеки (сміється). Росіяни бояться повертатися додому (сміється). Там на них Путін чекає і сімейні іпотеки треба сплачувати. 

Роман Кравець, УП

Назарій Мазилюк фото та відео

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Главное на Украинской правде