Жемчужина разумной войны. Почему страны НАТО аплодируют системе "Дельта"
Спочатку здавалося, їм дуже пощастило. Перша ж граната влучила в ціль.
Кількома годинами раніше розвідка доповіла: росіяни привезли десантників – свою "еліту". Замість того, щоб копати окопи, ця "еліта" встановила штангу і почала тренуватися. "Ще непугані", – вирішили українські розвідники.
Але дещо зацікавило їх більше, ніж штанга – БМП нової моделі, з тих, що обладнані тепловізором.
І вночі екіпаж українського ударного дрону R18 вирушив на полювання.
Октокоптер R18 може нести три кумулятивні протитанкові гранати РКГ-3 або створені на їхній основі РКГ-1600. Старі, радянські, але дешеві та ефективні.
Зазвичай оператор дрону запускає першу гранату, дивиться, куди впало, і вже друга або третя дістається до цілі. Цього разу вистачило однієї – бронемашина спалахнула. Російські десантники прокинулися та почали обстрілювати коптер.
R18 добре чутно, особливо в нічний час. Проте побачити його на висоті 80-100 метрів важко, навіть у зоряну ніч, ще важче – збити з автомата. Але в когось з десантників був нічний приціл, а це вже інша річ. Куля влучила в один з двох акумуляторів коптера, і батарея спалахнула, підсвічуючи ціль.
В ту мить оператор дрону R18 Євген і вирішив, що "пташку" він втратив.
Гранати, що залишалися, він скинув мимо цілі. Проте все одно шанси повернути октокоптер були мізерними.
Але пасок пробитого акумулятора відгорів, і той впав. Тепер вже дрон було видно не так добре, і до того ж – він став легший.
– Але він долетів аж до нашої території. Ніхто не вірив, що зможе, а він долетів. Йому вистачило заряду одного акумулятора. Там був прострелений один з моторів, луч, обгоріли тепловізор і другий акумулятор. На останній батареєчці, на останніх вольтах повернувся, – Євген розповідає з ніжністю, ніби про домашнього улюбленця.
В середньому життя R18 – це десять операцій. Знайти ціль та вразити її з першого вильоту вдається нечасто, тож доводиться відправляти "птаха" кілька разів. Проте 10 операцій – це зазвичай 10 одиниць пошкодженої чи знищеної ворожої техніки, зокрема броньованої.
Багато, звісно, залежить від вправності пілота. На сайті "Аеророзвідки", яка і розробила цей дрон з нуля, вказана його вартість – $45 000. А знищувати він може танки вартістю в кілька мільйонів доларів.
На коптері вісім тягових гвинтів, конструюється він з українських та імпортних компонентів і постійно вдосконалюється. Наприклад, нещодавно зробили безпечнішим кріплення бомб – раніше їх вішали за допомогою стяжок, що могли рватися в мороз.
Оператор Євген у цивільному житті підприємець, власник інтернет-магазину, і до початку війни дрони були його хобі. Перший він сконструював сам – на ньому тоді навіть камери не було. Коли Євген тестував дрони ще в 2015-му році, кожен виліт був на адреналіні.
Тепер він згадує, як вперше зрозумів, що дрон може бути не тільки розвідувальником, але й зброєю.
– Ти вилетів, там щось відкрутилось, відпаялось, проводочок відпав. А це 10 кілометрів в один бік. Зв'язок пропав, і ти біжиш до машини, щоб відшукати його десь на Обухівській трасі. Дуже багато було таких випадків. Потім на якийсь час я від цього відійшов. Якось поїхав з хлопцями, це був вже 2019 рік, і дивлюсь: вони спокійні, зовсім не нервують. Тобто все стало надійним. На мене це справило велике враження. Я зрозумів: нарешті це не якась подєлка, а щось схоже на зброю.
В 2022 році на бойових вилітах він вже нервував набагато менше, ніж тоді, на тестових.
Ударні безпілотники власного виробництва – це один із елементів ведення розумної війни. І в ній Україна не тільки випереджає Росію, а в чомусь навіть є прикладом для країн НАТО.
Вилізти з радянських чобіт
Розумна війна – це не тільки про дрони.
– Мілітарі-tech просто вибухнув, і ми зараз спостерігаємо цей бум, – імітує руками вибух Олексій Гончарук. – Те, як було рік тому, і зараз – це небо і земля. Кількість команд, які виробляють "залізо", мають власну нейронку різної якості, різні прототипи, разюче зросла – були одиниці, зараз їх десятки, майже сотні. Будуть – тисячі. З'явилася ціла низка речей, яка ніколи в світі не випускалася серійно. Коптери-бомбери – це новий вид зброї, який ніхто ніколи системно не застосовував.
Дехто запам'ятав українського експрем'єра на самокаті. Зараз на плечі Гончарука шеврон "Аеророзвідки". Після повномасштабного вторгнення Росії він пішов до військкомату по автомат. Перші два тижні пройшли в постійному пошуку хорошої вогневої позиції на випадок вуличних боїв. Потім він досить швидко опинився в середовищі волонтерів аеророзвідки.
До мережецентричності ще повернемось.
Сам Гончарук знає не менше сотні команд – він називає їх "гаражами", – які щось виробляють чи розробляють для українського війська. Хтось упевнений, що бійцям потрібні керовані боєприпаси – і працює в цьому напрямку. Хтось шукає українську відповідь на "шахедів" і думає, як зробити максимально дешеві коптери-камікадзе. Хтось каже: "Нам потрібна серйозна зброя, яка може в Кремль влупити".
Українці застосовують для боротьби з агресором все, що можуть. Ті ж дрони раніше не розглядали в якості носіїв протитанкових гранат, а українські бійці почали використовувати коптери в такий спосіб.
Постійний брак ресурсів став причиною креативного рішення. І цей досвід інакшого застосування звичайних засобів – новий для світу.
Гончарук називає це все хард-компонентом інтелектуальної війни. Окреме місце в ньому посідають безпілотні засоби. І йдеться не тільки про БПЛА, а й про наземні та підводні апарати.
– Ми бачили цілу низку операцій, яскравих, цікавих, які до повномасштабної війни навіть важко було уявити. Ми бачили, як у Севастополі влупили російський флот, витративши мільйони доларів, а завдали шкоди на сотні мільйонів. Ми бачили креативні рішення на Керченському мосту. Ми бачили Енгельс. Ці креативні рішення і є ознака того, що українці воюють інноваційно і розумно. Але це хард-складова.
А що ж із софт-складовою?
Якщо російсько-українська війна йтиме за принципом маленька радянська армія бореться проти великої радянської армії, то Україні марно сподіватися взяти гору в цьому протистоянні. "Платформенна війна" – коли війська сходяться на полі бою за принципом стінка на стінку – точно не український шлях до перемоги.
Тому українське військо намагається вилізти з радянських чобіт і перетворитися на армію майбутнього, де головна цінність – життя людини, головна зброя – володіння інформацією, а головний принцип – взаємодія.
Радянська армія існувала в логіці, що інформацію можна доповідати лише наверх і отримувати лише зверху. В умовах, коли події змінюються з високою швидкістю – іноді щогодинно і щохвилинно, – поки ця інформація пройде шлях нагору і вниз, вона стає просто нерелевантною справжній ситуації на полі бою.
А стрибок із радянських чобіт – це мережецентричні правила ведення війни. Фактично, це про те, щоб бачити поле бою в прямому ефірі.
Мережецентрична війна – це війна, де інформаційна перевага над супротивником досягається завдяки тому, що військові об'єкти об'єднуються в єдину інформаційну мережу. В ідеалі кожен військовий, від солдата до генерала, може отримати ту інформацію, яка йому необхідна.
Ба більше: в основі цих правил лежить можливість військових різної ланки, зокрема й представників різних відомств, взаємодіяти між собою на горизонтальному рівні.
А дозволяє досягнути цього перлина софт-складової цієї розумної війни – система ситуаційної обізнаності "Дельта".
Мапа, де відмітили ворога. Система "Дельта"
– Уявіть, вам треба зараз кудись піти, а ви не знаєте, що там відбувається. Тоді ви відкриваєте Google maps, прокладаєте маршрут або дивитесь, що в тому районі є.
Наприклад, вам потрібен заклад харчування. Ви бачите на мапі, які заклади є в тому районі, який відгук на цей заклад залишили. Ви можете скласти собі більше розуміння, і це формує вашу ситуаційну обізнаність.
А тепер уявіть собі таку ж військову мапу, на яку різні користувачі можуть вносити інформацію про противника і про те, що їх оточує, – каже Артем Мартиненко. Він представник Центру інновацій та розвитку оборонних технологій МОУ, ідеолог появи "Дельти", її головний архітектор. А ще в нього талант пояснювати простими прикладами складне.
"Дельта" – це система збору, обробки та розповсюдження інформації про ворожі сили, координації сил оборони, а також забезпечення ситуаційної обізнаності за стандартами НАТО.
Розробляють систему в Центрі інновацій та розвитку оборонних технологій Міністерства оборони України. Її почали створювати ще 2015-го року у військовій частині А2427 – саме тут зібрали військових та колишніх волонтерів, які раніше будували аеророзвідку в ЗСУ.
В 2019 році вперше стало відомо про використання "Дельти" в зоні проведення ООС. 4 лютого 2023 року український уряд підтримав впровадження системи "Дельта" в Силах оборони.
"Дельта" зберігається у хмарі, і вразити цю систему кінетично – неможливо. Інформація на цю віртуальну мапу заноситься як руками самих користувачів, так і за допомогою автоматизованих джерел інформації.
Туди можуть потрапити після обробки дані з безпілотника – екіпаж переглянув те, що зняв коптер, і сам цю інформацію вписав. А якщо, завдяки Старлінку, цей безпілотник транслював те, що бачив, в прямому ефірі, то і результат потрапить на мапу раніше, ніж коптер повернеться на базу.
Свої дані там можуть залишати військові, які отримали їх різними шляхами і з різних джерел. Встановлені заздалегідь радари та сенсори можуть передавати свою інформацію, яка після обробки потрапляє на мапу.
Пересічні українці через систему єВорог або чат-бот Stop Russian War можуть повідомити про те, що побачили, а після перевірки й обробки ця інформація теж може опинитися в системі.
– Уявіть, що у вас є варіант: надіслати готовий doc-файл поштою, а є варіант створити гугл-документ і зашерити його на чотирьох людей. Двом дати права на перегляд, одному на редагування і одному на адміністрування, щоб долучати ще когось. Ви редагуєте, й одночасно всі можуть бачити, що в документі відбувається, – знов береться пояснювати Мартиненко. – Тут так само, тільки з мапою.
Таким чином завдяки "Дельті" військові, які потребують тієї чи іншої інформації для прийняття рішень на різних рівнях, можуть отримати її в найбільш повному обсязі. Одні – намічати поточні цілі для удару, другі – перевіряти безпечні шляхи, треті – будувати стратегію.
Можна навести і такий приклад з використання. Новий підрозділ заходить в район угруповання військ. Він встановлює контакт з ситуаційним центром і отримує інформацію в залежності від свого місцезнаходження. Стара альтернатива цьому: підрозділ, що вийшов на ротацію, забрав інформацію на паперовій мапі з собою, і новому треба пропрацьовувати все наново.
Працювати з системою можна на будь-якому пристрої – мобільному, ноутбуці чи планшеті.
Розробники "Дельти" намагалися поєднати в своєму продукті стандарти НАТО з найсучаснішими досягненнями IT-індустрії. І вийшло, що опинилися навіть попереду західних партнерів, які не використовували архітектуру, що передбачала розміщення інформаційних систем у хмарі. Хоча індустрія користується хмарами вже давно.
– Система спроможна агрегувати дані від технічних сенсорів. І от технічний сенсор повідомляє: за такою-то координатою знаходиться ворожий об'єкт. За рахунок того, що доступ до системи мають всі, залучені в операцію, прийняття рішення відбувається швидше.
Артилерист каже: "Я вільний, дістаю". Начальник артилерії дає дозвіл на расход боєприпаса, а корегувальник каже: "Я якраз в цій зоні, можу підлетіти підкоригувати вогонь", – малює картину співзасновник "Аеророзвідки" підполковник Ярослав Гончар.
Щоб у систему не зміг зайти хтось сторонній, створили процес верифікації користувачів. Це також посилює рівень довіри між ними. Процес верифікації супроводжує військова розвідка, а сам Гончар порівнює його з чимось на кшталт отримання банківської картки.
– Згадаємо знищення крейсера "Москва". Задіяли систему? Задіяли. А проведення операції з деокупації Херсону? Це ж просто здається: ну ми стріляли там по об'єктах логістики, по Антонівському мосту, і москаль не витримав і пішов. Це назовні так виглядає. Але прийняти рішення на ураження – це не так вот, – Гончар клацає пальцем. – Це цілий протокол: кого, коли, як, якою кількістю, хто прикриває, хто відволікає. Оце все залучення передбачає дуже тісну координацію. При використанні цієї системи така координація стала можливою.
Кількість ворожих об'єктів, що вже занесені в систему, обчислюється десятками тисяч. А от кількість користувачів "Дельти" не розголошується з причин безпеки.
Один із цих користувачів – штаб-сержант із позивним "Грек" – моніторить "Дельту" щодня, вивчаючи, що знаходиться в смузі дій його бригади.
– Один з багатьох випадків: ми знайшли комплекс радіоелектронної боротьби (РЕБ) на околиці міста. Побачили на шарі "Дельти". Але довіряй, но провіряй. Ми провели дорозвідку. Був посланий туди безпілотний апарат "Лелека". Він подивився, побачив це, підтвердив його координати і після цього було нанесено враження "Ураганом". Був РЕБ і немає РЕБа, – розповідає він.
Згадує Грек і не зовсім стандартний випадок. Якось він побачив на "Дельті" позначку про казарму – інформацію про неї дав один із полонених росіян. Зв'язалися з військовими, які проводили допит. За словами полоненого, в ній перебували близько 50-ти "вагнерівців". В підсумку по казармі завдали удар.
– Ми знаємо про цілі дуже і дуже багато. Не вистачає засобів ураження, – каже Грек.
Система "Дельта" знаходиться в постійному процесі еволюції. За останній рік було понад 40 релізів нових функцій. Це стало результатом звернень користувачів, які розуміли, чого їм бракує для більш ефективної роботи.
Розробники також постійно вдосконалюють кіберзахист "Дельти". Ворожі атаки на систему і користувачів – постійне явище, кажуть у Центрі інновацій та розвитку оборонних технологій. Причому йдеться як про спроби зламу, фішинг чи DDoS-атаки, так і про дискредитацію розробки в медійному полі – з метою підірвати довіру до військової системи. В Центрі вважають це черговим доказом того, що ворог розуміє значення системи і бачить в "Дельті" реальну загрозу.
– Всі удари, які відбулися за допомогою комплексу HIMARS, були сплановані на основі інформації, яка збиралася, оброблялася і розповсюджувалася в системі "Дельта", – наводить ще один приклад підполковник Гончар. – Результат бачите самі.
Оплески Україні
Важливо не тільки все бачити, але й розпізнавати, що саме ти побачив.
Військовий на ім'я Максим розробляє платформу штучного інтелекту (ШІ) для одного з оборонних відомств України, але з міркувань безпеки своєї співпраці не афішує.
Він багато контактує з керівниками великих підрозділів з різних структур сил безпеки й оборони. І всі вони, побачивши його, питають одне: "Що в тебе нового? Що зробив?". Як діти чекають подарунків на свята, так і військові чекають новин від айтішників, щоб отримати нову технологію і спробувати її опанувати.
Максим вважає свою команду зірковою – переможці міжнародних олімпіад з програмування, математики, фізики, які 24 лютого зібрали котомку і пішли в армію. Максим і сам в програмуванні не новачок: перші гроші в IT він заробив ще в 16 років, коли комп'ютер був для пересічного українця нечуваною розкішшю.
Головне завдання платформи, над якою працює Максим з командою – розпізнавати ворога і робити висновки.
– Ми часто працюємо з великим об'ємом даних – там, де треба стадіон людей поставити, щоб це аналізувати, і не факт, що спрацює. Наприклад, пошук аномалій на дуже великих об'ємах даних. Самі по собі ці дані не дуже цікаві. Але якщо їх дуже багато, завдяки штучному інтелекту можна робити певні висновки: по переміщенню військ, по їх міграції, по інтенсивності, – розповідає він.
Штучний інтелект, що навчився розпізнавати ворожі об'єкти по фото і відео, може зробити це вдвічі краще, ніж людина. Людське око має довго вивчати пікселі, щоб побачити, наприклад, техніку. Для машини – це секунди.
Для ілюстрації роботи Максим наводить такий приклад.
Є невеличка стаціонарна камера, яка розуміє лише motion detection – тобто виявляє те, що рухається. Спочатку завдяки ШІ можна запрограмувати, щоб вона не зважала на собак чи листя, а реагувала тільки на людей, на техніку.
Наступний крок – зробити так, щоб девайс міг виявити, що це за техніка, який тип, клас тощо. Це все відбувається завдяки отриманню, а потім аналізу величезного обсягу даних.
Або інший приклад – розробка "мізків" для дронів.
БПЛА може просто орієнтуватися в середовищі – летіти за заданими координатами, а може "спілкуватися з середовищем": аналізувати дані ще в польоті, змінювати свою поведінку з огляду на отриману інформацію. А якщо ворог, що розуміється на радіоелектронній боротьбі, "поклав" зв'язок, можна зрозуміти, куди треба летіти, щоб повернутись додому.
У світі ще не було війн з таким великим застосуванням військової техніки, яка супроводжувалася б таким великим відсотком відеофіксувань. А це – безцінний об'єм даних для навчання штучного інтелекту.
– Ніхто немає таких дата-сетів, тобто набору розміщених даних, які маємо ми. Це золото! Ми можемо навчити будь-що: автоматичну турель пушки, яка буде визначати і стріляти в ціль, або баражувальний боєприпас, або систему сповіщення, або систему ідентифікації, – запевняє Максим.
Торік у липні відбулася подія, яка добре ілюструє ту позицію, яку займає Україна в розумній війні. Наша країна стала асоційованим членом програми технологічного співробітництва збройних сил НАТО. Держава отримала можливість не лише впроваджувати у себе стандарти НАТО, а й брати участь у розробці нових стандартів.
І виявилося, що сьогодні Україна може надати більше практичних знань, ніж будь-хто.
Одна річ, коли військові однієї з натівських країн полюють на бойовиків, запускаючи БПЛА над якимось селищем, де ніхто не завадить їм радіоперешкодами та не використає проти дрона ППО. І зовсім інше – працювати дронами в місці, де щільність ППО і засобів РЕБ одна з найбільших у світі.
Війна України і Росії – збройний конфлікт між двома сильними гравцями, це нова практика для сучасного світу. І в таких умовах країни спостерігають, як працюють чи ті інші технічні засоби, тактичні прийоми.
– Я думаю, вже книжки можна писати, чого західні колеги можуть навчитися в українців. З того, що я особисто бачив: ми значно швидше, дешевше, впевненіше імплементуємо, запроваджуємо IT рішення, інноваційні рішення. В країнах НАТО це просто неможливо, – каже Олексій Гончарук.
Він впевнений, що досвід людей, які отримали практичні навики протистояння російській армії, абсолютно точно стане еталоном у світі, і не лише в НАТО.
– Найбільші IT-компанії, які працюють на сили безпеки й оборони в світі, приходять до нас і кажуть: "Ми бачимо, що ви це застосовуєте. А розкажіть – з якою ціллю?". Вони навіть не можуть цього уявити, – розповідає розробник ШІ Максим.
Він прогнозує, що, зважаючи на український досвід, країни НАТО переглянуть гучний Project MavenAI – платформу для роботи зі ШІ і проєктами ШІ, який розроблявся для Пентагону.
А Артем Мартиненко з Центру інновацій згадує, як брав участь у конференції НАТО TIDE Sprint – найбільшій технологічній конференції країн НАТО. У жовтні Україна представила там систему "Дельта".
– Ми розповіли про наші практики, – каже він. – І нам аплодували стоячи.
Рустем Халілов, УП
