Наступление на южном фланге. Как 3-я штурмовая отбивает позиции под Бахмутом и берет пленных
"Через те, що наші вже зайшли на позиції ворога і зайняли їх, мені довелося стріляти над головами побратимів. Уявляєте – снаряд пролетів десь на висоті 5-7 метрів над побратимом і влучив у вороже БК (боєкомплект – УП)!".
***
"Страшно в Києві, а на штурмі – отак (показує великий палець вгору – УП). Я, навєрно, адреналіновий наркоман".
***
"Адреналін присутній у момент бою, але це адреналін, який допомагає тобі перемагати. Це не про вбивства. Я не знаю людей, яким подобається вбивати".
***
"Водій загинув у М-113, сама М-113 була підбита і стояла на узбіччі. Я спускаюся вниз, а там все скло заляпане кров'ю, мізками. Воно все присохло. Я плюю на рукавицю і тру скло одразу на ходу, щоби просто звалити звідси".
Так танкісти, штурмовики і бойові медики 3-ої окремої штурмової бригади Збройних сил України згадують події "свіжих" наступальних операцій на південному фланзі Бахмутського напрямку.
У їхніх словах, навіть тих, що стосуються полеглих у бою побратимів, присутній холодний, виважений спокій і гордість за виконану роботу.
Як пояснює УП командир 2-го штурмового батальйону на позивний "Сліп", усе тому, що бійцям їхньої бригади до душі перехід до наступу – тобто нав'язування ворогу своєї ініціативи на полі бою.
"Одна річ, коли ти сидиш в окопі й потерпаєш від артилерії та м'ясних штурмів противника. Інша – коли ти просуваєшся вперед і звільняєш українські землі й тим самим входиш в українську історію", – пояснює Сліп.
Ініціатором наступальних дій на своїй ділянці військовослужбовці 3-ої штурмової називають засновника полку "Азов" Андрія Білецького, який нині є командиром тактичної групи "А" на сході.
Успішні наступальні дії української армії на Бахмутському напрямку почалися на початку травня. Це перші видимі успіхи ЗСУ на цьому напрямку після десяти місяців надважкої оборони.
Наступ ведеться одразу по двох флангах – на північному, між трасою М03 та селом Хромове, і на південному, вздовж каналу Сіверський Донець – Донбас і південніше за Іванівське.
Одним із основних підрозділів, що веде штурми на південному фланзі, є 3-я окрема штурмова бригада. Саме 3-я ОШБР у символічний для Росії день – День перемоги – змусила відступати під Бахмутом 72 окрему мотострілецьку бригаду Збройних сил Росії.
"Українська правда" поговорила з командирами та солдатами різних рівнів і посад з 3-ої штурмової, аби якомога більше розпитати про деталі та масштаби наступальної операції.
У цьому репортажі ви почуєте командирів двох ключових штурмових батальйонів бригади, танкістів і артилеристів, які прикривали піхоту під час штурмів, і самих штурмовиків.
А також – російських військовополонених, колишніх ув'язнених і нинішніх військовослужбовців підрозділу "Шторм Z" 72-ої бригади, які здалися в полон 3-ої ОШБР під Бахмутом.
Що цікаво – з колоній цих "військовослужбовців" забирав не очільник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин, відомий своїми промотурами "Вагнера" у місцях ув'язнення, а представник Міноборони Росії.
Тобто офіційне військовополітичне відомство Росії почало набирати до лав своєї регулярної армії "зеків". А також, імовірно, активно працювати над зменшенням впізнаваності й впливовості Пригожина як обличчя "вагнерівців".
Ольга Кириленко, Євген Руденко, УП
