"Когда россияне массово сядут на FPV-дроны с машинным зрением, будет беда". Как новое поколение дронов может изменить ход войны

Безпілотники двічі називали геймчейнджером російсько-української війни. 

Вперше – коли снарядний голод, висока ефективність БПЛА та їхня доступність перетворили цивільні дрони на невід'ємний елемент бойових дій. Протистояння України російському вторгненню стало найбільшою війною безпілотників в історії людства. 

Вдруге – коли військові почали використовувати FPV-дрони, якими до цього здебільшого бавилися геймери. Високоточні, швидкі, а головне – дешеві, ці коптери почали активно застосовувати в українському війську, а потім їх взяли на озброєння й росіяни.

Не виключено, що про прорив у військовій справі невдовзі можна буде згадати втретє. Однак існує ймовірність, що цього разу ініціативу перехопить ворог.

У січні росіяни стали використовувати на фронті перші FPV-дрони з системою автозахоплення цілі та машинним зором (що це означає – читайте нижче в матеріалі). Поки що опитані УП українські експерти з БПЛА вважають їх експериментальними апаратами. Втім, якщо експеримент буде завершено, і такі коптери почнуть виробляти масово, це може суттєво вплинути на хід бойових дій.

Ставлення української влади до БПЛА еволюціонувало від висловлювання про "весільні дрони" від тоді ще міністра оборони Олексія Резнікова до обіцянки виготовити мільйон дронів у 2024 році, яку торік у грудні озвучив президент Володимир Зеленський.

А в середині січня віцепрем'єр-міністр цифрової трансформації Михайло Федоров закликав у фейсбуці: "Створюйте FPV-дрон удома – долучайтеся до знищення ворогів власноруч". Таким чином він прорекламував проєкт "Народний FPV" – інженерний курс, що навчає збірці 7-дюймового FPV-дрона в домашніх умовах.

Як еволюціонують FPV-дрони та як саме це може вплинути на характер війни? Які проблеми стоять перед українськими виробниками БПЛА сьогодні? Та що потрібно, щоб зібрати FPV-дрон на своїй кухні? Про це – у статті УП.

Дрон, який сам долітає до цілі 

"Вперше на власні очі побачив перехоплене відео з російського FPV із машинним зором та автозахопленням цілі. Більше того, в режимі тепловізора. Поки що все сире, але вже на фронті, – написав 6 січня у своєму телеграм-каналі український фахівець із військового зв'язку Сергій "Флеш" Бескрестнов. – Мене це дуже турбує. Ви ж розумієте роль FPV у війні".

За кілька днів командир групи аеророзвідки "Птахи Мадяра" Роберт Бровді з позивним "Мадяр" розповів глядачам свого youtube-каналу, що саме його бійці виявили три такі коптери.

– Коли вони (росіяни – УП) масово сядуть на ці дрони, буде біда, – каже Мадяр УП, підкреслюючи, що використовує слово "коли", а не "якщо".

Чим дрон із машинним зором відрізняється від звичайного?

FPV-дрони нескладні в збірці, але дуже складні в керуванні. Швидкість понад 100 кілометрів на годину і хороша маневреність дозволяють коптерам вражати техніку під час їзди чи влітати в бліндажі. Але це потребує високої майстерності пілота. 

На FPV-дронах використовується аналогова система передачі відео, яку хоч і важче заглушити засобами РЕБ, ніж цифрову, але все ж таки можливо. А якщо оператор втратить контакт із безпілотником, то, зрозуміло, не зможе і вразити ціль.

У FPV-дронах з машинним зором обидва ці фактори вже викреслені з рівняння. 

Такий дрон все ще не вмітиме розпізнавати цілі сам. Ворогом для нього буде той набір пікселів, який вкаже йому оператор. Проте пілоту такого БПЛА достатньо підлетіти на відстань, з якої він може зафіксувати ціль. А далі дрон все зробить сам: зосередиться на точці, яку йому треба знищити, і буде летіти до неї, навіть якщо об'єкт рухатиметься.

Таким чином, щоб керувати подібним пристроєм, не треба бути досвідченим пілотом. Тепер від оператора дрона не вимагатимуть вміло ним маневрувати – потрібно підняти коптер у повітря та долетіти до точки фіксації. А значить, і кількість пілотів зросте в рази.

При цьому значно знизиться ефективність засобів радіоелектронної боротьби. Після того як дрон зафіксував ціль і став самостійним, глушіння каналів передачі зображення чи керування вже ні на що не вплине.

Такий дрон може вразити ціль точніше, бо вже не залежатиме від того, наскільки вмілий пілот ним керує.

Чи зможе Росія почати активно використовувати такий дрон раніше, ніж ЗСУ? Українські інженери також працюють у цьому напрямку, тримаючи деталі в таємниці з міркувань безпеки.

"Прогрес пішов по зв'язку, зараз додається захоплення цілі. Є два шляхи: це нейромережа, яку навчають, і машинний зір, – розповів цього тижня каналу Militarnyi радник міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Ярослав Олійник. – Ми вже відшукали подібні рішення, зараз просто плануємо, як нам зробити краще".

Читайте також: Оператор FPV Єті про мільйон дронів у 2024 році: Якщо не підвищимо якість пілотів і комунікацію між бригадами, можемо зіграти в штангу

Мадяр попереджає ще про два виклики в аеророзвідці, з якими можуть стикнутися українські військові. 

Перший – це технічні рішення, що дозволять використовувати виносні антени-ретранслятори для FPV-пілотів на суттєвій відстані від екіпажів. Таким чином ворожі оператори зможуть керувати БПЛА з відносно безпечної для них ділянки. І єдине, що залишиться – бити дронами по дешевих антенах.

Другий – експерименти із застосуванням скремблерів на дронах. Ці прилади заважають супротивнику зрозуміти напрямок руху дрона, а значить, і знищити його.

З осені минулого року росіяни випереджають українське військо в роботі з дронами вночі – ворог значно збільшив використання FPV-дронів з тепловізійними камерами. Українські виробники тільки почали ставити виробництво таких дронів на потік.

– Ми постійно еволюціонуємо, – каже Мадяр. – Уявімо собі: насичення (літальних) засобів, вдосконалення та уніфікація їхніх бойових частин, збільшення ваги бойової частини, збільшення відстані проникнення дрона… Раніше ми на "мавіках" літали 3 кілометри. Знаєте, скільки зараз? 21 кілометр. А є такі герої, що і на 25 літають! 

Тобто це все еволюціонує. І коли воно насититься – а це станеться в цьому році, – то фронт просто розійдеться, і сіра зона буде значно ширшою. До ворога буде 10 кілометрів, а не п'ятсот метрів чи півтора кілометра як зараз.

Підійти не буде можливості ні на танку, ні на авто, ні спішившись – як нам, так і ворогам. Отакий мій прогноз.

FPV-дрони як мейнстрим

– Влада розчехлилася, – так засновник TAF Drones, бізнесмен Олександр Яковенко характеризує сьогоднішнє відношення держави до виробництва FPV-дронів. – Зараз FPV-дрони – як мейнстрим. Мери і депутати хочуть показати, що вони залучені до допомоги, і це стало політичною складовою. Той випадок, коли популізм знаходиться в правильному руслі.

На великі партії FPV-дронів полюють благодійні фонди, їх замовляють у сертифікованих виробників військові частини, їх намагаються купити через тендер об'єднані територіальні громади. Останній пік попиту стався наприкінці минулого року, коли на FPV-дрони намагалися витратити залишки бюджетів. 

Попит сьогодні більший, ніж пропозиція бізнесу. Яковенко згадує, як нещодавно його компанія брала участь у тендері від Одеської міської ради, і заявки туди подали тільки два виробники.

За підрахунками Яковенка, які він сам називає оптимістичними, сьогодні Україна виробляє 50-60 тисяч FPV-дронів на місяць. При цьому 20 тисяч з них збирає компанія самого Яковенка.

Втім, потужності зростають. За прогнозами бізнесмена, вже в квітні Україна має вийти на виробництво ста тисяч одиниць FPV щомісяця. Тому обіцянка в мільйон вироблених дронів, яку озвучував Зеленський, цілком може стати реальністю.

– Я завжди знаходжусь в опозиції до діючої влади, – зізнається Яковенко. – Але зараз держава зробила все можливе, щоб виробники нарешті почали виробляти. 

Що таке "все можливе"? Я розмитнюю комплектуючі без сплати мита і без ПДВ – тому що це пролобіювало Мінцифри. Я є учасником Дія.City, тому що виробники БПЛА можуть бути учасниками Дія.City. А це означає, що я плачу податок із зарплатні в 6,5% (а довелось би 19,5% – УП), податок на прибуток взагалі не плачу – в мене податок на виведення капіталу. І також я можу бронювати своїх співробітників. Держава офіційно дозволила заробляти (на дронах) 25% – це досить велика маржа. 

Читайте також: Контрольна закупка. Як справи за "продаж гуманітарки" стали пасткою для волонтерів

Чого не вистачає виробникам, то це грошей та комплектуючих.

Гроші потрібні для участі в тендерах. Замовники розраховуються за дрони тільки після того, як їх отримали, тому компанія має спочатку інвестувати в виробництво БПЛА власні кошти. А коли йдеться про велике замовлення, то і бюджет на це потрібен чималий. 

Дістанемо калькулятор. З моменту як українська компанія заплатить постачальникам за запчастини для тисячі дронів, і до того дня, коли ці деталі будуть вироблені та привезені в Україну, в середньому минають два місяці. Ще близько місяця компанія збиратиме ці дрони. Тобто для того щоб віддавати тисячу FPV-дронів щомісяця, підприємству потрібно пустити в обіг власні гроші на три тисячі дронів. А це близько $900 000.

– Це досить складно для багатьох, бо замовлення завжди велике. Маленький виробник в цю історію зайти тупо не може, – каже Володимир, представник спільноти Toro Ukraine, що виробляє дрон-камікадзе TORO. – Якщо брати кредит, то це збільшує собівартість дрона. А якщо підприємство нове, то кредит ще й не дадуть.

Друга проблема – з комплектуючими для FPV-дронів. 

Серед тих битв, що Україна веде з Росією, є і битва за комплектуючі, що виробляються в Китаї. Росіяни здатні вкладати в зброю значно більше грошей, тому вони в китайського бізнесу в пріоритеті.

Олександр Яковенко згадує, як вів перемовини з китайським заводом, який виробляє мотори для БПЛА. Цей завод випускав сто тисяч моторів щомісяця, і Яковенко хотів, щоб всі сто тисяч продавали саме його компанії. Але поки він домовлявся, росіяни просто викупили цей завод.

Схожу історію розповідає інший підприємець – керівник української компанії "Vyriy" Олексій Бабенко. Нещодавно один із китайських виробників вирішив привітати Бабенка з гарною новиною – тепер він зможе замовляти в них мотори майже без черги. "Чому?" – здивувався Бабенко. Через те, що відпала необхідність у великого російського покупця. А що сталося? Виявилось, росіяни купили в китайського підприємства виробничі лінії, які побудують в Росії. Така от "гарна новина".

Дефіцит комплектуючих впливає на терміни виробництва коптерів, тому що іноді інженерам просто немає з чого збирати. 

– Є питання, яке часто ставлять виробникам: а які у вас виробничі потужності? І багато хто відповідає таким чином: якби у мене були всі комплектуючі, то мої виробничі потужності – це 50 одиниць на день. Але комплектуючих всіх в моменті ніколи не буває, – розповідає Володимир з Toro Ukraine.

– Тобто ти вимушений замовити партію в 500 одиниць кожного компоненту. Вони всі приїдуть у різний час. А значить, у тебе виробництво курить, чекає на ці комплектуючі. Добре, якщо вони приїдуть у правильному порядку: спочатку рама, потім мотори, а в кінці – пропелери. Але зазвичай ніфіга не так.

За кілька днів до розмови з УП Володимир шукав рами – найпримітивнішу у виробництві складову FPV-дронів – і знайшов їх тільки на третій день пошуків. Викупив одразу всі двісті рам, що були – і все, їх знову немає на ринку.

Читайте також: Мільйон fpv-дронів для ЗСУ. Чи може Україна виконати обіцянку Зеленського 

Виробляти всі складові FPV-дронів в Україні поки неможливо. Проте все більше українських компаній намагаються локалізувати виробництво комплектуючих для безпілотників. 

– Ми локалізуємо все, що можна локалізувати. Зараз це вже рами, пропелери, льотні контролери, регулятори обертів, модулі зв'язку – це все виробляється в Україні, – каже Олексій Бабенко.

Проте в цьому процесі державна підтримка не спрацьовує. На комплектуючі для дронів, як ми писали вище, не накладають мито та НДС. А от на сировину для цих комплектуючих такі пільги не поширюються.

Тобто якщо український виробник дронів купує в Китаї, наприклад, карбонову раму і завозить її в Україну, то він заощаджує на податках. А от якщо вирішує придбати карбоновий лист, щоб вирізати з нього раму, то йому доведеться завозити сировину на тих самих умовах, що і звичайний імпорт.

– Формально мені вигідніше будувати виробництво комплектуючих у Польщі, ніж в Україні, і потім завозити їх сюди, – підраховує Бабенко. – І вони вийдуть дешевшими, ніж я просто зроблю виробництво в Україні.

Дрон-бомбер з дитячої кімнати

От в кого немає проблем з пошуком комплектуючих, то це в українців, що збирають дрони на власних кухнях. Вони можуть просто замовити необхідну деталь на AliExpress або купити поштучно в українському магазині.

Саме так робить айтівець Іван Овчарик. Правда, він конструює дрони не на кухні, а в дитячій кімнаті. Під час інтерв'ю над його головою висить іграшковий літачок, а на задньому фоні 3D-принтер друкує пристрій для швидкої зарядки автомата Калашникова.

Збирати дрони Овчарик почав задовго до заклику міністра Федорова. І тепер на власному досвіді може підтвердити: це можливо, це можна зробити за 6–8 годин, і це справді вбиває ворогів.

– Що для цього потрібно? Кошти на комплектуючі: 13 тисяч гривень, якщо збираєте дрон-камікадзе, або 16–17 тисяч – на бомбер. Плюс потрібні деякі розхідні матеріали, наприклад, припій, лак, стяжки, двосторонній скотч… – на це піде до тисячі гривень. І інструмент. З основного інструменту це викрутка, фен, паяльник.

Комплектуючі на перший дрон Овчарик купив власним коштом. Потім із грошима на деталі почала допомагати компанія, в якій він працює. А збирати коптери навчила знайома, що пройшла навчання у школі дронів, а потім сама стала інструкторкою. 

Зараз у ютубі можна знайти детальну інструкцію, як зібрати FPV-дрон вдома. Іван і сам викладає відеоуроки в мережу.

Дізнавшись, що Овчарик збирає коптери, одного дня до нього звернулися одразу двоє знайомих, які теж хотіли цьому навчитися. І тоді айтівець створив ініціативу "Дрон у кожну хату", щоб підтримати тих, хто готовий збирати безпілотники вдома.

Працює все так. Майбутній збирач виходить на контакт з Овчариком, розповідає йому про свою мотивацію і вміння. Потім за його інструкціями він купує комплектуючі та збирає дрон. Готовий продукт відправляє вчителю на тестування. Іван їде зі знайомою-інструкторкою на полігон та випробовує його. Чотири з п'яти дронів успішно проходять перевірку і їх передають військовим. Ті, що залишилися, допрацьовуються – часто йдеться про дрібні помилки, які легко виправити.

Зараз у спільноті вже триста учасників. Наймолодший – йому 12 років – вже зібрав 10 FPV-дронів. У день нашої розмови Овчарик встиг сходити на пошту та забрати сім дронів, що йому надіслали на тестування.

Заклик Федорова про збирання дронів вдома викликав хвилю підтримки та не меншу – критики. Противники цієї ідеї висували два головні аргументи: домашні дрони ненадійні та дорожчі у збірці; краще ці гроші задонатити тим, хто виробляє дрони професійно.

Аргумент у ненадійності Овчарик відкидає. Дрони не передаються на фронт без тестування. А от із тим, що для кухонного інженера дрон виходить дорожчим, не сперечається.

– Якщо взяти чисту математику, то, напевно, це недобре, – визнає він. – Але я просто бачу по людях, що багатьом вже не хочеться просто донатити. А коли вони самі витратили гроші на щось, зібрали дрон, бачать прямий результат – це їм цікавіше.

Овчарик ніколи не забуде перший результат роботи зібраного ним дрона – відео йому надіслали бійці. Бомбер, створений у дитячій кімнаті, ліквідував трьох ворогів. У той момент Овчарик зрозумів, що він паяв недарма.

Рустем Халілов, УП