"В эваке мы всем раненым обещаем выпить с ними кофе". Несколько спокойных часов из жизни медиков недалеко от Бахмута
– Ай, ай, ай, підкатуй! – чується з дальнього кутка невеликого бліндажа, в якому живуть і працюють медики 80-ої окремої десантно-штурмової бригади на Бахмутському напрямку.
– Харош! – відповідає хтось.
Зі сторони за цими звуками може здатитися, що медики стягують одяг з чергового пораненого, аби надати йому фахову меддопомогу. Аби принаймні намагаються його оглянути.
Але запитання "Хто перший дістанеться до м'яча?", що кілька разів зривається з ноутбука на невеличкому "кухонному" столі, дають зрозуміти, що в бліндажі відбувається дещо інше.
Двоє військових медиків років по 25-28, яких за початком зміни застають журналісти УП, грають у FIFA. Один – за "Манчестер Сіті", інший – за "Вест Гем Юнайтед".
– У нас просто взаємодія нормально налаштована, тому ми можемо дозволити собі деколи розслабитися, – пояснює один із медиків. – Якщо будуть поранені, нас попередять.
Зранку на невеликому стабпункті 80-тки, на щастя, немає жодного пораненого. Якщо не враховувати періодичні виходи "артилерії" поблизу, то можна сказати, що навколо – ідеальна тиша.
Так буває рідко, пояснюють самі медики. Під час штурмів, що є специфікою роботи 80-ої бригади, їм можуть привозити по 30, а то й по 50 поранених на добу.
Головна задача медпрацівників на цій точці – стабілізувати військових. Тобто перевірити на них турнікети, затампонувати рани або накласти на них тугу асептичну пов'язку, підготувати до транспортування та перевезти у більший стабпункт.
– Проїхатися в евакуаційній машині – це побувати в зовсім іншій реальності, – розповідає УП медикиня Марічка, котра саме здає свою нічну зміну. На війні дівчина з 2014-го.
– В еваку ми всім обіцяємо випити з ними кави, чогось завжди кажемо, що це буде у Львові. Іноді хлопці кричать: "От я випишусь, і ми з тобою одружимось!", – з широкою посмішкою каже дівчина. – Співаємо всі народні українські пісні, які в цей момент потрапляють на вуста: "Гуцулко Ксеню", "Ой, Марічко", "Несе Галя воду", "Смереко".
За пару тижнів після зйомки Марічка надіслала УП одне з архівних відео з еваку, де чоловік із забинтованою головою голосніше за всіх членів екіпажу співав пісню "Там, під львівським замком, старий дуб стояв".
І, відповідно, був час пограти у FIFA, згадати пісні, які вони співають разом із пораненими, та поділитися історіями про те, що саме спонукало їх піти на фронт.
Як минають рідкісні спокійні години в бойових медиків на Бахмутському напрямку – дивіться у репортажі УП.
Ольга Кириленко, Євген Руденко, УП
