Я – украинец!

24 лютого о 5-й годині ранку за київським часом ми прокинулися в новій Україні і новому світі. 

Світі, який нам нав'язали. Світі, який живе не за законами, а за "понятиями" гопників із ядерною зброєю.

Територію України чітко видно на мапі цього світу. 

Це мапа ракетних ударів, які завдала Росія, – від Луганщини до Івано-Франківська, від Сум до Харкова, від Херсона до Коломиї, від Кривого Рогу до Луцька.

Сьогодні нас поєднала любов і ненависть – любов до свободи та ненависть до путінської Росії разом з її диктатором, слухняною більшістю і "духовними скрєпамі".

Єдина наша "провина" в тому, що ми хочемо бути господарями у своїй оселі – шукати шлях, помилятися, виправляти помилки, будувати майбутнє без огляду на фобії та комплекси північного сусіда.

Вже вісім років Україна перебуває у клубі країн, які відчули на собі "братні обійми" Росії. 

До 5 години ранку 24 лютого ці "обійми" незграбно маскувались під "гібридність" та "іхтамнет". 

Наразі маски скинуті.

Зло показало свій неприкритий оскал світу. Говорити про те, що "не все так однозначно", сьогодні можуть лише ті, хто остаточно втратив здатність бачити та аналізувати.

Що робити, коли ракети падають на наші міста?

Згадати промову британського прем'єра Вінстона Черчілля, яку він виголосив 3 травня 1940 після вступу Великобританії в Другу світову війну.

"Ви мене запитаєте, який же наш політичний курс? Я відповім: вести війну на морі, суші і в повітрі, з усією міццю і силою, яку дає нам Бог; вести війну проти жахливої тиранії, яка перевершує будь-який людський злочин. Ось наш курс.

Ви запитаєте, яка наша мета? Я можу відповісти одним словом: перемога, перемога за всяку ціну, перемога, незважаючи на весь жах, перемога, яким би довгим і важким не був шлях; тому що без перемоги не буде життя".

24 лютого о 5-й годині ранку разом з першими російськими ракетами, що впали на територію України, для світу закінчилася епоха постправди. 

Разом з її гібридними занепокоєннями, недомовками і фразами, які ні до чого не зобов'язують.

Сьогодні все однозначно. Настав час граничної простоти та чесності.

Свобода ніколи не стане рабством.

Війна, розв'язана Росією, – злочин проти людини і людства, навіть якщо її тисячу разів назвати "спецоперацією", "денацифікацією" та "примусом до миру".

У диктатури та демократії немає нічого спільного.

І якщо світ це не усвідомить навіть тепер, – що ж, тим гірше для світу.  

…26 червня 1963 року перед Шенеберзькою ратушею в Західному Берліні тодішній президент США Джон Кеннеді виголосив промову, яка увійшла в історію під назвою "Я – Берлінець".

Кеннеді прилетів, щоб бути разом із жителями цього міста, які опинилися відірваними від світу після зведення духовними наставниками Путіна Берлінського муру.

Нехай пробачать нас спічрайтери американського президента. Ми замінимо в цьому тексті лише кілька слів.

Ось фрагмент цієї промови, написаної начебто сьогодні і спеціально для нас.

Дві тисячі років крилатою фразою було "Я – громадянин Риму". Сьогодні, у вільному світі, це повинно звучати так: "Я – українець".

Є багато людей у світі, які дійсно не розуміють, або тільки кажуть, що не розуміють, що є найбільшою проблемою між вільним світом і Росією.

Нехай вони приїдуть до Києва.

Є такі, які кажуть, що путінська Росія – ідея майбутнього.

Нехай вони приїдуть до Києва.

І є такі, які кажуть, що і в Європі, і в будь-якому іншому місці ми можемо співпрацювати з Росією.

Нехай вони приїдуть до Києва.

І є навіть такі, які заявляють, що так, путінська Росія є системою зла, але це не заважає нам співпрацювати з нею в сфері економіки.

Нехай вони приїдуть до Києва.

Всі вільні люди, де б вони не жили, – громадяни України.

Тому я, як вільна людина, з гордістю заявляю: "Я – українець!"

***

I am Ukrainian! On February 24, at 5 a.m. Kyiv time, we woke up to a new Ukraine and a new world.

The world that was imposed on us. The world that lives not by laws, but by the concepts of thugs with nuclear weapons.

The territory of Ukraine is clearly visible on the map of this world.

It is a map of the missile strikes that Russia has carried out - from Lugansk to Ivano-Frankivsk, from Sumy to Kharkiv, from Kherson to Kolomyia, from Kryvyi Rih to Lutsk.

Today we are united by love and hatred - love of freedom and hatred of Putin's Russia together with its dictator, obedient majority, and "spiritual crosses."

Our only "fault" is that we want to be masters of our own house - to find our way, to make mistakes, to correct mistakes, to build a future without regard to the phobias and complexes of our northern neighbor.

For eight years now, Ukraine has been in the club of countries that have felt the "fraternal embrace" of Russia.

By 5 a.m. on February 24, this "embrace" was awkwardly disguised as "hybridism" and "ikhtamnet" (they are not there)

By now, the masks have been thrown off.

Evil has shown its unconcealed grin of peace. Only those who have completely lost the ability to see and analyze can talk about "not everything is so clear-cut" today.

What to do when missiles fall on our cities?

Recall British Prime Minister Winston Churchill's speech on May 3, 1940, after Britain entered World War II.

"You will ask me, what is our political course? I answer: to wage war at sea, on land, and in the air, with all the power and strength that God gives us; to wage war against a terrible tyranny that surpasses any human crime. This is our course.

What, you may ask, is our goal? I can answer in one word: victory, victory at any cost, victory in spite of all horror, victory no matter how long and difficult the road may be; because without victory there will be no life."

At 5 a.m. on February 24, along with the first Russian missiles falling on Ukrainian territory, the era of post-truth ended for the world.

Along with its hybrid worries, understatements, and non-binding phrases. Today everything is clear. It is a time of utmost simplicity and honesty.

Freedom will never become slavery.

The war unleashed by Russia is a crime against humanity and humanity, even if it is called a thousand times "special operation", "denazification" and "peace enforcement".

Dictatorship and democracy have nothing in common. And if the world does not realize this even now - well, so much the worse for the world.

...On June 26, 1963, in front of the Schöneberg Town Hall in West Berlin, then US President John F. Kennedy gave a speech that went down in history as "I am Berliner".

Kennedy flew in to be with the people of that city, who have been cut off from the world since Putin's spiritual advisors erected the Berlin Wall.

May the speechwriters of the American president forgive us. We will replace just a few words in this text.

Here is a snippet of this speech, written seemingly today and specifically for us.

For two thousand years a winged phrase has been "I am a citizen of Rome." Today, in the free world, it should sound like this: I am Ukrainian.

There are many people in the world who really don't understand, or say they don't understand, what is the biggest problem between the free world and Russia.

Let them come to Kyiv.

There are those who say Putin's Russia is the idea of the future.

Let them come to Kyiv.

And there are those who say that both in Europe and anywhere else we can cooperate with Russia. Let them come to Kyiv.

And there are even those who say that yes, Putin's Russia is an evil system, but this doesn't prevent us from cooperating with it in economy.

Let them come to Kyiv.

All free people, no matter where they live, are citizens of Ukraine.

Therefore, as a free man I proudly declare: "I am Ukrainian!"