Война КАБов. Почему в Украине заговорили о собственном производстве управляемых авиабомб
Словосполучення "атака РФ керованими авіабомбами (КАБами)", на жаль, міцно закріпилося в інформаційних зведеннях Генерального штабу та військово-цивільних адміністрацій.
Щодня населені пункти на Харківщині, Донеччині, Сумщині, Херсонщині, Чернігівщині та Запоріжжі страждають від десятків авіабомбових ударів, а кількість КАБів, що сипляться на українські міста та села, вимірюється сотнями на добу.
Як повідомили УП в Управлінні зв'язків з громадськістю ЗСУ, в період з 1 січня по 31 травня 2024 року Росія використала проти України більше ніж 10 тисяч КАБів. Ці дані свідчать про те, що застосування авіабомб збільшилося майже в 20 разів, якщо порівняти з усім 2023 роком.
За словами президента Володимира Зеленського, росіяни вже використовують для ударів по Україні понад 3 тисячі керованих авіабомб на місяць, і ця цифра постійно зростає.
Сили Оборони також застосовують керовані авіабомби, однак, якщо порівнювати з РФ, йдеться про неспівставну кількість боєприпасів, які надають західні партнери.
Втім, у недалекому майбутньому ситуація може змінитись.
9 червня начальник авіації командування Повітряних сил ЗСУ Сергій Голубцов розповів, що за кілька тижнів у Збройних силах почнуться випробовування керованих авіабомб українського виробництва.
"Українська правда" розбиралася, як керовані авіабомби впливають на хід війни, чому про виробництво українських КАБів не говорили раніше та чи здатні Повітряні сили досягти паритету у використанні таких боєприпасів.
Російські КАБи – головний біль, який тяжко вилікувати
Абревіатура КАБ стала широко відомою в Україні навесні 2023 року. Саме тоді росіяни почали застосовувати модуль планерування і корекції (УМПК), який вони "прикручують" до своїх фугасних авіабомб ФАБ-250 і ФАБ-500, ФАБ-1500 (цифра означає масу бомби в кілограмах). Таких боєприпасів у Росії з часів СРСР накопичилось десятки, якщо не сотні тисяч.
УМПК – це такі собі "крила" з супутниковим навідником і модулем управління, які прилаштовуються на авіабомбу, що дозволяє їй з некерованої ставати повноцінним КАБом. Щоб не потрапити під вплив українських комплексів радіоелектронної боротьби, вони також оснащуються цифровими решітками "Комета-М".
Головна перевага КАБів – дешевизна. Одна така "бомба з крилами" може коштувати до 20 тисяч доларів. Для порівняння, більшість далекобійних крилатих ракет, якими РФ б'є по Україні, коштують у середньому приблизно 1 мільйон доларів.
Ще одна перевага – дальність. Літаки можуть запускати КАБи з висоти 10–12 км та відстані в 40–60 км (інколи й до 80 км), від чого, приміром, останнім часом дуже страждає Харків. При цьому літаки, що їх скидають, не заходять у поле дії ППО Сухопутних сил України, які підтримують війська на полі бою (наприклад, "Оса" і "Стрела-10" мають дальність бойової роботи до 8–10 км).
Знешкодити їх також не допоможуть і ППО Повітряних сил малої та середньої дальності на кшталт "Буків", Iris-T та Nasams, які працюють на 25–35 км.
Читайте також: Небо під парасолькою. Як працює протиповітряна оборона та чому важливі NASAMS та IRIS-T
Американські JDAM-ER та французькі AASM
Тоді як росіяни використовують КАБи в шалених кількостях, Україна в цьому компоненті пасе задніх. Втім, українські Повітряні сили також мають у своєму арсеналі зразки західного озброєння, яке, на відміну від російських, справді можна назвати "розумними бомбами".
"Росіяни часто кидають їх абикуди, не зважають на точність своїх бомб, тому вони хоч і часто наносять значну шкоду, але заявленої цілі можуть не досягти. Західна зброя значно точніша", – пояснює УП авіаційний експерт Костянтин Криволап.
Коли говорять про західні авіабомби, насамперед згадують американські JDAM-ER – комплект обладнання із системою наведення на базі інерційної навігації та GPS, що перетворює прості вільноспадні бомби на керовані. По суті, російські УМПК були відповіддю саме на ці модулі.
В американському варіанті комплекти можуть бути з'єднані з бомбами різної ваги та розмірів, починаючи від 230 кг і закінчуючи бомбою вагою 900 кг. Заявлена дальність – до 72 км.
Україна почала застосовувати JDAM ще навесні 2023 року, адаптувавши під винищувачі МіГ-29 та Су-27. Передана кількість боєприпасів не розголошувалась та офіційно не підтверджувалось їх застосування, однак у липні 2023 командувач Повітряних сил України показав одну з таких бомб, підвішену на пілон українського літака.
Навесні цього року з'явилася інформація, що західні боєприпаси серйозно страждають від російських систем впливу на GPS. У відповідь США замовили нові сенсори, які нададуть авіабомбам з JDAM-ER України можливість уражати російські РЕБи.
На фоні затримок із постачанням озброєння зі США на початку 2024 року Франція почала передавати Україні свою версію модулів корегування з авіабомбами – AASM (або на англійський манер – HAMMER).
Особливістю цієї авіабомби є те, що вона модульна і складається з комплекту наведення спереду та комплекту розширення радіусу дії на задній частині, які приєднуються безпосередньо до некерованої бомби різних типів.
У базовому варіанті це 250-кілограмова бомба, однак є можливість працювати зі 125, 500 та 1000-кілограмовими версіями, що оснащуються гібридними навігаційними системами.
Заявлена максимальна дальність такої бомби – до 70 кілометрів. Раніше проблемою в передачі таких боєприпасів було те, що їхніми "рідними" носіями були французькі винищувачі Dassault Rafale і Mirage-2000, надати які Україні вже пообіцяв Еммануель Макрон. Однак так само, як JDAM, AASM адаптували під винищувачі радянського виробництва (МіГи та Су), які є на озброєнні в України. Зокрема, такі авіабомби адаптували під українські штурмовики Су-25.
Окрім цих двох важчих зразків, нещодавно з'явилася інформація про застосування українськими ПС малогабаритних керованих авіабомб GBU-39 GBU-39/B Small Diameter Bomb (SDB).
Маса цієї авіабомби – 130 кілограмів, максимальна дальність польоту – до 110 км. Конструкція бомби має крила, які розкладаються в польоті, що дозволяє істотно збільшити дальність ураження цілей.
Крім цього вона оснащена вольфрамовим наконечником, який дозволяє пробивати бетонні укриття.
Чи варто робити точний аналог УМПК
Західні боєприпаси – це, звісно, добре. Однак наявність великої кількості ФАБів, які Україна успадкувала від СРСР, спонукає поставити логічне запитання: чому про виробництво українських КАБів заговорили тільки зараз? А надто що опитані УП фахівці сходяться на думці, що російські УМПК не унікальні.
Відповідь полягає насамперед у складнощах в експлуатації КАБів наявними в України літаками.
Очевидно, що технологічно винищувачі Су-30М, Су-34 та Су-35, що їх росіяни використовують для скидання КАБів, стоять на порядок вище за наші Су-24М, Су-27 та МіГ-29. Застарілим українським винищувачам у рази складніше працювати в умовах активної протидії російської ППО, яка представлена великою кількістю систем дального радіусу дії на кшталт С-300 та С-400.
Попри те, що в України лишився достатній авіапарк літаків і бомб, немає сенсу просто копіювати російські УМПК, неушкоджені зразки яких періодично потрапляють до ЗСУ через неспрацювання старих радянських боєприпасів.
В українських Повітряних силах поки не розкривають деталей конструкції українських КАБів та часових перспектив їхнього використання. Однак співрозмовники УП у військово-політичному керівництві запевняють, що про "тупе копіювання росіян не йдеться".
Якими мають бути українські КАБи
На думку авіаційного експерта, заступника гендиректора компанії з виробництва засобів РЕБ Анатолія Храпчинського, поява українських КАБів – результат еволюційного розвитку українського ОПК останніми роками.
"Насправді, хоч ми і отримуємо певне озброєння від західних партнерів, багато чого почали робити і самі. За останній рік ми бачили використання величезної кількості вітчизняних БПЛА різних типів, отримали нові зразки артилерії, починаємо виробляти велику кількість РЕБ. З'явилась потреба в нашому JDAM", – зазначає фахівець.
Інший авіаційний експерт, Костянтин Криволап, вважає, що спершу Україна розраховувала більше на західні зразки "розумних бомб". Однак недостатній темп передачі цих озброєнь та обмежена кількість підштовхнули ОПК до пошуку власних альтернативних рішень.
"У нас є ті самі ФАБи (фугасні авіабомби), що й у росіян, залишені ще з радянських часів. Минуло 30 років, треба ретельно подивитись, що ще можна використати, в яких кондиціях бомби. Відпрацювати елементи, які ще можна застосовувати", – пояснює Криволап.
Скільки саме цих радянських ФАБів в Україні, фахівці не беруться оцінювати. По-перше, ця цифра вочевидь є державною таємницею. По-друге, варто згадати серію вибухів складів боєприпасів в Україні за останні 15 років. Скільки саме там згоріло авіабомб, оцінити складно.
Своєю чергою Храпчинський впевнений, що не варто говорити лише про старі радянські авіабомби. За його словами, може йтися як про західні зразки, так і про виробництво нових своїх.
"Теоретично це може бути і нова начинка. Виробництво бомб хоч і достатньо ризиковане, але по суті дуже просте", – стверджує Криволап.
Як зазначив у інтерв'ю "Донбасс. Реалии" начальник авіації командування Повітряних сил ЗСУ Сергій Голубцов, тривала робота над вітчизняними модулями для КАБів пов'язана з тим, що інженерам потрібно було обрати форму крил, налаштувати систему наведення та блок протидії ворожій РЕБ.
Остання позиція примітна. Оскільки, по суті, потрібно створити аналог згаданої російської "Комети-М", яка завдає чимало клопотів вітчизняним РЕБ.
"За рахунок наших інженерів ми зробимо набагато більш досконалу версію, ніж їхня "Комета-М", повірте", – запевняє Анатолій Храпчинський.
Наочне завдання – уникнути збоїв у роботі модулів управління та фіксації боєприпасу на корпусі літака. Це часто трапляється на російських бортах, що призводить до сходів боєприпасів.
Зокрема через цю проблему російська авіація навесні 2024 року неконтрольовано скинула щонайменше 75 авіабомб на територію Бєлгородської області РФ і тимчасово окуповані території України.
Ще одне питання – літаки-носії, з якими будуть працювати українські КАБи. Особливо з огляду на потенційну появу американських F-16 чи навіть шведських Gripen або французьких Mirage-2000.
"Мені здається, що сам модуль має бути з прицілом на НАТівські стандарти", – вважає Анатолій Храпчинський.
Навіть у випадку, якщо модулі будуть зроблені більше під західні типи літаків, на які в перспективі планує перейти Україна, нинішній авіапарк достатньо адаптований, що доводить використання на МіГах та Су західних типів озброєнь.
Скільки КАБів планує виробляти Україна, наразі невідомо, однак очевидно, що паритету з російськими обсягами досягти навряд вдасться. Щоправда, фахівці підкреслюють: кількість не є визначальним фактором.
"Якщо буде висока точність, то нам не треба 3000 КАБів, які летять куди попало. Нам не потрібен вогневий вал, до якого вдається Росія. Що точніша зброя, то менше потрібно вибухівки для ураження цілі", – каже Криволап.
Храпчинський також впевнений, що Україна не буде застосовувати російську тактику хаотичних бомбових ударів, а зосередиться винятково на стратегічних воєнних об'єктах. Для цього тисяч авіабомб непотрібно.
Способи боротьби з КАБами
Здебільшого російські КАБи є складною ціллю для збиття. Така авіабомба не має двигунів, тож не лишає теплового сліду, який можна оперативно виявити. Час польоту снаряду теж досить короткий (3–7 хвилин), що не дозволяє вчасно розгорнути будь-які засоби протидії.
Тож єдиний спосіб боротьби – збивати літаки-носії КАБів або створювати умови, які зроблять їхнє входження на радіус скидання занадто ризикованим.
Саме з цих причин українська влада постійно нагадує західним партнерам про необхідність збільшити постачання установок Patriot та SAMP-T. Максимальна дальність дії таких установок – до 80–100 км (в окремих випадках до 150–160 км).
Ще один варіант – багатоцільові винищувачі четвертого покоління. В нашому випадку, звісно, йдеться про F-16, дебют яких давно очікують в Україні. Якщо літаки оснастять ракетами "повітря – повітря" – найчастіше говорять про AIM-120 AMRAAM з дальністю в найновішій версії до 180 км, – ризикувати літаками росіяни будуть менш охоче.
Поява F-16 не є панацеєю, і РФ навряд відмовиться від атак КАБами. Однак за їхньої присутності в України росіянам треба буде зважати на масу додаткових факторів, тож від "смертоносних прогулянок" доведеться переходити до ретельно спланованих спецоперацій, що зменшить інтенсивність бомбардувань.
Умови використання українських КАБів, навіть з перспективою появи F-16, навряд сильно відрізнятимуться від російських.
"Ситуація буде симетричною для обох сторін. Спочатку відволікання ППО, потім – артпідготовка по ППО, знаходити дірки, залітати в них, щоб тебе не могли дістати ракети, і скидати бомби", – підкреслює Костянтин Криволап.
***
Статистика за останній місяць свідчить, що Україні раз-по-раз вдається завдавати все більш відчутних ударів по російських системах ППО С-300 та С-400, особливо в Криму. Це змушує РФ все далі й далі переміщати дорогущі протиповітряні системи, що створює потенційні повітряні коридори для атак.
Чи є це передвісником масштабнішого використання українських ракет і авіабомб, поки оцінити складно. Однак завдання з "розчистки шляху" для повітряних засобів, здається, таки взяли до виконання.
Євген Будерацький, УП
