Ловушка для журавля. Как ветряные мельницы на полонине Боржава угрожают природе и человеку
З висоти пташиного польоту закарпатська полонина Боржава сама нагадує птаха. Одне крило вказує у бік Воловця, інше – на Міжгір'я. Є голова та хвіст.
На Боржаві багато повітря. Щоб вдихнути його на повні груди, сюди круглий рік приїжджають любителі гір та активного відпочинку з різних куточків України. А для киян Боржава – це взагалі "спеціальна пропозиція", бо через зручну логістику вона ближча за майже будь-які інші карпатські гори.
Увечері після роботи сідаєш у потяг, а зранку виходиш у Воловці й без усіляких маршруток, дизелів чи таксі просто починаєш підійматися в гори. Наступну ніч ночуєш у наметі під зорями, а в понеділок зранку, після потяга вже сидиш в офісі, де ніхто не здогадується про твою неймовірну подорож на звичайних вихідних.
І ніхто тебе не викаже, бо в горах можна зустріти тільки таких же, як і сам – втікачів із міста. Або місцевих мешканців, що збирають на полонині яфини, тобто чорниці, і їм не до секретів заїжджих туристів.
В деяких місцях Боржави повітря здіймається вгору. Очима цього не побачиш, але дельта- і парапланеристи вміють ловити висхідні потоки і люблять тамтешні місця більше за будь-які інші в Карпатах. Як Коктебель, але поки про нього залишається тільки згадувати й мріяти.
Над Боржавою літають птахи, які подорожують через пів світу наввипередки з вітрами. Саме через ці вітри на гірському хребті хочуть звести понад три десятки вітряків – кожен вищий за "Гулівер", що в центрі Києва. Або за піраміду Хеопса.
Вони вироблятимуть електроенергію, яку традиційно називають "зеленою". Але витіснять із Боржави тих, хто літає, збирає ягоди і тікає від міст з їхнім галасом, торговельними центрами та офісами. І гори з вітряками вже ніколи не виглядатимуть так, як раніше.
"Українська правда" розповідає, чому запланована вітроелектростанція на Боржаві – це зовсім не "зелена енергетика" і чому від будівництва вітряків програють і люди, і дика природа.
Пролітаючи над білою плямою
Тим, що ми живемо в епоху шостого вимирання, сьогодні вже важко когось здивувати. Це – незаперечний факт.
Трішки менше відома обставина полягає в тому, що вимирають і будуть вимирати не тільки відомі види організмів, але й ті, про існування яких наука взагалі не знає. Адже в тропічних лісах живе дуже багато всіляких безхребетних. При цьому науковців, здатних їх описати, надто мало, а ліси важкодоступні.
Тільки не для тих, хто їх рубає. Тому ліси зникають швидше, ніж зоологи та ботаніки вивчають їхнє "населення".
Ще менше людей знають, що навіть за тисячі кілометрів від тропічних лісів, у самому центрі Європи теж вистачає "білих плям" з точки зору біологічних наук. Знайти невідому популяцію єхидни Аттенборо тут, звісно, не вийде. Але якщо придивитися ближче до добре знайомих на перший погляд тварин, то виявляється, що про них ми часто не знаємо дуже багато важливих речей. "Українська правда" вже розповідала про це на прикладі рисей у Чорнобильському заповіднику.
Інший приклад – сірі журавлі. В Україні ці птахи гніздують здебільшого в північній частині країни. Через нашу країну пролягає південна межа ареалу цього виду. Тобто в Європі основне журавлине населення мешкає на північ від України – в країнах Балтії, у Фінляндії тощо.
Восени ми чуємо і бачимо, як ці птахи летять на південь, до Африки, щоб перезимувати і повернутися назад для продовження роду. Але де саме пролягають їхні міграційні шляхи?
Виявляється, що навіть сьогодні про це відомо недостатньо. Не лише з суто академічного погляду, але й для того щоб охороняти цих птахів, внесених до Червоної книги України.
Вітряки
Андрій Бокотей, професор Львівського національного університету імені Івана Франка та провідний науковий співробітник Державного природознавчого музею НАН України каже, що українські Карпати на умовній мапі міграції птахів – справжня "біла пляма". Хто, коли саме і в якій кількості літає над цими горами – майже невідомо. Головна причина все та ж – країна велика, роботи для орнітологів багато, а самих орнітологів і фінансування для них – замало.
В 2017-му році стало відомо, що компанія "Atlas Volovets Energy", зареєстрована у Воловці й заснована турецькими інвесторами, планує поставити на боржавському хребті понад три десятки вітряків для виробництва електроенергії. Кожна з конструкцій матиме понад 150 метрів заввишки.
Проєкт передбачає, що габаритні вантажі потрібно завезти в гори, викопати котловани, встановити в них вітряки, прокласти під землею комунікації і, нарешті, почати їхню експлуатацію. Цілком очевидно, що це вплине на довкілля.
Щоб з'ясувати, наскільки сильно і чи можна якось узгодити інтереси людей з охороною природи, в таких випадках закон передбачає процедуру оцінки впливу на довкілля, або скорочено – ОВД. Для неї замовники проєкту наймають експертів: ботаніків, екологів, зоологів, ґрунтознавців і так далі. Ті проводять наукові дослідження і складають звіт.
Залежно від висновків проєкт можуть дозволити, відхилити або запропонувати змінити так, щоб зменшити шкоду для природи. Наприклад, обрати інше місце або час залежно від характеру самого проєкту.
Перешкода для птахів
У випадку з вітряками на Боржаві звіт ОВД вийшов просто рекордний – орієнтовно 1800 сторінок. Загальний висновок – проєкт нормальний, природі сильно не нашкодить. Щоправда, у природоохоронців він викликав багато запитань і зауважень, через що справа потрапила до суду.
Одне з цих численних запитань стосувалося перелітних птахів. Чи не нашкодять їм височенні вітряки? Питання зовсім не надумане, бо, наприклад, у США впродовж року через них гине приблизно 400 тисяч пернатих.
Тільки не питайте, скільки в Україні. Вітряки тут, звісно, є, але орнітологів до них близько не підпускають. Імовірно, щоб не псувати нікому настрій.
Двоє орнітологів з Мелітополя провели дослідження на Боржаві в рамках ОВД і дійшли висновку, що за птахів непокоїтися не варто – в період міграції там їх літає зовсім не багато.
Теоретично, це цілком можливо, адже птахи мігрують не будь-де, а лише певними, зручними для них шляхам. Але для інших орнітологів результат не звучав переконливим: складно повірити, що всього двоє людей можуть якісно порахувати птахів на найдовшій полонині Закарпаття. Тим паче, коли результат важливий не лише з погляду науки.
Хто літає над Боржавою
Андрій Бокотей та його колеги вирішили повторити обліки на Боржаві так, щоб побачити більш об'єктивну картину.
В 2018-му році працювати в гори поїхали вже семеро орнітологів. З середини вересня і до початку листопада вони побачили зовсім іншу картину, ніж їхні попередники.
Тільки одних сірих журавлів орнітологи нарахували понад 3,5 тисячі. Тоді як попереднього року науковці з Мелітополя побачили їх менше як дві сотні.
Крім журавлів вдалося зафіксувати кілька інших червонокнижних видів: лунь польовий, голуб-синяк, скопа і сапсан.
Загалом же колеги Андрія Бокотея під час спостережень нарахували над Боржавою понад 40 тисяч птахів, що належали до майже пів сотні видів. І навіть ці дані, найімовірніше, є заниженими. Адже в ідеалі людей треба більше, а обліки мають тривати довше.
Що буде з журавлями, зябликами, лелеками та іншими пернатими, якщо на Боржаві з'являться вітряки?
"Безперечно, вітряки будуть становити для них велику небезпеку, бо значна частина цих птахів летить на тому рівні, де крутяться лопаті", – каже Андрій Бокотей.
Частині птахів, можливо, пощастить проскочити, а інші можуть змінити свій маршрут. Чи буде він таким же зручним і безпечним, як попередній, ми не знаємо. Але сьогодні птахи літають саме над Боржавою не просто так.
Крім судової справи про ОВД, тривають дві інші, пов'язані з Боржавою та вітряками. Одна з них забороняє забудовнику розпочинати проєкт.
Смарагдова територія
З погляду дикої природи полонина Боржава важлива, звісно, не тільки як міграційний коридор для десятків тисяч птахів. Там мешкають інші червонокнижні тварини, наприклад, кілька видів кажанів.
А схили гірського хребта вкривають старовікові ліси та праліси. Тобто екосистеми, які досі майже на зазнали негативного впливу людини. А тому зберегли максимум свого біорізноманіття – рослин і тварин, багатьох із яких неможливо знайти в лісах, за якими "доглядають" люди.
З огляду на велике природоохоронне значення в 2016-му році Боржаві надали статус території Смарагдової мережі. Такі мережі є в інших європейських і не тільки країнах, що підписали Бернську конвенцію про охорону дикої флори та фауни.
Якщо не вдаватися в деталі, то функціонування в Україні Смарагдової мережі є однією з умов для інтеграції в ЄС. І Україна як учасниця Бернської конвенції зобов'язана (!) охороняти природу на цих територіях.
До чого тут вода
Вітряки, на перший погляд, не мають надто сильно шкодити дикій природі, якщо ми спробуємо забути про перелітних птахів. Бо споруди хоча й високі, але їхня площа порівняно невелика.
Але це теж на перший погляд. Природоохоронці кажуть, що будівельний майданчик для одного вітряка займає приблизно два гектари. На них буде знищено не тільки трав'яний покрив, але й ґрунт, до якого він прив'язаний і який у горах утворюється дуже повільно.
Поверхневий шар буде знищений і там, де прокладатимуться підземні кабелі, й на місці доріг, необхідних для важкого транспорту. І це вже ті проблеми природи, які люди можуть дуже швидко відчути на собі.
Поросла травами гірська полонина за своїми функціями нагадує болото. Вона накопичує воду, яку постачають щедрі карпатські дощі, а потім поволі віддає її у гірські струмки, що збираються в річки. Але будівельні роботи неминуче порушать ґрунтовий покрив, а відтак полонина не зможе виконувати свої гідрологічні функції.
"У період дощів вода не буде затримуватися, а натомість буде злітати з гір і призводити до швидкого формування паводків. Але це матиме й інший ефект – в періоди, коли дощів немає, полонина не зможе віддати воду, яку вона мала накопичити, – пояснює Оксана Станкевич-Волосянчук, екологиня громадської організації "Екосфера" та доцентка кафедри зоології Ужгородського національного університету.
– Рівень у річках і так катастрофічно падає, а так він буде падати ще більше".
Ці проблеми, а також зсуви ґрунту та селі, що також пов'язані з гідрологією, відчують на собі насамперед мешканці розташованих поруч Воловецької та Керецьківської громад. До речі, саме через цей гідрологічний аспект частина місцевих людей виступають проти вітряків.
Натомість інші вважають, що дороги в горах полегшать збирання чорниці – важливого джерела доходів місцевого населення.
Щоправда, природозахисники кажуть, що самих ягід на Боржаві може поменшати через грубе втручання людини в крихку екосистему полонини.
Вітряки проти гостей Боржави
Прихильники різних видів активного відпочинку та пов'язані з горами спортсмени виступають проти вітряків. Одна з головних причин очевидна: велетенські конструкції спотворять гірський пейзаж та відчуття, заради яких більшість людей ходять в гори.
Але є й суто практичні міркування, пов'язані з безпекою. Взимку на лопатях вітряків намерзає лід, який вони, як пращі, розкидують навколо і це буквально небезпечно для життя людей, які трапляться на шляху таких "опадів".
До того ж, вітряки витіснять з Боржави дельта- й парапланеристів. Адже з огляду на зручну логістику майданчики для зльоту й посадки та інші особливості Боржава не має альтернативи в українських Карпатах.
Голос з Європи
З огляду на те, що Боржава входить до Смарагдової мережі, українські природоохоронці звернулися до секретаріату Бернської конвенції, який опікується такими природозахисними територіями. Відповіддю в кінці 2021-го року стала офіційна рекомендація Постійного комітету Бернської конвенції Україні відмовитися від будівництва вітроелектростанції на Боржаві.
"Цілком зрозуміло, що біорізноманіття зазнає значного впливу (через можливе будівництво вітряків – УП). Тому необхідно розглянути альтернативні місця розташування (вітрової електростанції – УП), де вплив буде значно меншим і не зачіпатиме Смарагдову територію, але при цьому дозволить зробити сумірний внесок для досягнення цілей України в сфері альтернативної енергетики", – йдеться в тексті офіційного документу.
Втім, оскільки документ називається "рекомендація", то керівництво України поставилося до нього відповідним чином.
Свіжі рани
Боротьба навколо Боржави триває понад п'ять років. У якісь моменти могло здатися, що справа майже вирішена на користь природи. Але зовсім нещодавно історія отримала новий імпульс.
У жовтні цього року заступниця голови ГО "Save Пікуй" Оксана Ісевич побачила на полонині кілька ділянок, розритих спеціальною технікою. Вони примикають до старої ґрунтової дороги в районі вершин Темнатик, Плай і Великий Верх – це те "крило" боржавського "птаха", що дивиться в бік Воловця.
Ґрунтовий покрив на цих ділянках глибоко пошкоджений, не кажучи вже про рослинність, від якої не лишилося сліду. При цьому сама дорога тепер сильно роз'їжджена важкою технікою.
ГО "Екологія. Право. Людина" (ЕПЛ) розцінила це як підготовку до будівництва вітроелектростанції й оприлюднила звернення до вищого керівництва держави під заголовком "Грейдером по зеленому серцю Карпат, або Як "зелена" енергетика нищить національне надбання полонину Боржаву". Під ним підписалися кількасот природоохоронців, науковців та активістів.
А в кінці листопада від заступника керівника ОПУ Ростислава Шурми до ЕПЛ надійшла відповідь: "Повідомляємо, що Ваше звернення щодо проблем, пов'язаних з будівництвом вітрової електростанції, надіслано до Кабінету міністрів України з проханням розглянути згідно з компетенцією та поінформувати про результати".
* * *
Боржава – не єдине місце в українських Карпатах, над дикою природою якого нависла загроза знищення. Поряд із проєктами будівництва вітроелектростанцій на полонині Руна та Верховинському Вододільному хребті чи не найвідомішою є історія навколо забудови гірського масиву Свидовець.
Навесні цього року активісти швидко зібрали підписи під петицією до президента про створення заказника на Свидовці, щоб захистити його від будівництва мегакурорту. Президент доручив прем'єр-міністру розібратися, але справа досі так і не вирішилася.
Ідея вітрової енергетики полягає в тому, щоб забезпечувати людей електрикою, але при цьому не шкодити природі так, як це роблять теплові електростанції, де спалюється викопне паливо. Або гідроелектростанції, для яких потрібно перевертати з ніг на голову екосистеми річок. Власне, тому вітроенергетику цілком заслужено й називають "зеленою".
В Українських Карпатах є приклади вітроелектростанцій, які не створюють особливих проблем для природи, як-от Старосамбірська ВЕС. Вони розташовані внизу гір, у місцях, освоєних людиною ще раніше. Тобто вітряки цінної природи не знищили, бо це вже зробили до них.
Натомість Боржава – один з тих куточків Карпат, де природа все ще збереглася майже незайманою. І в цьому його справжня унікальність.
Це одне з тих місць, де людина може бачити дику полонину, ліси, безкраї білі сніги взимку і Чумацький шлях на чорному небі. Де на штучному крилі можна уподібнитися до птаха і злетіти в небо.
Зрештою, тут мало людей – і це теж цінність.
Все це сьогодні є дефіцитом в багатьох країнах Європи. А зовсім не поля, індустріальні ландшафти чи будь-які інші місця, які людина докорінно змінила для своїх потреб.
Дмитро Сімонов
