Они ждали Украину. История фабрикации дела и убийства двух подростков в оккупированом РФ Бердянске

Тиждень тому окупанти в захопленому Бердянську застрелили двох шістнадцятирічних українських підлітків Тіграна Оганнісяна та Микиту Ханганова. При цьому заявивши, що нібито хлопці першими відкрили вогонь у місцевому парку. 

На останньому відео один із підлітків підтверджує "ліквідацію двох окупантів". 

Залишившись у захопленому Бердянську вони дійсно продовжували протидіяти росіянам і не приховували своєї проукраїнської позиції. 

"Слава Україні!" – казав Тігран, заходячи до комендатури окупованого міста. Такими ж були і його останні слова перед вбивством.

Восени обох хлопців затримали російські правоохоронці. Відтоді почалась фабрикація справи про нібито вчинену ними "диверсію на залізничній дорозі". Адвокати, яких їм надали самі ж окупанти, схиляли підлітків до співпраці з росіянами і визнання інкримінованої вини. Під тиском російських спецслужб вони записали зізнання на відео. 

16-річного Тіграна ФСБшники затримували кілька разів, погрожували, катували і вивозили на показовий "розстріл". Але попри весь пережитий жах він не зрадив проукраїнські погляди.

"Він чекав ЗСУ, чекав Україну", – пригадують рідні загиблого. "Він зривав і топтав російські прапори".

Місцеві з окупованого Бердянська додають: "Росіяни боялись їх".

За тиждень до трагедії слідчий комітет Російської Федерації пред'явив хлопцям обвинувальний акт, і справу мали скерувати до окупаційного суду Запорізької області. "Готуйтесь", – натякнули в останній розмові з підлітками слідчі РФ. 

"Мене закриють, і ми 15 років не побачимось", – казав Тігран мамі. Але сталось найгірше. Підлітків, які, попри свій юний вік, наводили страх на "другу армію в світі", розстріляли. 

Ми отримали копію так званого "обвинувального акту" і проаналізували його. Встановили частину осіб, які причетні до фабрикації справи і які, ймовірно, здали хлопців російським спецслужбам.

Також ми спробували частково відновити день трагедії. 

"Я дуже прошу зробити так, щоб хлопців визнали героями України. Вони справді цього заслуговують попри свій юний вік!" – каже дядько Тіграна. 

До цього часу окупаційна влада не віддала тіла дітей рідним для поховання, натомість опублікувала пропагандистський сюжет про нібито самогубство підлітків.

"На ґрунті ненависті до Росії"

Це кадр з відео "слідчого експерименту" російських спецслужб із Тіграном та Микитою в грудні минулого року. 

Тут вони, вочевидь під тиском, зізнаються у "скоєнні диверсії" і розповідають, як "повалили стовп на місцеву залізничну колію" сполученням "Берда – Трояни". 

"Щоб перешкодити збройним силам Росії", – каже на відео один із хлопців. 

Інженер ДП "Мелітопольська залізнична дорога" на цьому ж записі пояснює нібито "надзвичайну шкоду", яку спричинили підлітки. 

"Була частково зруйнована лінія передач, що призвело до пошкодження усіх видів зв'язку. Потім ця опора була покладена на рейки, що могло призвести до сходу потягу, аварії та людських жертв. Завдяки пильності машиніста вдалось уникнути цього", – каже на відео чоловік.

Окрім цього, в матеріалах справи зазначається, що дії хлопців завдали збитків підприємству "Мелітопольська залізнична дорога" на суму 27 200 рублів.

В отриманих нами матеріалах справи саме формулювання злочину звучить так:  

"Будучи затятими противниками зовнішньої та внутрішньої політики РФ, на ґрунті ненависті та ворожнечі до народів Росії, що підтримують чинну легітимну владу, а також військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів, вони вступили в змову, спрямовану на надання допомоги Збройним силам України, націоналістичним батальйонам та іншим діючим формуванням".

Допомога Україні, на думку слідства, була спрямована на опір владі та Збройним силам РФ "у досягненні цілей СВО", а самі дії хлопців могли призвести до "затримки залізничного транспорту і не дозволили б підрозділам Збройних сил Міноборони РФ отримати матеріально-технічну базу, необхідну для виконання завдань у рамках СВО".

Після окупації міста залізничний шлях "Берда – Трояни", який нібито пошкодили хлопці, не працював і пасажирські потяги там не курсували. 

"Я на 100 відсотків переконаний, що справа проти них була сфабрикована, тому що там не було ніяких потягів, – розповів нам дядько Тіграна Юрій Петренко, який воює в ЗСУ з 2015 року. – Там все було перекрито і ніколи б там нічого не проїхало".

У матеріалах справи окупанти зазначають, що навесні 2023 року слідчі приїхали з обшуками до будинку військового ЗСУ Петренка, але виявили там Тіграна, а також "предмети із символікою екстремістських організацій, записи із пропагандою неонацизму, військову атрибутику ЗСУ". Окупанти стверджують, що Тігран нібито мав позивний "Кот", а Микита – "Зіберт". В матеріалах також вказано, що хлопці є військовозобов'язаними.

 

Мама Тіграна Оксана також переконана – справа сфабрикована. 

"Там написано, що їхав потяг, був машиніст… Але ж всі чудово розуміють, що місто окуповане і з 24 лютого 2022 року не їздили потяги, залізнична дорога іржава…", – розповідає Оксана. 

"Вони це все вигадали, знайшли невидимий потяг, машиніста, людей у потязі… Маячня. У грудні їм сказали зняти на камеру зізнання, і тоді їх відпустять. Вони зняли, ми приїхали у січні, але коли намагались його вивезти, то нас повернули назад і сказали: "Він невиїзний, тому що на ньому стаття "диверсія" і є відеозапис, де вони в цьому зізнались", – пригадує жінка.

В матеріалах справи Микита провину не визнав і зазначив у свідченнях, що вони повалили стовп задля викрадення цінного металу, а також "аби покрасуватися один перед одним". Його, за словами місцевих, не тримали в полоні і не катували.

Найбільшого тиску зазнав Тігран, який, відповідно до обвинувального акту окупантів, "визнав провину у повному обсязі".

Хто фабрикував справу?

Спочатку справу вели представники ФСБ РФ. Вони вперше забирали Тіграна на допит ще у вересні минулого року і шукали "свідків". 

"Приїхало тоді чоловік 40 – це і кадирівці, й звичайні військові, й у цивільному одягнуті – представники ФСБ", – пригадує сусідка Тіграна. 

"Тоді його недовго протримали, днів п'ять і відпустили, – каже місцева мешканка Бердянська Ольга, яка на той час перебувала в місті. – Він після цього дуже замкнувся, ні з ким не розмовляв, нічого не розповідав. Мав проблеми зі сном. Бабуся дуже нервувати почала. Лише з часом він розповів, що його з мішком на голові вивозили на "розстріл", били і катували струмом".

Згодом справу передали у слідчий комітет РФ. 

Документ підписаний двома російськими слідчими, І. Хусаїновим та В. Говорухою, а також так званим "першим заступником прокурора" Запорізької області Дмитром Загоруйком.

Останній був призначений на посаду особисто генеральним прокурором РФ Ігорем Красновим. Раніше він працював у Донській прокуратурі, потім обіймав посаду заступника прокурора Республіки Північна Осетія. 

В.О. Говоруха – ймовірно, один із московських слідчих, який займався справами неповнолітніх. В інтерв'ю 2017 року чоловік розповідає про особливості роботи з кримінальними злочинами підлітків.

Ще один слідчий, який безпосередньо відмовляв родичам загиблих видавати дозвіл на захоронення тіл, має прізвище Когун. 

У Микити Ханганова законним представником у документах значиться батько, а в Тіграна Оганнісяна – опікунша, яку йому виділили самі ж окупанти – місцева колаборантка та колишня директорка Бердянського райцентру соцслужб Світлана Пейчева. Восени вона брала участь у конкурсі "Лидеры возрождения", який організувала окупаційна влада Запорізької області задля відбору людей на посади в структурні підрозділи "адміністрації".

В інтерв'ю місцевим пропагандистам Пейчева заявила, що свій 14-річний досвід роботи у соцслужбах планує впроваджувати в окупованому місті. "Я розумію, що є необхідність продовження соціальної роботи саме у форматі держслужбовця, тому що зараз на нашій території формується нова політика, соціальна в тому числі", – сказала колаборантка.

Захисники також виділені росіянами, які замість здійснення захисту схиляли хлопців до співпраці з РФ – бердянець Олександр Панченко та Валерій Богдан з окупованих Пологів. Нам вдалось додзвонитися останньому, але спілкуватися він відмовився. 

Також у справу був залучений педагог-психолог з місцевої школи №10 – Віра Сіріца. До захоплення міста росіянами вона працювала психологом у Бердянській гімназії №2. 

Окрім цього, у справі є й так званий "представник потерпілого" – Олександр Андрющенко з окупованого селища Новобогданівка Мелітопольського району.

Свідки захисту відсутні, натомість є близько 20 свідків обвинувачення. Здебільшого  це працівники підприємства "Мелітопольська залізнична дорога", правоохоронці, колаборанти. 

Серед останніх – колишній афганець, мешканець Бердянська Олег Дрянєв. Він був вчителем Тіграна й Микити у військово-патріотичному гуртку "Юний друг прикордонника", а після окупації перейшов на бік РФ. 

На думку місцевих мешканців, саме він здав хлопців ФСБ РФ. 

"Він розумів, що вони небезпечні для росіян", – каже місцева мешканка Ольга.

До повномасштабного вторгнення Дрянєв вів свій сайт, де викладав відео з уроків військової підготовки учнів. Зараз він продовжує діяльність свого гуртка під керівництвом окупаційної влади області. 

Дружина Дрянєва Світлана також колаборантка, яка очолює позашкільний навчальний заклад "Зоряний" у Бердянську. Відповідно до архівних новин з Бердянська, вбитий Микита Ханганов відвідував і цей центр. Виїзні заходи "Зоряного" частково фінансував нардеп від "ОПЗЖ" Олександр Пономарьов, який має російський паспорт. На початку повномасштбного вторгнення офісні будівлі, які належать депутату та пов'язаний з ним завод "Азмол" зайняли окупанти, а його нібито затримали російські спецслужби. Але згодом відпустили.

"З початком СВО гурток припинили відвідувати 25 чоловік, серед яких Тігран Оганнісян та Микита Ханганов", – йдеться у показах Дрянєва і далі ним надається характеристика хлопців, як "нестабільних, підданих впливу, без власної думки підлітків".

За словами рідних хлопців, Тігран довіряв Олегу Альбертовичу і до останнього думав, що той за Україну. Але коли дізнався про його зраду, припинив спілкування. 

Підлітковий патріотизм

Тіграну Оганнісяну та Микиті Ханганову було 16 років. 

Вони народилися в Бердянську. Хлопці міцно товаришували, були однокласниками, сусідами, разом відвідували військово-патріотичний гурток. Після окупації Тігран свідомо залишився у Бердянську, попри можливість виїхати.

"Ми слізно просили, але він сказав, що не поїде, – пригадує мама Тіграна Оксана. – Він чекав деокупації, чекав Україну".

"Якось ми з ним йшли, і я кажу про себе тихенько на окупантів: "От сволота", а він мені: "А чому ти їм в обличчя цього не скажеш?", – пригадує знайомий Тіграна.

Сам же Тігран не боявся відкрито заявляти про свою проукраїнську позицію. 

"Коли його викликали в цю комендатуру, то він заходив і казав: "Слава Україні!", – розповідає дядько хлопця Юрій Петренко. – Ми його попереджали, що не варто так робити, бо це ворог… Але він молодець. Я буду за нього мстити…".

Дядько фактично замінив Тіграну батька, вони були дуже близькі, Тігран завжди рівнявся на нього. 

"Я його всьому вчив. З воздушки вчив стріляти, він приміряв мою форму, хотів воювати. Дуже любив історію України. Коли почалась війна, то він сказав, що не покине країну, не покине бабусю, місто. Зривав і топтав російські прапори в Бердянську, кричав "Слава Україні!"… Він молодець і для мене він назавжди герой, який дуже багато зробив у свої 16", – пригадує дядько.

Останній день життя

Ввечері 23 червня до будинку Тіграна приїхали російські правоохоронці, але тоді хлопці встигли сховатися. 

Наступного дня окупанти повернулись і мали розмову з хлопцями. Про що саме – достеменно невідомо. Ймовірно, вона стосувалась передачі справи до суду. 

"Він мені лише сказав, що слідчий вимагав від нього підписати якісь документи, а він відмовився, – коротко пригадує мама Тіграна Оксана. – Слідчий поспішав і поїхав"

За словами рідних, Тігран розумів, що їм не зможуть допомогти, і намагався вибратися з окупації.

"Він не збирався тікати чи переховуватись. Він регулярно ходив відмічатися. Але останнім часом він просто дуже хотів звідти виїхати, тому що там немає життя. Він казав: "Полону я більше не витримаю", – пригадує мама хлопця Оксана.

За її словами, хлопець травматично переживав попередні затримання і катування. 

"Він дуже сильний і свій страх ніколи не показував. Але коли він мені сказав, що не витримає більше полону… Я навіть не уявляю, що там з ним було", – каже жінка.

Мама спілкувалась із Тіграном увечері напередодні вбивства, і той сказав, що о 21-ій буде вдома. Він також спілкувався з молодшою сестричкою, настрій у нього був піднесений.

Останньою хлопців бачила бабуся Раїса. За словами жінки, вони не були пригніченими і "нічого не віщувало біди". 

"У Микити мав бути день народження днями. Вони сказали, що підуть містом прогулятися, поглянуть, де можна буде відсвяткувати", – пригадує бабуся Тіграна. – Я їх ще попросила нарвати мені черешні і сказала, що дам за це гроші".

О 19:17 в місцевих пабліках окупованого Бердянська почали з'являтися перші повідомлення про стрілянину в місті.

О 19:20 місцеві написали: "Всі драпають, один мент – голова у крові". 

О 19:34 місцеві написали, що бачили виїзд швидкої допомоги, і сказали, що ніби все припинилось. "Кажуть, що біля "Санта Марії" вбили людину", – написала місцева. 

О 19:54 стрілянина поновилась у районі морського порту. "Когось шукають", – писали місцеві. 

О 20:00 з'явилося повідомлення: "Все, вже ліквідували".

Російські пропагандисти лише о 20:55 опублікували повідомлення про "ліквідацію двох проукраїнських бойовиків", серед яких Тігран Оганнісян. 

"Вони скоріш за все вбили охоронця біля ЦНАПу, забрали зброю у нього", – розповідають нам свідки, намагаючись відновити маршрут пересування підлітків. "Йшли по вулиці Земська в напрямку парку Шмідта. Кафе, де вони почали розстрілювати орків, розташоване на Т-подібному перехресті вулиці Земської і проспекта Праці у парку Шмідта. Потім побігли до "Будинку побуту"".

Ймовірно, саме там було записане останнє відео Тіграна. Кому він надсилав останні повідомлення, поки невідомо.

За інформацією очевидців, місце перебування хлопців окупантам здали місцеві таксисти.

"Ті, хто їх вбив, були чистими росіянами", – передають нам очевидці. – Не дагестанці, не кадирівці, а саме росіяни".

Ввечері 29 червня в одному з проукраїнських пабліків Бердянська з'явилося повідомлення з прізвищами нібито винних у смерті підлітків. 

"Хочу повідомити, хто саме вбив Тіграна Оганнісяна. Це зробили співробітники окупаційної поліції Бердянська, а саме Ярослав Шевченко та Дмитро Балан, – йдеться у повідомленні. – Ці люди причетні до тортур місцевих мешканців, багато хто їх упізнав. Вони ненавидять Україну, за будь-які патріотичні погляди били людей. Саме вони відкрили вогонь зі зброї та застрелили Тіграна Оганнісяна".

Ми знайшли цих чоловіків у російських соцмережах. Вони справді є мешканцями Бердянська.

Дмитру Балану нам вдалось додзвонитися. Він підтвердив свої дані, але коли почув питання про вбивство підлітків, занервував: "Я нічого не знаю про це" і кинув слухавку. З Ярославом Шевченком поки зв'язатися не вдалося. 

Cамі ж росіяни 2 липня опублікували сюжет, у якому розповіли про те, як Тігран і Микита нібито за вказівкою українських спецслужб вбили поліцейського, а потім застрелилися самі. 

Водночас у заяві української правозахисної організації "Медійна ініціатива за права людини" йдеться про те, що Оганнісян та Ханганов були вбиті пострілами снайперів.

"Бердянська партизанська армія" заявила у дописі, що вбивство підлітків організували представники ФСБ РФ. 

"Відставляючи емоції і включаючи холодну голову, перед нами вимальовується зовсім інша картина: те, що сталося вчора, цілком і повністю спланована акція ФСБ Росії", – заявили партизани.

"Все просто. Російські потвори поставили перед вибором хлопців: або смерть на підвалі, або бери зброю та йди стріляй. Свідомо знаючи подальший хід розвитку подій", – зазначили у групі.

Безправність в окупації

Окупаційна влада не дозволяла оглянути тіла рідним загиблих підлітків. Згодом до моргу запустили лише батька Микити. 

"У Тіграна між очей і в серці дірка від автомата. У Микити немає нижньої щелепи, живіт розірваний. Що в Тіграна, що в Микити черепа ззаду немає", – розповідають рідні. 

За словами місцевих мешканців окупованого Бердянська, після вбивства хлопців у будинку їхніх родичів проводили неодноразові обшуки і встановли прослушку. 

"Приїздили, нібито шукали телефон Тіграна, все перевертали," – розповідає місцева мешканка та додає, що окупанти прослуховують також і мобільні телефони сусідів. Бабусі Тіграна, за словами бердянців, росіяни хамили.

"Матюкалися, штовхали і били в плече прикладом... А їм там по років 28", – розповідає нам місцевий мешканець. 

Коли жінка ходила до місцевого священника УПЦ МП, то він відмовився її приймати. 

"Взагалі почав говорити, що нібито хлопці самі себе постріляли", – розповіла знайома родини Оганнісян.

"Ви просто не розумієте, в якому місті ми живемо, – каже ще одна місцева мешканка Бердянська. – Не маємо прав, і поскаржитися немає кому…"

"Хлопці були під страшним тиском, – розповідає адвокат родини Тіграна Андрій Яковлєв. – Саме слідство поводилося так, що хлопці не могли розраховувати на справедливість. Вони бачили, що навколо настає така ситуація, коли вони не зможуть протистояти. На окупованих територіях немає незалежного суду і слідства. Вони є продовженням виконавчої політики окупаційної влади. Хлопці перебували в ситуації, коли вони загнані в якийсь кут, і я не виключаю, що вони могли щось таке зробити, оскільки просто не витримали. А слідчі не стали нормально вирішувати цей конфлікт. Вони діяли так, наче перед ними дорослі…".

"Треба розуміти, що їм 16 років. Їх тричі затримували, і ми не знаємо, як це повпливало на психіку, – каже бердянець Ігор. – Також важливо, з ким вони спілкувались поза межами міста Бердянськ. Це якісь праворадикальні організації, можливо. Так, в таких групах багато молодиків, але далі якихось вигуків і бійок це не заходило. Цей день їхнього вбивства дуже заплутаний, і ми, напевно, всього зараз і не дізнаємось".

До цього часу окупанти не віддали тіла загиблих хлопців для поховання рідним. 

"Рідним сказали, що нібито відправили їх у Мелітополь для якихось досліджень, – кажуть нам місцеві з окупації. – Але, водночас морг Бердянська під посиленою охороною вже кілька днів"

Розслідування

В СБУ Запорізької області нам повідомили, що за фактом вбивства двох підлітків відкрито кримінальне провадження за статтею 438 ККУ – порушення законів та звичаїв війни.  

Розслідування триває, по можливості встановлюються усі обставини вчинення злочину.  

Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець вважає, що є всі підстави називати вбивство позасудовою розправою, і додає, що звернувся до російської сторони з вимогою повернути тіла дітей в Україну, а до світової спільноти – з проханням зафіксувати злочин РФ. 

Відомо, що на початку червня, після того як кримінальна справа росіян відносно підлітків набула громадського розголосу, Європарламент ухвалив резолюцію із закликом до РФ припинити переслідування хлопців.

В Офісі омбудсмена нам повідомили, що вони вели перемовини з російською стороною стосовно повернення цих дітей на територію України.

"Проте російська сторона це питання так і не вирішила, – заявили в Офісі уповноваженого ВРУ з прав людини. – На жаль, ми не несемо відповідальності за те, що відбувається на тимчасово окупованих територіях. Російська сторона несе повну відповідальність за забезпечення прав на ТОТ. І як би сумно це не звучало, але багато дітей взагалі не поховані на територіях, які тимчасово підконтрольні Російській Федерації".

.....

Смерть Тіграна та Микити не зупинить рух опору, а лише породить ще більшу ненависть до тих, хто зі зброєю прийшов на нашу землю.

Відповідальні за вбивство підлітків і фабрикацію справи проти них обов'язково мають понести покарання.

Загиблі хлопці ж назавжди увійдуть в історію України як ті, хто до останнього нагадував окупантам, що "Бердянськ – це Україна!".