Не стоит чертить красные линии. Министр обороны Нидерландов Оллонгрен о сотрудничестве в производстве оружия и F-16 в украинском небе
Кайса Оллонґрен стала міністеркою оборони Нідерландів у січні 2022 року. А вже за місяць їй довелося працювати над питаннями військової допомоги Україні, яка протистояла більш чисельному та краще озброєному ворогу.
Наскільки вагомою стала ця допомога? В перші ж дні російського вторгнення Нідерланди погодилися надати Україні 200 ПЗРК Stinger та 50 протитанкових гранатометів "Panzerfaust 3".
З того часу загальний обсяг підтримки Нідерландами України сягнув 2,6 мільярдів євро. А в листопаді минулого року Володимир Зеленський нагородив Оллонґрен орденом Ярослава Мудрого III ступеня – за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва та підтримку незалежності і територіальної цілісності країни.
В березні Кайса Оллонґрен вп’яте приїхала до України: зустрілася з президентом Зеленським, відвідала кілька міст та навіть побувала на позиціях Сил оборони на сході. А також – стала почесною гостею церемонії нагородження лідерок проєкту "УП 100. Сила жінок".
В публічному бліц-інтервʼю "Українській правді" Оллонґрен розповіла, коли українським військам слід очікувати на винищувачі F-16, чи існують червоні лінії в питанні допомоги Україні та як залученість жінок до збройного захисту може змінити українську армію.
"F-16 літатимуть в українському небі вже цього літа"
– Ще минулого року Нідерланди повідомили про готовність передати Україні винищувачі F-16. Літаки могли стати на захист українського неба вже у травні, але тепер, сподіваюся, це станеться у липні. Що стало причиною цієї затримки? І можливо ми могли би привідкрити таємницю їхнього оснащення. Чи зможе Україна використовувати далекобійні ракети, які так потрібні для звільнення наших територій?
– Поява винищувачів F-16 стане початком нового етапу для Повітряних Сил України.
Ми були дуже раді, коли після спроб зібрати правильних людей для ухвалення правильного рішення, нам вдалося оголосити, що Нідерланди разом з Данією допоможуть Повітряним Силам України перейти до використання F-16. Так, ми знали, що нам доведеться стикнутися із труднощами на цьому шляху. Наприклад, були технічні проблеми, навчання пілотів, обслуговування літаків тощо. Це дуже непросто.
Я впевнена, що F-16 літатимуть в українському небі вже цього літа. Ніхто ніколи не робив цього (йдеться про процес навчання пілотів та передачі літаків — УП) настільки швидко. Це комплімент українським військовим, українським Повітряним Силам, відважності українських бійців, які використовуватимуть цю можливість.
Ці винищувачі не здатні щось змінити самі по собі. Але у поєднанні з іншими потужностями, які може використати Україна, це стане кроком до важливих змін. Навряд таке сподобається Путіну.
Ми маємо переконатися, що ви повністю готові використовувати F-16. Всі дуже сумлінно працюють, аби забезпечити вас усім необхідним – від інфраструктури до боєприпасів, щоб ці винищувачі були ефективними в українському небі.
– F16 – не єдиний внесок Нідерландів в боротьбу України в цій війні. Нідерланди тренують нашу армію – ви можете бачити їхній прогрес – і навіть наші союзники дечому навчились від Збройних Сил України. Але нам все ще є куди рости. Що Україна має зробити, аби досягти стандартів НАТО якомога скоріше?
– Я вважаю, що з цим також ніхто не стикався раніше. Зараз країна, яка прагне стати членом НАТО, протистоїть у війні агресору, через якого НАТО, власне, і було створене.
Колись Північноатлантичний альянс мав захищати нас від Радянського Союзу. Тепер члени НАТО бачать, що небезпеку становить Росія. Вона несе екзистенційну загрозу не лише для України, а й для нас, членів НАТО в Європі.
На мою думку, Україна стане членом НАТО, так само як і членом ЄС, і це дуже важливо!
– Аби перемогти у цій війні, ми маємо також налагодити власне виробництво зброї. Партнерство з іншими країнами є дуже важливим у цьому питанні. Як Україні зробити це партнерство максимально продуктивним? Чи є домовленості про це з нашим Міністерством оборони, аби запустити таке виробництво?
– Так, звісно. Лише три тижні тому президент Зеленський підписав угоду з нашим прем’єром Марком Рютте. Ця безпекова угода з терміном дії на 10 років має дуже важливий параграф про необхідність нашої співпраці в оборонній промисловості.
Під час візиту до Києва два дні мене супроводжувала нідерландська торгівельна делегація. Тобто представники наших компаній оборонної промисловості приїхали в Україну, аби підписати угоду про наміри з українською оборонною промисловістю та надалі ставати сильнішими разом. Наприклад, співпрацювати у секторі ядерних технологій, дронів, штучного інтелекту. Адже ця війна – це війна технологій.
Тут слід також виділити промислове виробництво в Україні, яке ви розширюєте з вражаючою швидкістю. Я вважаю, що це лише початок. І ми прагнемо працювати над цим, покращувати цей процес та робити це швидко.
Червоні лінії для Європи
– Поговоримо про червоні лінії. Ми бачимо у реальному часі, як наша війна змінює європейську систему безпеки та політичне лідерство в Європі. У той же час наші партнери бачать перемогу України зовсім по-різному. Скажімо, президент Франції Емманюель Макрон зазначив, що Франція, можливо, відправить своїх солдатів в Україну. А німці при цьому вагаються, чи надавати Україні далекобійні крилаті ракети Taurus. Чи мають Нідерланди червоні лінії, і якщо так, які саме?
– В України багато друзів, і більшість з цих країн – це демократії, такі як Нідерланди, Німеччина, Франція. У них різні культури, різна політика, різні парламенти і різні вподобання. Але, на мою думку, нас усіх об'єднує рішучість продовжити нашу підтримку України.
Дещо я можу сказати з впевненістю – не варто креслити червоні лінії. На самому початку деякі країни казали: "Винищувачі F-16 – це наша червона лінія, ми за неї не зайдемо". Але ми були реалістами. Ми бачили, що почати роботу над передачею цих винищувачів Україні було б мудрим кроком. Тож не варто обговорювати червоні лінії, натомість слід говорити про потреби України.
Ваша країна у стані війни, ми підтримуємо вас, як тільки можемо – і саме таким має бути наш підхід.
– Так, але тут все ж таки важливе уточнення – допомогти Україні перемогти у війні якомога швидше, або допомагати стільки, скільки буде потрібно?
– Ця війна закінчилася б сьогодні, якби Путін просто вивів свої війська та зупинився. Але він не хоче припинення війни. Немає ознак, що Путін зупиниться. Тому ви маєте повне право захищатися.
Вам потрібні снаряди, тренування, зброя, резерви, запчастини. І це наша відповідальність – забезпечити вас цим. Аби ви продовжували боротися, протистояли агресії та змогли відновити міжнародно визнані кордони України. Вам вирішувати, як це робити, а ми лише маємо допомогти вам у цьому.
Роль жінки в українському війську
– Ми зустрічаємось з вами на заході "Української правди", присвяченому жіночому лідерству. Сьогодні більш ніж 63 тисячі жінок служать в українській армії. Яким чином, на вашу думку, жіноче лідерство здатне змінити армію?
– Це вражаюча цифра. І жінки-військові, з якими я спілкувалася, також вражають. Багато з них добровільно йдуть на фронт, аби підтримати Україну.
Нам потрібне різноманіття у будь-якій команді: чи то у збройних силах, чи у приватному секторі, адже воно робить нас сильнішими. Я говорю це у Нідерландах, і це також стосується України: ми просто не можемо залишити 50% населення у стороні. Нам потрібно якомога більше кадрів для посилення збройних сил, і нам потрібні жінки!
Ми маємо визнати, що у деяких галузях жінки мають певні навички та можливості, яких немає у чоловіків. І навпаки, іноді чоловіки можуть те, на що жінки не здатні. Надзвичайно важливо застосовувати таланти та здібності і тих, і інших у збройних силах як у Нідерландах, так і в Україні.
Нелегкий досвід навчив мене, що іноді зміни не відбуваються просто так. Треба щось робити. Отже треба пропонувати жінкам стати пілотами гелікоптерів і винищувачів, стати спецпризначенцями. Треба докласти зусиль.
– Ви міністерка оборони європейської країни, і це все ще дещо незвичне навіть у країнах ЄС та НАТО. Що, на вашу думку, має зробити український народ, у тому числі політики та активісти, аби одного дня жінка очолила міністерство оборони європейської країни – України?
– Я не перша міністерка оборони у своїй країні. Я б з радістю була першою, але це не так – у мене була попередниця, і це чудово. Однак, моя країна все ще чекає, наприклад, на першу прем'єр-міністерку – тож багато ще попереду. Навіть такій ліберальній та емансипованій країні, як Нідерланди, є до чого прагнути.
Я вважаю, жінкам слід мати амбіції, виявляти ініціативу, говорити "так", не вагатися. Іноді слід поводитися, як чоловіки, та говорити "так"!
Севгіль Мусаєва, УП
