Своя на 100%. Кто такая Юлия Свириденко и как она стала кандидатом в премьеры

Я його записував не тобі,

А тепер він твій на сто відсотків!

Твій на сто відсотків!

"Твiй на 100%", "Бумбокс"

Перша віцепрем'єрка – міністерка економіки Юлія Свириденко має абсолютний музичний слух. Майже одразу, як почує мелодію, вона може відтворити її на фортепіано.

Таке вміння вже не раз, ніби та "магічна паличка", змінювало атмосферу зустрічей і причаровувало закордонні делегації в ході переговорів. 

Власне, якби треба було визначити секрет кар'єрного успіху Юлії Свириденко, то його квінтесенцією було б якраз оце вміння – чути і миттєво відтворювати, вловлювати задачу з півслова й одразу продукувати варіанти рішення.

Саме завдяки цьому Свириденко швидко просувалася кар'єрними сходами від рядової чиновниці в Чернігівській ОДА в період президентства Порошенка до ключових посад в Офісі президента та Кабінеті міністрів за каденції Зеленського.

Правда, ця сила нинішньої віцепрем'єрки є водночас і її слабкістю. Адже для того, щоб відтворити мелодію, треба щоб хтось її творив. 

Свириденко завжди була чудовою виконавицею, але так само завжди мала над собою якусь вищу інстанцію – начальника, котрий генерує задачі.

Впродовж останніх кількох тижнів прізвище міністерки економіки все наполегливіше звучить у розмовах про можливу заміну прем'єра Дениса Шмигаля.

Принаймні кілька разів, за даними "Української правди", президент Володимир Зеленський обговорював зі Свириденко таку перспективу.

Юлія Анатоліївна все життя будувала кар'єру в рамках чиновницької вертикалі. Як розповідають співрозмовники УП в команді президента, перспективи просування по службі для Свириденко є чи не головним мотиватором. 

Тепер же вона стоїть за крок до вершини – вищої невиборної посади ніж прем'єр-міністр в Україні не існує. Після неї у людини без політичних амбіцій дорога лише в приватний сектор, науку чи читання лекцій по світових університетах. 

Президент уже кілька разів з початку року впритул наближався до рішення про призначення Свириденко прем'єркою. Але жодного разу так і не ухвалив його. 

Схоже, Зеленського, як і багатьох людей в уряді, ОП та Раді, гризе сумнів: а чи здатна Свириденко, яка завжди готова взятися за будь-яке доручення, сама стати лідером для цілої системи влади? 

Хто ж така Юлія Свириденко, який кар'єрний шлях вона подолала і як стала по суті єдиною кандидаткою на заміну прем'єра, розповідає "Українська правда". 

Перший похід у владу: Чернігів часів Порошенка 

У середині 2000-х студентка Київського торговельно-економічного університету Юлія Свириденко не могла знайти місце для практики на виробництві. 

Батько майбутньої міністерки, чернігівський чиновник Анатолій Свириденко, набрав тоді власника чернігівського аграрного підприємства "Форсаж" Валерія Куліча і домовився, щоб Юля попрацювала в його фірмі. Те стажування матиме важливе значення для кар'єри Свириденко. Але дещо пізніше.

Спершу після закінчення вишу вона в 2011 році стане головою постійного представництва Чернігова в китайському місті Усі. В її обов'язки входило залучати інвестиції з КНР у Чернігів і допомагати чернігівським підприємцям знайти партнерів у Китаї.

І вже там, у КНР, Свириденко вдруге зустрінеться з Кулічем, який приїде в складі бізнесово-чиновницької делегації переймати китайський досвід. Бізнесмен зверне увагу на перспективну майже тридцятирічну економістку. А, коли навесні 2015-го його призначать головою Чернігівською ОДА, він запросить Свириденко очолити департамент економічного розвитку.

Восени 2015-го вона невдало балотуватиметься до Чернігівської міської ради від "Блоку Петра Порошенка" як безпартійна.

А ще за якийсь час стане першою заступницею голови ОДА.

Куліч у розмові з УП характеризує Свириденко як освічену, відповідальну і системну людину.

Сам він, до речі, доволі цікава фігура. За словами співрозмовників УП у команді Порошенка, призначення Куліча головою ОДА було компромісом між тодішньою Адміністрацією президента і місцевою бізнесово-кримінальною елітою. 

Куліч вирішував чернігівські питання у взаємодії з тодішнім нардепом від "Блоку Петра Порошенка", а згодом мером Чернігова Владиславом Атрошенком. Останній офіційно не входив до фракції БПП у ВР, бо, будучи до того "регіоналом", голосував за "закони 16 січня". Але саме Атрошенко неформально представляв інтереси партії Порошенка в області.

В той же час Чернігів входив у сферу зацікавлення близького соратника п'ятого президента Сергія Березенка, який саме по 205 округу в Чернігові зі скандалом обирався до Верховної Ради.

Дуже скоро Березенко намагався взяти під контроль все, що відбувається в місті та області. Через це між ним, Кулічем та Атрошенком постійно виникали конфлікти. Один із них призвів до того, що в липні 2018-го Куліча зняли з посади голови ОДА.

На той момент Свириденко була уже першою заступницею Куліча, тож після його звільнення ще якийсь час мала виконувати обов'язки глави ОДА. 

Період її керівництва був нетривалим, але саме на нього припала одна з найскладніших ситуацій в історії області – вибухи на військових складах у місті Ічня. Куліч під час розмови з УП висловив думку, що Свириденко впоралася з цим викликом і проявила себе доволі відповідально.

Ще один чернігівський чиновник не під запис згадує, що Свириденко на посаді в.о. глави ОДА працювала ледь не в цілодобовому режимі, щоб тільки зарекомендувати себе перед Банковою. 

"Свириденко тоді була неконфліктна і некорумпована. Про неї завжди казали: "Юля не про гроші". Зазвичай усі заступники голів ОДА намагалися лобіювати своїх підрядників або компанії, а Юля – ні", – згадує співрозмовник УП серед чернігівських чиновників.

Попри це в Адміністрації Порошенка навіть не розглядали варіант віддати їй посаду голови Чернігівської ОДА. Замість Куліча через кілька місяців призначили місцевого політика Олександра Мисника. Він мав зв'язки з партією "Наш край", яку тоді негласно курував заступник глави АП Віталій Ковальчук.

Після приходу Мисника Свириденко з ОДА звільнилася.

Як розповідають співрозмовники УП в оточенні віцепрем'єрки, Порошенко тоді зустрівся зі Свириденко.

"Петро сказав: "Юлю, ми завжди з вами. Дякую за роботу. Будемо обов'язково на зв'язку". І після цієї розмови жодного разу не зателефонував", – розповідає близький до міністерки співрозмовник УП.

Перший похід Свириденко у владу закінчився тим, що вона від рядової керівниці департаменту дослужилася до в.о. глави ОДА. Але втриматись на цьому рівні не вдалося, тож Свириденко пішла в бізнес.

Місце знайшлося в того ж Куліча, який шукав директора на спільне з естонцями підприємство з виробництва кормів для тварин і диких птахів "Сідко Україна". Тоді Свириденко довелося керувати приблизно сотнею людей і координувати виробництво орієнтовно 20 тисяч тонн продукції на рік.

Читайте також: Юля-прем'єр або тривання Шмигаля. Чи замінить Зеленський найдовший уряд в історії

"Зробимо їх разом". Свириденко в першому уряді Зеленського

Наприкінці літа 2019 року народні депутати призначили новий склад Кабінету міністрів. Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства у ньому став Тимофій Милованов. 

Він шукав собі заступників за напрямками і запропонував це місце нинішньому в.о. міністра аграрної політики Тарасу Висоцькому. Той на тоді мав іншу роботу і порекомендував Милованову розглянути кандидатуру Юлії Свириденко. Висоцький і Свириденко були знайомі по роботі в регіонах.

І Милованов призначив Юлії зустріч в уряді. 

Свириденко виїхала із самого ранку з Чернігова, але коли була уже майже біля Кабміну, несподівано потрапила в абсолютно глухий затор. На Європейській площі відбувалася багатолюдна акція "Цирк без тварин". 

Кар'єра Свириденко, яка займалась виробництвом кормів для тварин, могла стати жертвою зоозахисників. Але співбесіда таки відбулась.

Так Свириденко стала восьмою заступницею міністра економіки. Але це було місце в Кабміні! 

Спершу вона опікувалася аграрними питаннями, згодом займалася реформою трудового права. 

"Юля має навички швидкого реагування. Більшість людей, коли отримують нову задачу, потребують часу, щоб подумати над її розв'язанням. У Свириденко такого немає. Юля не прокрастинує взагалі. І ще вона могла проводити зустрічі й наради без конфліктів", – розхвалює свою заступницю в розмові з УП Милованов.

Водночас Свириденко панічно боялася медійності. Вона не мала досвіду публічної комунікації та не хотіла спілкуватися зі ЗМІ.

"Коли вона перші рази виходила на телебачення, це було дуже складно. З нею доводилось реально боротися. Емоційно для неї це було на рівні інфаркту. Зараз такого вже майже немає", – розповідає інший колега Свириденко з команди Мінекономіки.

Сам Милованов – творчий візіонер-руйнівник, але абсолютно несистемний у плані організації чиновницької роботи. 

"Тимофій міг писати і о другій ночі, що от на ранок треба якась табличка, а вранці про неї і не запитати. Але головна проблема була, що він не дуже емпатичний. Тимофію було складно іти на політичні компроміси там, де йому хотілося швидких, хоч і болючих рішень", – згадує співрозмовник УП у команді Милованова. 

Тому часто на наради у президента Зеленського, де треба було слухати екстравагантні ідеї і пояснювати складні економічні рішення дуже спрощеною мовою, у Милованова не вистачало нервів.

На зустрічі в Офіс президента почали відправляти Свириденко, яка могла з усім погоджуватися, записувати президентські ідеї в блокнот і пояснювати Зеленському, над чим працює Мінекономіки. 

Перефразовуючи фатальну для кар'єри колишнього прем'єр-міністра Олексія Гончарука фразу: у президента на тому етапі був економічний "туман у голові", але Свириденко якось уміла крізь нього пробиратися.

4 березня 2020 року парламент відправив у відставку уряд Гончарука. Милованов втратив міністерське крісло, але його заступники продовжили роботу.

Наступним міністром економіки призначили Ігоря Петрашка. Він не став змінювати заступників одразу, а намагався зрозуміти, з ким із них зможе працювати. 

Співрозмовники УП в Мінекономіки тих часів жартома пригадують, що головна задача Петрашка полягала в тому, щоб "замкнутися в кабінеті, аби його ніхто не чіпав". Він мав непогані економічні знання, але номенклатурна робота викликала в нього відверту нудоту. Вся паперова складова діяльності лежала на заступниках.

В цей час Свириденко стала людиною, на яку міністру можна було звалити більше за інших. Так вона змогла зробити наступний кар'єрний стрибок – пробитися з восьмої до першої заступниці міністра економіки. 

Тоді ж Юлія почала з'являтися на Банковій ще частіше. Там її все більше помічали президент і глава ОП Андрій Єрмак.

Заступниця Єрмака в Офісі Зеленського

Наприкінці 2020 року в Офісі президента готувалась зміна. Керівник ОП Єрмак вирішив позбутися своєї заступниці Юлії Ковалів. 

Вона прийшла на Банкову ще восени 2019-го, і новий глава Офісу сприймав Ковалів як не дуже бажаний спадок від свого попередника Андрія Богдана.

Ковалів шукали якесь місце, щоб залишити в команді, але 21 грудня 2020-го просто звільнили. 

А на її місце в Офіс запросили іншу Юлю – Свириденко. 

Під час вибуху коронакризи на початку 2020 року тодішній заступник глави ОП Кирило Тимошенко залучив Свириденко в "ковідний" штаб. Там вона відповідала за безмитне ввезення медичних засобів, масок, обладнання тощо.

По суті, це був час, коли вперше буквально в щоденному режимі вона почала працювати на Банковій.

Але коли в березні того року уже в час карантину Офіс шукав людину, яка б стала міністром економіки замість звільненого Милованова, Свириденко на цю посаду не розглядали.

Їй знадобилося ще кілька місяців роботи в уряді, щоб наприкінці 2020-го стати "знахідкою" Єрмака й отримати місце його заступниці в ОП. 

На її кар'єрному шляху від "восьмої" до першої заступниці міністра економіки Свириденко запримітив такий собі радник Єрмака, колишній СБУшник з департаменту скандального Сергія Семочка Микола Беззубенко. Він і звернув увагу глави ОП на неконфліктну заступницю міністра. 

Попри те що керівник Офісу виказував прихильність Свириденко, співбесіда перед призначенням справила на неї гнітюче враження. Вся річ була в "папочці". 

"Юля прийшла в ОП на співбесіду, і там на столі уже лежала "заготовка". Такі "папочки" – це одна із задач Татарова: він на кожного готує таку детальну довідку про минуле, про зв'язки і так далі. І це, як виявилось, може бути чудовим інструментом, щоб когось просунути, а когось утопити", – розповідає людина з оточення віцепрем'єрки.

Що саме було в "папочці", не відомо, але люди, знайомі зі Свириденко в той час, розповідають, що після співбесіди вона вийшла з ОП дуже ображена і в сльозах. Вона не сподівалась, що мова йтиме про її особисте життя і ще й у загострених і маніпулятивних формулюваннях.

Правда, за якийсь час Свириденко зібралась і перемогла свої емоції: перспектива зробити наступний кар'єрний стрибок була заманливішою. 21 грудня 2020 року вона стала, по суті, найближчою до президента людиною, яка відповідає за економіку.

"Ні для кого не секрет, що в нинішній системі влади кожен заступник глави Офісу є фактично віцепрем'єром. Тобто формально повноважень у них немає, але коли реальним главою виконавчої влади є президент, то його профільні помічники з ОП мають більше влади, ніж багато міністрів. Тому для Юлі це було реально підвищення", – пояснює один із співрозмовників УП, який працював в уряді зі Свириденко.

Така широта повноважень мала і свої недоліки. Річ у тім, що заступник глави ОП з економіки займається далеко не тільки економікою.

"Те, за що відповідає заступник в ОП, в уряді поділено між 5–6 міністерствами. Свириденко мала відповідати за економіку, фінанси, аграрку, енергетику, екологію, надра, трохи оборонку, трохи соціалку. А у заступника є якийсь у кращому разі департамент ОП на 10–15 людей. Тому це робота, м'яко кажучи, не цукор", – пояснює інший співрозмовник з оточення Свириденко.

Надмірні навантаження компенсувались дечим вкрай важливим: на Банковій Свириденко постійно перебувала перед очима в президента і, що не менш важливо, змогла стати улюбленицею Єрмака. 

"Юля ніколи не ставала в позу на нарадах і завжди йшла робити те, що сказав президент. Навіть якщо воно їй не подобалось, нікому не подобалось – але президент сказав – значить, треба", – пригадує не під запис один із колишніх колег Свириденко по ОП.

Наприклад, Свириденко відповідала за реалізацію ідеї Зеленського щодо закручування гайок олігархам, яка втілилась у так званому "антиахметівському" законі. 

Восени 2021 року в чергового протеже Єрмака на посаді міністра економіки Олексія Любченка стався остаточний розрив і з ОП, і з прем'єром Шмигалем. Стосунки міністра і владної команди продукували виключно деструктив, і в листопаді його вирішили замінити. 

І тут завжди готова взятися за черговий проєкт Свириденко, яка запам'яталась керівництву своїм незмінним блокнотиком, куди детально нотувала ідеї президента, глави ОП і прем'єра, отримала свій шанс. 

Людина, яка не набридала Зеленському і Єрмаку запитаннями "для чого?", а лише уточнювала "на коли треба?", здавалася їм чудовим варіантом для посилення уряду. Зрештою, виконавська активність Свириденко і підкреслене дотримання субординації задовольняло і Шмигаля. На той момент вона явно не видавалась прем'єру конкуренткою.

Так Свириденко стала формально другою людиною в уряді, в який її ще два роки тому взяли ледь не випадково. 4 листопада 2021 року парламент призначив її першою віцепрем'єркою – міністеркою економіки.

Заступниця глави ОП в Кабінеті міністрів

Новий прихід в уряд був для Свириденко не лише черговим просуванням по службі, а й величезним викликом. 

Вперше за свою кар'єру вона не допомагала комусь керувати, а самостійно очолила настільки масштабну структуру як Міністерство економіки. 

Ба більше, як перша віцепрем'єрка Свириденко також стала керівницею ключового урядового комітету, який координує роботу Мінекономіки, Мінфіну, Міненерго, Мінінфраструктури, Мін'юсту та Мінстратегпрому.

До складу комітету входило більше самих міністрів і керівників державних структур, ніж у Свириденко загалом було в команді на Банковій. А за кожним із них стояли ще сотні й тисячі людей в їхніх відомствах.

"Юля перший час трохи губилась. Але потім поступово почала збирати собі команду в міністерство, і воно якось запрацювало. Якщо чесно, то у Свириденко часто не вистачає масштабу, щоб побачити якісь процеси повністю. Але в неї є хороше вміння – знаходити людей, які можуть закривати напрямки роботи за неї", – розповідає в розмові з УП один із топів команди Зеленського, який багато працював зі Свириденко.

Частина депутатів із профільного комітету скаржились УП, що часом, якщо якесь питання не є пріоритетом для президента чи Єрмака, Свириденко може повністю спустити його на заступника і не занурюватися в деталі.

Але якщо питання стоїть на контролі в президента чи його треба доповідати на Кабміні, то Свириденко включається на 100% і завжди особисто захищає свої проєкти на уряді. 

"Буває, що Юля замість Шмигаля приходить на наради в Раду чи в ОП. І тоді вона пояснює все з усіх боків. Можна і так працювати, але на шостий рік роботи президенту уже достатньо дати три тези, щоб він зрозумів, куди це і про що. А Юлі важливо показати, що от вона настільки відповідальна", – з посмішкою розповідає один із топів "Слуги народу". 

Головна ж претензія опонентів та й навіть друзів до Свириденко звучить так: вона стала віцепрем'єркою, але не перестала бути заступницею Єрмака. 

І мова йде не лише про повну і беззастережну лояльність до керівника Офісу і президента, а й про манеру ухвалення рішень. А точніше – їхнього відкладання до того моменту, поки з Банкової не буде відмашки. 

Показовий кейс – бронювання від мобілізації для бізнесу. 

"Фактично кожна зустріч із бізнесом – це розмова тільки про одне: бронювання, бронювання, бронювання. Зараз менше розмов про податкову чи силовиків, ніж про бронювання. І що, яка публічна позиція міністерки економіки? Ви її бачили? У Юлі давно лежить готове рішення, вона знає, що бізнес просто виє від того, що втрачає кваліфіковані кадри. І що? А нічого! Бо Банкова не дає відмашку", – обурюється один із топових представників "Слуги народу" в Раді.

Апогеєм оцього страху віцепрем'єрки перед публічною відповідальністю стала історія із "Криворіжсталлю". 20 липня масова перевірка ТЦК змусила завод зупинити роботу, а сам АрселорМіттал вийшов у публічну площину з різкою заявою.

Свириденко ж, замість того щоб публічно заявити свою позицію, не знайшла нічого кращого, як за кілька годин після зупинки роботи… привітати завод із Днем металурга і подякувати за вклад в економіку. 

Через подібні історії в системі влади є багато, скажімо так, свириденкоскептиків.

"Юля дуже обережна, навіть занадто. Для міністра це погана риса, для прем'єра і поготів. Це гальмує процес управління державою. 

Уявіть, що Андрій Борисович і Зеленський будуть десь летіти і з ними не буде зв'язку 10 годин, а в цей час доведеться ухвалювати якесь доленосне рішення… Дуже складно уявити, що Юля візьме на себе таку відповідальність. Вона почекає, поки їй скажуть, яке саме рішення треба", – пояснює один із впливових депутатів. 

"У нас зараз в партії дуже закипіло. Чому ми маємо міняти Шмигаля саме на Юлю? Хтось бачив якусь велику економічну стратегію, яку вона реалізує і яка виведе країну з руїни? Та ні. Багато гучних її проєктів придумали інші люди типу ще Гончарука з "5–7–9" чи Кубракова з "єОселею", – обурюється не під запис один зі співрозмовників у "Слузі". 

"Просто посилювати Єрмака, який лобіює це призначення – не наша робота. Не може бути прем'єра, який тільки ходитиме з блокнотом за президентом і питатиме, що йому робити", – додає "слуга".

Навіть нинішнього прем'єра, якого поза системою вважають максимально орієнтованим на Банкову, в самій владній команді вважають значно самостійнішою фігурою.

"Офіс насправді цікавить якихось відсотків 30 того, що відбувається в уряді. І зараз, так, Шмигаля у "вищу лігу" не пускають, але в "другій лізі" він чемпіон. Юля усі ці питання якихось структур чи регіонів не тягнутиме", – розмірковує один із колег Свириденко по уряду.

Ще однією рисою віцепрем'єрки, яка відверто дратує колег по владі, є її готовність хапатися за будь-що, аби це тільки попросив президент. А в підсумку починати проєкти, але не отримувати в них якихось відчутних результатів.

"Вона займалась трудовою реформою – де? По єОселі за весь час затвердили 12 тисяч заявок, не 120 – 12. Дерегуляційна група в уряді – є прориви? Санкційна група в уряді? Промисловий безвіз? Зустрічі з бізнесом? Свириденко обіцяла їх щотижня. Зате в неї є час на розмінування, бо це президент доручив", – обурюється один із впливових депутатів "СН" на питання, чому фракція не хоче підтримати підвищення Свириденко.

Навіть вітринний проєкт Мінекономіки і особисто віцепрем'єрки "Зроблено в Україні", на зустрічах якого виступає президент, а відеозвіти піарить Єрмак, має дуже скромні результати. Банально, пости на офіційній сторінці програми в Facebook збирають по 100–200 лайків. 

Правда, є у Свириденко і чимало прихильників, аргументи яких звучать, може, не так ефектно, але досить прагматично. 

"У нинішній системі влади те, що Юля лишається "заступницею Єрмака", не мінус, а навпаки плюс. Як і те, що вона ледь не щодня буває в Офісі. Ми їй якось взагалі радили залишити за собою кабінет в ОП. Ви ж розумієте, що не прем'єр зараз ухвалює рішення, а президент. І що ближче ти до нього, що кращі у вас стосунки, то більше шансів, що твої проєкти реалізують", – пояснює не під запис один із близьких соратників Свириденко.

"Не раз же бувало, що Шмигаль вимагав від нас якихось проєктів, ми їх пропонували, він ішов до президента і вертався зі словами, що "це дурниця, Зеленський завернув". А тоді Юля брала ту ж презентацію, ішла раз, ішла другий, слухала, кивала, аргументувала, і проєкт проходив. Так було з грантами для малого бізнесу і ще купою проєктів", – додає співрозмовник. 

Крім того, Свириденко, за її власним же виразом, завжди має "плюс один аргумент" – вона не була помічена в жодних великих корупційних історіях. І це завжди додає її словам сильнішого звучання на нарадах у президента. 

До речі, якщо Свириденко і запам'ятається в історії як міністерка економіки, то хіба за перехід цього відомства до, сказати б, проєктів про людей.

Мінекономіки сфокусувалось, з одного боку, на залученні великої міжнародної підтримки, а з іншого – на генеруванні внутрішніх проєктів, які стимулюють бізнесове середовище. 

Так з'явились, наприклад, гранти для власної справи, мільйон для ветеранського бізнесу, гранти на перенавчання жінок, іпотека для чутливих професій і військових. 

Хоча справедливості заради треба сказати, що ці гроші Мінекономіки отримало від партнерів.

Показова історія програми кредитів "5–7–9". Вона в якийсь момент перекочувала з Мінфіну, який більше фокусувався на збереженості коштів і контролі банків, в Мінекономіки, яке якраз почало пушити малий бізнес для створення нових робочих місць.

"Очевидно, що міністерство займається і великими проєктами. Та ж програма підтримки на 50 мільярдів євро від ЄС Ukraine Facility – багато в чому є заслугою Мінекономіки і Юлі. Але оці "малі" внутрішні проєкти для них теж пріоритет", – переконує один із близьких до Свириденко представників влади.

Треба було б додати ще, що такі проєкти не продукують негативу. А з його сприйняттям у Свириденко все не дуже добре. 

Вона ніколи не була на вершині влади сама. Завжди був хтось над нею, хто забирав основну масу хейту на себе. 

У людей, яким доводилось довший час працювати зі Свириденко, склалось враження, що у звичайному житті вона буває і злопам'ятною, і навіть мстивою.  

Наприклад, може повільно виживати з команди людей, які іншим здаються потужнішими в професійному плані за неї. Або забирати проєкти в різних експертних установ, якщо вони, не дай Бог, працюють зі Шмигалем.

Вона досі болісно реагує на критику, може сваритись і ображатись на людей за пости в соцмережах.

Показово, що в процесі написання цього тексту одразу кілька друзів віцепрем'єрки "з власної ініціативи" попросились на зустріч з авторами, щоб розказати про Свириденко щось хороше: бо вона "дуже хвилюється" через можливий негатив у свій бік. При тому, що сама віцепрем'єрка від інтерв'ю для тексту відмовилась.

Ця ситуація викликає тривогу за її  готовність  до серйозних медійних викликів. 

Найбільшим страхом Свириденко на цьому етапі кар'єри, як зізнались у розмовах її друзі, є те, що люди говоритимуть про її молодшого брата, який незадовго до початку великої війни виїхав з України, демонстративно відмовився від мандату чернігівського обласного депутата від "Слуги народу" й живе собі в Лондоні в куплених уже після вторгнення квартирі та будинку.

Зрозуміло, що у поєднанні з тим, що губернатор Чернігівщини Чаус близький до Свириденко, а компанії її брата заробляли на тендерах в області – втеча родича може стати проблемою для міністерки. 

Але є речі в політиці, які пережити куди важче. Як Свириденко в разі призначення має справитись із хвилею насправді великого хейту після, скажімо, підняття податків для народу, який все більше бідніє, чи зими без світла, води і опалення? 

Як вона, суто по-людськи, буде справлятись із щоденними зведеннями про втрати з фронту, про покалічені тіла і долі солдатів, про знищені в порох міста і села? Чи не вплине тонкошкірість Свириденко на її працездатність як прем'єра в такій ситуації?

Зрештою, чи є у неї досить внутрішніх сил, щоб у ситуації екзистенційного вибору, як 24 лютого 2022 року, повести країну за собою? 

Досвід евакуації уряду в перший день вторгнення показав, що перша віцепрем'єр легко поступається лідерством комусь нахрапистішому на кшталт Олексія Чернишова тощо.

Завойовувати територію не в характері Свириденко. Її рольова модель – відмінниця навчання: якщо працювати наполегливо і краще за інших, то керівник помітить і оцінить. Але чи досить цього у реальній "високій" політиці,  побудованій значно безжальніших правилах?

Ці питання не варто сприймати як закиди. Але без відповіді на них годі зрозуміти, чи здатна Юлія Свириденко на справді високий політ. 

Читайте також: Опозиція справжня й удавана. Хто може врятувати "монобільшість"

***

Ну і насамкінець про польоти.

В ході підготовки матеріалу УП спілкувалась з десятками колишніх і чинних чиновників та представників влади.

Тільки лінивий не розповів авторам історію про літак. Згідно з постановою Кабміну, урядовий борт може використовувати прем'єр і віцепрем'єри, а віднедавна ще міністр оборони.

І от, мовляв, історія злету Юлії Свириденко нерозривно пов'язана з урядовим літаком: коли главі Офісу Єрмаку чи першій леді Олені Зеленській треба летіти в закордонні поїздки, вони брали із собою першу віцепрем'єрку, щоб "списати" на неї користування бортом. Й так у ході довгих багатогодинних перельотів дуже зблизились.

Очевидно, що ця історія розповідалась, щоби знецінити вплив і вагу Свириденко. Але хіба не цим же займаються і всі решта "нових політиків" – використовують доступні ресурси, щоб отримати ближчий доступ до влади? 

Хтось має телефон Ердогана чи принца саудів, хтось здає офіс партії президента за безцінь, хтось використовує державну компанію, щоб піарити себе і так достукатись до президента... А хтось супроводжує першу леді в поїздку, в яку її відрядив президент. 

Це, хоч і дуже показова, але, мабуть, найменша з проблем, з якими Юлії Свириденко доведеться зіткнутись перед останнім кар'єрним ривком до крісла прем'єра.

Куди більше їй варто остерігатись того, що її не сприймають як суб'єктну фігуру ключові групи у Раді. 

"Фракція збере за призначення Свириденко максимум голосів 200, і то, якщо домовитися з різними "тримачами" типу Павлюка. А так, найімовірніше, аби зібрати хоч 180, треба багато шукати ззовні. 

Насправді, цим ще ніхто серйозно не займався, бо ще не доходили до етапу, коли начальник стукнув кулаком по столу і все – робимо. Весь час його вдавалось відмовляти від цього", – каже співрозмовник УП у керівництві "Слуги народу".

"Доходить до того, що депутати кажуть, що навіть якщо президент скаже голосувати, вони просто не прийдуть. І таких багато, десятки людей. Люди не бачать у Свириденко досить сили, щоб потягнути таку посаду. Президент має з ними хоч поговорити, бо всі живуть одними чутками", – додає інший топ президентської партії.

Цього ніхто з депутатів не артикулює, але природа несприйняття Свириденко частково навіть не пов'язана з нею особисто. Питання в тому, що за чотири роки роботи Шмигаль навчився балансувати між вимогами президента і бажаннями депутатів. 

Одна з причин планованої відставки прем'єра якраз у тому і полягає, що глава ОП обурений надто великим впливом на прем'єра депутатів і зокрема глави фракції СН Давида Арахамії. Останній, як вважають у Єрмака, уже кілька разів зривав відставку Шмигаля.

Тому призначення Свириденко – це ще й боротьба між Радою і Офісом за те, чиїм буде прем'єр. Те, що він залишиться беззастережно лояльним до президента, предметом дискусії не є.

Зрештою, Зеленський не раз уже перетискав свою фракцію. Не віриться, що він не впорається зі своїми депутатами, якщо твердо щось вирішить.

Однак потенційне підвищення Свириденко стане останнім акордом тієї системи влади, яку побудував Зеленський. 

Більш лояльної і відданої Офісу людини, ніж Свириденко-прем'єр уже годі буде уявити. Після її призначення президент і його глава ОП стануть фактичними керівниками виконавчої влади. 

Президентські ідеї будуть у максимальному пріоритеті, усе в уряді відбуватиметься лише за відмашки з ОП. Якщо це те, чого хоче президент – в поточному режимі керувати ще й Кабміном, – то таке призначення, поза сумнівом, буде ідеальним варіантом. 

Але спершу, послуговуючись футбольними термінами, варто дати відповідь на запитання: ця заміна – це буде пас на загострення атаки чи все ж просто передача на своїй половині поля?

Роман Романюк, Ангеліна Страшкулич, УП