Минус Медведчук, плюс Порошенко – субъективные итоги 2021-го
Офіс президента пішов війною на Ріната Ахметова. РНБО заблокувала мовлення 112, Newsone та ZIK. Арсен Аваков пішов у відставку. Віктор Медведчук перебуває під домашнім арештом. Петру Порошенку оголосили про підозру у державній зраді.
Ще на початку 2021 року такі заголовки нагадували першоквітневі жарти або здавалися якимись уривками із фантастичних оповідань про українську політику.
Однак, все вищеперераховане справді сталося на наших з вами очах у 2021 році.
Так вже склалося, що кожного року в українській політиці відбувається маса гучних подій, які часто не мають ніякого продовження чи просто випадають із порядку денного.
"Українська правда" вирішила підбити виключно головні політичні підсумки 2021 року, які матимуть своє продовження і наслідки у 2022.
Переосмислення ролі РНБО
По своїй суті РНБО – це координаційний орган з питань безпеки, який очолює президент України.
За великим рахунком, це аналітичний центр, в який керівники різних органів влади, державних установ і відомств надають свою експертизу. На основі цих даних РНБО напрацьовує рекомендації та проекти рішень президента.
За останній рік Володимир Зеленський наділив Радбез значно потужнішою роллю.
За останній рік засідання Ради нацбезпеки стали не просто форматом великої безпекової наради, у якій бере участь все керівництво країни. Тепер це по суті єдиний орган влади.
Завдяки колективним рішенням РНБО, президент вводить санкції проти Віктора Медведчука, Дмитра Фірташа, Павла Фукса, воює з контрабандистами, виганяє "ворів у законі" з країни.
Засідання РНБО стали регулярним явищем – вони відбуваються ледь не щотижня і роблять чимало галасу у медіа. Однак, у своїй діяльності цей орган зациклився на внутрішніх загрозах. За даними УП, за весь рік РНБО не змогла провести засідання, на якому обговорювали чи приймали рішення щодо можливого вторгнення РФ.
Мінус Медведчук
Завдяки роботі Ради національної безпеки і правоохоронних органів з політичної карти зник кум Путіна Віктор Медведчук.
Ще наприкінці року Медведчук фігурував у соціологічних дослідженнях як потенційний кандидат у президенти від партії ОПЗЖ. Деякі опитування давали йому навіть близько 8% підтримки. Як розповідали раніше джерела УП в ОПЗЖ, Медведчук мав чималі амбіції і конкурував за лідерство у партії із Сергієм Льовочкіним.
Завдяки безперервній появі на каналах 112, ZIK та Newsone Медведчук мав шанси укріпити свої позиції.
Але у ніч на 3 лютого мрії кума Путіна накрилися мідним тазом. У ту ніч РНБО заблокувала роботу його каналів та наклала санкції на гаманець Медведчука Тараса Козака. Згодом під сакції потрапив і кум Путіна разом зі своєю дружиною Оксаною Марченко.
Наразі Медведчуку висунуто підозру у державній зраді у справі щодо закупівлі вугілля в терористичних організацій. Будучи народним депутатом, він більше не відвідує засідання парламенту та сидить під домашнім арештом.
Звільнення Авакова
Впродовж останніх семи років міністерство внутрішніх справ міцно асоціювалося з прізвищем Арсена Авакова. Однак, з літа 2021 року це міністерство очолює Денис Монастирський, який свого часу був помічником колись близького до Авакова нардепа Антона Геращенка.
Здавалося, що Арсен Борисович буде триматися за свою посаду всіма можливими способами, однак відставка відбулася досить тихо і доволі неочікувано.
13 липня Аваков опублікував заяву про звільнення за власним бажанням на своїй сторінці у Facebook.
"Я побачив, що у наших відносинах (з президентом – УП) залишилося мало можливості в дискусії…
Побачив, що у президента також склалося відчуття дискомфорту через цілу низку речей. Коли кількість посіпак та негідників, які в вушка вкладають різні речі, перевалило за межу, і у президента не вистачило, можливо, бажання цьому опонувати – я зрозумів, що настав момент, коли треба прощатися", – так Аваков пояснював в інтерв’ю УП причини свого звільнення.
Вже 15 липня Рада звільнила тодішнього міністра внутрішніх справ. Наразі Арсен Борисович є одним із критиків оточення Зеленського.
У команді ж президента ставляться до Авакова з пересторогою, вважаючи, що саме він стоїть за останніми відео-зливами хамства колишнього замміністра Олександра Гогілашвілі та народного депутата Миколи Галушка.
Закон про олігархів
Наступного року РНБО не залишиться без роботи і без масової уваги суспільства. У травні 2022 року запрацює закон про олігархів.
Згідно з цим законом, саме РНБО визначатиме, хто в нашій країні є олігархом, а хто – глядачем у залі. Також Радбез має запустити публічний реєстр олігархів.
У законі Зеленського є лише чотири критерії, за якими визначатимуть належність людини до класу олігархів (для потрапляння в реєстр треба відповідати трьом з чотирьох):
– участь в політичному житті;
– вплив на медіа;
– монопольне становище на якомусь ринку;
– наявність активів на 1 млн прожиткових мінімумів (2,27 мільярда гривень або близько 83 мільйонів доларів).
Олігархи будуть змушені подавати фінансові і майнові декларації та обов’язково повідомляти про свої зустрічі з офіційними особами типу народних депутатів, міністрів та інших.
Розставання з Разумковим
По суті, закон про олігархів призвів до "розлучення" Володимира Зеленського із Дмитром Разумковим.
Насправді неприязнь між Офісом і ексспікером почалася давно.
Разумков тривалий час дратував оточення Володимира Олександровича. Ледь не від самого початку його роботи спікером парламенту у Зе!Команді нарікали на Разумкова і звинувачували у некомандній грі, мовляв: "Діма займається власним іміджем, а не працює на президента. А ми всі працюємо тут на президента".
Колишній спікер Ради справді показово підкреслював свою самостійність, наприклад, коли утримувався під час голосування РНБО щодо санкцій Медведчука або коли публічно конфліктував із секретарем РНБО Даніловим.
Масла у вогонь підливали постійні чутки щодо можливого політичного майбутнього тодішнього спікера ради.
Офіційно до звільнення Разумкова призвело відправлення закону про олігархів на експертизу до Венеційської комісії. Команда президента відразу звинуватила тодішнього спікера у заграванні з олігарахами і спробі заблокувати президенський закон. Неофіційно причина простіша – Банкова намагалася позбутися Разумкова як потенційного конкурента, щоб до наступних парламентських виборів суспільство почало забувати про його ім’я, як це сталося, наприклад, у випадку з Олексієм Гончаруком та його Кабміном.
Перед голосуванням за його звільнення "Слуги народу" зібралися у Трускавці, де Зеленський та голова фракції Давид Арахамія переконували депутатів відправити Разумкова у відставку.
Тож, відразу після вікенда у Трускавці парламент звільнив голову ВРУ.
Після відставки Разумков пересів у сесійну залу – на галерку позаду місця фракції "Європейська солідарність" та створив міжфракційне депутатське об’єднання. У це МФО ввійшло більше 20 народних депутатів, більша частина яких є чинними членами фракції "Слуга народу". Хоч офіційно ці депутати не вийшли з фракції, але за даними УП, у питаннях голосувань вони більше не координуються з керівництвом фракції Зеленського.
І для "Слуги народу" це стало реальною проблемою, адже своїх 226 голосів назбирати їм стало значно складніше. Через це монобільшість змушена співпрацювати на постійній основі з групами "Довіра" та "За майбутнє".
Війна з Ахметовим
2021 рік точно запам’ятається тим, що Володимир Зеленський пішов війною на Ріната Ахметова.
Треба віддати належне, що влада завдала декілька економічних ударів по бізнесу Ріната Леонідовича.
Звісно, що Офіс президента подає цю історію як боротьбу з олігархами. Однак все набагато складніше. Рінат Ахметов справді був проти прийняття закону про олігархів і він справді не підтримував звільнення Дмитра Разумкова з посади.
Однак, як розповідають джерела УП, корінь цього конфлікту ховається у дефініції "повага". Начебто, під час деяких особистих розмов Зеленський поводився з власником ДТЕК наче з підлеглим і зловживав словосполученням: "Ви що не розумієте? Я президент України".
Переказують і інші слова президента. Наприклад, у випадку, коли він казав Ахметову підтримати відставку Разумкова і додавав: "Ви не зрозуміли, це не прохання".
Конфлікт дійшов до того, що вся влада повністю ігорує ефіри телеканалів "Україна" та "Україна 24", а президент на прес-марафоні публічно попередив українців про підготовку державного перевороту за участі найбагатшого українця.
У відповідь на каналах Ахметова лунає регулярна критика у бік президента та його оточення вустами блогерів Дмитра Гордона та Доктора Комаровського, колишніх прем’єрів Арсенія Яценюка, Володимира Гройсмана, Дмитра Разумкова та інших.
Підозра Порошенка
Під кінець року про підозру у державній зраді та сприянні діяльності терористичних організацій оголосили Петру Порошенку. Згідно з текстом підозри, предмет державної зради полягає у закупівлі вугілля, яке видобували у непідконтрольних районах Донбасу.
У цій же справі фігурує також Віктор Медведчук. Очевидно, що Офіс президента зацікавлений медійно закріпити за Порошенком образ спільника Медведчука, аби вдарити у саме серце проукраїнського електорату "Європейської солідарності".
Однак, як показав приклад із плівками Медведчука, ядро Порошенка не особливо поспішає вірити в таку інформацію.
Фізично Петро Олексійович так і не отримав своєї підозри. Він перебуває у своєму "європейському турне" і обіцяє повернутися після новорічних свят.
Поки Порошенко роздумує над датою свого повернення, Печерський суд вже дозволив його затримати та примусово доставити у суд для обрання міри запобіжного заходу.
Що буде далі з Порошенком – стане відомо уже після Нового року.
Роман Кравець, Роман Романюк, УП
УП 100. Поза межами можливого
"Украинская правда" представит свой второй в истории рейтинг лидеров - сотню украинцев, которые делают наибольший вклад в независимость и будущее Украины.
