Событие дня: ВСУ пошли в наступление в Херсонской области. Что известно о боях и линии фронта на юге
У середині липня міністр оборони Олексій Резніков повідомив, що президент Володимир Зеленський наказав військовим деокупувати прибережні райони на півдні України.
З того часу на півдні України сталося багато подій, зокрема Збройні сили перманентно завдавали ударів по мостах довкола Херсона та знищували склади з боєприпасами в тилах російського угруповання на Херсонщині.
Втім, повномасштабним контрнаступом такі дії називати було рано, хоча градус його очікування в суспільстві був підвищеним.
На початку серпня британська розвідка повідомляла, що війна Росії з Україною ось-ось увійде в нову фазу, коли найзапекліші бої перемістяться на лінію фронту завдовжки приблизно 350 км, що простягається на південний захід від Запоріжжя до Херсона паралельно до річки Дніпро.
Зрештою 29 серпня ОК "Південь" та ОВУ "Каховка" заявили про контрнаступальні дії на півдні України, зокрема на Херсонщині, що ЗМІ та соцмережі одразу ж сприйняли як початок великого контрнаступу.
"Українська правда" розповідає, що відомо про події 29 серпня та чому херсонський напрямок є важливим для української та російської сторін.
Що відбувалось на Херсонщині 29 серпня?
Вранці оперативне угруповання "Каховка" оприлюднило відео, в якому російський окупант каже, що українська армія просувається на їхні позиції в області.
Прорив також підтверджували джерела УП в армії. А згодом у ЗСУ офіційно сказали, що ведуть наступальні дії на півдні.
Ввечері CNN з посиланням на джерело повідомило, що українські війська повернули з-під російської окупації чотири села: Нова Дмитрівка, Архангельське, Томина Балка та Правдине (за даними "Української правди", йдеться про інші села, інформація уточнюється – УП).
Військовий, який розмовляв із журналістами, розповів, що основний напрямок наступу був на Правдине, а основна ціль – Херсон.
Протягом дня в Херсоні та Новій Каховці чули потужні вибухи.
Також, за даними голови Бериславської РВА Володимира Літвінова, Збройні сили завдали удару по Бериславському машинобудівному заводу на Херсонщині, куди окупанти стягнули техніку та живу силу.
Українська влада закликала місцевих мешканців терміново евакуюватися, адже "розвиток подій потужний та динамічний".
Також українців попередили: перебувати потрібно якомога ближче до безпечних місць, зробити запаси їжі/води, перевірити аптечки. Якщо поряд розташований військовий об'єкт ворога, варто переїхати.
Як виглядає фронт на Херсонщині
Російські окупанти захопили Херсонщину зі самого початку повномасштабної війни.
У перший день, 24 лютого, Україна втратила контроль над низкою населених пунктів, зокрема над Генічеськом та Новою Каховкою, Олешками. Окупанти підійшли під Скадовськ.
Протягом наступних днів росіяни захопили також низку інших населених пунктів і переправу через Дніпро на підступах до обласного центру.
Тоді відхід українських військ на правий берег річки героїчно прикривали українські танкісти.
Докладніше: Герой України Євген Пальченко: Хочу показати "другій армії світу", що українці можуть
У сам Херсон ворожі війська прорвались 1 березня. Однак міська влада й надалі працювала в окупованому місті під українським стягом. Поки не почались репресії, місто також регулярно виходило на мирні протести проти окупації.
Росія зайняла міськраду лише 25 квітня, коли фронт у області вже стабілізувався. На Херсонщині розгорнули масові репресії з викраденням місцевих мешканців.
Основні бої, в яких ЗСУ звільняли території Херсонської області, точилися в березні та першій половині квітня. З того часу лінія фронту суттєво не змінювалась, і сторони перейшли до позиційної війни. На відміну, наприклад, від Донецької та Луганської областей, де час від часу українська армія була змушена відступати.
Як свідчать дані американського Інституту вивчення війни та неофіційна мапа бойових дій DeepState, станом на ранок 29 серпня лінія фронту виглядала наступним чином:
Росія повністю контролювала Херсонщину вздовж кордону із Запорізькою областю, частина якої теж під окупацією. Приблизно на 10 кілометрів загарбники підійшли до кордону з Дніпропетровською областю.
Кордон із Миколаївщиною був здебільшого також під росіянами, за винятком окремих звільнених раніше ділянок на заході та на північному сході Херсонщини.
Як ЗСУ йшли у контрнаступ на Херсонщині
Український Генштаб заговорив про контрнаступ на півдні наприкінці травня. Відтоді кілька разів офіційно повідомлялось про звільнені території на захід і північний захід від Херсона.
Станом на 1 серпня, за даними Херсонської адміністрації, було звільнено 46 населених пунктів.
Водночас, як відомо УП від військових, що працюють на Миколаївщині та Херсонщині, наступальні операції піхоти протягом цього часу були незначними.
У той час як президент заявляв про "хороші новини на півдні", військові, які тримали оборону та контнаступали на одному з напрямків, розповідали УП, що в характері їхньої роботи в принципі нічого не змінилося.
В артилеристів суттєво бракувало боєкомплекту. Співрозмовники УП говорили про точкові й доволі непрості наступи. Як відомо УП, Лозове на Херсонщині, що було звільнене наприкінці липня, далося українській армії далеко не з першої спроби.
При цьому Інститут вивчення війни пояснював: інформація про контрнаступ може бути обмеженою. Оскільки лінія фронту є сільською і в основному складається з невеликих населених пунктів, дані про пересування військ і бої можуть з'являтись із затримкою.
У цей час війні в регіоні були притаманні дві основні тенденції:
- удари по ворожих об'єктах: мостах, базах, сховищах тощо;
- ліквідація представників окупаційної влади.
Так, наприкінці липня ЗСУ атакували всі три мости через Дніпро на Херсонщині, які контролювали загарбники: Антонівський, Дар'ївський і Каховський.
"Це значно ослабило їхні (росіян – УП) логістичні рухи", – пояснював тодішній тимчасово виконуючий обов'язки голови Херсонської адміністрації Дмитро Бутрій.
Британська розвідка називала ключовим фактором боїв за Херсонщину саме контроль над переправами.
Антонівський автомобільний міст – найбільший і найближчий до Херсона перехід, через який Росія може перекидати війська на правий берег окупованих територій. У цю зону входить і Херсон. Без цих мостів Дніпро є природнім бар'єром для війська окупантів.
Лише впродовж тижня в кінці липня Антонівський міст потрапив під удар України тричі. Спершу залишився придатним до використання, але вже через 7 днів був пошкоджений настільки, що пересуватись ним стало неможливо.
У серпні удари по мостах повторились. ЗСУ вивели з ладу другу значущу переправу – Каховський міст.
Також зупинилась експлуатація Дар'ївського мосту, що веде через річку Інгулець, притоку Дніпра.
Окупанти почали використовувати поромні переправи та в середині серпня взялись будувати понтонну. Однак, на думку британської розвідки, наплавний міст, "швидше за все, буде вразливим для наступальних дій українських військ".
29 серпня в Збройних силах остаточно заявили: зруйнували практично всі мости на Херсонщині завдяки реактивним системам залпового вогню HIMARS.
"Залишилися лише пішохідні переходи. Російська армія виявилася відрізаною від постачання озброєння та особового складу з території Криму", – написали в оперативному угрупованні військ "Каховка".
Крім мостів, армія регулярно повідомляла про удари по інших об'єктах: складах боєприпасів, опорних пунктах, скупченнях артилерії тощо. Такі повідомлення лунали від ЗСУ й у ніч перед початком активного контрнаступу.
При цьому з окупованих територій час від часу приходили повідомлення про вбивства або замахи на окупантів і колаборантів.
Ще навесні застрелили проросійського блогера Валерія Кулешова та "громадського діяча" Павла Шароградського, який, за даними української розвідки, допомагав ворогу інформацією про патріотів, учасників АТО/ООС, їхніх родичів та про працівників місцевої влади. Також був застрелений Павло Слободчиков, помічник колаборанта Володимира Сальдо.
У червні підірвали авто начальника виправної колонії Євгена Соболєва, який співпрацює з окупантами. Кремлівські ЗМІ повідомляли, що сам окупант залишився живий, але потрапив до лікарні.
Ще через місяць вибухнула автівка з двома співробітниками так званої "поліції". Окупанти заявляли про двох поранених, українська розвідка казала, що один із них загинув. Підрив, за словами ГУР, був справою рук спротиву.
Кілька разів з'являлась інформація, зокрема і від російських пропагандистів, про замахи на гауляйтера Володимира Сальдо, якого загарбники поставили керувати областю. Росіяни писали навіть, що Сальдо госпіталізований і перебуває в комі.
28 серпня у Залізному Порту вбили екснардепа-зрадника Олексія Ковальова. Він за росіян став "заступником голови адміністрації Херсонської області по сільському господарству". Про підрив його автомобіля вже повідомляли в червні, але тоді Ковальов залишився живий.
Чому Херсонщина важлива для росіян
У перший день повномасштабної війни окупанти захопили Каховську ГЕС. Її значущість для Росії важко переоцінити, адже станція є важливим вузлом у подачі води з Дніпра до Криму. До окупації півострів отримував цим шляхом близько 85% води.
У 2014 році Україна цю подачу перекрила, що весь час становило для окупантів економічні проблеми та час від часу було темою політичних суперечок в Україні.
Читайте також: Що відбувається з окупованим Кримом без дніпровської води. 13 фактів
Після захоплення Херсонщини росіяни відновили роботу каналу. За даними Держекоінспекції, станом на 17 березня, тобто лише за перші 17 днів після руйнування дамби в Новій Каховці, окупанти вкрали української води на суму майже 620 мільйонів гривень.
Друге значення регіону для РФ – сухопутний коридор, який поєднує схід і Крим. Це дає загарбникам можливість перевозити й відводити свої війська, зброю та забезпечувати свою армію й окупаційну владу іншими необхідними поставками.
Сам Херсон як єдиний обласний центр, який вдалося окупувати Росії з початку великої війни, також має політичний символізм для російської пропаганди. "Найбільш політично значущий населений пункт, окупований Росією", як називає його британська розвідка, додаючи:
"Його втрата серйозно підірвала б спроби Росії змалювти окупацію як успіх".
Як живуть мешканці Херсонщини
20 червня очільник Херсонської ОВА Геннадій Лагута повідомив, що на окупованій території області залишається 450-500 тисяч громадян. Це близько 40-50% довоєнного населення.
Українська влада неодноразово після заяв про контрнаступ закликала мешканців виїхати з регіону. Однак наразі основний шлях для евакуації – через окупований Крим.
Інший варіант – до Запоріжжя через окуповані Мелітополь і Василівку. Однак дороги залишались небезпечними через обстріли та відсутність гуманітарних коридорів. Крім того, українська влада Мелітополя розповідала, як росіяни тримали тисячі людей на блокпості у Василівці наче живий щит.
Обласна адміністрація регулярно говорила про загрозу гуманітарної катастрофи на Херсонщині. Звідти приходила інформація про перебої електроенергії. Росіяни глушили зв'язок, а потім запустили роботу власних операторів. У Херсоні ще на початку квітня казали про те, що вичерпуються запаси їжі, ліків і палива.
Росіяни вже неодноразово розповідали про "референдум", яким хочуть легалізувати свої загарбницькі плани. Однак провести його все ще не спромоглись, як і перевести регіон на рублі, що також погрожували зробити ще навесні.
Українцям нав'язують російські паспорти. А школи переводять на російські програми. Втім, українська влада та розвідка розповідала: херсонці, як учителі, так і учні, ігнорують нові порядки в освіті. У відповідь на що, за даними ЗСУ, окупанти погрожують незгодним батькам конфіскацією майна.
Соня Лукашова, Ольга Кириленко, УП
