"Я приехал увидеть "нацистов". Но понял, что это и моя война". Польский парамедик-волонтер Дамиан Дуда
На початку січня 2023-го, поки польський президент Анджей Дуда приїздив до Львова і обіцяв Україні західні танки Leopard 2, інший поляк на прізвище Дуда повертався до Варшави з найгарячішої точки українського фронту.
Парамедик Даміан Дуда у новорічні свята рятував захисників міста Соледар на Донеччині. Відео з ним активно ширилося в українських соцмережах.
На записі поляк тримав важко пораненого бійця в евакуаційній автівці та впевненим голосом українською мовою, хоч і з акцентом, казав: "Все буде добре, братику, будеш живий".
Дуда – волонтер, за роботу на "нулі" йому не платять. Однак у себе на батьківщині він навіть отримав спеціальний дозвіл від влади на те, щоб брати участь в російсько-українській війні.
Разом із невеличкою командою Даміан приїжджає на війну в свої офіційні вихідні, щоб рятувати військових.
"Українська правда" поговорила з Дудою, коли він повертався з передової додому. Він розповів, як на початку російсько-української війни, в 2014 році, приїхав сюди, щоб побачити "нацистів". Як згодом йому допомагали українські націоналісти. І як змінилось ставлення поляків до України та війни.
Даміан Дуда – польський мистецтвознавець і український рятівник
У мене історична освіта, за фахом "історія мистецтв". У Польщі я працюю в університеті. Також я пресофіцер Центру державної безпеки – це як у вас РНБО.
З медичної освіти у мене є парамедичний вишкіл. Я також працював у Сирії, в Іраці як парамедик.
Найкраща школа у цій сфері – це досвід з війни. Те, що мені ця школа дала, не дасть жоден інший вишкіл.
З точки зору парамедицини Україна зробила хорошу роботу за останні 9 років. У 2014 за протоколом ТССС (стандарт надання допомоги на полі бою, яким послуговуються армії НАТО – УП) в Україні працювали добровольці, волонтери і все. А зараз він є і в регулярній армії, у кожного бойового медика. І ваш досвід є істотним для нашої країни.
У мене є військова підготовка, в Польщі я офіційно володію зброєю, є інструктором зі стрільби.
Чому я пішов на фронт не воювати, а саме парамедиком? Тут багато хлопців, які знають, як воювати, у вас багато хороших військових. А з парамедиками завжди є проблема на "нулі".
Коли війна закінчиться, я зроблю зі свого бусика камперван – будиночок у машині. І у мене буде екскурсія навколо світу, з хорошим сиром і вином, уздовж прекрасного моря.
Залишатись у польській армії я не планую. Хоча, якщо буде потрібно, звісно, готовий захищати свою країну.
Як поляк Дуда потрапив на фронт в Україні
До війни я не був в Україні.
Вперше приїхав у кінці 2014 – на початку 2015 року від одного польського фонду, щоб дізнатись, яка ситуація у поляків у Маріуполі.
Спочатку я їхав побачити "нацистів". Тому що про них розповідала пропаганда в Польщі.
Але коли я побачив, що це за війна, як хлопці захищають Україну, то подумав, що це також і моя війна. Я зрозумів, що світ не чорно-білий, але в Україні більше білого, ніж чорного. І зрозумів, що потрібно допомагати українцям.
Я поїхав у Польщу, взяв гуманітарку і приїхав сюди як волонтер-парамедик. Працював на вишколі у хлопців з "Правого сектора". Вони сказали: "Добре, тепер треба протестувати твої уроки". І так я поїхав вперше на передову, під Піски.
Це було 7 років тому. Від того часу я весь час працював із різними добровольчими підрозділами в Україні.
Як почалась повномасштабна війна, ми приїхали більшою командою. На волонтерських засадах працювали на "нулі" під Херсоном.
Після деокупації Херсона поїхали спершу на кордон з Росію, а потім – до Соледара.
Зараз у мене офіційні новорічні вихідні в Польщі, також я взяв трошки днів з відпустки і приїхав. Не знаю, чи буде у мене далі робота в Польщі (сміється).
Що парамедик Дуда і його команда роблять на українському "нулі"
На Донеччині ми спершу працювали на стабілізаційній точці, робили легку роботу, бо військові ще нас не знали. Ми возили хлопців із Соледара у стабілізаційний пункт.
Пізніше 46-та бригада побачила, що ми класні пацани і з нами можна працювати на "нулі". Там ми тепер і працюємо.
У нас багато різної роботи. Від праці на "нулі" як бойових медиків до роботи на евакуаційних машинах, стабілізаційних точках. Ми там, де є потреба.
На відео, яке ви бачили, ми везли хлопця із Соледара.
Для мене цей резонанс трошки страшний. Бо я хочу робити свою роботу. У мене немає плану стати зіркою. У мене план – щоб люди знали, що в Україні справжня війна, а не якась антитерористична операція.
Це відео було для моїх польських друзів, щоб вони побачили, що відбувається в Україні.
Через те, що ми поляки, проблем з українськими військовими ніколи не було. Спершу була дистанція у хлопців з "Азова", але на 30 хвилин максимум.
У 2015 році нас затримали міліціонери. Як сказали хлопці, це були колишні "беркутівці", стояли на блокпостах.
У мене із собою був штик-ніж. Я не знав, що в Україні його не можна носити, він 5 разів їздив зі мною через кордон. Міліціонери сказали, що це холодна зброя, вони пробували забрати мене в СІЗО. Українські націоналісти – "Правий сектор" – подзвонили міліції і сказали: "Ми вам даємо годину, якщо не відпустите – приїдемо на БТРах".
Зараз коли ми були на "нулі", один хлопець почув, як ми розмовляємо, і питає: "Ви поляки?" – "Так, поляки". Він сказав, що велика честь нам за те, що приїхали.
Ми плануємо зробити в Польщі фонд із такою командою, як у мене, але більшою. І працювати тут. Мені потрібні 4-5 тижнів, щоб приготуватись до наступного приїзду сюди.
Про ставлення поляків до війни в Україні
Спочатку реакція на те, що я поїхав в Україну, була різною. Була й така, що я приїхав до бандерівців, що я націоналіст, бо працюю з "Азовом".
Але зараз мої знайомі зрозуміли, що я – це я. Багато моїх друзів, які говорили про "бандерівців", зараз – найактивніші волонтери в Польщі.
Знаєш, що є найбільшим сигналом, що Польща хоче дружби з Україною? Коли на нашу територію попала ваша ракета, від ППО, наш прем'єр сказав: "Так, це була українська ракета разом з російською, але ми знаємо, що якби не ця війна, якби не росіяни, то цих ракет тут би не було, тому ми далі підтримуємо Україну".
І це був важливий знак, що Польша розуміє ситуацію. Пропаганда тоді сказала, що українці б'ють по нашій території, у нас активно працює російська пропаганда. Але для мене це був зелений сигнал, що Польща хоче дружби з Україною.
У мене є багато друзів із батальйону "Карпатської січі". Половина з них були в Польщі на роботі. Коли почалась повномасштабна війна, то всі пішли пішки на кордон і приїхали в Україну.
Я так і кажу своїм польським друзям: багато українців, які зараз воюють, були в Польщі і могли далі там бути, але вони повернулись.
Поляки колись воювали з козаками. Але в Польщі зараз козаками називають крутих хлопців. І багато людей у Польщі вважають, що ви – козаки.
Для нас, поляків, росіяни завжди були ворогами. Був час, коли я трохи цікавився російською літературою, музикою, фільмами. Але як почалась повномасштабна війна, ми зрозуміли, що це все була ілюзія – немає добрих росіян. Бо якби вони були, вони би вийшли на вулиці.
Від того часу я сказав, що я не аналітик і не буду говорити, що буде далі.
Ми зараз будуємо нову історію дружби наших народів: українського та польського. Те, що я тут роблю – це не тільки медична робота.
Я хочу сказати кожному українцю – від найменших до вашого президента Зеленського: поляки готові віддати вам не тільки гуманітарку, але й своє життя. За те, щоб ви могли захищати Україну.
Пів мого серця зараз – українські.
Соня Лукашова, УП
