Андрей Садовый: Я думаю, что война будет продолжаться в той или иной фазе где-то до конца лета
Львів став одним із головних центрів для прихистку українських переселенців, які рятують свої життя.
За словами міського голови Андрія Садового, з 24-го лютого до міста приїхало близько 200 тисяч біженців.
Однак навіть у Львові, що розташований за 60 км від кордону з Польщею, ніхто і нікому не може гарантувати повної безпеки.
26-го березня росіяни безжалісно вдарили по місту і влучили ракетами по нафтобазі та заводу оборонної галузі – 5 людей отримали поранення. Примітно, що ракети на Львів летіли саме у той момент, коли президент США Джо Байден виголошував промову у столиці Польщі. До того окупанти били по Яворівському полігону, де загинуло 35 осіб.
"Українська правда" вирішила детально поговорити про ситуацію у Львові з міським головою Андрієм Садовим.
В інтерв'ю УП мер розповідає про життя свого міста під час війни, називає цифри витрат на переселенців, каже про готовність міста захищатися у повномасштабній війні та ділиться думками щодо можливої паузи в активних бойових діях.
"До 25-го лютого всі мілітарні об'єкти зі Львова позабирали. Якщо атакують місто, то атакують виключно цивільні об'єкти"
– У суботу росіяни завдали ракетних ударів по Львову. Що пошкоджено та чи пораховані збитки?
– Це третій потужний обстріл, якого ми зазнали упродовж двох тижнів. Як ви пам'ятаєте, потужний удар відбувся по об'єктах на Яворівському миротворчому полігоні, це 20 кілометрів від Польщі, від країни НАТО, від Європейського союзу.
Потім, минулого тижня, був обстріл літакоремонтного заводу – знищені корпуси. Те саме стосується атаки, яка була в суботу.
Попали в два великих потужних об'єкти. Об'єкти знищені, це наші промислові підприємства.
Як ви знаєте, пожежу гасили фактично половину доби, але загасили. Людських втрат немає, п'ятеро людей зазнали поранень. Збитки достатньо великі, дуже серйозні. Але головне, що ніхто з львів'ян не загинув. Це найважливіше.
Достатньо точно були проведені ці удари. Найцікавіше, що це відбувалося саме під час виступу Байдена у Варшаві.
Тут є певний символізм: перший удар по миротворчому центру, я думаю, став тим тригером, який дав імпульс, щоб Байден приїхав до Польщі.
Я після цього мав розмову з мером Перемишля, з багатьма польськими політиками. Для них війна – це було десь так, знаєте, далеко-далеко. Тут вони зрозуміли, що війна – на їхньому порозі.
– На Західній Україні були випадки, коли при ракетних ударах повітряна тривога не спрацьовувала. У вас працювала?
– Так, звичайно, спрацювала.
– Стосовно нафтобази, про яку ми вже говорили. Я так розумію, що вона і всі нафтопродукти повністю знищені?
– Так, нафтобаза знищена. Знищений ще один великий наш промисловий об'єкт. Щоб ви розуміли, ми ще до 25-го лютого всі мілітарні об'єкти зі Львова позабирали.
І якщо сьогодні атакують наше місто, то атакують виключно цивільні об'єкти і цивільних людей.
– Можливо, на нафтобазах взагалі не варто зберігати жодного пального, а десь варто його ховати в неочевидних місцях?
– Дивіться, ну це ж пальне для посівної. Куди ти його сильно сховаєш? Там був якийсь об'єм, який ще не вивезли. От по ньому влупили, і він загорівся. Насправді дуже якісна робота МНС, молодці, спрацювали чітко, швидко, наскільки це було можливо.
Взагалі всі служби в цей місяць показують феноменальну злагодженість і якісну роботу, включаючи поліцію, Службу безпеки, територіальну оборону.
– Ракети на Львів летіли з Криму?
– Так, ракети випущені із Севастополя. У суботу шість із них влучило у Львів.
– Для чого атакують Львів – яка кінцева мета росіян?
– По-перше, це знищення об'єктів цивільної інфраструктури. По-друге, це питання залякування людей. І, по-третє, це демонстрація сили перед НАТО.
Нагадаю, Львів розташований за 60 кілометрів від Європейського Союзу.
Але, щоб ви розуміли, справді мені страшно було 24-го лютого, коли почалися перші атаки. А зараз ми сприймаємо війну війною.
– Багато посольств із Києва переїхало у Львів. Яка реакція на періодичні атаки представників інших країн, які перебувають у Львові?
– Звичайно, що це не додає оптимізму. Але посли, які знаходяться зараз у Львові – це відважні люди, які мають досвід перебування, в тому числі, в гарячих точках. Тому виконують свою роботу.
Вони репрезентують свої держави і вони інформують про ситуацію, яка є у Львові, в країні.
– Ніхто з них не виявив бажання переїхати зі Львова у Польщу чи кудись далі?
– Ви знаєте, цей процес відбувається через протоколи безпеки тої чи іншої країни. Хтось із послів на 1-2 дні їде в Польщу, потім вертається. Хтось, наприклад, як Австралія, виїхали зразу після початку воєнних дій. Багато хто на місці: китайці на місці, литовці на місці, французи.
– Посольство США у Львові?
– Є представники посольства. Повірена, пані Крістіна, час від часу приїжджає. Вони всі працюють відповідно до протоколів, які затверджені їхніми країнами на випадок подібних ситуацій.
"Львів'яни вже змирилися з тим, що йде війна"
– У Львові близько 200 тисяч переселенців. Чи після останніх ударів люди виїжджають з міста? І як поводяться львів'яни?
– По переселенцях: одні приїжджають, другі виїжджають, але 200 тисяч є стабільно. Ви зараз не знайдете у Львові жодного номера в оренду чи кімнату в хостелі, чи апартаменти.
Дуже багато львів'ян в себе вдома поселяють людей, велика їм подяка, і в більшості випадків роблять це безоплатно.
Львів'яни вже змирилися з тим, що йде війна. Коли були обстріли у суботу, то я зразу поїхав подивитися на місце і спілкувався з мешканцями, які якраз виходили з укриттів.
Звичайно, люди збентежені, тому що дуже багато було понищено вікон на об'єктах, які знаходяться поруч. Це і житлові об'єкти, це і садочки, і школи. Але ми зразу ж наступного дня приступили до роботи, щоб привести все до пуття.
У Маріуполі, в Харкові, в Чернігові ситуація в тисячу разів є складніша. Тому наша задача зараз насамперед допомагати тим містам, які сьогодні знаходяться під постійними обстрілами. І добре виконувати нашу роботу для того, щоб держава нормально функціонувала.
Сьогодні підприємства у Львові переходять на 2-3-змінну роботу, тому що важлива продукція, важливі податки і важлива зарплата. Ви не можете надіятися тільки на якісь кошти з країн Європейського союзу. Наша економіка сьогодні має працювати як годинник – в тих містах, де це можливо.
Це і є сьогодні наша відповідальність, те, чим ми займаємося з ранку до вечора.
– Чи у вас є дані, скільки містян виїхало зі Львова після 24-го лютого?
– Небагато, якщо чесно, небагато. І навіть ті, які виїхали в перші дні, багато з них уже повернулися. В перші дні народ був шокований, наляканий.
А коли всі побачили, що наші вояки показують мужність і героїзм, люди почали повертатися.
– Ми не знаємо, що коїться в голові Путіна. Тому питання гостре: чи готовий Львів до повномасштабної війни на теренах Західної України?
– Ми до цього готові з першого дня. Ми достатньо серйозно вибудовуємо територіальну оборону, у нас сформовані дві бригади, 123-тя, 125-та. В нас більше 66 сотень, в кожній сотні по 100 людей. Це добровольчі об'єднання, тренування, патрулювання.
Час до часу знаходять диверсантів, Служба безпеки з поліцією працюють достатньо якісно.
Сьогодні всі міста перебувають в однаковій ситуації. Ти не знаєш, куди влучить ракета. Усі мають бути готові. Якщо є сирени – треба йти в укриття, а якщо сирен немає – роби свою роботу якісно.
Немає сьогодні безпечних міст, де можна переховатися, якщо ракета із Севастополя за півгодини долітає сюди. А хто знає, яка наступна ціль?
– Скільки у місті затримали коригувальників вогню та інформаторів росіян за час повномасштабної війни?
– Це компетенція Служби безпеки. Можу тільки сказати, що такі факти були, і треба бути напоготові кожного дня.
– Ці диверсанти – місцеві чи якісь приїжджі?
– Мікс. Російська агентура почала роботу заздалегідь, ще з минулого року. І почала роботу по всіх містах нашої країни. Тому що в них, я так розумію, були плани на всі наші містечка, великі, маленькі. І тільки мужність наших вояків ламає їхні диявольські плани. Це все, що можу сказати.
"Ми вже розуміємо, що з 200 тисяч людей, які приїхали, 50 тисяч залишиться у Львові. І нам треба думати, як вони будуть жити"
– Ми вже багато говорили, що Львів розташований поруч із кордоном. А що вам особисто кажуть наші західні партнери, коли бачать атаки по Львову?
– Насправді в перший день готовність допомагати була нульова. На третій день вона почала з'являтися. За тиждень часу після початку російської агресії почали розуміти, що Україна воює. А коли вже пройшов місяць, тоді вже є тверде бажання підтримувати Україну. Але наразі підтримувати виключно тією зброєю, яка мінімізує наші втрати.
Про наступальну зброю мова поки що не йде, тому що НАТО перелякане. Колись, ще раніше, декілька років тому, було опитування серед громадян країн НАТО, хто готовий захищати інші країни. Тільки 2 країни висловили готовність захищати інші країни – це Канада і Сполучені Штати. Тому, якщо би, не дай Боже, сьогодні атака агресора була на території, які під опікою НАТО, невідомо, чим би там все закінчилося.
Я от приймав недавно у Львові мера Таллінна. Він приїхав побачити, як місто функціонує. Нагадаю, вони знаходяться на кордоні з Росією, і, з його слів, я зрозумів, що там готовності населення захищати немає, вони всі надіються на американців. Мовляв, от американці прийдуть і нас захистять.
Але американці не можуть зробити роботу за весь світ. Тому вся структура безпеки в світі має кардинально бути змінена. Також цікавий аспект – нульова реакція на початок вторгнення була зі сторони міжнародних організацій, які мають займатися тими людьми, які вимушено переїхали з одного міста в інше, ховаючись від бомбардувань.
От вже пройшов місяць і активної позиції міжнародних організацій поки що немає. Я не бачу. Вони починають тільки потрошки, знаєте, як говориться, розуміти, що робиться.
Сьогодні у нас великим питанням є нове житло. З цих 200 тисяч людей, які приїхали, ми вже розуміємо, що 50 тисяч залишиться у Львові, і нам треба думати, як вони будуть жити далі. Вони ж не будуть в школі жити все життя, правильно?
Треба будувати житло.
Якраз це питання вже проговорювали з міністром Чернишовим. Проговорюємо це питання з колегами з Європейського союзу, щоб координувати, з Європейським інвестиційним банком, Європейським банком реконструкції і розвитку. Це надзвичайно серйозний пласт, який потребує титанічної праці. Тому що ми – не Сирія. У нас не можна приїхати, поставити 10 будок – і там живіть.
І плюс до Львова переїхало дуже багато підприємств.
Люди хочуть працювати, люди хочуть вплітатися в структуру міста. Це також дуже велика відповідальність, яка лягає на нас.
Сьогодні треба, з одної сторони, думати про безпекову ситуацію, а з іншої – думати, як має бути вибудуваний завтрашній світ. Тому що Росія була, є і буде нашим сусідом. І вона була, є і буде агресором завжди.
– Ви сказали про розмову з міністром Чернишовим і з різними нашими західними партнерами. Я правильно розумію, що плануєте будувати для переселенців якісь містечка під Львовом?
– Я б так не говорив. Поки що скажу так, що місто має багато проєктів стосовно забудови, і зараз треба це все переосмислювати. І тут треба, з одної сторони, дбати про тих людей, які, ховаючись від бомбардувань, сюди приїхали, а з іншої – тих людей, які приїхали з підприємствами, які важливі для держави.
І, звісно, треба пам'ятати про наших військових, які після перемоги повернуться додому, і також вони повинні отримати підтримку.
Дуже часто держава пробує перекидати різні речі на міста. Ви знаєте, яке сьогодні навантаження бюджетне лягає на Львів, навіть враховуючи людей, які сюди приїхали. Це ж треба забезпечувати, годувати, всі служби мають працювати з подвійним, потрійним навантаженням.
– Я не знаю, яке навантаження. Скажіть.
– Щоб ви розуміли, один день для того, щоб утримати 200 тисяч людей – це орієнтовно 1 мільйон доларів. Це за розрахунками західних фахівців, які мають подібний досвід. І ці кошти треба знаходити кожного дня.
Допомога нашим військовим – це також один з наших пріоритетів, які також у нас завжди був, є і буде. Слава Богу, що мешканці включилися, бізнес включився. У нас сьогодні весь наш кластер рестораторів, готельєрів готують їсти, всі допомагають, як можуть.
Дуже багато допомоги йде від польських міст. Наприклад, польські міста разом передали Львову 20 автобусів.
– Гроші звідки берете зараз?
– По-перше, підприємства працюють, податки сплачують, ми ж бюджет наповнюємо. І, по-друге, ми повністю переорієнтували бюджет.
Передусім – це функціонування наших стратегічних підприємств, щоб вони якісно могли працювати. Друга річ – це допомога тим людям, які сюди приїхали, тут є допомога військовим. Тобто ми мінімізували будь-які видатки.
– То де житимуть приблизно 50 тисяч людей, які приїхали і збираються залишатися жити далі у Львові?
– Ми плануємо почати одне з будівництв у квітні місяці. Плануємо достатньо швидкими темпами збудувати один із перших об'єктів.
Зараз ми, звичайно, робимо інвентаризацію всіх дозволів, які видавало місто упродовж останнього часу. І спільно з урядом напрацюємо модель, яка буде робочою для всіх інших міст нашої держави. Взагалі треба переосмислювати життя міст.
Тому що подивіться – Маріуполь. Там, якщо вже будувати, то це дійсно мають бути дуже якісні архітектурні проєкти, модерні, сучасні. Те ж саме стосується того, що знищено у Харкові.
Це не можна просто взяти стару будівлю і відбудувати. Якщо вона пам'ятка архітектури – звичайно. Але якщо воно не має такої цінності, то це вже має бути нова сучасна будівля. Ну і треба завжди пам'ятати про культуру, про освіту. Чомусь про це сьогодні мало говорять.
Тому ще раз наголошую: Росія була, є і буде джерелом агресії для України. І те, що президент у своєму інтерв'ю дуже якісно сказав: "Я думаю, що на наступні 50 років Росію треба ізолювати від цивілізованого світу".
Це ця країна, яка програла війну, і вони повинні нести дуже серйозне покарання перед усім цивілізованим світом.
– Давайте все-таки поговоримо про найближчі місяці: до чого реально готується Львів? Який ви розглядаєте реальний сценарій на наступні кілька місяців?
– Я думаю, що ця війна буде тривати в тій чи іншій фазі десь до кінця літа. Можливо, наступні місяці буде складно. Можливо, літом трохи буде спокійніше. У будь-якому разі ми повинні виходити на якийсь документ, так?
Тут відповідальність, звичайно, президента. Я думаю, він якнайкраще володіє ситуацією, знає всі нюанси і має легітимне право приймати всі важливі рішення.
Тобто ми розраховуємо свої сили надовго. Коротко скажу. В мене немає такої ейфорії, що завтра закінчиться. Якщо до вересня така гостра фаза закінчиться, то це буде добре.
– А що буде після вересня?
– Після вересня? Можливо, буде якийсь перепочинок. В плані часовий. Але скільки він буде – важко передбачити. Може, тиждень, може, місяць, може, рік. Може, трішки більше. Це залежить, як світ акцептує завершення активної фази війни.
Тому що сьогодні російська агентура у всьому світі починає закидувати такий наратив, що Росія не може програти. А ми повинні дати чітке розуміння, що Росія програє цю війну, і вона її програє. І керівництво Росії має тотально змінитися. Тому що люди, які завдали такого болю нашій країні, взагалі цивілізованому світу, не мають права більше приймати жодні рішення і сидіти за одним столом з тими, хто приймає рішення з точки зору світового порядку.
Тепер всі світові організації мають переосмислити свою роботу.
Роман Кравець, УП
