Пираты XXI века в Черном море. Что собой представляет ЧФ России и чего от него ждать

"Стоп машін! Стоп енджайн! Кіп келм енд лістен ту мі!"

Ці слова жахливою англійською у виконанні озброєних російських морських піхотинців всередині серпня облетіли світові медіа. 

Так за 30 морських миль від турецького берега російські військові зупиняли в Чорному морі корабель "Şükrü Okan" під прапором Палау. Судно начебто прямувало в український Ізмаїл і не реагувало на "попереджувальні сигнали".

Власне кажучи, цей інцидент став наочним підтвердженням, яким чином Москва збирається виконувати обіцянку блокади гуманітарного коридору, яку оголосила після зриву "зернової угоди".

Західні експерти розцінили ці дії як прояв піратства у ХХІ столітті. Така поведінка є яскравим свідченням нервозності РФ через її неспроможність впоратися з ударами українських дронів по "гордості Росії" – Чорноморському флоту.

"Українська правда" розбиралася, яким нині є Чорноморський флот РФ, що з 24 лютого 2022 року пройшов шлях від бравурного лякання українських прикордонників на Зміїному, до потоплення флагмана "Москва", ударів по бухтах дислокації та постійних атак з боку українських безпілотників.

Флот розбрату

На момент розпаду Радянського Союзу Чорноморський флот вважався одним із найбільш матеріально забезпечених у СРСР. Його загальна суднохідна чисельність за різними оцінками складала від 800 до 2000 плавзасобів, з яких близько 300 бойових. На них ми й сфокусуємось у цьому матеріалі.

Не дивно, що така військова потуга стала "яблуком розбрату" між Києвом і Москвою. Флот не могли остаточно поділити аж до 1997 року, коли між Україною і Росією був підписаний горезвісний великий договір про "дружбу і співробітництво".

У питанні ЧФ він був явно на користь Росії, яка отримала понад 80% майна флоту, зокрема й кораблів.

Хоча такі домовленості навряд можна назвати вдалими для Києва, в них містилося кілька пунктів, які вплинули на розвиток (точніше сказати, деградацію) Чорноморського флоту в кілька наступних десятиліть.

"Перш за все, треба нагадати, що тоді була економічна криза, і багато кораблів не могли нормально утримувати, їх продавали на металобрухт. Плюс, за умовами того договору, Росії не дозволялось заводити в територіальні води України, в Крим, нові кораблі", – пояснює УП експерт компанії "Sonata", капітан І рангу запасу, колишній заступник начальника штабу Військово-морських сил України Андрій Риженко.

Причому, попри постійну браваду Володимира Путіна, старіння та деградація ЧФ РФ тривала і за його президентства.

Станом на 2013 рік ЧФ РФ нараховував близько 270 кораблів, з яких лише 46 були бойовими (інші – судна забезпечення).

Підготовка до великої війни

Все змінила окупація Криму в 2014 році. Тоді Росія значно посилила всі складові ЧФ. 

Москва значно збільшила авіаприсутність у Криму (наразі там нараховується близько 150 тільки літаків), поставила на півострів берегові ракетні комплекси "Бастіон" і "Бал", насичила сучасними засобами ППО та почала розширювати бойовий корабельний склад.

"Після окупації Криму вони в пріоритетному порядку почали озброювати Чорноморський флот, який в них був на першому місці по кількості введених у стрій бойових човнів. За цей період часу вони ввели 3 фрегати "адміральської" серії (фрегати "Адмірал Макаров", "Адмірал Ессен" і "Адмірал Григорович" – УП). Побудували 4 малих ракетних кораблі проєкту "Буян-М", підлаштувавши їх під ракету "Калібр". Побудували декілька патрульних кораблів типу "Васілій Биков". Побудували і перекинули в Крим 6 підводних човнів", – розповідає Риженко.

Загалом Росія хотіла побудувати для ЧФ 6 "адміральських" фрегатів проєкту 11356Р "Бурєвєстнік", але в 2014 році миколаївське ДП "Зоря" – "Машпроект" припинило постачання для них газових турбін, тому росіянам довелося недобудовані судна продати Індії.

Додатково Росія почала перекидати в Чорне море бойові кораблі з Балтійського та Північного флотів.

Зокрема, на початку лютого 2022 року (так-так, саме тоді, коли західні розвідки вже били на сполох) росіяни завели в Чорне море під виглядом навчань 6 великих десантних кораблів (ВДК "Калінінград", "Мінськ", "Корольов", "Петро Моргунов", "Георгій Переможець" та "Оленегорський горняк"). 

Враховуючи, що на той момент у ЧФ було 7 ВДК, десантний потенціал у Чорному морі одномоментно був збільшений удвічі.

Якщо читати зараз попередні сім абзаців і співставляти з перманентними ракетними атаками "Калібрами", то може здатись, ніби підготовка до великої війни була напрочуд очевидною, але заднім числом усі розумні…

Від "Москви" до "Оленегорського горняка"

Станом на 24 лютого 2022 року Чорноморський флот нараховував 74 бойові кораблі. А якщо додати активну допомогу з інших російських флотів, то навряд когось могла здивувати така зухвалість, яку проявляли на крейсері "Москва" в уже легендарних радіоперемовинах із гарнізоном острова Зміїний. 

Така розслабленість і "стирчання" у всім відомих квадратах врешті зіграла злий жарт із офіцерами крейсера, який був впольований українським "Нептуном" всередині квітня 2022. Окремо зупинятись на цьому дивовижному епізоді не будемо, оскільки УП детально писала, як саме вдалося змусити замовкнути зухвалий російський екіпаж.

Читайте докладно: Потопити "Москву": невідомі деталі. Як український "Нептун" знищив флагман російського флоту

Утім, тут все ж варто згадати, які наслідки для ЧФ мала втрата флагмана.

"Призначення цього корабля – 100% атака, і не знаю чому, але і в Грузії в 2008, і зараз в Україні вони його використовували більше як каютоносець. По-перше, затоплення "Москви" мало психологічний вплив. Улюблений корабель Путіна – серйозна іміджева втрата. 

По-друге, ми зробили подарунок НАТО, бо позбавили партнерів загрози для їхніх авіаносців (боротьба з авіаносцями була головним завданням "Москви", згідно з її характеристиками).

По-третє, це був штабний корабель, де можна було розмістити 50–70 офіцерів. Зараз таких можливостей вже немає. Вони призначили флагманом "Адмірал Макаров", який може взяти в море 15 офіцерів", – пояснює Андрій Риженко.

Як не дивно, відчутних висновків російське командування не зробило, і згодом, після затоплення "Москви", послідували удар по порту Бердянська, в якому був знищений великий десантний корабель "Саратов", а "Новочеркаськ" і "Цезарь Куніков" дивом уникли його лихої долі.

Це були лише перші втрати ЧФ РФ. Пізніше, завдяки прямим ракетним ударам, атакам надводних і підводних дронів, Україна завдала значних пробоїн чисельному складу російського флоту. І цим змусила Росію кардинально обмежити ведення бойових операцій в акваторії Чорного моря.

За даними українського Генштабу, наразі число втрат кораблів та катерів ЧФ РФ складає 18 одиниць. Остання з них – "Оленегорський горняк", який українським дронам нещодавно вдалося дістати вже у Новоросійську. 

Втім, цю цифру слід розшифрувати, оскільки не всі втрати росіян на Чорному морі є безповоротними.

"Судна "Василий Бех", "Саратов" і "Москва" точно знищені, багато "Рапторів" і "Серна" (бойові катери – УП) були теж знищені, але деякі з підбитих вони підняли, наприклад "Адмірал Макаров"", – нагадує Андрій Риженко.

Що лишилось у ЧФ РФ, та на що варто звертати увагу Україні

Попри активну боротьбу з ворожими кораблями, говорити про значне зменшення їхньої кількості поки не випадає. 

"Загалом ми рахуємо, що в Чорному морі зосереджено до 50 бойових одиниць, але серед них є ті, які перебувають на доковому ремонті. По місцях базування, якщо брати з катерами різного класу, нараховується до 80 бойових одиниць в Азово-Чорноморській акваторії. Плюс, додавайте сюди до 20 одиниць прикордонників, морської охорони ФСБ РФ", – розповідає УП речник ВМС України Дмитро Плетенчук.

Третина з бойових кораблів (переважно новіші) розташовані в Новоросійську, дві третини стоять у Севастополі.

Найнебезпечнішими з них наразі є носії ракет "Калібр" – це 2 фрегати, 3 корвети "Буян-М", 4 підводні човни. А також бойові кораблі старих версій, що мають на озброєнні надзвукові крилаті протикорабельні ракети "Москіт".

Окрема тема – бажання Росії розгорнути Азовський воєнно-морський район зі штабом у Маріуполі. 

За озвученим задумом, він має складатися з 8 бойових кораблів та 16 суден забезпечення. Зокрема, серед бойового складу варто звернути увагу на малі ракетні кораблі "Циклон", "Аскольд", які проходять випробування, та "Амур", який будується. Ці кораблі з серії "Каракурт", які є удосконаленою версією "Буян-М", також є носіями "Калібрів". Сумарний залп одного – 8 ракет.

"Циклон" уже брав участь в атаці на Україну з Азовського моря кілька днів тому, випустивши 2 "Калібри".

За словами Андрія Риженка, якщо сумувати бойові потужності, зосереджені в Чорному, Азовському та Каспійському морях, то загальний максимальний залп "Калібрами" може скласти 100 ракет. 

Небезпеку можуть становити і десяток великих десантних кораблів, які є на озброєнні ЧФ РФ. Вони хоч і не використовуються зараз за прямим десантним призначенням, проте мають артилерію та можуть застосовувати системи залпового вогню на кшталт установок "Град" із сумарним залпом на 400 ракет.

Востаннє так ВДК використовували при облозі українських воїнів у Маріуполі, коли атакували "Азовсталь" з Азовського моря навесні 2022. Таку ж тактику можуть застосувати для ударів на наступаючі війська на Півдні, якщо вони підійдуть ближче до берега. 

Як змінилась тактика росіян у Чорному морі після українських ударів

Після серії успішних ударів українськими дронами Росія намагається убезпечити бухти боновими загородженнями (такий собі ланцюжок із буїв діаметром від 1,5 метра, які мають створювати перешкоди для рухомих об'єктів).

"Вони зараз навіть хотіли не тільки бухти, а й вздовж усього Кримського моста поставити бонові загородження, але, певно, не знайшли таку велику кількість, тому притопили пантони або старі судна в ненавігаційній частині цього каналу", – розповідає Риженко.

Також були посилені заходи патрулювання акваторії.

"Посилено заходи охорони в Керченській протоці. Менше 10 одиниць не буває – 5-6 кораблів, 5-6 катерів одночасно. Іноді ще й військовими кораблями посилюють", – розповідає Дмитро Плетенчук.

"Важливо, що вони стали триматись віддалік від наших берегів. Вони не можуть наблизитися більш ніж на 100 морських миль до нашого узбережжя. Але там працює періодично морська авіація", – додає речник ВМС.

Наразі експерти не бачать необхідності для росіян збільшувати чисельність бойових кораблів у Чорному морі. Хоча теоретичні можливості для перекидання кораблів з Каспію через Азовське море існують, зокрема через Волго-Донський канал.

Головним обмеженням каналу є нестабільна глибина фарватеру, що дозволяє перекидати судна з осіданням до 4 метрів. Теоретично під такі критерії можуть підпадати лише малі ракетні кораблі або в певних умовах ВДК. За даними співрозмовників УП у ВМС України, Росія декілька разів успішно користувалась цим каналом, однак і збої також були.

 Важливі точки в Чорному морі

Напруженість у Чорному морі посилилась після зриву Росією "зернової угоди".

"Не можу сказати, що тактика росіян якось критично змінилась. В принципі, в тому самому режимі, що й зазвичай. Але в якийсь момент "Васілій Биков" і "Питлівий" намагались перекривати ділянку між Туреччиною і Болгарією. Там вони перекривали ділянку в нібито нейтральних водах начебто для стрільб. Коли й затримали турецький корабель", – розповів Плетенчук.

Важливими точками в Чорному морі експерти також називають сектор острова Зміїний та район біля "вишок Бойка", захоплених Росією у 2014 році. 

"Зміїний – ключ до Дунаю і ключ до портів Одеси. Без його звільнення, думаю, навряд була б і зернова угода. Не було б ніякого судноплавства на Дунаї. Дорога життя судноплавства можлива тільки за умови, коли Росія його не контролює", – підкреслює Андрій Риженко.

Читайте більше: Битва за Зміїний. Героїчна історія: як Україна втратила і повернула надважливий острів. Реконструкція

У свою чергу "вишки Бойка" важливі тим, що окрім газодобування їх активно використовують для надводного та підводного спостереження за допомогою засобів радіотехнічної розвідки. Саме тому за них вже зараз точаться бої на кшталт того, який спостерігався після Дня Незалежності.

Що може зробити Україна

"Дрони гарно працюють, коли в перший раз. Дрони – вдалий ефективний додаток до концепту "москітного флоту", – розмірковує Андрій Риженко. 

Втім додає, що їхня робота має ефективність, коли існує елемент неочікуваності, тому при їх застосуванні необхідно постійно змінювати тактику.

"Нам потрібні невеликі кораблі 20-50 метрів довжиною, які могли б, по-перше, проецірувати силу ракетними ударами по агресору, по друге - захищати порти, прибрати морські міни, попереджати диверсійні рейди супротивника. І, по-третє, самим проводити штурмові і розвідуальні рейди, такі як амфібійні та спецоперації", – продовжує експерт.

Як приклад вдалого рейду Риженко називає нещодавню спецоперацію біля Тарханкуту, підкреслюючи, що дуже допомогли б патрульні катери "Mark VI", які в січні 2023 США планували передати Україні. 

В цілому ж, за його словами, головна проблема в морській боротьбі з Росією лежить у самій окупації Криму, оскільки півострів є тим місцем, яке своїм географічним становищем забезпечує базування флоту.

"Основна перешкода – непотопляємий авіаносець Крим в руках окупанта", – підкреслює Риженко.

І додає, що ключ від півострова передусім знаходиться на суші, оскільки за всю історію воєн його завжди звільняли саме сухопутним шляхом.

Євген Будерацький, УП