16 часов на штурме под Бахмутом. Репортаж УП с наступления десантников

О 1:47 ночі кілька десятків українських військовослужбовців на безлюдній вулиці прифронтового міста N розбирають рації, перевіряють амуніцію й клеять на неї розпізнавальні знаки. Після – роблять короткий перекур.

– Тобі треба гарнітура? – питаються один в одного хлопці.

– Та, тільки добре закріпи, – чується з натовпу.

Попереду в них черговий штурм на Бахмутському напрямку. 

На всю підготовку йде хвилин п’ятнадцять-двадцять. Далі звучить команда "по конях", що в реальності означає – по "Козаках", і кілька важких зелених броньовиків рушають у напрямку окупованого Бахмута.

Всередині броньовиків – львівські десантники, військовослужбовці 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. У березні хлопці тримали стратегічну дорогу "Костянтинівка – Бахмут", а нині ледь не щодня штурмують російські посадки південніше від цієї дороги.

На південному фланзі Бахмутського напрямку є дві стратегічні точки, які мають взяти сили оборони для подальшого просування. Це Кліщіївка та Курдюмівка. Навколо Кліщіївки останні 2-3 тижні точаться важкі бої, часто вони завершуються на користь української армії.

О 3:11, як показує невеликий годинник біля керма броньовика, на горизонті прорізається жовтогаряча смужка – починає світати. 

Дорогою на штурм військові майже весь час мовчать. Тишу заповнює періодичне поцокування касок об стінки "Козака" і гул його мотору. На запитання, про що думається перед штурмом, хлопці, чи то жартуючи, чи то серйозно кричать, що про сон і макарони. 

80-та бригада – один із ключових підрозділів, що нині наступає на Бахмутському напрямку. Кінцевою метою наступу, як заявляв командувач Сухопутних військ і ОСУВ "Хортиця" Олександр Сирський, є оточення Бахмута. 

– Сьогодні ми рухаємося в бік пункту M – їдемо трохи земельки своєї відбити, – окреслює нам задачу командир другої аеромобільної роти 80-ої бригади на ім'я Юрій. 

Буквально це означає: кільком штурмовим групам 80-ої бригади треба зайти у ворожу посадку, вибити звідти росіян, зачистити її й почекати, поки в ній закріпиться суміжний підрозділ – новостворена 22-га бригада.

Юрій не знає, як відповісти на запитання який у нього сьогодні за рахунком штурм, бо вже збився з ліку. На свою першу штурмову операцію, ще на посаді звичайного солдата, він пішов влітку минулого року на Херсонщині.

З Юрієм ми проведемо 16 годин штурму в польовому командно-спостережному пункті (КСП), з якого ведеться управління операцією. 

Фізично КСП виглядає як невеликий бліндаж на чотири спальні та два робочі місця. Він розташований буквально за пару кілометрів від посадки, де йде штурм, тому ми чітко чуємо кожен прихід російських "Градів" по штурмових групах.

У новому репортажі з фронту ми детально показуємо штурмову операцію однієї з найпотужніших бригад ЗСУ від моменту виїзду військових на завдання до заходу у ворожу посадку, перечікування обстрілів, взяття полонених, які виявилися українцями з окупованого Луганська, і повернення додому.

Для створення цієї історії ми використали власні відео, записані на КСП та у стабілізаційному пункті. А також записи з камер GoPro, закріплених на бійцях, і з дронів, які супроводжували штурм.

За ці 16 годин ми почули сміх, хропіння, сотні "виходів на радєйку", проходи танків, прильоти "Градів" і найжахливіші слова у світі: "Я не можу поняти, де лежить 200-ий". 

УП витримала паузу перед публікацією цього репортажу на прохання військових. Усі позивні, назви позицій та важливі деталі радіоперемовин приховані.

Ольга Кириленко, Євген Руденко, Дмитро Ларін, УП