"Циркон", "Шахед Ы" и другие игрушки Путина. Киевские эксперты показали внутренности воздушного оружия РФ

В ніч з 4 на 5 травня 2023 року зі свого балкона в Києві 68-річний Андрій Кульчицький спостерігав за діями української ППО. За декілька годин він прийшов на роботу та, випередивши офіційні висновки, сказав колегам: "Сьогодні, напевно, вперше збили "Кинджал"".

Кульчицький очолює в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз (КНДІСЕ) відділ, де вивчають ракетну, артилерійську зброю та дрони Російської Федерації. 

На питання, як вдалося ідентифікувати "Кинджал" в момент атаки, експерт відповідає так: "За характером вибуху. Раніше такого яскравого збиття ще не було".

Розпочавши повномасштабну війну 24 лютого 2022 року, Росія не тільки скинула останні маски пристойності, а й здула пил із секретів свого військово-промислового комплексу. 

"У нас є зразки всіх ракет, які РФ застосовувала за цей час на території України, – розповідає директор КНДІСЕ Олександр Рувін. – Починаючи зі старих Х-22, закінчуючи "Кинджалами", "Іскандерами" та "Цирконом". 

Напередодні дворіччя повномасштабного вторгнення журналісти УП побували в київських лабораторіях, де на власні очі можна побачити, на що росіяни витрачають мільярди доларів замість того, щоб розбудовувати власну країну.

Ми дізналися, чи стало менше західних комплектуючих у дронах та ракетах РФ. Чим примітні "Шахеди" серії "Ы" та "К". Що спільного в побутових вентиляторів із Франції з керованими російськими авіабомбами. І чи справді "Циркон" настільки швидкий, як запевняють росіяни.

"Циркон". Відповідь Скоморохову

Мікросхеми, деформовані та обпалені шматки корпусу й агрегатів – на столі в одному з приміщень КНДІСЕ зо чотири десятки залишків від 3М22 "Циркон". 

Цю новітню ракету, заявлену росіянами як гіперзвукову, розроблену для ураження великих кораблів, збили над Києвом під час нещодавньої масованої атаки Росії на Україну. Причому в КНДІСЕ кажуть, що тоді були дві 3М22, і жодна з них не досягла цілей.

Як і у випадку з першим знешкодженим "Кинджалом" навесні минулого року, новина про збиття "Циркона" призвела до хвилі блазнювання в РФ. 

– Сьогодні вийшла стаття в їхньому "Военном обозрении". Називається "Позвольте выразить сомнение: зачем "Цирконом" бить по Киеву?". "Найцікавіше" для нас тут прізвище автора – Роман Скоморохов, – сміється Андрій Кульчицький, діставши роздруківку.

– "На основании чего господа эксперты аж из киевского научно-исследовательского института, изучившие обломки, сделали вывод, что это "Циркон"? Вопрос, на который ответа нет. А спросить пока не представляется возможным. Надеюсь, пока. А то было бы очень интересно поспрошать накоротке", – цитує уривок експерт.

– Давайте краще ми запитаємо, – пропонує репортер УП. 

– У 2021 році росіяни виклали у відкриту мережу зображення, – показує Кульчицький і картинку, і рештки від ракети на столі. – Ось відсік виробу, ось замок з поворотним механізмом. А це – залишок металу від цього відсіку. На інших ракетах такого немає. 

– Тут частина від реактивного двигуна, – продовжує спеціаліст. – Написано 3M22. Ось теж підкопчена залізяка від "Циркона". Бачите, горіло від великих навантажень. Але витримало. Висновки нашої лабораторії: жаростійка, високолегована сталь для використання при температурі до 1000 градусів за Цельсієм. 

За словами росіян, "Циркон", прийнятий на озброєння на початку цього року, розвиває швидкість до 9 Махів – понад 10 000 кілометрів на годину. Але київські експерти стверджують, що сили ППО збили ракету на швидкості 2–2,5 Маха, або приблизно 2500–3000 кілометрів на годину.

Розповідати про смертельну зброю зі знанням справи та з гумором Андрію Кульчицькому дозволяє величезний досвід. За часів СРСР він командував взводом, ротою та батальйоном в інженерних військах. Служив у Німеччині, Україні, на Закавказзі та Забайкаллі. 

За часів Незалежності був заступником начальника інженерних військ у ЗСУ. Працював у компаніях Demining Solutions, Техімпекс та в Укроборонпромі.

 – Що я побачив нового в "Цирконі"? – розмірковує Кульчицький. – Чіпи, електроніка, як у всіх інших ракетах – іноземна. А конструктивно – загальна схема. Коли дивишся на американські ракети, там все зроблено акуратно, чітко. А тут що? Все "дуракоустойчіво", мощно, металомістко.

– Чи варто з такого сміятися? – питають Кульчицького журналісти УП, коли він показує паливний бак від безпілотника "Орлан-10", зроблений із звичайної пластикової пляшки.

– Ну, я не знаю, хто з цього сміявся, – відповідає. – Інколи простота виробництва відіграє свою роль. Я дуже поважаю технічні рішення. Навіщо ускладнювати конструкцію, якщо можна зробити дуже просто?

З миру по чіпу

Станом на лютий 2024 року російська зброя рясніє іноземними комплектуючими, серед яких є такі, що виготовлені наприкінці 2023-го.

В КНДІСЕ, де готують висновки, що їх отримують різні установи – від судів до НАЗК, ГУР МО та дипмісій – стверджують: в експертів інституту немає завдання визначати країну, деталі з якої росіяни використовують частіше за все. 

У такому переліку є компанії з США, Канади, Японії, Гонконгу, Тайваню, Франції, Швейцарії, Австрії, Німеччини та інших.

Польский паливний насос на "Шахеді" або ірландський карбюратор – росіяни використовують все, до чого можуть дотягнутись, вдаючись до різних логістичних схем.

Тільки в одному безпілотнику Zala іжевського концерну "Калашніков" знайшли комплектуючі декількох країн – від китайського двигуна до електроніки американського, японського та швейцарського виробництва.

В "ефесбешному" картографі SuperCam – 3D-камера Sony, без якої не було б ні апарата, ні його назви "SuperCam".

– Якщо чесно, то загалом кількість іноземних елементів не зменшилась (з 24.02.2022 – УП), – оцінює ситуацію директор КНДІСЕ Олександр Рувін. – Я не можу сказати, що вона скоротилась якось суттєво, скажімо, на 50%. Росіяни міняють виробників. Наприклад, була якась плата фірми зі США, а потім з Тайваню.

Підлаштовуючись під обставини, ворог використовує деякі елементи напрочуд винахідливо.

– Ми бачили двигуни від КАБів, керованих авіабомб, – ділиться Рувін. – Вони від звичайного вентилятора, який продається у Франції "аж" за 13 євро. Вони його перебирають і монтують на механізм, що розкриває крила бомби.

– Ми також бачимо, що в ракетах почали застосовувать блоки наведення з безпілотників "Орлан" або інших, – продовжує керівник КНДІСЕ. – Напевно, не вистачає комплектуючих. Якість електронних плат погіршилась. Але глобально погіршення якості засобів (ураження – УП) та об'ємів виробництва ми поки не спостерігаємо. 

Х-22, -32, -55, -59, -69, -101, "Кинджали", "Калібри", "Іскандери". Олександр Рувін, який за останні два роки бачив усі типи ракет, що прилітали в Україну, зазначає:

"Здивувати нас не так вже легко. Але масовість крилатих ракет… Відверто кажучи, ми їх ніколи (до 24 лютого 2022 року – УП) не бачили. А тепер щільно маємо з ними справу".

Читайте також: Чим росіяни бомблять Україну. Яке нове озброєння використовує РФ проти наших дітей, жінок та військових

Еволюція "Шахедів"

Серед решток зброї РФ, які для цивільної людини схожі на купу металобрухту, на майданчику КНДІСЕ помітно виділяється майже не пошкоджений "Шахед 136", посаджений засобами РЕБ.

Від перших прильотів цих дронів в український тил восени 2022 року і до сьогодні ворог пройшов декілька логістичних і технологічних етапів.

– Цей "Шахед", що ви бачите, з написом "Герань-2" та маркуванням "М" – у повному розумінні іранський, – пояснює Андрій Кульчицький. – Пізніше з'явилась серія з літерою "Ы". Хтось називає їх "чорні "Шахеди"", тому що корпус пофарбований фарбою з балончика, щоб у нічному небі не було помітно.

Серія "Ы" – це апарати, зібрані в Росії як машинокомплект, який поставляли з Ірану. Із зміною на місці зборки навігаційного обладнання. 

– Є третя серія, з літерою "К", – продовжує. – Можна сказати, що це вже російські дрони: їхня повна зборка, їхнє навігаційне обладнання та бойова частина.

На перших етапах "Шахеди" крім вибухівки були оснащені уражаючими елементами – кульками з вольфраму, які під час вибуху та за високих температур зберігають свою форму та якості. 

Сотні, тисячі таких дробинок знаходились у широких силіконових стрічках, якими "обгорталась" частина корпусу. Але пізніше росіяни відмовились від цього задуму, зробивши ставку на великі руйнування.

Зараз, за словами Андрія Кульчицького, більшість дронів-камікадзе, якими РФ атакує Україну, належать до останньої серії "К". 

– У нас є хвіст одного з перших "кашних" "Шахедів" (серії "К" – УП) під номером 026, – розповідає експерт. – І тепер з'явився екземпляр під номером 2600 (збитий на Києвом в середині лютого – УП). Ми рахували, що вони виготовляють їх 400–500 штук на місяць.

У лабораторії КНДІСЕ, де вивчають метали, передають привіт всім, хто каже, що один "Шахед" коштує десять–двадцять тисяч доларів.

"Це неправда, – зазначають в КНДІСЕ. – Технології насправді непрості (за даними хакерів Prana Network, стартова вартість одного "Шахеда", яку запропонував Іран Росії – 375 тисяч доларів – УП). Використовують досить складні матеріали. Наприклад: навіть провод може бути захищеним п'ятьма шарами ізоляції, яка витримує 500 градусів за Цельсієм". 

Директор КНДІСЕ Олександр Рувін каже, що росіяни вчаться на помилках, постійно покращують безпілотники:

"Виробництво не зменшується, Єлабуга працює. У фюзеляжі "Шахедів" тепер використовують інші матеріали (гнучкіші та легші – УП). Раніше бойова частина була 46,5 кілограмів, зараз – 51".

Читайте також: Що буде після F-16. Які західні літаки й вертольоти можуть посилити армійську авіацію України

[UPCLUB]

"Не брать я"

Андрій Кульчицький із лабораторії військових досліджень під час нічних повітряних тривог і атак спить зазвичай міцно.

– Жінка каже: "Ну як ти можеш спати?", – посміхається він.

Збір доказової бази для вітчизняних та міжнародних судів не передбачає емоцій. Хоча за більшістю уламків та деталей, які зібрані в КНДІСЕ, стоять руйнування та смерті.

– Ось Точка-У, що прилетіла на вокзал Краматорська (50 загиблих – УП), – показує Кульчицький. – Це залишки авіаційних бомб з Бучі та Ірпеня.

Ракета X-59 "Овод", якими зараз найбільше обстрілюють Полтавщину та Сумщину. 

А це залишки ракети X-101, яка впала в районі Чабанів на будинок та вбила сім'ю – чоловіка та жінку.

У цій "виставці" вбивчих технологій не так давно з'явилося щось нове – залишки ракети темно-зеленого кольору. Кульчицький стукає кісточками пальців по металу, що видає дещо комічний глухий звук. Але якщо подивитись на воронки, які може залишити подібна зброя, то зовсім не смішно.

– Ми думаємо, що це – північнокорейська ракета (на момент підготовки матеріалу повного, офіційного висновку не оприлюднено – УП), – розповідає експерт. – Тут зовсім інший метал, ніж на всіх інших.

– Бачили фото, де Кім Чен Ин із цими ракетами? – каже Кульчицький. – Тут є характерні бонки (заклепки – УП). А ще, якщо придивитися, на обгорілій боковині цифри "0010" – маркування, характерне для північнокорейських ракет. 

Ми вважаємо, що це оперативно-тактична KN-23 – майже аналог російського "Іскандер-М". 

Якою б цікавою не була ворожа зброя, що потрапила в лабораторії КНДІСЕ, є один екземпляр із не зовсім примітною, але, мабуть, найважливішою деталлю. Вона підводить головний підсумок цієї війни, чим і коли б та не закінчилась.

У квітні 2023 року до спеціалістів інституту потрапив черговий "Шахед". На одному з його закрилків, там, де під час виробництва наносять попереджувальний напис "Не браться", росіяни стерли літеру "С", прийнявши нарешті неминучу реальність:

"Не брать я".

Євген Руденко, Назарій Мазилюк, Євген Будерацький – УП