Слова "пацанов". Владимир Ермоленко объясняет военные послания россиян украинцам
Про ціну слова росіян у 1999 році сповна дізналися жителі Ічкерії. Після Хасав'юртівських угод, що 1996 року завершили Першу російсько-чеченську, Кремль розпочав нову війну. Один із блокпостів тих часів запам'ятався написом: "Добро пожаловать в Ад. Часть II. Мы вернулись! СОБР Иркутск".
Армія Російської Федерації, яка не подужала досягти мети з першої спроби, з люттю, помноженою в рази, знищила незалежність Ічкерії. Разом із Грозним і десятками тисяч цивільних.
За роки війни в Україні військові РФ зруйнували ще більше та залишили чимало настінних написів: на парканах, будівлях, у школах, в українських домівках.
УП попросила філософа, есеїста, перекладача і президента Українського PEN Володимира Єрмоленка розшифрувати деякі послання росіян.
"Миролюбие" (рос.) – 1) Садизм. 2) Невміння розрізняти добро і зло
За місяць окупації в 2022 році в селі Полуботки на Чернігівщині росіяни з'їли двісті свиней та два павичі з місцевої ферми. В обійстях рили окопи. Стріляли з танків по хатах, де їм ввижалися снайпери.
Разом з іншими селами навколо Чернігова армія РФ перетворила Полуботки на плацдарм, звідки обстрілювала обласний центр. Місто, що було в оточенні фактично на три чверті, потерпало від ударів артилерії та авіації.
Після деокупації в Полуботках знайшли настінне послання: "Да захлебнётся кровью тот, кто усомнится в нашем миролюбии. Ибо милосердие наше будет беспощадным!".
Коментує Володимир Єрмоленко:
Російська ідеологія багато століть будувалася на запереченні логіки. Наприклад, релігійну філософію в XIX столітті будували на думці, що росіяни виходять за межі традиції європейської раціональної філософії. Пропонується якийсь інший світ, де протилежності збігаються.
В XX столітті в Росії панувала ідея марксистської діалектики. Це була діалектична логіка, яка заперечувала формальну. І винищення великої кількості людей відбувалося під слоганом "великого світу братерства та рівності". Думаю, те, що Орвелл описав у "1984", він мудро зловив, коли особисто стикнувся зі сталіністами в Каталонії (під час Громадянської війни в 1930-х – УП).
Для "русского міра" характерне нерозрізнення між добром і злом. Радикальні святість і злочинність дуже часто поєднуються. Класичний приклад – Раскольников, який заради якихось великих ідей починає вбивати.
Російське суспільство в принципі побудовано на тому, що насильство є головним аргументом у будь-яких відносинах. Або екстремальна любов, або екстремальне насильство – жодних інших, проміжних форм, таких як дружба, партнерство, не існує. Якщо немає екстремальної любові, буде вам екстремальне насильство!
Одна з причин, чому росіяни підтримують цю війну – ось цей клімат насильства, в якому вони живуть, коли не існує такого поняття, як людське задоволення. Є лише страждання – більше чи менше. Єдиний спосіб страждати менше – зробити так, щоб комусь було ще гірше. Ось тоді ти "не тварь дрожащая".
Думаю, саме цим пояснюється садистське задоволення, яке росіяни відчувають від цієї війни. Їм дуже погано. Але їм легше від того, що вони можуть зробити гірше іншим.
"Один народ" (рос.) – 1) Домінування за рахунок тотожності. 2) Об'єднання через страх
"Найстрашнішим місцем під час окупації була наша сільська школа, – згадує учень 10 класу Іван Сторчак з Катюжанки. – В ній проводили допити й знущались з людей".
У Катюжанці, що за 60 кілометрів від центру Києва, навесні 2022 року військові РФ займалися звичними для них справами: грабували, полювали на "нацистів", вбивали цивільних.
На дошці в одному з класів школи хтось охайним почерком залишив послання, що привело російські ЗМІ в захват своєю "зворушливістю": "Дети, простите, что такой беспорядок, мы старались сохранить школу, но были обстрелы. Живите в мире, берегите себя и не повторяйте ошибок, которые совершили ваши старшие. Украина и Россия – один народ!!! Мир вам, братья и сестры!".
Пояснює Володимир Єрмоленко:
Російський імперіалізм відрізняється від, умовно кажучи, європейського "морського" імперіалізму, який будується на ідеї відмінності між колонізатором і колонізованим. Цю відмінність – культурну, расову – неможливо подолати, особливо, коли під кінець XIX століття її починають формулювати в термінах біологічної раси.
Російський імперіалізм інший, він будується на ідеї тотожності, принаймні у випадку з українцями, білорусами. Росіянин каже: "Ты – такой, как я. Ты никогда не будешь другим!". Росіянин таким чином домінує завдяки тотожності, а не інакшості: все, що відмінне від нього, має бути знищено. Все, що "не один народ" для росіян – девіація, відхилення.
Це така абсолютно суперечлива сама в собі, але зрозуміла формула: "Вы – украинцы, но живете только тогда, когда становитесь россиянами". Ось вам інструмент, щоб стати росіянами – російська мова і все, що з нею пов'язано. А якщо хочете бути відмінними, ми вас вб'ємо.
Насильство, страх – єдиний інструмент, за рахунок якого тримається Росія з часів її формування як імперії.
"Ад" (рос.) – 1) Призначення. 2) Порівняльна перевага
В селі Перемога Броварського району на Київщині за трохи більше як місяць окупації навесні 2022 року росіяни закатували, вбили до двадцяти цивільних. Деякі з них досі вважаються зниклими безвісти.
Зібрані по селу рештки тіл настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці Олександр Ярмольчик захоронив в одній труні. Біля братської могили з кістками жертв німецької окупації.
9 травня 2022 року, в День Перемоги, якій відзначають у РФ, Путін присвоїв звання "гвардійська" 15-ій мотострілецькій "миротворчій" бригаді. Саме вона орудувала в селі Перемога, де на магазині хтось залишив напис із "смайликом" у кінці::"Ад пришел к вам!".
Розповідає Володимир Єрмоленко:
Західна християнська культура пішла шляхом розрізнення, градації: ось пекло, ось різні його кола, ось – чистилище. Все, що Данте описав.
Між пеклом і раєм є проміжна стадія, де ти працюєш над собою, щоб не потрапити в пекло. А у росіян цього немає. Це те, про що я говорив – про відсутність апарату інтелектуального розрізнення. Вони вважають розрізнення слабкістю.
Католицизм для них занадто аналітичний, занадто концептуальний, скульптурний. Православіє для росіян – щось таке, де, мовляв, все зливається. Це якась така збочена релігійна концепція: єдиний шлях до раю лежить через пекло.
У росіян є певний гедонізм від пекла, я це називаю садогедонізмом. На відміну від інших народів, вони пишаються тим, що можуть не тільки пройти через пекло, але й сконструювати його, створити. Це те, про що я постійно говорю з нашими європейськими друзями, які захоплюються російською літературою. Достоєвський не психолог, він – реаліст.
Він заглибився не в реальність людської природи, а в реальність "русского міра", де це пекло побудовано. Коли воно навколо тебе, ти, звичайно, знаєш його краще, ніж хтось інший.
Я думаю, росіянам подобається вважати, що пекло – їхня стихія. Страждання, насильство, тортури, абсурд – це у них те, що економісти називають comparative advantage, порівняльна перевага.
Comparative advantage, скажімо, французів – робити вино. Німців – хороші авто. Comparative advantage росіян – робити хороше пекло. Це – їхнє, те, в чому вони бачать своє призначення. Коли вони пишуть "ад пришел к вам" і ставлять смайлик, вони кажуть, що вони прийшли. І що вони кайфують від того, що нам погано.
"Достоинство" (рос.) – 1) Руйнування. 2) Насильство
В селищі Козача Лопань на Харківщині, яке звільнили 11 вересня 2022 року, знайшли дві катівні росіян. В одній з них вони залишили по собі ікони, релігійну літературу на кшталт "Как научиться молитве", листи від російських дітей з подяками та побажаннями перемогти "фашистів".
На дверцятах шафи хтось написав: "Мы на руинах павших городов воскреснем, и в книгу мертвых впишем ваши имена!".
Розмірковує Володимир Єрмоленко:
Це те, що я б назвав "збоченим християнством". Для того, щоб перейти в нове життя, росіянам не достатньо побудувати щось приємне навколо себе, "садок вишневий" – як у українців.
Стрибок до нового життя має пролягати через максимальну деструкцію, через могилу, смерть. Думаю, руйнування для росіян є синонімом влади. Новий світ – ілюзія. Вона потрібна, щоб якимось чином виправдати кінцеву мету – руйнування.
Певна теологія руйнування є в різній літературі – в англійській, французькій, російській. Але росіяни доводять деструкцію до якогось абсолюту. В цій любові до ніщо, в нігілізмі, певній некрофілії вони бачать елементи влади.
В їхній збоченій психології руйнування є єдиним шляхом до гідності, коли тебе бояться, а значить – поважають.
Чому в Росії люблять Сталіна, Путіна? Вони зробили цей стрибок від "твари дрожащей" до "право имею". В цих словах Раскольникова немає людського світу. Є або підлюдський світ, де тварі, або світ надлюдини, де з'являється "право".
В цьому величезна відмінність "русского міра" від світу європейського, який крок за кроком йде до думки, що право мають всі від народження. В "русском мірє" ти маєш право, якщо тільки стаєш надлюдиною.
Найвище втілення такої рольової моделі – коли ти скоюєш екстремальні вбивства, передусім своїх найближчих. Тому ми бачимо в пантеоні російського лідерства царів, які вбивають своїх дітей: Івана Грозного, Петра Першого, якоюсь мірою Сталіна. Путін теж показує, що він сам по собі, що в нього немає родини. Це таке символічне вбивство своїх дітей.
"Мудрость" (рос.) –1) Жорстокість. 2) Інфантилізм. 3) Фаталізм
Містечко Снігурівка на березі Інгульця за 70 кілометрів від Миколаєва росіяни захопили 19 березня 2022 року після багатоденних спроб оточення та обстрілів з артилерії та гелікоптерів.
З приходом "русского міра" до руйнувань у Снігурівці додалися грабежі. Містечко виживало в окупації вісім місяців без електрики, газу і водопостачання.
Перед звільненням Снігурівки Силами оборони України росіяни розграбували місцеву виправну колонію та вивезли засуджених в Херсон. На стіні колонії залишився напис з літерою Z: "Не мы такие, жизнь такая".
Резюме від Володимира Єрмоленка:
"Русскій мір" – ідеологія, що заперечує людську свободу, здатність людини до вільних дій, вольових актів. Навіть в Україні є люди, які підтримують "русскій мір", і зараз дуже важливо розуміти цю психологію. Вони описують цю війну в термінах, наприклад, якогось божого покарання: "Це – не наша воля".
В цьому московському типі релігійності людина нічого не вирішує. Плюс є максимальний фаталізм: "Ну, сказали идти воевать – я пошел. Сказали, возьмем Киев за три дня – значит, возьмем. Не возьмем – ну, значит, не возьмем".
І другий момент: через те, що життя може бути тільки пеклом, то в тому, що люди вбивають, знущаються одне з одного – ніби його велика мудрість. Всяка інша мудрість для них не існує, закрита, не зрозуміла.
Живучи в кліматі тотального насильства, прийнявши те, що він нічого не може змінити, росіянин намагається знайти собі місце. А знайти його він може, якщо тільки вирветься зі статусу жертви і стане катом.
Думаю, багато хто з росіян кайфує від цієї війни, бо вона їм дозволила перестати бути жертвою, ставши катом.
Все це проговорено російською літературою. Якщо правильно читати твори її класиків – не як твори "великой культуры", а як самодіагноз, часто не усвідомлений, – то ми дуже багато дізнаємося про цю хворобу.
***
Наприкінці бесіди з Володимиром Єрмоленком журналіст УП запитав, що б він написав на стінах Кремля, якщо б випала така фантастична нагода.
"Я ніколи не практикувався в цьому жанрі, – відповів він та по паузі додав. – Я б написав: "Царь – не настоящий". Тільки це може вплинути на глибинний російський народ. Якщо казати "ти маєш волю, можеш щось змінити", це не допоможе. А от якщо донести, що цар – самозванець, це стане джерелом смути.
Історія про двійників Путіна – дуже розумна спроба впливати на росіян. За допомогою ІПСО Росія апелює до демократичних інстинктів українців: "Виходь, бунтуй!!". А ми маємо апелювати до монархічних інстинктів росіян. "Цар – не справжній! Йдіть і спаліть Кремль".
Євген Руденко – УП
