Провален экзамен на коррупцию: почему Верховный Суд входит в новый круг реформирования?

23 червня на засіданні РНБО обговорюватимуть питання про те, як долати прояви корупції в системі правосуддя. Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук анонсував потужний меседж від Ради національної безпеки і оборони щодо того, "як нам треба реально реформувати і очистити судову владу".

В цьому контексті громадськість очікує можливу нову реформу Верховного Суду – з надією на те, що будуть враховані минулі промахи та вдалі приклади добору до інших інституцій. 

15 травня 2023 року антикорупційні органи викрили Голову ВС Всеволода Князєва на хабарі в близько 3 мільйони доларів. Також повідомили, що фігурантами справи можуть бути ще 13 суддів Верховного Суду.

День, коли у ВС було виявлено корупцію, назвали "чорним днем в історії суду". Тільки от скидаєтсья на те, що йдеться радше про справжню чорну смугу, яка почалася ще задовго до скандалу.

Для української влади, суспільства і міжнародних партнерів корупційна історія такого масштабу стала чітким сигналом про те, що існує потреба у справжній реформі Верховного Суду, а не її ілюзії. 

Де ми звернули не туди?

У 2016 році в ході судової реформи парламент ухвалив ліквідацію Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів. Замість них розпочали формування з нуля нового Верховного Суду, до якого провели окремий конкурс: спершу у 2017-му, а згодом – у 2019-му роках. На думку авторів реформи, це мало б сприяти очищенню найвищої судової інстанції від недоброчесних суддів. 

Міжнародні партнери вклали в процес значні ресурси і, на перший погляд, все здавалося відповідно до вимог і законів, як-не-як – перший відкритий конкурс, новий суд! Тільки от, як відомо, диявол криється в деталях: процедура добору до Верховного Суду тоді була абсолютно бутафорська – практично всі недоброчесні судді пройшли, а численні зауваження та вимоги громадськості були проігноровані. 

Зокрема, 25% суддів, які були призначені до ВС, раніше отримали негативний висновок Громадської ради доброчесності (ГРД), яка надавала оцінку під час конкурсу. А для понад 50% – ГРД надала інформацію, яка могла свідчити про низький рівень доброчесності, зокрема серед них був ексголова ВС Всеволод Князєв. Незважаючи на ці та інші факти, які потребували оперативного вирішення, у 2019 році Верховний Суд був повністю укомплектованим. 

Вже зовсім скоро ілюзія "покращення" розсіялася, новостворений ВС показав свої справжні кольори. Пройдемося найсвіжішими слідами: російський паспорт Богдана Львова, тепер вже колишнього голови Київського господарського суду у складі ВС, обрання на його місце недоброчесної судді Лариси Рогач, корупційний скандал за участю голови ВС, зрештою – поспішне обрання заміни Князєву: Верховний Суд очолив Станіслав Кравченко, один з лідерів "судової мафії", голова Касаційного кримінального суду у складі ВС. 

Це все яскраво демонструє, наскільки необхідний більш прискіпливий та критичний підхід, коли йдеться про розробку та оцінку реформ у сфері верховенства права, які зараз є ядром вступу України до ЄС.

Верховний Суд є однією з ключових інституцій, яка забезпечує верховенство права в країні, адже всі важливі справи закінчують або навіть розпочинають свій розгляд у цьому суді. І зараз ми спостерігаємо, як репутація та рівень довіри до суду з гучним тріском провалюються. При цьому це ставить під загрозу подальшу євроінтеграцію України – адже без верховенства права неможливо стати членом європейської спільноти. А отже, глибинна реформа Верховного Суду неминуча.

А судді хто: що робити з теперішнім складом Верховного Суду

Тепер потрібні додаткові жорсткі заходи, щоб хоч якось реабілітувати Верховний Суд і гарантувати доброчесність його суддів. 

Далеко ходити не потрібно: ще у 2019 році Венеційська комісія вказувала, що слід опиратися на рекомендації Громадської ради доброчесності при визначенні суддів, яким необхідно пройти повторну перевірку. З огляду на те, що ГРД вже надала переконливі висновки та інформації десяткам суддів Верховного Суду, другий етап перевірки є критично необхідним, щоб побудувати довіру до інституції.

Водночас представники влади багато говорять про необхідність реформування не суду в цілому, а лише Великої Палати Верховного Суду, адже саме її рішення "коштувало" 3 мільйони доларів… Ще навіть задовго до корупційного скандалу про реформування Великої Палати суду згадував заступник Керівника Офісу президента Андрій Смірнов. 

Потрібно бути неабияк обережними в обранні механізму для змін у цій частині ВС та з'ясувати, чи справді вони потрібні, бо ймовірно, саме в такий спосіб Велику Палату хочуть "прибрати до рук", відповідно зробити її політично залежною. Своєю чергою, це лише поглибить кризу Верховного Суду, а не вирішить її.

І кандидати хороші, і конкурси цікаві: як добирати нових суддів Верховного Суду

Кількість суддів у ВС стрімко зменшується: за останні кілька років частина з них уже звільнилася. Згідно із законом, у Верховному Суді може бути не більше, ніж 200 суддів. Наразі близько чверті посад не зайнято. Це означає, що скоро нас може чекати новий конкурс до суду. 

Попередній конкурс дав зрозуміти, що оцінювати кандидатів до Верховного Суду точно не можуть самі ж сумнівні судді з системи, а голос громадськості в жодному разі не має бути нівельованим. Новий процес добору має відрізнятися своєю відкритістю та враховувати найкращі уроки, зроблені з добору інших органів судової влади.

Наприклад, у 2018 році під час формування Вищого антикорупційного суду (ВАКС) перевірку доброчесності майбутніх суддів делегували міжнародним експертам. Це спрацювало позитивно. Тоді робота Комісії з шести шанованих міжнародних членів спільно з громадянським суспільством в результаті забезпечила відбір високої якості. А також гарантувала, що в чесності призначених до суду кандидатів не було серйозних сумнівів.

Добором до Вищої ради правосуддя займався змішаний склад комісій: половину складали незалежні міжнародні експерти, а іншу половину – українські судді, у випадку роздільного голосування перевагу мали міжнародники. Втім, результати цього конкурсу вийшли неоднозначними: попри позитив у пам'яті залишилися проведення співбесід за закритими дверима без можливості спостереження громадськістю, рекомендації кандидатів із сумнівним минулим до призначення та виключення з конкурсу судді-викривачки Лариси Гольник. 

Водночас Конкурсна комісія, яка проводила конкурс до Вищої кваліфікаційної комісії суддів і також мала половину міжнародних експертів у складі, показала приклад відкритості процесу для громадськості. Це мало позитивні наслідки для довіри до конкурсу та фінального складу органу. 

Зрештою можна чітко простежити сформовану тенденцію: чим сильніший голос не суддів, а міжнародників чи громадськості, тим кращий виходить результат. Цей урок ми маємо врахувати, щоб не допустити чергових львових чи князєвих на посадах.

Через терни до ЄС

Ефективна імплементація судової реформи в Україні, зокрема й Верховного Суду, критично важлива не лише для захисту прав та свобод громадян, а й післявоєнного відновлення.

Водночас справедливий і незаангажований ВС унеможливлюватиме будь-які корупційні схеми всередині суду і держави загалом. Адже такий суд встановлюватиме надійну систему стримувань та противаг, забезпечуючи верховенство права.

Зараз вкрай важливо не йти на компроміс з недоброчесними політиками і суддями, коли йдеться про якість реформ у сфері верховенства права.

Реформа Верховного Суду має бути справжньою, а не лише на папері чи у звітах для міжнародних партнерів. Зрештою, саме від реального стану речей залежить наше майбутнє членство в ЄС.

Автори: 

Ніка Крейденкова, адвокаційна менеджерка Фундації DEJURE

Марія Глушко, комунікаційниця Фундації DEJURE

Катерина Бутко, Голова Всеукраїнського Об'єднання "Автомайдан"

Тетяна Шевчук, юристка Центру протидії корупції