Блогер Игорь Лаченков (Лачен): У нас не должно быть каких-либо террористических партий. Все, что с "русским миром" будет связано – это терроризм

У середовищі українських блогерів з'явилася нова зірка – Ігор Лаченков, який веде канал у Telegram "Лачен пише". 

Цей канал створений у січні цього року й зараз його аудиторія складає понад 750 тисяч підписників. 

Також у хлопця сотні тисяч підписників у Instagram та Twitter. 

Лаченкову 23 роки. 

Він мав би зараз захищати дипломну роботу з економіки в Харківському університеті імені Каразіна, більшість корпусів якого знищили російські окупанти, але через повномасштабну війну він зосередив свою діяльність на блогерстві та допомозі ЗСУ.

Широку популярність Лаченков отримав завдяки шоумену та волонтеру Сергію Притулі. Власне, саме Притула запропонував Лаченкову допомогти йому зібрати гроші на "народні "Байрактари". 

За три доби вони разом зібрали 600 мільйонів гривень.

В інтерв'ю "Українській правді" Ігор Лаченков пояснив, як за досить короткий час зумів наростити майже мільйонну аудиторію, розповів про свій досвід у медіа та заробітки на соцмережах, згадав, як познайомився з Притулою, та зізнався, чому не хоче йти в політику. 

"Мій університет розбомбили. Навіть не знаю, що там з моїм навчанням"

– Коли людей запитують про тебе, перше, що відповідають: "Це хлопець, який збирає гроші на "Байрактари" з Сергієм Притулою". Розкажи про себе аудиторії, яка про тебе нічого не знає.

– Я веду свій канал у Telegram. До цього займався мемами, гумором, твітами. Можна сказати, був блогером.

– Якщо не помиляюся, за освітою ти – юрист. Як ти став блогером?

– У мене дві освіти. Я ще маю незакінчений економічний фах. Займатися медіапростором почав випадково, коли зайнявся веденням Telegram-каналів у 2019 році.

Далі зрозумів, що в мене виходить і мені подобається. Потім створив медіа про своє місто, яке називається pro.dnipro. Воно теж залетіло.

– Ти на цьому багато раніше заробляв?

– 3-4 тисячі доларів на місяць міг заробити.

– Ти створював для інших людей Telegram-канали?

– Так. Це були замовлення під ключ. Не буду розголошувати, які саме канали.

– Ми можемо говорити хоча б про специфіку? Це політика?

– Гумор, пізнавальні канали. Політичних замовлень не було.

– Ти мав би зараз навчатися в магістратурі в Харкові, але через війну не зміг закінчити навчання – це правда?

– Зараз я мав би захищати диплом. Мій університет розбомбили. Я навчався на магістратурі в університеті імені Каразіна. 

У лютому мав допрацювати диплом, а в червні – захищати. Що з моїм навчанням відбувається, навіть не знаю, тому що ще не комунікував із університетом, було не до цього. Війна.

– Розкажи, якими Telegram-каналами ти раніше займався?

– Перший канал був "Бро скинув мем" із мемами. Далі була сітка Telegram-каналів для гумору, які називаються текстовиками, тобто їхнє наповнення було текстовими повідомленнями. Але я їх уже давно продав.

"Правоохоронці комунікують з багатьма блогерами. Це нормально під час війни"

– На твоєму Telegram-каналі "Лачен пише" більше 750 тисяч підписників. Канал був створений у січні цього року. Можеш пояснити, як тобі вдалося наростити таку серйозну аудиторію? 

– До війни було 50 тисяч. У ніч на 24 лютого вже 70 тисяч, а потім люди почали підписуватися на всі можливі джерела інформації. У всіх каналів у Telegram відбувся ріст у 5-10 разів за місяць. Чомусь люди тільки на мене зараз звернули увагу, але, якщо подивитися статистику всіх українських медіа, там величезний ріст.

Наприклад, та сама "Труха", в якої було десь 100 тисяч до повномасштабної війни, а зараз два мільйони. "Україна 24/7" – було 200-300 тисяч, а стало 800 тисяч. Тобто з 24 лютого люди підписувалися на все, що могли, аби отримувати інформацію.

– У перші дні повномасштабної війни більшість людей були розгубленими, переживали за особисту безпеку, сім'ї та інше. Як ти зумів організуватися та системно вести Telegram-канал?

– Мабуть, тому, що розумів, що все йде до війни. Я ж моніторив головні події. Мабуть, психологічно був готовий, не було страху. Взагалі, я така людина, яка працюватиме попри страх. Мені це не заважає.

– Розкажи про механізм ведення Telegram-каналу "Лачен пише". Як ти над ним працюєш? Яка в тебе команда? Скільки триває робочий день? 

– Робочий день у нас починається о 7-8 ранку. Утрьох починаємо моніторити всі новини, тому що до ранку багато чого збирається.

– У тебе два співробітники, правильно?

– Так. Це моніторинг новин. Якщо в мене є якісь справи, йду і залишаю канал на них.

– Звідки берете інформацію для каналу?

– З усіх відкритих джерел. "Українську правду" теж читаю. Завжди посилання залишаю на вас.

– Як перевіряєте інформацію?

– По-перше, намагаємося постити найголовніше, а не все підряд. Шукаємо першоджерело, щоб було офіційне підтвердження, і все.

Не буває якихось чуток. Тільки офіційна інформація. У воєнний час краще лише на офіційні джерела посилатися.

– У тебе є власні джерела, наприклад, у Міністерстві оборони, Службі безпеки України, Міністерстві внутрішніх справ, інших правоохоронних органах?

– Так, є. Але це друзі, які просто щось мені кажуть. На каналі ця інформація не публікується.

– Чому не постиш інсайдерську інформацію?

– Я скоріше отримую контекст подій. У мене є багато військових, які заздалегідь інформують, що буде щось відбуватися, але на канал ця інформація не йде. 

Іноді, коли бачу новину, що ось "так і так", я розумію, що це правда. Тому вже тоді можу це запостити, бо десь за день знаю, що це правда.

– У тебе пристойний ресурс – в особистому Telegram понад 750 тисяч підписників, в Instagram більше 330 тисяч. Чи намагаються вийти на тебе правоохоронні органи, щоб використовувати тебе в якихось інформаційних кампаніях проти Росії?

– Ми ще за день до війни почали працювати з деякими правоохоронними органами. Тому що, дійсно, треба було висвітлювати інформацію проти ворога.

– Можеш детальніше розповісти про цю співпрацю? Я так розумію, що це СБУ?

– Наприклад, треба розповісти, що є якийсь умовний Василь, який писав про "русский мир" у соцмережах, його спіймали і треба публічно висвітлити це питання, щоб інші люди бачили. 

У СБУ або інших органів часто немає гарної комунікації з журналістами, але під час війни це дуже важливо, зокрема у таких прикладах, який я назвав.

– Хто до кого звернувся? Як почалась співпраця?

– Вони до мене, звісно. Наскільки мені відомо, вони з багатьма Telegram-каналами, блогерами комунікують. Це нормально під час війни, коли є спільний ворог.

– Ти кажеш, що це розпочалося ще буквально за день до повномасштабної війни…

– Розповім, як я познайомився з деякими з них. Мені підписник скинув stories свого знайомого із закритого акаунту, де було написано: "Завтра в Мариуполе, в Днепре, Харькове будьте готовы – за деньги нужно жечь шины, производить какие-то манёвры". Це було 23 лютого.

Я виставив це на канал і написав: "От, чорт, давайте телефонувати до СБУ, залишайте запит, хтозна". Десь через пів години зі мною зв'язалися.

Потім я дізнався, що по всій країні були люди, які готувалися до провокацій та внутрішнього дисбалансу. Мова йшла про ДРГ. 

Такою була моя перша комунікація за день до війни.

– Чому ти погодився? У тебе не було внутрішнього конфлікту через співпрацю з СБУ?

– У мене немає жодних питань до СБУ, яка займається пошуком диверсантів та розвідкою. А як інакше зараз?

– Скільки ти зараз заробляєш на соціальних медіа на місяць?

– Від 20 до 40 тисяч гривень. 

– Тобі вистачає, щоб виплачувати зарплати людям?

– Люди здебільшого не за заробітну плату працюють. Якщо говорити про наш випадок, то в одного є ще інша робота, а іншому багато не треба. 

Проте вони будуть отримувати відсоток, коли буде реклама на "Лачен пише". Якщо ми говоримо про Instagram, то там я не заробляю. 

"Я зібрав десь 113 мільйонів гривень на ЗСУ"

– Широкої впізнаваності ти здобув завдяки Сергію Притулі. Розкажи про вашу співпрацю. Як сталося, що ви разом почали збирати гроші на "Байрактари"?

– Почалося з дніпровського штабу Сергія Притули. Нас із ним познайомив координатор місцевого штабу.

Потім він сам запропонував мені долучитися до збору на "Байрактари".

Це дуже крута ідея, яка висіла в повітрі, яку можливо було давно виконати, особливо, після литовців.

Як це так? Литовці змогли назбирати гроші, а ми ні? Прикро, що зараз цю історію намагаються перекрутити.

Хтось каже, що люди вже не дають грошей волонтерам. Але це брехня.

Навпаки, я знаю, що через три-чотири дні після "Байрактарів" збори грошей, які я висвітлював у stories, закривалися швидше, тому що люди підключаються і об'єднуються. 

Потім нам подарували "Байрактари". Зараз ми вирішуємо, куди 600 мільйонів підуть. У нас вийшла крута волонтерська історія.

– До цього ти займався волонтерством?

– Я не вважаю себе волонтером. Волонтер – це, коли ти зібрав кошти, купив, замовив, передав, поїхав туди, віддав. А я – посередник.

– Почекай, ти своїм авторитетом збираєш гроші. Чим це не волонтерство?

– Я вважаю, що волонтерство – це інше, це весь процес. Якби я зібрав зараз, пішов, замовив, забрав, передав хлопцям – ось це було б волонтерство.

– З 600 мільйонів на "Байрактари" ти особисто зібрав у людей 96 мільйонів гривень, якщо не помиляюся?

– Так.

– Чому тобі люди довіряють?

– Я вважаю, тому що це прозорі збори. Усі збори, якими я займався, були прозорими. У мене є репутація. Там немає ніякого бруду. Уже після "Байрактарів" мене намагаються дискредитувати фейками, заказухою, але це не працює.

– Скільки загалом грошей ти зібрав за час війни?

– Десь 113 мільйонів гривень.

– Давай про прозорість. Зокрема проросійські Telegram-канали пишуть, що, мовляв, оскільки "Байрактари" нам подарували, ви з Притулою розділите гроші між собою. Куди ці гроші підуть насправді?

– Зараз тривають перемовини. Я так розумію, це довгий процес. Коли з'являється якась ідея, треба дізнатися, чи можна її втілити. Тому зараз через Міністерство оборони відбуваються домовленості щодо купівлі потрібних речей для ЗСУ.

Наголошу, що зараз у цьому процесі бере участь Міністерство оборони.

– Поясни людям, як можна зрозуміти, куди йдуть гроші, і чи заробляєте ви на цьому?

– Фонди звітують щороку за все, що збирають. Усе це перевіряється моніторингом. Була інформація, що деякі фонди собі можуть залишати 20%, але це не мілітарні фонди.

Наскільки мені відомо, фонд Притули та "Повернись живим" такого не мають. Вони спонсоруються бізнесом, який покриває операційні витрати. Усі донати людей ідуть на закупівлі військовим. Також є звітність. Моніториться все до копійки.

Мене нещодавно здивувала історія чоловіка, якому я допомагав збирати кошти на одну сім'ю. Довго розповідати, але його запросили до поліції на перевірку через мою stories. 

На нього було чотири аркуші "розробки". Усе детально перевіряється. У зборі на 600 мільйонів тим паче дуже відслідковуватиметься.

– Із цих 113 мільйонів ти отримував якийсь відсоток?

– Звісно, ні. Я ще свої гроші докидаю на всі збори. У мене найбільші витрати з лютого місяця – це донати. Усе, що накопичую, все витрачаю. Тому що це війна.

"До 30 років жодної політики, партій, депутатства ні місцевого, ні у Верховній Раді, не дай Боже"

– Ти раніше цікавився політикою?

– Так, звісно.

– Є люди, за якими ти постійно стежиш в українській політиці?

– Ні, зараз ні. Останніми роками не було таких людей. 

– Як ти ставишся до Сергія Притули як до політика?

– Він хіба політик?

– Зараз він, звичайно ж, волонтер. Але ще в 2020 році він все-таки балотувався в мери Києва і до 24 лютого планував створювати партію. Тому скоріше політик, аніж ні. 

– Його зараз можна аналізувати як волонтера. А як політика… 

Ще ж немає якоїсь програми, оглядів, який курс він бачить. Я не можу сказати зараз з неба, просто з огляду на те, що я його знаю не так давно. 

– Давай змоделюємо ситуацію, що після перемоги Притула захоче створити партію і запропонує тобі стати її членом. Що ти відповіси?

– Ні. До 30 років – жодної політики, партій, депутатства ні місцевого, ні у Верховній Раді, не дай Боже!

– Тобто ти майбутній бізнесмен?

– (сміється) Можна і так сказати. Майбутній.

– Останнє запитання щодо Притули, щоб завершити цю тему. Після того, як ви публічно разом заявили про збір грошей, інші політики намагалися на тебе вийти, подружитися з тобою?

– Ні, не намагалися. Я дивлюсь, що фанати деяких політиків навпаки дуже розізлилися.

– Які? Можемо про це говорити?

– Люди і самі розуміють, прихильники кого люблять в інтернеті якусь дурню писати.

– Ми про прихильників Зеленського? Порошенка? Когось ще?

– У Зеленського немає часу на таку дурницю. Він своїми справами зайнятий. Я кажу саме про політиків-політиків, які нічим іншим не займаються. Не хочу називати прізвища. 

Я багато за ким слідкую у Facebook, бачу, що роблять політики. Їх дуже зачепила ця історія з "Байрактарами". Вони типу такі: "Як я це пропустив?", "Чому це не я?". Із першого дня збору вони активно почали постити, що щось передали або планують передати, чого не було раніше. Зачепило. Ну, добре, що вони вирішили приєднатися на інших фронтах.

"Усе, що з "русским миром" буде пов'язано – це тероризм"

– За час війни популярними стали досить багато людей. Давай поговоримо про твоє ставлення до деяких із них. Як ти ставишся, наприклад, до Арестовича?

– Мені не подобається, що він робить, тому що деякі його висловлювання працюють проти нас. Люди сваряться між собою. Зараз міг би мовчати. Не розумію, чому його так заносить.

Він дуже круто почав. Давайте чесно, на початку війни він дуже круто заспокоював людей. Я сам дивився, і мені було спокійно моментами. Це було круто. Чому він зараз так працює, коли вже немає потреби в заспокоєнні, а можна було включити круту аналітику…? 

У нього вона була, але чому Фейгіну, Латиніній, чому росіянам? Від цього його заносить. Він спілкується з ними щодня. Мені це не подобається.

– Подоляк? Він так само став доволі активним під час війни.

– Він часто пише базу, дуже чіткі вислови. Мабуть, тому і набрав популярності. Насправді, активно я за ним не слідкував.

– Що скажеш щодо Зеленського?

– До 24 лютого моє ставлення було негативним. 

Під час війни, коли є спільний ворог, треба забути про всі "проти" й об'єднуватися біля однієї людини.

До війни, коли він починав бути президентом, багато людей казали, що він навчиться. Під час війни я побачив, що в нього один день за тиждень навчання йде. Це інша людина. Подивитися на нього до війни, коли він мені абсолютно не подобався, і зараз – я би не повірив у це раніше. 

Моє ставлення змінилося. Не сказав би, що я його люблю, обожнюю, Боже збав. Просто змінилося ставлення. 

Я все одно нейтрально ставлюсь до всіх політиків, у тому числі на каналі. У нас всіх є спільний ворог, і все. Хто має такі ж погляди – круто. А хто хоче до ворога – на х**.

– Як ти ставишся до більш традиційних політиків, наприклад, Порошенка, Тимошенко?

– Моя персональна думка – це все має залишатися в минулому. У майбутньому, коли будуть вибори, політична еліта має бути новою. 

Багато людей так само вважає. А там подивимося – якщо їх хтось обере, нехай так буде. 

Демократія – це найголовніше, що є в нашій країні.

– Є сенс запитувати про твоє ставлення до проросійських політиків?

– Їм – все, кінець. 

– Ну, знову ж таки демократія. Ми їх хоронимо з 2014 року, але вони й далі сидять у парламенті. 

– В Америці є партія ІДІЛ? Немає. І в нас не має бути якихось терористичних партій.

Усе, що з "русским миром" буде пов'язано – це тероризм.

– Два останніх запитання. Де ти себе бачиш за десять років?

– Це мені буде десь трохи за 30. Можливо, буду десь у політиці. Можливо, не буду. Можливо, буду великим бізнесменом. 

Я в одному інтерв'ю казав, що завжди буду тим, хто хоче змінювати цю країну на краще. Для цього не обов'язково бути політиком. Можна бути бізнесменом.

– Якою ти бачиш країну через десять років?

– Зовсім новою, крутою і тою, яка навіть не через десять років, а трохи пізніше, буде жити набагато краще, ніж Європа. Україна зараз це показує і заслуговує цього. Люди це бачать і не лише в Україні.

Ми про Подоляка говорили, він десь сказав, що не кожна країна змогла би воювати з росіянами. 

Я теж вважаю, що багато країн уже би здалися, програли, але українці виграють.

Роман Кравець, УП