Спецмародеры. Как импортеры оружия вывели из страны миллиарды гривен в разгар войны
Початок літа 2022 року увійшов в історію українського волонтерського руху. 22 червня Сергій Притула разом із Ігорем Лаченом оголосили про збір неймовірної суми: 500 мільйонів гривень – для покупки трьох ударних безпілотників "Байрактар".
Замість 500 мільйонів за 7 днів українці скинули волонтерам 600 мільйонів лише за 3 дні. Цей збір став реально всенародним, про нього писали провідні ЗМІ, його обговорювали в соцмережах і на вулицях. Це була справжня медійна подія.
Але майже в той самий час відбувались десятки інших історій, про які мало хто знає. Вони так само пов'язані з постачанням зброї для ЗСУ, і у них так само фігурували величезні суми. От тільки йшлося не про великі збори, а про великий грабунок.
Навесні-влітку 2022-го Міноборони уклало контракти з кількома імпортерами зброї, зробило стовідсоткові передоплати і – вже майже рік чекає на свої снаряди та техніку.
"Українській правді" давно були відомі кілька таких кричущих історій, коли імпортери виводили гроші з повної передоплати від МОУ з країни і нічого не постачали. Але складно було почати говорити про них у розпал війни.
Однак проблема з махінаціями імпортерів виявилася настільки важкою, що Міноборони, схоже, вичерпало непублічні важелі впливу і перейшло до відкритих судових позовів по найбільш кричущих кейсах і компаніях.
"Українська правда" проаналізувала, на кого з продавців зброї відомство Олексія Резнікова пішло судом, а також спробувала з'ясувати, кого у МОУ поки що "забули".
Кому війна, а кому… Звідки взялися мільярдні борги перед МО
Початок російського вторгнення наприкінці лютого 2022 року повністю змінив життя української оборонки.
Збройні сили потребували всього, одразу і в необмежених кількостях. Українська ж оборонка, яка всю свою історію працювала виключно на експорт, мусила швидко перелаштуватись. Йшлося про дні та години.
Саме у ті перші дні всіх спецекспортерів Укроборонпрому підпорядкували напряму Міноборони і переключили з експорту на імпорт всього озброєння в Україну.
Таких державних компаній всього три: колишній монополіст "Укрспецекспорт", його дочірня спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" та теж державний "Спецтехноекспорт".
У березні 2022-го, коли російська армія намагалась взяти Київ та інші великі українські міста, згадані компанії отримали повний карт-бланш на пошук і поставку для ЗСУ необхідної зброї та припасів.
В багатьох випадках менеджери згаданих компаній у найстрашніші для країни дні все одно думали більше про власний зиск, ніж про відповідальність.
Влітку 2022 року в інтерв'ю УП міністр оборони скаржився, що спецімпортери, женучись за контрактами, часто конкурували між собою і завищували ціни. Часом вони ледь не зривали домовленості про поставки певних видів зброї, досягнуті президентом Зеленським із його європейськими колегами.
Про масштаби таких дій досі публічно не було відомо.
У жовтні 2022 року за наказом Резнікова була створена спеціальна Комісія з розгляду питань погашення простроченої дебіторської заборгованості.
Опосередковано загальний розмір проблем МО можна було оцінити за рівнем дебіторки станом на кінець 2022 року. А вона обчислювалась десятками мільярдів гривень. Це навіть стало причиною відчутного напруження між Мінфіном і Міноборони: МОУ просило гроші, а в Марченка "радили" повернути в країну виведені імпортерами гроші.
За даними УП, наприкінці минулого року був проведений великий аудит виконання контрактів МО з постачальниками. Його результати, м'яко кажучи, були вражаючими. Особливо в частині контрактів спецімпортерів зброї.
Початок 2023 року приніс Міноборони гучний скандал про так звані "яйця по 17 гривень".
Він коштував посад кільком відповідальним людям в МОУ. Але, як розповідають співрозмовники УП у Кабміні та серед дотичних до поставок ЗСУ структур, головним наслідком скандалу стало сахання від будь-яких сумнівних умов при укладанні контрактів.
Резніков своїм рішенням створив громадську антикорраду при МО. Тепер на обговоренні тендерів профільні заступники міністра інколи навіть лякають нею "особливо наполегливих" постачальників.
Але багатомільярдний тягар старих прострочених контрактів і надалі тиснув на роботу Міноборони.
Навесні 2023-го відомство Резнікова почало масований юридичний наступ на підпорядковані собі ж державні компанії, які отримали від МОУ мільярди гривень передоплати навесні 2022 року, але досі не здійснили поставки продукції.
Всіх судити: найбільші позови Міноборони
Станом на 23 травня УП вдалось відшукати в судовому реєстрі щонайменше 30 позовів Міноборони до 4 державних підприємств, які займаються збройними закупівлями.
Йдеться про "Спецтехноекспорт" і "Укрспецекспорт" – по 12 судових справ, компанію "Прогрес" – 4 справи, і навіть новостворену Агенцію оборонних закупівель – 2 справи.
Загальна сума позовів за простроченими контрактами, які "засвітили" в реєстрі – 8,9 мільярда гривень.
Для порівняння – стільки ж фонд "Повернись живим" (близько 6,6 мільярда) та Фонд Порошенка (понад 2 мільярди) зібрали разом за 9 років війни, починаючи з 2014-го.
У відповіді на запит Міноборони підтвердило підрахунки УП щодо кількості та загальної вартості позовів.
МОУ додало, що працює над "мінімізацією можливих внутрішніх ризиків, що можуть призвести до невиконання контрактів державними підприємствами", а якщо такі випадки стаються, то проводить службові розслідування.
Загальна сума і вартість позовів у відповіді МОУ не враховує дві справи стосовно Агенції оборонних закупівель. Річ у тім, що на момент запиту УП про них не було відомо
У ці 8,9 мільярда входять як отримані постачальниками передоплати, так і штрафи й пені за прострочене виконання контрактів. Але, за даними УП, подані позови покривають тільки частину прострочених угод.
Більшість договорів, за які судиться військове відомство, були підписані в березні-квітні 2022 року, деякі – влітку і навіть восени, коли департамент закупівель у МОУ уже очолив Олександр Лієв (початково в тексті була допущена неточність щодо часу призначення Лієва – УП).
У позовах Міноборони вимагає стягнути зі своїх імпортерів суми, які воно оплатило авансом. І ці суми вражають.
Так, наприклад, у травні 2022-го лише за одним контрактом "Прогрес" отримав від держави одразу 1,3 мільярда гривень.
Як вдалося з'ясувати УП, йдеться про контракт на поставку 122-мм пострілів до РСЗВ "Град".
І попри те, що договір не був виконаний, пізніше цій же компанії знову перераховували гроші наперед.
Загалом у "Прогресу" через суд уже намагаються стягнути 2,6 мільярда.
"Прогрес" уже відомий читачам УП: в одного з його керівників, Олександра Миронюка під час обшуку у справі про поставку бронежилетів у дивані знайшли 17 мільйонів 78 тисяч гривень, 400 тисяч доларів та 100 тисяч євро.
Миронюк приніс у суд "заяву" від 86-річної жительки Харкова Елеонори Думіньш про те, що це вона позичила йому вилучені гроші. Спираючись на це, а також на те, що слідство не поспішало висувати Миронюку офіційні підозри, восени 2022-го суд наказав повернути йому кошти.
Чоловік місяцями боровся за те, щоб забрати свої мільйони. Але, за дивним збігом обставин зміг повернути їх буквально в переддень виходу статті про ці гроші на "Українській правді" – 24 січня. За 6 днів після матеріалу та розголосу кошти знову арештували.
Із судових рішень також стало відомо, що поліція розпочала розслідування стосовно Миронюка про підробку документів. Яких саме – не уточнюється. Однак вказано, що метою підробки було відмивання злочинних коштів. Може йтися про "позику" від Думіньш, яка явно має ознаки фіктивності.
Слідство встановило, що вилучені в ексчиновника кошти знімали в різних банках, у різних містах України і в різні дати. Це відбувалось з травня по серпень 2022 року, тоді як "позика" датована щонайменше на 4 місяці раніше – січнем.
Частину готівки зняли в банку, клієнтами якого не були ані Миронюк, ані його "спонсорка" Елеонора Думіньш. На їхні власні рахунки не надходили інші кошти, крім зарплати та пенсії.
Як переконують співрозмовники УП, дотичні до торгівлі зброєю, саме Миронюк, який колись відповідав за закупівлі в МОУ, стоїть за скандальними простроченими договорами "Прогресу".
Однак уже подані позови МОУ стосуються лише незначної частини прострочених угод "Прогресу". За даними УП, загальний обсяг боргів фірми обчислюється кількома мільярдами гривень.
Інший підрядник, проти якого подало позови МОУ – "Укрспецекспорт". Його представники у публічних слуханнях зізналися, що 90% передоплати за одним з договорів перевели чеській зброярській фірмі Pamco, а тому не можуть повернути 277,4 мільйона гривень.
При цьому "Укрспецекспорт" вмовив суд суттєво зменшити суму штрафу за прострочений договір. Бо те, що з вини фірми українське військо не отримало в критичні місяці потрібну зброю, суд не зміг порахувати як "збитки Міноборони".
Тому Господарський суд Києва пробачив експортеру 80% штрафу, зменшивши його з 80 до 16 мільйонів.
Наразі позови до "Укрспецекспорту" сумарно сягають 1,9 мільярда гривень.
Ще один імпортер, "Спецтехноекспорт", отримав позовів на повернення 4,3 мільярда гривень.
В одній зі справ на 980,4 мільйона компанія навіть намагалася залучити стороною справи Головне управління розвідки. Що саме хотіли отримати від відомства Кирила Буданова – невідомо. Однак, наскільки відомо УП, "СТЕ" зараз сконцентрований саме на поставках ГУРу.
Найменше даних у публічному реєстрі про позови до нової Агенції оборонних закупівель, яку в серпні минулого року було створено, щоб, зокрема, втихомирити апетити спецімпортерів. Керує нею давній партнер глави Офісу президента Андрія Єрмака Денис Шарапов.
УП вдалось відшукати лише дві справи загалом на 131,5 мільйона гривень. Одна з них з грифом "таємно".
Лише у двох справах суд встиг винести рішення, зобов'язавши повернути державі кошти. З "Укрспецекспортом" – на 293,4 мільйона гривень, і зі "Спецтехноекспортом" – на 121,97 мільйона.
Чимало позовів суд спершу повертав через помилки в оформленні. Причому в кількох випадках, поки МОУ виправляло ці помилки, контрактери встигали повернути кошти. І тоді справу в суді просто закривали.
Однак такі "мирні" вирішення стались лише чотири рази, найбільша сума – 1,7 мільйона гривень.
Більшість позовів Міноборони досі залишаються на розгляді.
Найбільшим питанням у судовій кампанії Міноборони проти спецімпортерів залишається те, де ці постачальники візьмуть мільярди гривень, виведених на іноземні фірми? І чи могли такі великі угоди часом з кричуще завищеними цінами обійтися без "старих добрих" відкатів? Як повертати їх?
Те, що усім відомі персонажі, які керують спецімпортерами і стоять за скандальними угодами, досі банально не допитані і не фігурують у кримінальних справах, дуже насторожує. І породжує масу сумнівів і запитань.
Головне з яких – як насправді добитися справедливості, щоб спроба виправити помилки перших тижнів війни не завершилась банальним банкрутством імпортерів. Адже мова не просто про гроші держави, а про її здатність захистити себе і вижити.
Роман Романюк, Соня Лукашова, УП
УП 100. Поза межами можливого
"Украинская правда" представит свой второй в истории рейтинг лидеров - сотню украинцев, которые делают наибольший вклад в независимость и будущее Украины.
